.

Оцінка застосування алапініну та етацизіну у хворих на стабільну стенокардію напруження та постінфарктний кардіосклероз зі шлуночковою екстрасистолією

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
120 2466
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАЇКА Ігор Вітольдович

УДК: 616.12-005.4+616.12-008.318[ : 612.018

ОЦІНКА ЗАСТОСУВАННЯ АЛАПІНІНУ ТА ЕТАЦИЗІНУ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ НАПРУЖЕННЯ ТА ПОСТІНФАРКТНИЙ КАРДІОСКЛЕРОЗ ЗІ ШЛУНОЧКОВОЮ ЕКСТРАСИСТОЛІЄЮ
14.01.11. – кардіологія
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Запоріжжя – 1998

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів МОЗ України
Науковий керівник – доктор медичних наук, заслужений діяч науки та техніки України,
професор Селівоненко Василь Гурінович, Запорізький державний інститут удосконалення лікарів, завідувач кафедри кардіології
Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Полівода Сергій Миколайович, Запорізький державний медичний університет, завідувач кафедри госпітальної терапії N2;
доктор медичних наук, професор Олексієнко Зоя Костянтинівна, Дніпропетровська державна медична академія, професор кафедри госпітальної терапії № 2.
Провідна установа – Київська державна медична академія післядипломної освіти, м. Київ.
Захист дисертації відбудеться ”___ ” ____________ 1998 р. о _____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02 у Запорізькому державному медичному університеті
/330035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 26/
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету /330035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 26/
Автореферат розісланий ’’____’’_____________1998 р

