.

Вибір раціональних пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих способів органозберігаючих операцій в невідкладній хірургії ускладнених дуоденальних виразок

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
118 3787
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені О.О.Богомольця

УДК 616.342-002.44-06-089.15-089.197.4:616.334-089.844

ШЕПЕТЬКО Євген Миколайович

ВИБІР РАЦІОНАЛЬНИХ ПІЛОРУСЗБЕРІГАЮЧИХ І ПІЛОРУСКОРИГУЮЧИХ СПОСОБІВ ОРГАНОЗБЕРІГАЮЧИХ ОПЕРАЦІЙ В НЕВІДКЛАДНІЙ ХІРУРГІЇ УСКЛАДНЕНИХ ДУОДЕНАЛЬНИХ ВИРАЗОК

14.01.03 – хірургія

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора медичних наук

Київ-1999

Дисертація є рукописом.
Робота виконана в Національному медичному університеті
ім. О.О.Богомольця МОЗ України
Науковий консультант:
доктор медичних наук, професор Фомін Петро Дмитрович – завідуючий кафедрою факультетської хірургії №2 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.

Офіційні опоненти:
• Академік НАН і АМН України, доктор медичних наук, професор Шалімов Олександр Олексійович – головний хірург МОЗ України, почесний директор Інституту клінічної та експериментальної хірургії АМН України.
• Доктор медичних наук, професор Мамчич Володимир Іванович – завідуючий кафедрою хірургії з курсом топографічної анатомії та оперативної хірургії Української медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.
• Доктор медичних наук, професор Грубник Володимир Володимирович – завідуючий кафедрою госпітальної хірургії Одеського державного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України.

