.

Соціальна ефективність ідеалізованих моделей адміністративно-командної системи: Автореф. дис… канд. політ. наук / Д.Й. Власенко, Одес. держ. юрид. а

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
106 2785
Скачать документ

ОДЕСЬКА ДЕРЖАВНА ЮРИДИЧНА
АКАДЕМІЯ

Власенко Дмитро Йосипович

УДК 321.6

Соціальна ефективність ідеалізованих
моделей адміністративно-командної
системи.

23.00.02 – Політичні інститути та
процеси

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Одеса – 1998

Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеському державному морському університеті, кафедра філософії

Науковий керівник : Доктор філософських наук, професор
Черниш Олексій Михайлович,
завідуючий кафедрою філософії
Одеського державного морського
університету

Офіційні опоненти :
Доктор філософських наук, професор Івакін Олексій Аркадійович, завідуючий кафедрою філософії Одеської державної юридичної академії.

Кандидат філософських наук, доцент Родіонов Єфим Якович, кафедра філософії та методології Одеського державного політехничного університету

Провідна установа :
Одеський державний економічний університет, кафедра політології

Захист відбудеться 23 жовтня 1998 р. о 15-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.09. при Одеській державній юридичній академії (270009, м.Одеса, вул. Піонерська, 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської державної юридичної академії (270009, м. Одеса, вул Піонерська, 2).

Автореферат розісланий 22 вересня

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради ___________________ Сушко А.І.
(підпис)