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
д.м.н. професор Волошин М. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. В сучасній кардіології одним із актуальних питань, котрі мають велике теоретичне і практичне значення, є порушення ритму серцевої діяльності. Лікування аритмій серця все ще відноситься до важких питань кардіології,
що пов’язано зі значною різноманітністю порушень ритму й провідності, складнощами диференційної діагностики, наявністю великої кількості засобів і методів лікування, а також можливістю виникнення серйозних ускладнень, зумовлених антиаритмічною терапією (Кушаковський М.С., 1992; Малая Л. Т., Латогуз И.K., Микляев И.Ю., Визир А.Д. , 1993; Мазур Н.А. , Абдалла А. , 1995).
За останні роки досягнуті значні успіхи в лікуванні та профілактиці цієї патології, створено чимало антиаритмічних лікувальних препаратів, розроблені
електрофізіологічні методи лікування та діагностики порушень ритму і провідності. В
той же час, адекватне застосування антиаритмічних лікувальних засобів залишається складним завданням, що часом пов’язано з низькою терапевтичною активністю
багатьох препаратів.
Незважаючи на значну кількість антиаритмічних засобів, які застосовуються в медичній практиці, впровадження нових ефективних і безпечних препаратів залишається актуальним завданням (Шевченко Н. М. Гросу А. А., 1992; Дунаєв В. В., 1996).
В Україні впроваджується аритмологічна служба, до якої входять і центри для хірургічного лікування порушень ритму. Прогрес аритмології в значній мірі став можливим завдяки створенню систем моніторингу, кардіостимуляторів, дефібриляторів,
а також значного арсеналу антиаритмічних засобів, що дозволяє поставити на службу хворому останні досягнення науки і техніки, повернути радість життя хворим, прогноз
для яких ще кілька років тому був несприятливим. Але ще мається значна кількість антиаритмічних препаратів, вибір яких для лікування в клінічній практиці часто визначається емпірично.
У виникненні аритмій серця суттєве значення мають порушення регулюючого впливу гіпоталамо-гіпофізарної системи, діяльності ендокринних залоз (Яновський Г.Р., 1995, Woeber А.К., 1992). Тому вивчення особливостей інкреції основних гормонів гіпофізу, щитовидної залози, кори наднирників у хворих з різними формами порушень ритму серцевої діяльності має важливе значення. З іншого боку, застосування в комплексній терапії антиаритмічних засобів може призвести до порушення функціонального стану ряду ендокринних залоз, а саме щитовидної залози (L. Bartalena
et аl.,1994). При різних формах серцевих аритмій ендокринні порушення, а також вплив антиаритмічних препаратів на головні функції серця, з’ясовані вкрай обмежено або залишаються не вивченими (Мазур Н. А., Абдалла Д., 1995).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Тема дисертації є складовим фрагментом науково-дослідної роботи кафедри кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (№
держреєстрації 0197V014314).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження – оцінка ефективності терапії у хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією при застосуванні алапініну та етацизіну. В відповідності
з метою роботи були поставлені завдання:
1. Вивчити зміни електричної функції міокарда, центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих стабільною стенокардією напруження та постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією при проведенні гострих фармакологічних проб;
2. З’ясувати вплив алапініну та етацизіну на біоелектричну функцію міокарду у хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією в процесі комплексної терапії;
3. Визначити характер дії алапініну та етацизіну на насосну функцію міокарду у хворих ІХС з порушеннями ритму серця в процесі лікування;
4. Дослідити стан деяких гормональних систем при стабільній стенокардії напруження та постінфарктному кардіосклерозі з шлуночковою екстрасистолією в процесі комплексного лікування з застосуванням алапініну та етацизіну.
Наукова новизна отриманих результатів.
1. Вперше показано, що у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією алапінін збільшує тонус парасимпатичної нервової системи, а етацизін зменшує тонус симпатичної нервової системи та індекс напруження.
2. Встановлено, що в гострій пробі алапінін та етацизін уповільнюють внутрішньосерцеву провідність у хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією, а етацизін – збільшує внутрішньошлуночкову провідність
у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії.
3. Доведено, що в гострій пробі алапінін та етацизін знижують скорочувальну спроможність міокарду у хворих з порушеннями ритму серця, причому в більшій мірі
цей вплив виражений у етацизіна.
4. Виявлено, що алапінін та етацизін при курсовому лікуванні слабко впливають на скорочувальну функцію міокарду і можуть застосовуватись при порушеннях ритму
серця у хворих з початковими проявами хронічної серцевої недостатності.
5. Показано, що при комплексному лікуванні хворих стабільною стенокардією напруження з екстрасистолічною аритмією застосування алапініну підвищує вміст соматотропного гормону в крові, а етацизін підвищує рівень в крові тіреотропного гормону гіпофіза у хворих постінфарктним кардіосклерозом з постійною формою мерехтливої аритмії в поєднанні з шлуночковою екстрасистолією.
Практичне значення отриманих результатів.
Відсутність суттєвого впливу на передсердну та шлуночкову частини ЕКГ кожного
з двох використаних антиаритмічних препаратів дала можливість рекомендувати
алапінін та етацизін для лікування екстрасистолії у хворих стабільною стенокардією напруження та постінфарктним кардіосклерозом з шлуночковою екстрасистолією.
Доведено, що наявність початкових проявів хронічної серцевої недостатності не є перешкодою для призначення алапініну та етацизіну у хворих з шлуночковою екстрасистолією.
Враховуючи стимулюючий вплив етацизіну на виділення гіпофізом ТТГ у хворих постінфарктним кардіосклерозом в поєднанні мерехтливої аритмії та екстрасистолії,
його не слід використовувати при наявності гіперплазії і проявах гіперфункції щитовидної залози, а призначати в таких випадках алапінін.Використання етацизіну
має перевагу у хворих при наявності гіпофункції щитовидної залози, субклінічні й клінічні прояви якої мають широке розповсюдження у цього контингенту хворих.
Використання алапініну для лікування екстрасистолії у хворих ішемічною
хворобою серця має переваги перед етацизіном. Це зумовлено активним впливом алапініну на підвищення зниженої у цих хворих інкреції СТГ і більш виразним впливом на вміст Т3.
За матеріалами роботи видані 2 інформаційні листки на тему: “Ефективність
терапії при застосуванні алапініну та етацизіну у хворих з порушеннями ритму серця” і “Застосування варіаційної ритмографії для оцінки ефективності деяких антиаритмічних препаратів при лікуванні хворих на ІХС з порушеннями ритму серця”.
Практичні рекомендації, сформульовані на основі отриманих результатів, апробовані та впроваджені в практичну діяльність кардіологічного та терапевтичного відділень 9-ої міської клінічної лікарні м. Запоріжжя, Запорізького обласного кардіологічного диспансеру, кардіологічного відділення 10-ої міської клінічної лікарні
м. Запоріжжя, кардіологічного відділення Запорізької обласної клінічної лікарні.
Положення дисертації використовуються в навчальному процесі на кафедрі кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів.
Особистий внесок здобувача. Автором особисто сформульовані мета, завдання і проведено планування етапів дослідження проблеми, виконано інформаційний пошук. Самостійно проведені обстеження та лікування хворих, первинна обробка матеріалу та статистичний аналіз результатів. Написання огляду літератури, розділів власних досліджень, обговорення наслідків, висновки та практичні рекомендації також виконані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на І з’їзді кардіологів Казахстану (Алма-Ата, 1991), на
V міжвузівській конференції молодих вчених – спеціалістів -медиків по найбільш важливим питанням наукової і практичної медицини (Запоріжжя, 1993), на науковій
сесії, присвяченій серцевій недостатності (Київ, 1995), на підсумкових наукових конференціях Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1993-1997), на засіданні Запорізького обласного товариства кардіологів (1995).
Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр кардіології, сімейної медицини, терапії-1 та терапії-2 Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1997).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 друкованих робіт (з них 3 у центральних журналах). Практичні результати дослідів знайшли відображення у 2 інформаційних листках.
Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 200 сторінках
машинописного тексту і вміщує вступ, 5 розділів основної частини, заключення, висновки, практичні рекомендації, список використаних джерел літератури (всього 310,
з яких 66 – іноземних авторів). Робота ілюстрована 42 таблицями.