Провідна організація: Донецький державний медичний університет МОЗ України, кафедра госпітальної хірургії.
Захист відбудеться “8” вересня 1999 р. в 1330 годин на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.003.03 “Хірургія” при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця (252004, м. Київ-4, бульвар Т.Шевченко, 17).
З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця за адресою: 252057, м. Київ-52, вул. Зоологічна, 1.
Автореферат розісланий “20” липня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої
ради, кандидат медичних наук, доцент Я.М.Вітовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність проблеми.
Сучасні наукові концепції, засновані на вивченні ролі хелікобактерної інфекції (Козіцький О., 1995; Фадєєнко Г.Д., 1995; Бобровских М.П., Бобровских А.М., 1996; Циммерман Я.С. и соавт., 1996; Pinn G., 1998; Walker M.M., Crabtree J.E., 1998; Henriksson A.E. et al., 1998; Hamlet A. et al., 1999), сприяли розробці нових раціональних методів лікування виразкової хвороби (Гавровская Л.К., Седов В.М., 1995; Шептулин А.А., 1996; Шлевков Б.А. и соавт., 1996; Mascort J.J. et al., 1998; Hasselgren G. et al., 1998). Однак, незважаючи на це, кількість оперованих з приводу ускладнень дуоденальних виразок не має тенденції до зниження (Бушуев В.В. и соавт., 1996). У зв’язку з цим, проблема хірургічного лікування ускладненої виразкової хвороби дванадцятипалої кишки продовжує залишатися актуальною.
Хірургічне лікування дуоденальних виразок пройшло шлях від резекції шлунка до органозберігаючих операцій на основі ваготомії, завдяки яким вдалося добитися поліпшення безпосередніх і віддалених результатів лікування хворих. Однак, по мірі накопичення досвіду виявилося, що будь-який вид ваготомії з дренуючою шлунок операцією типу пілоропластики супроводжується виникненням патологічних синдромів у вигляді демпінг-синдрому (6-33%), дуодено-гастрального рефлюкса (12-18%), діареї (4-8%) (Саенко В.Ф. и соавт., 1989; Файн С.И. и соавт., 1990; Лубенский В.Г., Воробьев А.В., 1990; Березницкий Я.С. и соавт., 1992; Кузин Н.М. и соавт., 1997; Чернышев В.Н., Павлишин Л.Б., 1997; Clark C. et al., 1986; Hildebrandt Y. u. a., 1988; Donahue P.E. et al., 1996). У зв’язку з цим висловлюються суперечливі думки відносно вибору типу ваготомії, методів дренуючих операцій і характеру втручання на самій виразці (Зайцев В.Т. и соавт., 1983; Постолов П.М., 1991).
Черговим етапом, переважно при планових оперативних втручаннях, з’явилася розробка пілорусзберігаючих органозберігаючих операцій. Значною мірою це засновується на фундаментальних дослідженнях, вказуючих на координаційну функцію пілоруса в зоні гастродуоденального переходу (Гройсман С.Д., 1972; Шалимов А.А., Полупан В.Н.,1975; Оноприев В.И., 1995).
Разом з тим, в екстреній хірургії гострих виразкових кровотеч і дуоденальних перфорацій відмічений насторожений підхід в застосуванні органозберігаючих операцій з ваготомією, особливо із збереженням пілоричного жому. Одні автори стали повертатися до антрумектомії (Хоромский Л.Н., Бенедикт В.В..,1992), інші спрямували свої зусилля на розробку функціонально вигідних операцій із збереженням пілоруса (Оноприев В.И. и соавт., 1981,1995; Куликов В.А., 1984; Панцырев Ю.М., 1984; Братусь В.Д., 1991; Тутченко Н.И. и соавт., 1991; Алимов А.Н., Кузин Н.М., 1991; Кутяков М.Г. и соавт., 1997; Короткий В.М. і співавт., 1999; Kennedy T., 1976; Rignault D. et al., 1978; Bowden T.A. Jr. et al., 1990).
В доступній літературі мало відомостей, що стосуються експериментальних досліджень по впливу різних видів дуоденопластики з ваготомією на секреторну, моторну і евакуаторну функцію шлунка, функціональну активність дванадцятипалої кишки і пілоричного жому. Складним залишається питання виконання дуоденопластики при локалізації виразки в безпосередній близькості від пілоричного жому. Публікації щодо вибору раціональних пілорусзберігаючих операцій нечисленні, висловлюються суперечливі думки. Все це є причиною того, що питання про покази і технічні прийоми виконання радикальних пілорусзберігаючих та пілорускоригуючих операцій з ваготомією при різних варіантах деструктивних змін у виразці і за її межами та різних типах ускладнень дуоденальних виразок продовжує залишатися актуальною проблемою (Оноприев В.И. и соавт., 1984, 1988; Велигоцкий Н.Н. и соавт., 1984, 1990; Донец Н.П., 1984; Гоер Я.В. и соавт., 1988; Зайцев В.Т. и соавт., 1983, 1988, 1990; Хараберюш В.А. и соавт., 1990; Короткий В.Н. и соавт., 1990; Кондратенко П.Г., Соболев В.В., 1997; Кутяков М.Г. и соавт., 1997), особливо при екстрених оперативних втручаннях (Корецкий В.М., 1984; Юрченко А.Г. и соавт., 1984; Хабаров В.В. и соавт., 1990; Горбунов В.Н. и соавт., 1991; Бондарев В.И. и соавт., 1996; Рычагов Г.П. и соавт., 1996; Курыгин А.А. и соавт., 1997).
Зв’язок з науковими програмами:
Робота є фрагментом наукових досліджень кафедри факультетської хірургії №2 Національного медичного університету по темі “Вивчити вплив факторів ризику в невідкладної хірургії виразкової хвороби на безпосередні та віддалені результати. Розробити алгоритм діагностики, лікування та профілактики післяопераційних ускладнень”, що виконувалась по відомчих планах МОЗ України, номер державної реєстрації № 01964004713.
Мета дослідження:
Розробити обгрунтовані показання до вибору раціональних способів хірургічного втручання на ускладненій дуоденальній виразці при виконанні невідкладних органозберігаючих операцій для поліпшення безпосередніх і віддалених результатів лікування хворих.
Задачі дослідження:
1. Вивчити клінічні, ендоскопічні дані і в ряді випадків кислотопродукуючу функцію шлунка у хворих з ускладненою, особливо кровотечею або перфорацією, дуоденальною виразкою для вибору раціонального методу і строків проведення органозберігаючих операцій;
2. Вивчити в експерименті стан секреторної, моторної і евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки після різних видів пілорусзберігаючих операцій з ваготомією;
3. Удосконалити відомі і розробити нові способи радикального втручання на дуоденальній виразці із збереженням пілорусу і ваготомією при проведенні невідкладних органозберігаючих операцій;
4. Проаналізувати частоту, характер і причини виникнення ранніх і пізніх ускладнень у хворих після органозберігаючих операцій з пілорусзберігаючими і пілорускоригуючими втручаннями на вихідному відділі шлунка і виразці;
5. Розробити алгоритм вибору функціонально вигідних пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій із ваготомією з урахуванням характеру ускладнень дуоденальної виразки;
6. Вивчити особливості процесу реабілітації у хворих після невідкладних органозберігаючих операцій з різними пілорускоригуючими і пілорусзберігаючими втручаннями на виразці, визначити шляхи їх поліпшення.
Наукова новизна.
Отримані нові дані відносно частоти і особливостей залучення пілорусу у виразковий процес у хворих з гострокровоточивими і перфоративними дуоденальними виразками. Встановлено, що у 75% пацієнтів пілоричний жом не залучений в процес виразкової деструкції.
Уперше в експерименті одержані нові дані про стан секреторної, моторної і евакуаторної функції шлунка і дванадцятипалої кишки в залежності від виду ваготомії і виду втручання на дуоденум із збереженням пілорусу, що дозволило визначити покази до вибору раціональних способів операцій в клініці. Встановлено, що СПВ в поєднанні з пілорусзберігаючою дуоденопластикою приводить до більш глибокого пригнічення (ще на 42,4%) шлункової секреції, стимульованої пентагастрином, в порівнянні з іншими видами ваготомій. Встановлено, що розширення парасимпатичної денервації в дистальному напрямі при виконанні запропонованої субтотальної СПВ не приводить до істотних моторно-евакуаторних порушень функції шлунка, пілоруса та дванадцятипалої кишки.
Розроблено 9 нових способів операцій: пілорусзберігаючі дуоденопластики (розширююча комбінована, клапанна), нові види ваготомій (субтотальна СПВ, “Експрес-спосіб” СПВ), пілорускоригуючі і реконструктивні втручання на ускладнених навколососочкових виразках при невідкладних операціях. Розроблений спосіб лікування геморагічного шоку (ГШ) змішаним введенням інфузійних середовищ при катетеризації центральної вени і трансфеморальній катетеризації аорти дозволив знизити післяопераційну летальність при всіх видах шоку до 9,0%, а при ГШ середнього і важкого ступеню – з 26,9% до 16,6%. Уперше в клініці досліджені особливості впливу макроліда еритроміцина на відновлення моторної функції різних відділів дванадцятипалої кишки в найближчому післяопераційному періоді за рахунок подовження періодів роботи в 1,9 разів і збільшення фазного моторного індексу в 2,4 рази.
Розроблені класифікації пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій з ваготомією. Представлена порівняльна оцінка частоти, характеру, особливостей перебігу, визначені шляхи профілактики і корекції ранніх і пізніх ускладнень при пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих втручаннях.
Запропоновано алгоритм тактики та критерії вибору різних способів пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій при гострокровоточивих та прободних дуоденальних виразках. Вдалося знизити післяопераційну летальність при гострокровоточивих дуоденальних виразках до 2,5% (при пілорусзберігаючих операціях до 0,4%), а при перфоративних виразках – до 0,8%. Відмічена менша кількість післяопераційних ускладнень після пілорусзберігаючих операцій в порівнянні з пілорускоригуючими. Розширенням показів до раціонального застосування пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих втручань з ваготомією вдалося добитися відмінних і добрих віддалених результатів у 87,5% пацієнтів та знизити частоту рецидивів виразки до 3,9% (при пілорусзберігаючих операціях до 1,1%, при пілорускоригуючих до 4,5%).
Теоретичне і практичне значення роботи.
Отримані нові експериментальні дані відносно пригнічення секреторної функції, відновлення моторної та евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки після різних видів пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих втручань з ваготомією.
Розроблені і впроваджені в практику нові способи пілорусзберігаючих операцій і нові способи ваготомій, що знижують кількість післяопераційних ускладнень і рецидивів виразок. Запропонований і знайшов практичне застосування спосіб лікування геморагічного шоку та тяжких перитонітів при перфоративних дуоденальних виразках введенням інфузійних середовищ при одночасній трансфеморальній катетеризації аорти і центральної вени, який сприяє зменшенню кількості легеневих ускладнень та зниженню післяопераційної летальності.
Дослідження впливу макроліда еритроміцина на моторну функцію різних відділів дванадцятипалої кишки знайшло практичне застосування для профілактики і лікування післяопераційного гастростаза, обумовленого післяваготомною гіпо- і атонією шлунка.
Запропоновані і знайшли практичне застосування класифікації пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій з ваготомією при ускладнених дуоденальних виразках.
Розроблені алгоритми показів до вибору раціональних пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих втручань при гострокровоточивих і прободних дуоденальних виразках, що дозволяють знизити післяопераційну летальність і поліпшити віддалені результати органозберігаючих операцій.