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Не буде перебiльшенням твердження про те, що великі змiни, що відбуваються на пострадянському просторi, у тій або iнший мірі впливають на долi практично всiх жителів Землі. Звiдси цiлком зрозумілий iнтерес до передiсторiї системних трансформацiй на територiї колишнього Радянського Союзу, iнтерес до причин нинiшнього кризового стану суверенних держав та перспективам їх соціального оновлення.
Гостра потреба кризового суспiльства в самопiзнаннi очевидна. Однак набагато менш очевидними уявляються шляхи досягнення цiєї мети. Так, наприклад, найбiльш загальноприйнята практика аналiзу соцiальних процесiв може бути зображена у виглядi слiдуючої схеми. За вступною преамбулою, що окреслює коло дослiдження, викладається емпiричний матерiал, що показує глибину економічної та полiтичної кризи. Пiсля показу причин та наслiдкiв кризи, що на думку значного кола авторів є результатом неспроможностi курса офицiйного керiвництва, йде пропозицiя комплекса антикризових заходiв. При цьому, в якостi одного з висновкiв, неявно, але цiлком однозначно формулюється своєрiдна дилема: або прийняття суспiльством їх моделi розвитку економiки ( що забезпечує загальне процвiтання), або ігнорування цих рекомендацiй i, як наслiдок, – незчисленнi лиха.
Безсумнiвно, бiльшiсть елементiв цiєї схеми (наприклад, аналіз емпіричного матерiалу, пропозиція моделі реформ, яка обгрунтовується цим аналізом) не можуть бути анульованi в роботi, що претендує на науковiсть. Однак данна схема соцiального дослiдження має i свої недолiки.
Головний з них, на думку автора, полягає у тому, що при цьому типі теоретизування розбіжності в характеристиці радянського та пострадянського суспiльства надзвичайно великі. Практично кожний автор вносить щось своє, нове, у розумiння причин, наслiдків та перспектив виходу з кризового стану. Безумовно, в суперечцi народжується iстина, i через це подiбний плюралізм думок можливо було б тiльки вiтати. Однак ситуацiя, що склалась як в економіцi, так в полiтицi, так i в духовній сферi, не дає анi найменшої пiдстави знаходити позитивну залежнiсть мiж невпинним зростанням кiлькостi антикризових концепцiй та реальним виходом суспiльства з безвиходiв розвитку.
Таким чином, автор робить висновок, що на сучасному етапі пізнання однієї з найбільших в історії України кризи потрібен не стількі ще один, 1001 або ж 1002 варіант пояснення політичних та економічних процесів, що відбуваються в Україні, не стількі ще одна модель антикризових дій, скільки пояснення того, чому цих моделей так багато, чим вони відрізняються одна від одної, якими можуть бути критерії їх оцінки та вибору серед них найбільш оптимальних. Автор гадає, що тільки після цієї “підготовчої” роботи було б коректним дослідження самої об’єктивної реальності тависунення рекомендацій практичного плану. Однак одночасне порiвняння того, як рiзнi моделі пояснюють таку велику проблематику, є досить тяжким. Отже, коректнiсть передбачуваного порівняльного аналізу може бути забезпечена тільки при конкретизації того зрізу об’єктивної реальності, котрий описується тією чи іншою моделлю суспільних відносин.
В даній роботi подiбна конкретизацiя відбувається через вивчення причин виникнення кризи на пострадянському просторi. В хронологічному планi цей перiод охоплює час iснування радянської адмiнiстративно-командної системи.
Звертання до досвiду адмiнiстративно-командної системи актуально i по iншим причинам. Кризове суспiльство пред’являє особливi вимоги до ефективностi управлiнської дiяльностi, незалежно вiд того, чи то є державна служба, чи то праця у великiй корпорацiї. Аналiз проблем, з якими стикаються управлiнцi всiх рiвнів, можливий на пiдставi дослiдження багатьох суспiльних iнститутiв, але тiльки в умовах адмiнiстративно-командної системи цi проблеми виявляють себе у найбiльш чистому, загостреному виглядi.
У контекстi обгрунтування актуальностi теми не можна не вiдзначити ще одну особливiсть цього дослiдження. Реально iснуючий економічний механізм та спроби створення iдеалiзованих моделей, пояснюючих цей механiзм, об’єктивна реальність та її відображення в свідомості суб’єкта є різними аспектами буття. Однак, на думку автора, з цього твердження зовсім не витікає, що така ж нетотожність існує поміж методологіями дослідження цих феноменів. Дійсно, будь-яке дослідження реально існуючої моделі економічного механізму розпочате з чисто практичними цілями, неможливе без певної саморефлексії суб’екта пізнавальної діяльності, по-яснення чому процес його пізнання відбувається в рамках саме тієї, а не іншої ідеалізованої моделі. Логіка ж подібного пояснення є нічим іншим, як методологією порівняльного аналізу різних підходів до дослідження об’єкта, методологією більш вищого, соціально-філософського рівня.
З іншого боку, розглядаючи різні ідеалізовані моделі, що описують той самий об’єкт, здійснюючи порівняльний аналіз різних методологій, суб’єкт піддає аналізу не тільки ідеалізо-вані моделі об’єктивної реальності, але й розглядає, як би у різних ракурсах, суттєві зв’язки, якості і співвідношення самого об’єкта. Але звідси виходить, що при порівнянні різних ідеалізованих моделей адміністративно-командної системи у фокусі уваги суб’єкта пізнавальної діяльності неминуче виявляється і сама ця Система, оцінка ефективності, причин зникнення і наслідків її панування, перспективи подолання кризи. Таким чином, методологія дослідження різних підходів до вивчення об’єкта допускає і навіть припускає перехід від рішення задач винятково теоретичного плану до запропонування практичних рекомендацій.
Мета роботи. Метою дослiдження є пошук найбiльш адекватної до історичних реалій моделі адмiнiстративно-командної системи управлiння суспiльством. Даний пошук не є самоцiллю, а проводиться для пояснення сучасної еволюцiї кризового суспiльства та авторської концепцii боротьби з полiтичним механiзмом деформацiї економічних реформ в Українi.
Реалiзацiя поставленої мети обумовлює необхiднiсть постановки та вирiшення таких дослідницьких задач:
 дана характеристика найбiльш розповсюджених iдеалізованих моделей адмiнiстра-тивно-командної системи управлiння;
 на пiдставі рiшення попередньої задачі дослiджені суттєвi зв’язки, властивостi та вiдносини самої адмiнiстративно-командної системи;
 проаналізовани причини, що обумовлюють різне розуміння ефективності адміністративнокомандних методів управління економікою;
 досліджено, який варіант впливу політики на економіку в умовах адмінісративно-командної системи є найбільш оптимальним;
 відображені труднощi та формально-логічнi суперечності, з якими стикається найбiльш розповсюджена ліберальна концепцiя реформування суспiльства;
 на пiдставі рiшення попередньої дослiдницької задачі запропоновані практичнi рекомендацiї антикризового характеру.
Предметом дослідження є адмiнiстративно-командна система; об’єктом дослідження – рiзнi iдеалiзованi моделi, в яких аналiзуються адмiнiстративно-командна система та пострадянське суспiльство.
Наукова новизна одержаних результатів в цiлому полягає у обгрунтуванні нових наукових положень та вирiшеннi актуальних проблем, що не набули достатньої розробки в полiтологічній лiтературi. Конкретно ця новизна виявляється у тому, що:
 отримав подальший розвиток дослiдження причин iснування методологічного плюралізму у соцiальному пiзнаннi;
 вперше проведен порiвняльний аналiз iснуючих iдеалiзованих моделей адмiнiстративно-командної системи;
 рiзнобiчно обгрунтован вибiр оптимальних iдеалiзованих моделей адмiнiстративно-командної системи та пострадянського суспiльства;
 вперше здiйснена порiвняльна характеристика iдеалiзованих моделей “командної економiки” та “бюрократичного корпоративізму”;
 проаналiзована сутнiсть формально-логічних суперечностей лiберально-неокласичної схеми реформування українського суспiльства;
