.

Вегетативні показники у хворих на розсіяний склероз та їх динаміка на етапах гіпербаричної оксигенації: Автореф. дис… канд. мед. наук / Ю.М. Сорокін

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 2423
Скачать документ

Міністерство охорони здоров’я України
Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика

СОРОКІН Юрій Миколайович

УДК 616.832-004-056.24:615.835.3

ВЕГЕТАТИВНІ ПОКАЗНИКИ
У ХВОРИХ НА РОЗСІЯНИЙ СКЛЕРОЗ
ТА ЇХ ДИНАМІКА НА ЕТАПАХ
ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ

14.01.15 – нервові хвороби

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Київ – 1999 р.
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
доктор медичних наук, професор Дзюба Олександр Миколайович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, кафедра нервових хвороб з нейрохірургією та курсом дитячої неврології, завідувач кафедри.

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Мачерет Євгенія Леонідівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України, кафедра неврології та рефлексотерапії, завідувач кафедри;
доктор медичних наук, професор Євтушенко Станіслав Костянтинович, Донецький державний медичний університет МОЗ України, факультет післядипломної освіти, кафедра дитячої і загальної неврології з курсом рефлексотерапії, завідувач кафедри.

ПРОВІДНА УСТАНОВА:
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, кафедра нервових хвороб (м. Київ).

Захист відбудеться « 27 » жовтня 1999 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.01 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 254112, Київ, вул. Дорогожицька, 9, ауд. № 3.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України за адресою: 254112, Київ, вул. Дорогожицька, 9.