Впровадження отриманих результатів.
Результати досліджень впроваджені в практику хірургічних відділень клінічних лікарень № 12, № 15, ЛШМД м. Києва, міської лікарні № 1 м. Ужгорода, обласної лікарні м. Черкаси. Видано три інформаційних листи: “Дуоденопластика при ускладнених дуоденальних виразках” (1992), “Ендоскопічна хімічна денервація шлунка в лікуванні виразкової хвороби дванадцятипалої кишки” (1993), “Діагностичні критерії перфорації кровоточивих гастродуоденальних виразок” (1995).
Особистий внесок дисертанта.
Дисертантом особисто розроблена класифікація пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих органозберігаючих втручань. Експериментальне дослідження по впливу різних видів ваготомій і пілорусзберігаючих втручань на секреторну, моторну і евакуаторну функцію шлунка експериментальних тварин автор виконав спільно з співробітниками відділу фізіології і фармакології травлення Інституту фізіології Київського державного університету ім Т.Г. Шевченка (завідувач – доцент Берегова Т.В.). Запропоновані нові способи оперативних втручань: розширююча комбінована дуоденопластика, клапанна дуоденопластика, чотири види операцій при ускладнених навколососочкових виразках, модифікований спосіб селективної проксимальної ваготомії, розроблений спосіб лікування геморагічного шоку.
Дисертантом особисто виконані всі клінічні та лабораторні дослідження, систематизовані та проаналізовані отримані результати, проведена їх математична обробка, розроблені дві комп’ютерні програми по обробці створеної бази даних, зроблені основні висновки та рекомендації.
Апробація роботи.
Основні положення дисертації докладені на XVII (1) з’їзді хірургів України (Львів,1994), науково-практичній конференції “Актуальні проблеми подання екстреної допомоги при невідкладних станах” (Київ,1995), республіканській науково-практичній конференції ”Хирургическое лечение рецидивирующих гастродуоденальных язв и их осложнений”(Київ,1995), республіканській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми невідкладної хірургії органів черевної порожнини та урогенітального тракту” (Київ,1996), республіканській науково-практичній конференції “Диагностика и хирургическое лечение заболеваний и повреждений внепеченочных желчных протоков” (Київ,1996); 7 міжнародному конгресі гастроентерологів (Будапешт, 1996), засіданнях хірургічного товариства м. Києва і Київської області (Київ, 1996, 1998), республіканській конференції “Новые технологии в хирургии”(Київ,1997), Al VIII-lea Congres de chirurgie din Republica Moldova (Chisinau,1997), Австралійському гастроентерологічному тижні (Брісбейн,1997), Третьому Російському гастроентерологічному тижні (Москва,1997), ХІ Всесвітньому конгресі гастроентерологів (Відень, 1998), VII конгресі світової федерації українських лікарських товариств (Ужгород,1998), республіканській науково-практичній конференції “Актуальные вопросы неотложной хирургии органов брюшной полости” (Харків,1998), VI міжнародної конференції хірургів-гепатогогів країн СНД (Київ,1998), засіданні апробаційної ради “Загальні питання хірургіі” НМУ.
Публікації результатів дослідження.
По темі дисертації опубліковано 64 наукови роботи, в тому числі у виданнях, рекомендованих ВАК України, – 17. Отримано одне авторське свідоцтво на винахід, 8 патентів України та два позитивних рішення на видачу патентів України.
Об’єм і структура роботи.
Основний текст дисертації викладено на 280 сторінках машинопису і складається з введення, огляду літератури, восьми розділів власних досліджень, заключення, висновків та практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 39 малюнками і 77 таблицями. Список літератури, що складається з 535 джерел, включає 388 робіт авторів країн СНД і 147 зарубіжних.
ЗМІСТ РОБОТИ
Матеріали і методи дослідження. Об’єктом досліджень послугували 1845 пацієнтів, оперованих в Центрі шлунково-кишкових кровотеч за період з 1983 по 1995 рік із застосуванням органозберігаючих операцій. З приводу перфорації дуоденальної виразки оперативне втручання зроблене у 266 хворих, в зв’язку з гострою виразковою кровотечею – у 1579, чоловіків було 1498, жінок – 347, середній вік хворих склав 42,1 + 0,6 років (чоловіки – 41,2 + 0,7; жінки – 46,4 + 1,3).