 одержав подальший розвиток та обгрунтування комплекс нетрадицiйних рекомендацiй щодо подолання структурної кризи в Українi.
Практичне значення результатiв дослiдження виявляється у тому, що висновки, якi зробленi у дисертацiї, можуть бути використані при виробленнi та реалiзацiї стабiлiзацiйних програм на загальнодержавному та регiональних рiвнях, для організацiї передвиборчих компанiй, при розробцi окремих методологічних проблем суспiльствознавчих наук (таких, як джерела ефективностi бюрократичного апарату, оптимальний об’єм повноважень державних структур в перiод здiйснення антикризових програм, спiввiдношеня планових та ринкових основ у органiзацiї виробничої дiяльностi), а також у процесi викладання полiтологiї та економічної теорiї у вищій школi. Частина положень, що викладена у дисертації має дискусійний характер і може служити базою для подальших досліджень.
Апробація результатів дисертації. Основні положення наукової роботи обговорювались на засіданнях кафедри філософії Одеського державного морського університету, результати дослiджень, що включенi в дисертацiю, обнародовані на: 1) Республіканській науково-практичній конференцiї “Політика та влада”, що проходила 20-21 квiтня 1993 року в м.Запорiжжі; 2) Республіканській науково-практичній конференцiї “Кризове суспiльство: полiтика, соцiологiя, соцiальна психологiя” (Україна напередоднi ХХI вiку)”, що проходила 21-22 квiтня 1994 року в м.Запорiжжі; 3) Загальнореспубліканській науково-практичній конференцiї “Менталiтет та суперечності сучасного українського суспiльства: полiтологiчнi, соцiологiчнi, культурологiчнi аспекти”, що проходила 27-28 жовтня в м.Запорiжжі; 4) Мiжнародній науково-практичній конференцiї “Проблеми економіки та удосконалення підготовки економічних кадрів в умовах переходу до ринку”, що проходила 3-4 червня 1995 року в м.Запорiжжі; 5) Теоретичному семiнарi кафедри фiлософiї Одеського державного морського унiверситету, що проходила 14 сiчня 1998 року в м.Одесі. Результати дослiдження були використані в учбовому процесi при викладаннi курсiв економічної теорiї та полiтологiї в Запорiзькому юридичному iнституті у 1996 роцi.
Результати дисертаційного дослідження викладені у двох збiрниках наукових праць i у семи тезах наукових конференцiй. Однi тези наукових конференцiй були пiдготовлені у співавторствi з професором Чернишом О.М. При підготовці цих тез автором був зроблений порівняльний аналіз часу прийняття важливіших законодавчих актів аналогічної спрямованості в Україні та у Росії.
Структура дисертації зумовлена метою та задачами дослідження і складається із чотирьох роздiлiв, які об’єднують шість підрозділів, вступу, висновків, у яких викладені результати наукового дослідження та відповідні рекомендації, списку використаних джерел. Дисертацiя має обсяг 165 сторiнок, список використаних джерел – сiмнадцять сторiнок. У списку використаних джерел налічується двiстi п’ятдесят чотири джерела.
ОСНОВНИЙ ЗМIСТ РОБОТИ
У вступі наведено мотивоване обгрунтування обраної теми дисертації, розкрито сутність, стан та значення досліджуваної проблеми, визначаються підстави для роботи над обраною темою, мета, задачі, предмет та об’єкт дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, викладаються основні положення, що виносяться на захист, характеризується апробація результатів дослідження.
У першому роздiлi “Ступінь розробленості проблеми”, розглядається ступiнь розробленостi проблеми. Пiдкреслюється, що лiтература, яка необхiдна для роботи над темою дисертацiї, подiляється на чотири великі частини – по-перше, це лiтература загальнометодологічного плану; по-друге, лiтература, в якій викладаються iдеологiчні концепцiї, на основi яких висуваються рiзнi iдеалiзованi моделi адмiнiстративно-командної системи; по-третє, це лiтература, в якій описуєть-ся адмiнiстративно-командна система з точки зору тiєї чи iншої iдеалiзованої моделi; по-четверте, лiтература емпіричного плану, та лiтература, яка дозволяє провести порiвняльний аналiз iдеалiзованих моделей та вибрати з їх числа найкращу.
У першому роздiлi робиться висновок, що в цiлому, роботи, якi здiйснюються в усiх вищезгаданих напрямках, служать необхiдною та об’єктивною засадою для порiвняльного аналізу альтернативних моделей адмiнiстративно-командної системи, дослiдження їх практичного значення в контекстi подолання структурної кризи в Українi. Однак цiлосного уявлення по даній проблемi досi не вироблено.
Таким чином, практично повна вiдсутнiсть робіт, у яких аналізується процес вибору оптимальної iдеалiзованої моделi радянського та пострадянського суспiльства, з необхiдністю визначає i головнi напрямки даного дослiдження, напрямки, якi були сформульованi в метi та задачах дисертацiї.
Другий розділ дисертації “Методологія порівняльного аналізу фундаментальних моделей адміністративно-командної системи”, присвячений питанням методологiї. Уся методологічна проблематика в роботi згрупована у два великих пiдроздiли. У першому пiдроздiлi “Поняття адміністративно-командної системи у суспільних науках”, розглядаються нормативно-методологічнi аспекти проблеми, зв’язанi з визначенням поняття “адмiнiстративно-командна система”. Для всебiчної характеристики адмiнiстративно-командної системи аналiзуються головнi етапи її становлення, її найбiльш суттєвi риси, що виявились ще у стародавньому свiтi. Окрiм цього у першому пiдроздiлi розглядаються такi важливi питання, як: співвідношення термiнiв “тоталiтаризм” та “адмiнiстративно-командна система”, етичнi основи функцiонування адмiнiстративно-командної системи.
У першому пiдроздiлi робляться висновки, що адмiнiстративно-командною можливо назвати таку систему, в якій iснує: а) апарат державного управлiння як єдиний соцiальний суб’єкт суспiльства; б) повна етатiзацiя економiчного та полiтичного життя; в) збiр та аналiз усiєї повноти економiчно значимої iнформацiї у єдиному керiвному “Центрi”; г) директивне визначення “Центром” структури та обсягiв виробництва; д) контроль “Центру” за виконанням власних директив.
В результатi дослiдження iсторичних джерел автор приходить до висновкiв, що першi суспiльства, якi б в повній мiрi вiдповiдали усiм цим вимогам, деякий час iснували ще у стародавньому свiтi – у Шумерi (||| династiя Ура, 2112-2003 р.р.до н.е.), Китаї (Iмперiя Цiн, 222-207 р.р. до н.е.), причому китайськi прихильники адмiнiстративно-командних методiв вперше у свiтi розробили детальну доктрину повної етатiзацiї суспiльного життя.
Досить важливим є питання щодо вживання найбiльш коректного термiну, який би позначав цiлком етатiзоване суспiльство. У науковiй практицi однаково широко поширені два термiни – “тоталiтаризм” i “адмiнiстративно-командна” система. В роботi вiдзначається, що у суспiльнознавчих науках вiдсутнi якісь загальновизнанi критерiї, якими треба користуватись при виборi того чи iншого термiну. Але аналiз суспiльствознавчої лiтератури показує, що деякi нюанси застосування цих термiнiв є. Перший термін (тоталітаризм) в певнiй мiрi несе бiльш емоцiйне навантаження, головне, на що звертається увага при дослiдженнi тоталiтаризму – це механізм пригноблення людини, її гiдностi. Тi ж автори, що дослiджують адмiнiстративно-командну систему, увагу, в першу чергу, звертають на органiзацiйно-управлiнськi, економічнi аспекти функцiонування етатiзованого суспiльства. Виходячи з пiдмiчених закономiрностей, автор вважає доцiльним використання термiну “адмiнiстративно-командна система”.