ОСНОВНА ЧАСТИНА
Клінічна характеристика хворих. З огляду на поставлену мету були проведені динамічні клініко-інструментальні спостереження за характером антиаритмічної терапії у 169 хворих (стабільна стенокардія напруження – у 84 осіб, дифузний та постінфарктний кардіосклероз – у 85 осіб) з порушеннями ритму серця (екстрасистолічна аритмія зареєстрована у 84 осіб, постійна форма мерехтливої аритмії – у 55 осіб, постійна форма мерехтливої аритмії в поєднанні зі шлуночковою екстрасистолією – у ЗО осіб). Хворі знаходились на лікуванні в кардіологічному та терапевтичному відділеннях 9 міської клінічної лікарні на базі кафедри кардіології Запорізького державного інституту вдосконалення лікарів в період з 1991 по 1995 рр. Серед обстежених хворих переважали чоловіки (51%) віком від 41 до 70 років. В склад обстежених не включались особи з гострими формами ІХС (гострий інфаркт міокарду, проміжний синдром), пароксизмальними порушеннями ритму серця, з супутньою ендокринною патологією.
Серед обстежених хворих II функціональний клас (ФК) стабільної стенокардії напруження визначений у 76% хворих і III ФК-у 24%. Тривалість захворювання до 3-х років – у 25% хворих, від 3 до 5 років – у 48%, від 6 до 15 років – у 27%. Недостатність кровообігу (за класифікацією М.Д. Стражеска і В.X. Василенка) діагностована Іст. – у 47
хворих, ІІАст. – у 38.
Згідно класифікації D.Lown, М. Wolf (1971) у 70 хворих зареєстровано 2 та 3 класи
шлуночкової екстрасистолії. До частої екстрасистолії відносилися випадки, коли кількість екстрасистол досягала більше 5 за хвилину.
Обстежені хворі одержували комплексну терапію, що включала антиангінальні препарати, засоби, які покращують метаболізм міокарду (вітамінотерапія, рібоксин). З антиаритмічних засобів для лікування порушень ритму використовувались алапінін (84 хворих) та етацизін (85 хворих).
У 45 хворих стабільною стенокардією напруження і постінфарктним кардіосклерозом з порушеннями ритму серця проведені фармакологічні проби з алапініном і етацизіном. Кожен з антиаритмічних препаратів застосовувався (по 15 хворих в підгрупі) при екстрасистолічній аритмії, мерехтливій аритмії і при їх поєднанні.
Методи дослідження. Всім обстеженим хворим проводилась ЕХО – кардіграфія в М-режимі на апараті ЕКС-02 по загальноприйнятій методиці з послідуючим
розрахунком параметрів центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки.
По загальноприйнятій методиці визначали показники варіаційної ритмографії. Для встановлення нормальних величин варіаційної ритмограми, як і інших використаних показників, обстежено 20 практично здорових осіб. ЕКГ реєстрували в 12-ти загальноприйнятих відведеннях. Тривалість і амплітуду зубців розраховували по II відведенню. Дійсну величину тривалості зубця Т знаходили по формулі Q-T/2 – 0,01сек.
Наявність в крові тіроксину (Т4), трийодтироніну (ТЗ), соматотропного (СТГ) і тіреотропного (ТТГ) гормонів гіпофізу і кортизолу визначалась радіоімунним методом,
з використанням стандартних наборів реактивів виробництва ІБХ АН Білорусі. Виміри виконувались на гамолічильнику виробництва фірми LKB (Швеція).
Показники вивчаємих гормонів в крові у здорових осіб співпадають з даними
інших авторів (Третьяк Н.Г., Бажан Є.В. , Третьяк Г.Д. , 1985 та ін. ).
Статистична обробка даних проводилась на персональному комп’ютері типу ІBМ-РС-АХ в пакеті прикладної програми “QBASIK”. Достовірність наслідків оцінювалась
за допомогою критерію t Ст’юдента – достовірним вважали відміни при Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020