Основним способом оперативного втручання були органозберігаючі операції на основі ваготомії. Ми принципово розділили типи втручань при ОЗО на пілорусзберігаючі (ПЗОЗО – різні види ваготомій в поєднанні з пілорусзберігаючою дуоденопластикою) і пілорускоригуючі (ПКОРОЗО – ваготомії з пілоропластикою, з арефлюксною клапанною пілоропластикою, з геміпілоректомією), аналізуючи їх в порівняльному аспекті і з’ясовуючи переваги і недоліки кожного з них.
Всім хворим в перед- і післяопераційному періоді виконували загальноклінічні лабораторні дослідження (48296 досліджень). З метою діагностики виразки і з’ясування характеру морфологічних змін в ній в доопераційному періоді, а також визначення характеру змін слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки в різні віддалені терміни після різних видів пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій, проводили ендоскопічне обстеження фіброгастродуоденоскопами фірми “Olympus” (2436 досліджень).
Дослідження шлункової секреції (657 досліджень) виконувалося в доопераційному періоді при досягненні стабільного гемостаза на виразці і проводилося аспіраційно-титраційним методом із застосуванням парентеральних подразників, використовуючи інсулін-гістаміновий тест (Margatka 3., 1964). Інтерпретація інсулінової проби Холландера проводилася по Bachrach (1962).
При виявленні в передопераційному періоді високих показників кислотопродукції, додатково застосовувалася внутрішньошлункова рН-метрія (63 дослідження) з використанням установки РН-340. Результати досліджень класифікували по схемі, запропонованій А.Б. Граменицьким і Е. Ю. Лінаром (1971).
Моторна функція шлунка і дванадцятипалої кишки в післяопераційному періоді досліджувалася методом пневмобалонної електрокінезографії на апараті Електроніка А-1 з чотирьохканальним самописцем і автоматизованому комплексі “Ягуар” з програмним забезпеченням для дослідження моторики порожнинних органів, що випускається НВО “Сатурн” (128 досліджень).
Евакуаторна функція шлунка і дванадцятипалої кишки вивчалася за даними рентгенологічного дослідження із застосуванням контрастної маси, а також методом релаксаційної дуоденографії (432 дослідження). Об’єм циркулюючої крові і його дефіцит (ДЦК) досліджувався кондуктометричним методом на апараті “Індикатор ДЦК” фірми РИК (438 досліджень).
Статистична обробка комп’ютерної бази даних результатів досліджень проведена за допомогою статистичного пакету “Statistica for Windows. Release 4.3B” з обчислюванням показників t, m, критерія достовірності p.
Проведено 6 серій експериментальних досліджень на 24 безпорідних собаках на базі Інституту фізіології Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка по впливу різних видів ваготомій та пілорусзберігаючої дуоденопластики на секреторну, моторну і евакуаторну функцію шлунка.
Аналіз тактики хірургічного лікування, результатів операцій і післяопераційної летальності проведений по трьох періодах:
I період (1983 – 1985 рр.) – аналіз результатів різних видів органозберігаючих операцій при гострокровоточивих (529 хворих) та перфоративних виразках (35 хворих), розробка критеріїв оптимізації активно-індивідуалізованої тактики ;
II період (1986 – 1990 рр.) – створення алгоритму активно-індивідуалізованої тактики, розробка нових видів пілорусзберігаючих операцій (536 хворих з гострою кровотечею та 67 з перфорацією);
III період (1991 -1995 рр.) – впровадження розробленого алгоритму і нових видів органозберігаючих операцій в практику роботи Центра по наданню допомоги хворим шлунково-кишковими кровотечами (оперовано 514 виразкових кровотеч та 164 дуоденальних перфорацій).
Протягом кожного періоду була порівнянна і приблизно однакова кількість пацієнтів, що перенесли органозберігаючі операції:564,603 і 678 відповідно (табл.1).