Дослідження адміністративно-командної системи через порівняльний аналіз різних моделей цього феномена потребує чіткого визначення того, що таке ідеалізована модель, які чинники обумовлюють тривале співіснування альтернативних моделей адміністративно-командної системи, та які могли б бути критерії вибору найкращої альтернативної моделі. Цим питанням методології присвячений другий підрозділ другого розділу “Загальнометодологічні засади створення ідеалізованих моделей та проблеми методологічного плюралізму в соціальному пізнанні”. Відзначається, що практика – це дійсно критерій істини, але одностайно оцінити результати самої практичной діяльності дуже непросто. Можна сказати, що для того, що б практика послужила критерієм, що відділяє істину від помилкової думки потрібен пошук критеріїв, по яких буде оцінюваться сама практика. Але коли прихильники однієї ідеалізованої моделі обирають одні критерії практичної діяльності, а прихильники методології іншої – критерії зовсім інші, то кожна з моделей адміністративно-командної системи опиниться внутрішньо несуперечливою, але суперечащей своїй альтернативі. Усі моделі будуть вичерпно пояснювати будь-які події реального життя, робити певні пророкування відносно реформування адміністративно-командної системи та знаходити переконливі пояснення, чому ці пророкування інколи не збуваються. Таким чином, методологічний плюралізм у соціальному пізнанні повністю подолати навряд чи можливо. Але у процесі порівняння ідеалізованих моделей з дійсністю одні з них поступово отримують більшу аргументованість своїх позицій, інші ж доводиться постійно коректувати, пояснювати, хто винен у тому, що склались такі умови, при яких дана модель недієздатна. Врешті-решт, пояснень може стати так забагато, що вони, прямо не спростовуючи саму модель, можуть привести до формально-логічних суперечностей типу: “Для того, щоб зро-бити A, необхідна наявність B, для того, щоб зробити B, необхідна наявність C, а для того, щоб зробити C, необхідна наявність A”. І хоч навіть у цьому випадку ортодокси тієї або іншої ідеалізованої моделі не відмовляться від своїх переконань, аргументованість їх позицій буде надто послаблена.
Яка з ідеалізованих моделей адміністративно-командної системи виявиться більш вільною від натягувань, змушених допущень та пошуків винних? Відповідь на це питання буде можлива при дослідженні більш широкої історичної реальності, дослідженні не тільки адміністративно-ко-мандної системи, але і того суспільства, яке склалося на її залишках.
Як висновок другого, методологічного розділу, визначається найбільш оптимальна структура усього подальшого дослідження. Відзначається, що проведений методологічний аналіз дозволяє позначити і найбільш оптимальну концепцію усього подальшого дослідження. Як методології, так і створені на їх основі ідеалізовані моделі, розглядаються по приблизно однакових схемах. Спо-чатку викладаються базові постулати тієї або іншої методологічної концепції. Другим етапом є дослідження того, яким чином ці постулати реалізуються на конкретно науковому рівні, при будуванні певної ідеалізованої моделі адміністративно-командної системи. На третій стадії роз-глядаються можливості емпіричного обгрунтування даної ідеалізованої моделі, і на четвертій – проходить її порівняльний аналіз з ідеалізованими моделями, створеними на основі інших методологічних парадигм. Аналіз же розбіжностей у поясненні процесів, що проходили у адміністративно-командній системі, дозволяє визначити і розбіжності у розумінні сучасної ситуації в Украіні, розбіжності у розумінні політичного механізму деформації економічних реформ та шляхів його подолання. Розгляду даних аспектів проблеми присвячений останній розділ дисертації.
Порiвняльний аналiз рiзних точок зору на адмiнiстративно-командну систему вiдбувається у третьому роздiлi “Адміністративно-командна система як об’єкт альтернативних досліджень”. Автор видiляє двi найбiльш антагонiстичнi iдеалiзованi моделi, що описують адмiнiстративно-командну систему. Перша з них – це модель “командної економiки”, друга – “бюрократичного корпоративізму”. У вступi до першого роздiлу звертається увага на те, що лiбералiзм, анархiзм, класичний марксизм та марксизм епохи т.зв. “перебудови” – погляди в багатьох вiдношеннях протилежнi, при дослiдженнi адмiнiстративно-командної системи використовують дуже схожi мiж собою iдеалiзованi моделi “командної економіки”, “казармового соцiалiзму”. I хоч по такому питанню, як спiввiдношення соцiалiзму та адмiнiстративно-командної системи, по баченню того, що повинно прийти на змiну цiй системi, вищезгадані методологiї суттєво розрiзняються, єдина система обгрунтування своїх поглядiв, однаковi емпiричнi факти, що використовуються для доказу власних тверджень дозволяє об’єднати аналiз лiберальних, марксистських та анархістських поглядiв в одному пiдроздiлi. Друга ж модель адмiнiстративно-командної системи, модель “бюрократичного корпоративізму” в найбiльшiй ступенi вiдповiдає положенням iнституцiональної методологiї. Вона буде розглянута у другому пiдроздiлi.
В першому пiдроздiлi “Інтерпретація адміністративно-командної системи ідеалізованою моделлю “командної економіки”, вiдзначається, що найбiльшу вiдомiсть одержала лiберально-неокласична модель адмiнiстративно-командної системи, модель, яка була створена такими вiдомими прихильниками ринку як Ф.Хайєк, М.Фрідмен, Дж.Сакс. В критицi адмiнiстративно-командної системи цi дослiдники спираються на базовi постулати ринкового лiбералізму, згiдно з якими жодна державна структура не спроможна пiзнати усю повноту економічно значимої iнформацiї, пiзнати її, i на цих засадах організувати ефективне планування господарчої дiяльності. Єдиним iнститутом суспiльства, що дозволяє налагодити стабiльне функцiонування економічної системи є ринок, а єдина iнформацiя, яка потрiбна господарчим одиницям – це iнформацiя про цiни, що стихiйно виникають в умовах повної конкуренцiї.
На пiдставi дослiдження праць Хайєка та iнших лiбералiв формулюються наступні найбiльш суттєвi риси iдеалiзованої моделi “командної економіки”: 1) В сучасну епоху адмiнiстративно-командна система в найбільш досконалому вигляді знаходить своє відбиття у соціалістичних суспiльствах, соцiалiзм же неминуче веде до появи цiй Системи; 2) Єдиним способом координацiї дiяльностi економiчних агентiв виступають державне планування та контроль; 3) Планування та контроль здiйснюються центральними плановими органами; 4) Плани не приймають до уваги iнтересiв нижчестоячих ланок i через те не вiдповiдають вимогам економiчної доцiльностi; 5) Адмiнiстративно-командна система – це статичний об’єкт, будь-якi змiни в якому мають не принциповий характер i не зачiпають її сутi (див.п.п.2-4); 6) Вплив полiтичних чинників на еко-номiчну систему суспiльства зображається у формi якоїсь константи, незмiнну сутнiсть якій (саме сутнiсть, а не конкретнi прояви) або достатньо охарактеризувати один раз, або вивести за межi суспiльствознавчого аналiзу взагалi, апрiорно припустив, що полiтичнi чинники ведуть до деформацiї оптимальної економiчної поведiнки соцiального суб’єкта; 7)Як бiльш пiзнє положення визнається ефективнiсть адмiнiстративно-командної системи у випадку, коли цiлi чiтко визначені та мають просту структуру (т.зв. “мобiлiзацiйна економiка”).
В першому пiдроздiлi наводяться емпіричнi данi, якi пiдтверджують теоретичнi розробки прихильникiв лiберальної точки зору на адмiнiстративно-командну систему. Перш за все, це численнi помилки централiзованого планування в першi десятирiччя iснування радянської влади, вибiр невiрних планових орiєнтирiв, досягнення яких будь-якою цiною приводило народне господарство до дуже важких наслiдкiв (масове будiвництво паровозiв згiдно з наказом N1042 Троцького, сталiнське “пiдхльостування” та “пiдстьобування” в роки першої п’ятирiчки та забагато iншого). По-друге, це неспроможнiсть знайти не тiлькi найбiльш доцiльнi напрямки економічного розвитку, але й критерiї за якими повинен організовуватись облiк та контроль за державним виробництвом. Так, використання для цих цiлей валових показникiв у пiслявоєннi роки сформувало т.зв. “економiку витратного типу”, втрати вiд панування якої в декiлька разiв перевищили усi втрати вiд Великої Вiтчизняної вiйни. Робиться висновок, що усi положення лiберальної моделi “командної економiки” мають досить вагоме емпiричне обгрунтування.