Автореферат розісланий « 23 » вересня 1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
канд. мед. наук, доцент
О.І. Романенко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розсіяний склероз (РС) є однією з найбільш складних проблем сучасної неврології. Провідна роль імунопатологічних реакцій визначає значення імунних методів лікування РС. Разом з тим імунні механізми не є єдиними в патогенезі захворювання, що зумовлює його подальше вивчення і розробку нових методів лікування (Евтушенко С.К., 1991; Демина Т.Л. и соавт., 1997; Завалишин И.А. и соавт., 1997; Соколова Л.И., 1997; Ярош О.О., 1997; Thompson A.J., Noseworthy J.H., 1996).
Із впровадженням нових кількісних методів дослідження вегетативної нервової системи (ВНС) з’явилися відомості про поширеність вегетативної патології при РС і зацікавленість як сегментарних, так і надсегментарних структур (Купершмидт Л.А., 1993; Данилов А.Б., 1994; Diamond B.J. е.а., 1995; Linden D. e.a., 1995; Frontoni M. е.а., 1996).
ВНС є системою найбільш швидкого реагування на вплив різноманітних чинників, при цьому вегетативні механізми регуляції служать основою адаптаційно-пристосувальних реакцій організму (Волянский В.Е., 1995; Вейн А.М., 1998). Поширеність і полісистемність вегетативних розладів у хворих на РС пов’язані не лише з локалізацією вогнищ демієлінізації, але і з психогенним фактором як реакцією на важку хворобу та інвалідізацію в молодому віці. Поряд з імунними зрушеннями вони свідчать про порушення балансу нейроімунних механізмів патогенезу захворювання і процесів адаптації-компенсації (Ахмадуллина Д.Ш., 1993; Гусев Е.И., 1993; Молодан Л.В. и соавт., 1997).
Велика варіабельність клінічних, імунологічних та метаболічних параметрів при РС свідчать про різний стан систем гомеостазу у хворих і зазначають на необхідність індивідуального підходу до вибору методу лікувального впливу (Віничук С.М., 1994; Дзюба А.Н. и соавт., 1995; Соколова Л.І. та співавт., 1997; Штибель В.Г., 1998). Особливості вегетативної регуляції у хворих на РС можуть відбивати ці індивідуальні відмінності адаптаційно-пристосувальних механізмів.
За більш ніж 25-річну історію застосування гіпербаричної оксигенації (ГБО) в лікуванні РС отримано неоднозначні результати. Аналіз 14 зарубіжних досліджень призвів до думки про відсутність впливу ГБО на тяжкість і перебіг РС (Kleijnen J., Knipschild P., 1995). У ряді інших робіт автори зазначають на позитивний терапевтичний ефект застосування баротерапії при РС (Луцкий М.А., 1993; Васильев М.В. и соавт., 1994; Лобов А.М., 1994; Ефименко В.Н., 1996; Кобись Т.О., Уніч П.П., 1997; Fisher B.H. e.a., 1983). Разом з тим у всіх цих дослідженнях підбір дози гіпербаричного кисню не враховує індивідуальні особливості перебігу захворювання.
Подальший доказ ефективності ГБО пов’язують із зміною режимів дозування лікувальної гіпероксії з урахуванням особливостей перебігу РС (Лобов А.М., 1994; Kleijnen J., Knipschild P., 1995). Як пояснення причин відсутності ефекту ГБО в частині випадків лікування РС запропоновано концепцію різних механізмів дії лікувальної гіпероксії при РС (Воробьев К.П., Дзюба А.Н., 1996), яка пов’язує розвиток лікувального ефекту із збереженою реактивністю адаптивних механізмів на вплив такого потужного адаптогену як гіпербаричний кисень. Різна реактивність до гіпероксії може зумовлювати різну ефективність баротерапії при лікуванні такого різноманітного захворювання як РС. При цьому можливий розвиток токсичної дії ГБО, пов’язаної з надмірною активацією перекисних процесів за пригніченості адаптаційних реакцій щодо дії гіпербаричного кисню. Вегетативні прояви токсичності гіпероксії виникають раніше соматичних і залежать від режиму баросеансу (Зальцман Г.Л., Селивра А.И., 1987).
Вегетативна реактивність до гіпербаричного кисню відбиває миттєві адаптивні реакції регуляторних механізмів, які передують структурним і дають можливість виявити початкові ознаки патогенного ефекту ГБО. Враховуючи це, дослідження стану вегетативної регуляції та вегетативної реактивності до гіпероксії на етапах сеансу і курсу ГБО уявляється досить важливим для розуміння лікувальних механізмів ГБО при РС і оптимізації лікування хворих.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом наукової роботи кафедри нервових хвороб з нейрохірургією та курсом дитячої неврології Луганського державного медичного університету “Розлад вегетативного гомеостазу і порушення вегетативної регуляції при захворюваннях нервової системи”, № держреєстрації 0198V005868.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження було встановити відмінності вегетативної реактивності у хворих на РС під час гіпербаричної оксигенації та визначити їх взаємозв’язок з клінічними особливостями захворювання. Для її досягнення необхідно було вирішити слідуючі задачі:
1.Вивчити функціональний стан ВНС у хворих на РС в залежності від тяжкості стану і характеру перебігу захворювання.
2.Оцінити зміни клінічного стану, вегетативних та імунологічних показників у хворих на РС внаслідок дії ГБО.
3.Вивчити вегетативні зміни у хворих на РС під час сеансу ГБО і на підставі клініко-електрофізіологічних співставлень виділити різні типи вегетативної реактивності до гіпероксії.
4.Визначити наявність провісників патогенних ефектів ГБО-терапії за даними дослідження вегетативних показників у хворих на РС під час баросеансу.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі змін показників математичного аналізу ритму серця (МАРС) під час сеансу ГБО визначено різні типи вегетативної реактивності до гіпероксії у хворих на РС із різним ступенем клінічних проявів хвороби.
Доведено залежність ефективності ГБО-терапії у комплексному лікуванні хворих на РС від різниці у стані регуляторних механізмів.
Вперше дано оцінку вегетативних зрушень протягом баросеансу у хворих на РС за даними аналізу похідних серцевого ритму.
На підставі дослідження динаміки показників вегетативної регуляції у хворих на РС під час сеансів ГБО визначені маркери провісників патогенного ефекту гіпербаричного кисню. Продемонстровано адекватність методу МАРС для виявлення та відвертання патогенної дії гіпероксії.
Вперше розроблено критерії та методика індивідуального підходу для визначення тактики ГБО-терапії у хворих на РС на підставі визначення функціонального стану механізмів регуляції із допомогою моніторінгу показників вегетативного гомеостазу під час баросеансу.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблена методика використовується і може бути застосована для визначення функціонального стану регуляторних систем та індивідуальної чутливості до гіпероксії у хворих на РС під час сеансу ГБО (рац. проп. № 3159 від 16.02.99 р.) і впроваджена в неврологічних відділеннях Луганської обласної клінічної лікарні та обласної дитячої клінічної лікарні м.Донецьк, у відділенні анестезіології з палатами інтенсивної терапії й оксібаротерапії Інституту невідкладної і відновної хірургії АМН України, про що є акти впровадження.
Доведено ефективність МАРС в визначенні провісників патогенного ефекту гіпербаричного кисню і прогнозування ефективності ГБО у комплексному лікуванні РС (рац. проп. № 3158 від 16.02.99 р.).
Отримані дані можуть сприяти диференційному підходу до призначення режимів і вибору тактики застосування ГБО у хворих на РС та більш глибокому розумінню лікувальних механізмів ГБО при РС.