Таблиця 1. Структура оперованих хворих за нозологічними формами і періодами
Нозологічна форма Періоди
1 період
1983-1985 рр. 2 період
1986 –1990 рр. 3 період
1991 – 1995 рр. Усього
Гостра виразкова кровотеча 529 (93.8%) 536 (88.9%) 514 (75.8%) 1579 (85.6%)
Перфорація виразки 35 (6.2%) 67 (11.1%) 164 (24.2%) 266 (14.4%)
УСЬОГО 564 (100%) 603 (100%) 678 (100%) 1845 (100%)
30.6% 32.7% 36.7% 100%

Таблиця 2. Характер оперативних втручань в залежності від ускладнень дуоденальної виразки

Вид
ускладнення
виразки
ДПК
Вид
ваготомії Вид втручання
на виразці Періоди
ДП ПП ГПЕ 1 період 2 період 3 період За 3 періоди
к-ть % к-ть % к-ть % к-ть %
Гостра
кровотеча СПВ 208 523 6 267 50.5 294 54.9 176 34.2 737 46.7
СВ 0 18 0 7 1.3 4 0.8 7 1.4 18 1.1
КВ 41 49 3 3 0.6 28 5.2 62 12.1 93 5.9
ТВ 0 729 2 252 47.6 210 39.1 269 52.3 731 46.3
Усього 249 1319 11 529 33.5 536 34 514 32.5 1579 100
Перфорація СПВ 50 58 5 13 37.1 43 64.2 57 34.7 113 42.5
СВ 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
КВ 8 22 3 0 0 2 3.0 31 18.9 33 12.4
ТВ 0 113 7 22 62.9 22 32.8 76 46.3 120 45.1
Усього 58 193 15 35 13.2 67 25.2 164 61.6 266 100
 307 1512 26 564 30.6 603 32.7 678 36.7 1845 100
Примітка: СПВ – селективна проксимальна ваготомія; СВ – селективна ваготомія; КВ – комбінована ваготомія;
ТВ – трункулярна ваготомія; ДП – дуоденопластика; ПП – пілоропластика; ГПЕ – геміпілоректомія.

Результати дослідження та їх обговорення. Основою і підтвердженням доцільності широкого застосування пілорусзберігаючих операцій послужило експериментальне дослідження, проведене на безпорідних собаках, по впливу пілорусзберігаючої дуоденопластики на секреторну, моторну і евакуаторну функцію ваготомованого шлунка.
Проведені експериментальні дослідження показали переваги пілорусзберігаючої дуоденопластики і СПВ в порівнянні з іншими видами ваготомій. Уперше виявлене більш глибоке (ще на 42,4%) пригнічення секреції, стимульованої пентагастрином, у собак протягом 12 місяців від початку експерименту. Дебіт соляної кислоти пентагастринової секреції після СПВ+ДП становив 2,59+0,42 ммоль в порівнянні з СПВ в 9,8+0,6 ммоль і ступінь пригнічення по відношенню до контрольної групи інтактних собак (17,0+1,4 ммоль) була 84,8% і 42,4% відповідно (р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020