В пiдтвердження моделi “командної економiки” працює i той факт, що окрiм неокласики її положення розвивають i методологiї на загальновизнану думку зовсiм протилежнi – анархiзм, марксизм класичний та марксизм т.зв. “перебудови”. В роботi аналiзуються суттєвi риси моделi “командної економiки” в iнтерпретацiї цих методологiй. Робиться висновок, що цей рiзновид моделi “командної економiки” дуже схожий з неокласичним, за винятком пояснення причин ви-никнення та методiв боротьби з адмiнiстративно-командною системою. Коли в неокласичній мо-делi “командної економiки” адмiнiстративно-командна система виявляється неминучим наслiдком розвитку по соцiалістичному шляху, то марксистсько-ленiнська методологiя передбачає, що суспiльство спроможне пiзнати необхiдну для управлiння державною економiкою iнформацiю, пiзнати її i на цих засадах організувати цiлеспрямоване виробництво-розподiл усiєї необхiдної для людини продукцiї, організувати полiтичний контроль над дiяльністю iндивіда. Виникнення ж адмiнiстративно-командної системи (“казармового соцiалiзму” по термiнологiї цих методологій) пов’язується не з плановою дiяльністю у масштабах усього народного господарства, а з негативними особливостями бюрократiї – її бажанням видати власнi iнтереси за загальнодержавнi, намаганням до погноблення пересічного громадянина. Коли неокласичнi рекомендацiї боротьби з адмiнiстративно-командною системою передбачають контроль за бюрократiєю з боку громадянського суспiльства, з боку власника незалежних вiд бюрократiї засобiв виробництва, то марксисти пропонують (у межах дуже схожого громадянського суспiльства) передачу контролюючої функцiї пролетарiю, органiзацiя та керiвництво трудовою дiяльністю якого здiйснюється контролюючою ним же (sic!) бюрократiєю. Це суперечливе положення не залишилося поза увагою анархістiв. Модель “командної економiки”, яка була створена ними вiд марксистської вiдрiзняється лише тим, що анархiсти пропонують мiрою боротьби з адмiнiстративно-командною системою не пролетарський контроль за бюрократiєю, а повне знищення цiєї соцiальної групи.
Значна увага в роботi придiляється “перебудовнiй” моделi “командної економiки”. Вiдзнача-ється, що по багатьох параметрах вона бiльш за iншi рiзновиди “революцiйних методологiй” схожа з лiберальною, а по жорсткості та емоцiйностi аргументацiї проти адмiнiстративно-командної системи перевищує навiть ортодоксальний ринковий лiбералiзм. Особливо пiдкреслюється, що саме перебудовна критика адмiнiстративно-командної системи допомогла американським прихильникам ортодоксального ринкового лiбералiзму одержати у себе на Батькiвщинi переконливу перемогу над прихильниками iнших, більш поміркованих, напрямiв у совєтологiї.
Усi рiзновиди моделi “командної економiки” об’єднує iдея доцiльностi якомога бiльшого ос-лаблення тоталiтарної держави, але саме в “перебудовнiй” моделi адмiнiстративно-командної сис-теми ця доктрина прослiджується найбiльш чiтко. У роботi робиться висновок, що уся мето-дологiя, теорiя i практика перебудови, усi очiкування реформаторiв адмiнiстративно-командної системи виходили з тези, що приймалась за аксiому, з тези найбiльш коротко й повно висловленої П.Г.Буничем: “Самостiйнiсть сприяє самодисциплiнi”.
Як висновок першого пiдроздiлу вiдзначається, що для всiх варiантiв моделi “командної еко-номіки” характерно жорстке протипоставлення “добра” та “зла”, внечасового та універсального “позитивного” суспільного ладу і такого ж суспільного ладу “негативного”. І коли у тому, що є “позитивний” суспільний лад ці методології дуже розрізняються, то вигляд одного з “негативних” суспільніх ладів для всіх них єдин – це адміністративно-командна система. Розгляд же, в якій мірі доцільна така одностайність, повинен проводитись на засадах зовсім іншої методології, зов-сім іншої ідеалізованої моделі. Аналізу цієї моделі присвячений другий підрозділ третього розділу – “Проблема ефективного державного управління в ідеалізованій моделі “бюрокра-тичного корпоративізму”.
У другому підрозділі відзначається, що альтернативна модель адміністративно-командної системи у найбільшій мірі відповідає положенням інституціональній методології, для якої характерні критичне відношення до ідеології ринкового лібералізму, висунення доктрини “суспільного інтересу”, коли держава повинна здійснювати функції розробки критеріїв суспільних інтересів. На відміну від лібералів, відомий предтеча інституціоналізму А.Вагнер ще у 1883 році сформулював “закон зростаючої ролі держави”.
Підкреслюється, що альтернативна точка зору на Систему, що розглядається, має дві дещо суперечливі особливості. З одного боку, увага на цю модель звертається дуже незначною кількістю суспільствознавців, і як наслідок цього ігнорування, багато які положення альтернативної моделі є зовсім нерозроблені. Проте, не дивлячись на те, що модель “бюрократичного корпоративізму” має значну кількість нерозроблених аспектів, між нею та традиційною моделлю адміністративно-командної системи чітко виявляється ключова різниця, яка обумовлює цілковито інше сприйняття усіх аспектів функціонування адміністративно-командної системи.
На погляд прибічників моделі “бюрократичного корпоративізму”, класична адміністративно-командна система існувала лише при Сталіні. Різновид цієї Системи, що виник пізніше, система “бюрократичного корпоративізму”, відрізнялась відсутністю єдиної управлінської вертикалі: “влада та право приймати рішення ніби розподілені між вищими партійними інстанціями та корпоративними утвореннями різного рівня. Якщо будь-які різновиди моделі “командної економіки” цілковито однозначно виходять з передумови постійної наявності жорсткої та незмінної управлінської вертикалі, яка є формостворюючим елементом усіх негативних рис статичної та застиглої адміністративно-командної системи, то модель “бюрократичного корпоративізму” показує діалектичний розвиток апарату державного управління, перетворювання єдиної управлінської вертикалі “ранньої” адмінісративно-командної системи у бюрократично-корпоративіську структуру 60-80-х років.
Те, що решта положень моделі “бюрократичного корпоративізму” значно нерозроблена, обумовлює необхідність рішення у рамках цієї моделі принаймні трьох найважливіших питань. Першє з них – це питання про джерела діалектичного розвитку адміністративно-командної системи та джерела, які генерують у цій Системі діалектичні суперечності. Друге питання міститься у емпіричній верифікації альтернативної моделі. І третє, найбільш важливе, питання про те, як на основі положень альтернативної моделі треба з’ясувати причини кризису адміністративно-командної системи, причини, з яких процес соціального обновлення у сучасній Україні стикається з великими труднощами.
Автор робить висновок, що джерелом динамізму адміністративно-командної системи є діалектично суперечні початки, характерні для бюрократії як соціальної групи. Якщо модель “командної економіки” грунтується на положенні, по якому бюрократії без контролю її з боку громадського суспільства причетні лише негативні риси, то аналіз робот М.Вебера та Р.К.Мертона дає підставу гадати, що у цій соціальній групі діалектично змагаються принаймні дві пари тенденцій. Перша пара – це зіткнення раціональних та патріархальних початків, друга пара – зіткнення початків функціональних та дисфункціональних. Перевага раціональних та дисфункціональних початків у діяльності апарата управління формувало ефективно діючу самостійно, але не ефективну щодо вимог економічної доцільності, управлінську вертикаль, вертикаль, яка відповідає одночасно положенням ліберальної, марксистської та анархістської моделей “командної економіки”; панування раціональних та функціональних початків приводить до появи і ефективно працюючої самостійно і ефективної відносно до вимог управлінської вертикалі. Внаслідок того, що переважають патріархальні початки, управлінська вертикаль слабне, та адміністративно-командна система набуває форму, яка відповідає інституційній моделі “бюрократичного корпоративізму”. Необхідно особливо підкреслити, що усі три відзначені тенденції виявлялись у повній відповідності з принципами діалектичного розвитку: ніколи не змінюючи одна одну миттєво, ніколи повністю не домінуючи, але і ніколи повністю не зникаючи, заперечуючи саму себе та свою протилежність.