Особистий внесок здобувача. Набір клінічного матеріалу та обстеження проведено самостійно. Дослідження похідних серцевого ритму здійснювалося за методологією та технологією К.П. Воробйова (1996-1998). Статистичні розрахунки зроблено самостійно на основі статистичних програм “EXCEL”, “STATISTICA” і “STATGRAPHICS”.

Апробація результатів дисертації. Робота апробована на засіданнях кафедри нервових хвороб з нейрохірургією та курсом дитячої неврології Луганського державного медичного університету і кафедри загальної та дитячої неврології ФПО Донецького державного медичного університету. Основні результати роботи було представлено на засіданні Луганського обласного товариства невропатологів; на Міжобласній науково-практичній конференції анестезіологів і хірургів “Екстремальна медицина” (м. Луганськ); на Російській науково-практичній конференції “Современные аспекты электронейростимуляции и новые технологии в нейрохирургии и неврологии” (м. Саратов); на науково-практичній конференції “Новое в патологии: теория и практика” (Т/х “Омега”, Севастополь – Стамбул – Севастополь).

Публікації. Отримані дані відображено в 13 публікаціях: 7 журнальних статей (5 – особисті), 2 статті у збірниках наукових праць (1 – особиста), 4 – тези конференцій.

Обсяг та структура дисертації. Дисертацію викладено на 133 сторінках друкованого тексту. Вона складається зі вступу, огляду літератури, загальної характеристики хворих, викладення методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, заключної частини, висновків, списку літератури (202 джерела). Робота ілюстрована 39 таблицями, 29 малюнками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Обстежено 105 хворих із достовірним діагнозом РС за критеріями Позера (Poser C. e.a., 1983). Усі хворі були з цереброспінальною формою РС. Середній вік хворих склав 33,23±1,06 років; вік дебюту – 27,52±1,05; тривалість хвороби в середньому – 5,25±0,48 років.
В узагальненій групі переважали хворі з ремітуючим типом перебігу (69 пацієнтів (65,71%); 32 чоловіки і 37 жінок) і в стадії загострення патологічного процесу (45 хворих (42,86%); 21 та 24 відповідно). Прогредієнтний перебіг відзначався у 36 хворих (34,29%) – 16 чоловіків і 20 жінок; первинно-прогредієнтний тип – у 16 хворих (10 чоловіків та 6 жінок), вторинно-прогредієнтний – у 20 пацієнтів (6 і 14 відповідно).
Усі хворі були поділені на дві групи, які вірогідно не розрізнялися за середнім віком, тривалістю хвороби та за віком дебюту: першу групу склали 42 хворих, яким призначали баротерапію – від 5 до 10 сеансів; 2,0 ата; 40 хвилин ізопресії – на фоні комплексної терапії (вазоактивні препарати, ноотропи, дезагреганти, імунотропні та метаболічні засоби); другу – 63 хворих, які отримували лише комплексну терапію. Баротерапію дістали 19 чоловіків (середній вік – 34,21±1,94; вік дебюту – 31,21±2,13) і 23 жінки (34,26±2,74 і 28,00±2,28).
Крім того, хворі, що отримували ГБО, були поділені на дві групи з різною ефективністю проведеного лікування, які виявилися рівними. Першу групу склали хворі з клінічним поліпшенням у вигляді зменшення неврологічного дефіциту і позитивною динамікою за розширеною шкалою ступеню інвалідності Kurtzke (шкала EDSS), другу – хворі з відсутністю змін в клінічній картині, з суб’єктивним поліпшенням самопочуття або з незначним регресом неврологічних симптомів без динаміки показника EDSS.
Клінічну оцінку функціонального стану проводникових систем проводили за шкалою пошкоджень функціональних систем Kurtzke (шкала FS) з розрахунком сумарного бала неврологічного дефіциту – СБ FS (Kurtzke J.F., 1961). Тяжкість стану хворих визначали за шкалою EDSS (Weiner H., Ellison G.W., 1983). Ступінь тяжкості захворювання оцінювали за Є.В. Шмідтом та співавт. (1980).
Клінічні ознаки вегетативної дисфункції об’єднувалися в психовегетативний синдром (ПВС) і синдром прогресуючої вегетативної недостатності (ПВН) (Вейн А.М., 1998). Для кількісної оцінки проявів ПВС і ПВН розраховували сумарний бал (СБ ПВС і СБ ПВН), який становив собою суму клінічних ознаків, кожному з них присвоювали значення в один бал (Купершмидт Л.А., 1993).