У другому підрозділі автором здійснюється емпірична верифікація моделі “бюрократичного корпоративізму”. Приводиться багато фактів, які свідчать про те, що навіть в умовах, коли діяльність бюрократії ніхто не контролює, всередині неї спостерігається постійне прагнення відторгнути механізм господарювання, який склався, та підвищити ефективність адміністративно-командної системи. Переважаюча більшість негативних явищ у “пізній” адміністративно-командній системі виникало внаслідок відсутності реальної управлінської дисципліни, невиконання нижчими ланками дуже потрібних та своєчасних рішень, які приймаються на самому вищому рівні.
Порівняння моделей “бюрократичного корпоративізму” та “командної економіки” здійснено у висновку другого підрозділу. Відзначається, що обидві моделі визнають економічну неефективність адміністративно-командної системи, але принципово розминаються у оцінюванні функціонування політичного механізму Системи, яка розглядається. Модель “командної економіки” декларує статичність та незмінність політичної системи, а стійкий зверхцентралізм та не-компетентність “Центра” – головна перешкода на шляху ефективного господарювання. Усі негативні особливості адміністративно-командної системи є наслідком того, що без впливу громадянського суспільства бюрократія свої функціональні властивості реалізувати неспроможна.
В інтерпритації моделі “бюрократичного корпоративізму” таж сама політична система набуває цілковито інші властивості. Перш за все, це динамічно розвинуте явище. Динамізм політичної системи забезпечується прагненням оптимізувати розвиток суспільства, прагненням, яке викликається почуттям обов’язку бюрократа. Проте внаслідку боротьби за владу виявляється зруйнована єдина управлінська вертикаль, відбувається ліквідація реального централізму, який характерний для “класичної” адміністративно-командної системи. Корпоративізм, який посилюється, та, як наслідок цього, реалізація на практиці егоїстичних інтересів корпоративних груп чиновників – головна препона на шляху ефективного господарювання. Проте спроби чиновників оптимізувати господарчу діяльність були не окремими спорадичними та невдалими актами, а стійкою та дуже характерною для адміністративно-командної системи тенденцією. Усі негативні особливості цієї Системи є наслідком проявлення бюрократами своїх патріархальних та раціонально-дисфункціональних властивостей, всі позитивні риси – наслідком проявлення властивостей раціонально-функціональних, що можливо (хоч і дуже скрутно) і без оптимізуючого діяння громадянського суспільства, у силу внутрішньої логіки розвитку бюрократичного апарату.
Відзначається, що обидві моделі є внутрішньо несуперечні і достатньо вичерпно пояснюють найбільш суттєві риси адміністративно-командної системи. Якій же з цих двох ідеалізованих моделей віддамо перевагу? Це можливо виявити при аналізі процесів, які відбуваються на пострадянському просторі після зникнення адміністративно-командної системи. Ці питання розглядаються у четвертому розділі “Моделі “командної економіки” та “бюрократичного корпоративізму” у контексті ринкових реформ”. У першому підрозділі “Логічні суперечності ліберальних схем реформування суспільства” відзначається, що реформування адміністративно-командної системи по рецепту ідеалізованої моделі “командної економіки” породжує серйозні формально-логічні протиріччя: для формування високорозвинутого ринкового господарства необхідна поява дійових інститутів громадянського суспільства та їх інтеграція у політичну систему; для формування по-справжньому ефективних інститутів громадянського суспільства необхідна розвинута система центриських партій; посилення центриських партій в змозі забезпечити значний прошарок середнього класу; поява ж середнього класу можлива на базі високорозвинутого ринкового господарства. На підставі аналізу робіт прихильників ринкового лібералізму автором робиться висновок, що більшість дослідників даної орієнтації не загострює увагу на цій суперечності, здійснення ж нечисленних пропозицій по подаланню вищезгаданого замкненого кола в умовах реалій пострадянського простору малоймовірно.
Чому у ліберальній схемі реформування пострадянського суспільства виникають формально-логічні суперечності? Спроба відповіді на це запитання здійснена у другому підрозділі четвертого розділу “Ефективне державне управління – визначальний фактор стабілізації економіки” і базується на положеннях альтернативної моделі “бюрократичного корпоративізму”. Робиться висновок, що прийняття альтернативної моделі приводить до розуміння того, що було б крайнім спрощенням бачити у адміністративно-командній системі як зосередження лише негативних рис, так і в громадянському суспільстві єдину силу, яка здатна стати джерелом модернізації суспільства. В умовах, коли швидко криміналізується економика, та, що ще гірше, суспільна свідомість, силою, яка рухає модернізацію суспільства, повинна стати не вкрай деформоване квазігромадянське суспільство, а бюрократія, яка володіє початково конструктивним потенціалом. Безперечно, проявлення цього творчого потенціалу вкрай затруднене, йому протистоять дисфункціональні та патріархальні риси суті бюрократії. Але, як показує досвід роботи економіки, яка криміналізується, реальних альтернатив до посилення бюрократичного контролю на сьогоднішній день нема.
Суперечність варіанта, який пропонується для реформування суспільства, міститься у тому, що в умовах криміналізованої економіки, цей бюрократичний контроль треба направити в першу чергу, відносно до самих держслужбовців, процент корупціі серед яких, по даним СБУ, достатньо високий. Розв’язання цього протиріччя автор бачить у посиленні ролі правоохоронних органів через прихід до вищих виборних посад у державі політиків, які тісно зв’язані з силовими структурами.
Безсумнівно, система, при якій до влади на виборах приходять політики, які пройшли школу спецслужб, має значні недолікі, але в умовах кримінальної економіки та деградуючої суспільної свідомості, в умовах, коли до цього часу не запропоновано реальне рішення логічних суперечностей ліберальних схем реформування суспільства, це може бути єдиним реальним варіантом модернізації суспільства, варіантом з великими, але у той же час щонайменшими витратами.
Також безсумнівно і те, що подібна система управління повинна носити тимчасовий характер. По мірі появи середнього класу та подолання кримінального менталітету будуть зростати вимоги до політиків, до їх моральних та ділових якостей, що дозволить подолати замкнені кола перехідного періоду.
ВИСНОВКИ
Проведене дослiдження показує, що практично усi зв’язки, властивостi та вiдносини адмiнiстративно-командної системи можуть бути пояснені без виходу за межi двох iдеалiзованих моделей: “командної економіки” та “бюрократичного корпоративізму”. Обидві моделі не мають внутрішніх суперечностей та практично тотожньо пояснюють причини кризи Системи, що розглядається.
У дисертаціі робиться висновок, що модель “бюрократичного корпоративізму” пояснює більш широке коло фактів, і тому вона більше пристосована для розуміння і адміністративно-командної системи, і тієї системи, яка виникла на її руїнах.
Важливий висновок, до якого приходить автор на підставі використання моделі “бюрократичного корпоративізму”, полягає у наступному: джерелом модернізації пострадянського суспільства повинно стати не напівкримінальне громадянське суспільство, а окремі бюрократичні структури, які зберегли свій функціональний потенціал.
Список опублікованих праць здобувача
за темою дисертації.

1. Власенко Д.И. Бюрократия в России и на Западе // Политология: материалы к лекциям. – Запорожье: Изд. ЗГУ, 1993. – 0,4 П.Л.
2. Власенко Д.И. Диалектика экономики и политики (Методология экономического анализа) //Актуальні проблеми розвитку суспільної думки та практики управління. Збірник наукових праць. – вип.2 – Запоріжжя: РВП’’Видавець’’, 1996. – С.62-69, – 0,5Д.А.
3. Власенко Д.И., Черныш А.М. К суверенной Украине – в российском фарватере. // Труды научно-практической конференции. Политика и власть. – Том 2. – Запорожье: ЗГУ, 1993. – С.3-4. – 0,1П.Л.
4. Власенко Д.И. Политический прогноз предвыборной борьбы в кризисном обществе//Праці республіканської науково-практичної конференції “Кризове суспiльство: полiтика, соцiологiя, соцiальна психологiя (Украiна напередоднi XXI вiку)”. – Том 1. – Запорiжжя: ЗДІА,1994. – С.52. -0,1 Д.А.
5. Власенко Д.И. Влияние налогового законодательства на социально-психологические стимулы к труду в кризисном обществе //Праці республіканської науково-практичної конференції “Кризове суспiльство: полiтика, соцiологiя, соцiальна психологiя (Украiна напередоднi XXI вiку)”. – Том 1. – Запорiжжя: ЗДІА,1994. – С.97. – 0,1 Д.А.
6. Власенко Д.И. Особенности системы функций государства переходного периода //Праці загальноукраiнської науково-практичної конференцiї ”Менталiтет та протирiччя сучасного украiнського суспiльства:полiтологiчнi, соцiологiчнi, культорологiчнi аспекти”. – Том 2. – Запорiжжя: ЗДІА,1994. – С.13. – 0,1 Д.А.
7. Власенко Д.И. К вопросу о некоторых функциях государства постсоциалистического общества //Праці загальноукраiнської науково-практичної конференцiї ”Менталiтет та протирiччя сучасного украiнського суспiльства:полiтологiчнi, соцiологiчнi, культорологiчнi аспекти”. – Том 3. – Запорiжжя: ЗДІА,1994. – С.16 – 0,1 Д.А.
8. Власенко Д.И.Деформация и оптимизация взаимосвязи экономики и политики: проблема критериев //Труды международной научно-практической конференции ”Проблемы экономики и совершенствования подготовки экономических кадров в условиях перехода к рынку”. – Том 2. – Запорожье, ЗИЭИТ,1995. – С.88-90. – 0,1 П.Л.
9. Власенко Д.И. Роль государственного аппарата в истории России. (Постановка проблемы)// Праці наукової конференції викладачів та студентів ЗДУ. – Том 2. – Запоріжжя: ЗДУ,1992. – С.111. -0,1 Д.А.