Дослідження функціонального стану ВНС включало вивчення вегетативного тонусу, вегетативної реактивності (ВР) та вегетативного забезпечення діяльності (ВЗ) (Соловьева А.Д. и соавт., 1998) і проводилося за методологією та технологією К.П. Воробйова (1998), яка включала наступні блоки:
1. Сертифікована програма збору даних та попереднього аналізу похідних серцевого ритму в реальному масштабі часу за алгоритмами Р.М. Баєвського та співавт. (1984), яку реалізовано у вигляді «Моніторної системи для інтенсивної терапії і гіпербаричної оксигенації» (сертифікат якості МОЗ України від 01.08.1995).
2. Методика ретроспективної обробки бази даних сертифікованої програми.
3. Методика пакетної обробки даних вегетативних проб.
4. Методика візуалізації результатів дослідження (мультіпараметричний груповий статистичний аналіз динамічних рядів похідних МАРС).
5. Методика дискретизації сеансу ГБО на етапи дослідження.
При цьому розраховувалися 20 показників МАРС, серед них: середня величина кардіоінтервалу MedRR; амплітуда моди AMo; варіаційний розмах dRR; середньоквадратичне відхилення SrQdr; ексцес Ex; індекс напруги регуляторних систем IndBc; коефіціент кореляції при першому зрушенні динамічного ряду кардіоінтервалів AKF1; номер зміщення, при якому коефіціент кореляції досягає значення менш нуля – AKF0; потужність хвиль з періодом коливань 31-70 с – Max2; з періодом 11-30 с – Max1; з періодом 3-10 с – MaxD (Воробьев К.П., 1997).
Показники вегетативної регуляції оцінювали до і після лікування, до і після кожного сеансу ГБО. Дослідження ВР до гіпероксії проводили безпосередньо протягом баросеансу, для її оцінки кожний сеанс за модифікованою технологією К.П. Воробйова (1997) було поділено на 10 етапів: перед сеансом; 1-5 хвилини компресії; 1-5, 6-10, 11-20, 21-30, 31-35, 36-40 хвилини ізопресії; 1-5 хвилини декомпресії; після сеансу. Всього протягом 263 сеансів проведено 2629 досліджень.
ВР досліджували також за допомогою тиснення на рефлекторні зони в окосерцевій, сінокаротидній і солярній пробах (Соловьева А.Д. и соавт., 1998). За результатами трьох проб виділяли осіб із парасимпатичною, симпатичною і нормальною ВР (Осьминин Ф.В. и соавт., 1991). Обробку даних в ОСП і КСП проводили за Z. Servit (1948).
Стан парасимпатичного еферентного шляху оцінювали за зміною ЧСС під час вставання з розрахунком коефіціента RR30:15 і в пробі з глибоким повільним диханням (6 разів у 1 хвилину) із визначенням коефіцієнта RRmax/min (Соловьева А.Д. и соавт., 1998). Як контрольні дані використовували результати обстеження 30 умовно здорових осіб, середній вік – 35,50±2,30 років.
Імунний статус досліджували до і після лікування. Кліткові показники імунітету визначали за допомогою стандартних методик розеткоутворення (Чередеев А.Н. и соавт., 1980). Визначення імуноглобулінів сироватки класів А, М і G (IgA, IgM і IgG) проводили методом радіальної імунодифузії в гелі (Mancini G. е.а., 1965). Рівень циркулюючих імунних комплексів визначали методом преціпітації у 2%, 3,5% і 6% розчині поліетілєнгліколю (Digeon M. e.a., 1977) в модифікації Фролова В.М. та співавт. (1986). Як нормативні було використано дані Г.А. Дубової (1996).
Із допомогою адаптованого методу цвітових виборів Люшера проводили оцінку особистих психофізіологічних особливостей з розрахунком показників психосоціальної адаптації ППА, інтенсивності тривоги ПІТ і коефіцієнта вегетативного балансу КВБ (Айвазян Т.А. и соавт., 1989; Собчик Л.Н., 1998).
Для обробки отриманих даних використовувались параметричні засоби статистики з визначенням критерію Стьюдента (t). Для статистичного аналізу застосовувались стандартні статистичні програми “EXCEL”, “STATISTICA” і “STATGRAPHICS”.

Клініко-фізіологічна характеристика хворих на РС. В узагальненій групі хворих на РС із різним типом перебігу і з різною стадією захворювання за даними МАРС виявлено помірне переважання тонусу симпатичної нервової системи (AMo – 55,30±1,89; p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020