Анотація
Власенко Д.Й. Соціальна ефективність ідеалізованих моделей адміністративно-командної системи. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.02 – політичні інститути та процеси. – Одеська державна юридична академія, Одеса,1998.
Дисертація присвячена питанням порівняльного аналізу альтернативних точек зору на адміністративно-командну систему, використанню результатів цього аналізу для вироблення антикризових концепцій в Україні. Робота розвиває нетрадиційний напрямок у вивченні адміністративно-командної системи, який базується на положеннях моделі “бюрократичного корпоративізму”. Робиться припущення та емпірично обгрунтовується твердження, що “класична” адміністративно-командна система володіла певним потенціалом, зникнення якого у 60-і – 70-і роки стало однією з головних причин кризи радянської економіки у середені 80-х років.
На підставі екстраполяції ідей моделі “бюрократичного корпоративізму” всебічно обгрунтовуються і пропонуються заходи антикризового характеру, які витікають з концепції підвищення ролі бюрократичного апарату під час проведення модернізації суспільства.
Ключові слова : адміністративно-командна система, модель “командної економіки”, модель “бюрократичного корпоративізму”, бюрократія, єдина управлінська вертикаль, управлінська дисципліна, модернізація суспільства.

Власенко Д.И. Социальная эффективность идеализированных моделей административно-командной системы. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.02 – политические институты и процессы. – Одесская государственная юридическая акаде-мия, Одесса,1998.
Диссертация посвящена вопросам сравнительного анализа альтернативных точек зрения на административно-командную систему, использования результатов этого анализа для создания антикризисных концепций в Украине. В работе развивается нетрадиционное напрвление в изучении административно-командной системы, основанное на положениях модели “бюрократического корпоративизма”. Делается допущение и эмпирически обосновывается утверждение, что “классическая” административно-командная система обладала определенным потенциалом, исчезновение которого в 60-70-е годы послужило одной из главных причин кризиса советской экономики в середине 80-х годов.
На основании экстраполяции идей модели “бюрократического корпоративизма” всестронне обосновываются и предлагаются меры антикризисного характера, основанные на концепции повышения роли бюрократического аппарата во время проведения модернизации общества.
Ключевые слова: административно-командная система, модель “командной экономики”, модель “бюрократического корпоративизма”, бюрократия, единая управленческая вертикаль, управленческая дисциплина, модернизация общества.

Vlasenko D.I. Ideal models’ social effectiveness of administrative and command system.- Manuscript.
Thesis for a doctor’s degree by speciality 23.00.02 – political institutes and processes. – Odessa State Academy of Law of Education Ministry of Ukraine, Odessa, 1998.
The dissertation is devoted to comparative analysis of alternative points of view on administrative and command system. It is devoted to the results of this analusis’ usage for concrete conceptions’ making in Ukraine. A new direction in administrative and command system’s study is elaborated which based on the conception of the “bureaucratic corporativism” model.
There is established that classic administrative and command system had got the potential which disappeared in sixties and seventies and became one of the main causes of the Soviet economy’s crisis in the middle of eighties.
Anticrisis measures based on the conception of the administrative and command system’s importance increasing during the period of society modernization. These measures are proposed on the base of extrapolation of the idea of the “bureaucratic corporativeness” model.
Key words: administrative and command system, bureaucracy united administrative vertical line, administrative discipline, modernization of society.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020