.

Динаміка ярів в басейні Дністра: Автореф. дис… канд. геогр. наук / М.Я. Симоновська, Львів. держ. ун-т ім. І.Франка. — Л., 1999. — 19 с. — укp.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
146 3169
Скачать документ

Львівський державний університет імені Івана Франка

Симоновська
Марія Ярославівна

УДК 551.4 (47.74)

ДИНАМІКА ЯРІВ В БАСЕЙНІ ДНІСТРА

11.00.04 – геомофологія і палеогеографія

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата географічних наук

Львів – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Львівському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти України

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор
Ковальчук Іван Платонович.
Львівський державний університет
імені Івана Франка,
професор кафедри геоморфології.

Офіційні опоненти: доктор геолого-мінералогічних наук, професор
Лещух Роман Йосипович.
Львівський державний університет
імені Івана Франка,
завідувач кафедри історичної геології та палеонтології;
кандидат географічних наук, доцент
Палієнко Едуард Тимофійович. Національний університет імені Тараса Шевченка,
доцент кафедри геоморфології і палеогеографії

Провідна установа: Інститут географії НАН України, м. Київ

Захист відбудеться 21 травня 1999 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.08 у Львівському державному університеті імені Івана Франка (290000, м.Львів, вул. Дорошенка,41)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Львів¬ського державного університету імені Івана Франка (290000, м. Львів, вул. Драгоманова,5)

Автореферат розісланий 21 квітня 1999р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат географічних наук,
доцент Хомин Я.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Серед спектру геоморфологічних процесів, які вли¬вають на формування рельєфу, одним з найнебезпечніших є яркова еро¬зія. Під впливом ерозії від¬буваються значні змі¬ни у навколишньому се¬редовищі. По-перше, руйнуються грун¬ти, зменшується ро¬дю¬чість і погір¬шу¬ються їх водно-фізичні та фізико-хімічні влас¬ти¬вос¬ті. Про¬дук¬ти змиву за¬му¬люють сільськогосподарські угіддя, родючі заплавні зем¬лі, за¬бруднюють рі¬ки і водойми, чим погіршують якість води. По-друге, утворюються ві¬д’єм¬¬ні фор¬ми рельєфу – яри, довжиною від кількох десятків метрів до кількох кі¬лмет¬рів, а яружна мережа з вершинами і боковими відга¬луженнями роз-членовує поля, по¬гіршує умови використання земель.
Враховуючи актуальність проблеми, починаючи з 1967 року в Україні ре¬алізу¬є¬ть¬¬ся державна програма попередження ерозії грунтів і боротьби з її нас¬лід¬ками. В ре¬гіо¬нальній природно-господарській геосистемі басейну Верхнього та Середнього Дністра (далі – басейн Дністра) нарахо¬вуєть¬ся більше 8 000 ярів, під якими зайнято 11,2 тис.га. 2/3 яр¬к¬вих форм розвиваються на ерозійно-небезпечних схилах крутизною більше 1. В основному яри при¬урочені до ріллі, під якою зна¬хо¬ди¬ть¬ся 48% площі досліджуваної території.
Звідси випливає необхідність пошуку закономірностей утворення форм еро¬зій¬ного рельєфу, оцінки ступеня ураження басейну Дністра ярами ста¬ном на 1925, 1955, 1985-98 роки, визначення інтенсивності ерозійного про¬цесу, розрахунків потен¬¬ціалу лінійного росту ярів, прогнозу яроут¬во¬рен¬ня та обгрунтування системи проти¬еро¬зійних заходів.
Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Об¬ра¬ний на¬п¬рям досліджень тісно пов’язаний з тематикою робіт кафедри гео¬мор¬фології. Ме¬тодика та ос¬новні результати дисертаційних досліджень ви¬користані при виконанні держбюд¬жетних тем, “Еколого-геоморфологічна оцін¬ка річкових систем та їх басейнів в межах Західної України” (1992-1994 рр.), “Еколого-гео¬мор¬фологічний аналіз проб¬лем природокористування в міжнародних транскор¬дон-них річкових сис¬те¬мах та їх басейнах і обгрунтування шляхів їх ви¬рі¬шення” (1995-1997 рр.), “Гід-ролого-геоморфологічний аналіз Західного Бугу і верхнього Дністра з вико¬рис¬¬тан¬ням інформаційних технологій для потреб оптимізації природокористування” (1998-2000 рр., науковий керівник професор І.П.Ковальчук).
Мета роботи: встановити причини виникнення та закономірності роз¬вит¬ку форм лінійної ерозії, особливості поширення ярів різного віку та мор¬фо¬логії в ба¬сейні Дністра на основі порівняльного аналізу різновікових карт, аерофо¬то¬знім¬ків, польових і напівстаціонарних досліджень, розра¬хун¬ків потенціалу лі¬ній¬ного рос¬ту ярів; оцінити стан і виявити тенденції зміни основних показників яружної ме¬ре¬жі, обгрунтувати ре¬кмендації проти¬еро¬зійної організації тери-то¬рії, раціо¬на¬льного використання земель, під¬ви¬ще¬н¬ня їх родючості.
Для досягнення мети вирішувалися такі завдання: 1) оцінка ролі при¬род¬них та антро-погенних чинників утворення і розвитку ярів, розповсюдження лі¬ній¬ної ерозії; 2) вдосконалення методики напівстаціонарних і картометричних дос¬ліджень ярів; 3) ств¬¬рення бази даних основних параметрів ярів басейну Дністра (довжини, ширини, гли¬бини) та похідних від них (площі водозбору, об’є¬му вине¬сених порід тощо); 4) вста¬новлення закономірностей формування та розвитку ярів на водозборах з різними ти¬па¬ми угідь; 5) обгрунтування системи заходів по¬п嬬ред-ження яроутворення та ре¬ку¬льтивації уражених ярами земель.
Об’єктом картометричних, польових та напівстаціонарних досліджень бу¬ли схи¬лові, берегові, донні та привододільні яри і яружні мережі басейну Дністра, їх стан, ди¬на¬міка і функціонування впродовж більш як 70-ти років (1925-1998рр.).
В результаті виконаної роботи складена серія нових картосхем (густоти яр¬кво¬го розчленування і щільності вершин ярів) на три вікові зрізи і картограм су¬мар¬них змін щільності вершин та густоти яркового розчленування, а також скла¬де¬на схема ерзійного районування території і діаграми потенціалу лінійного рос¬ту ярів на 6-ти ключових ділянках.
Наукову новизну роботи становлять:
1) вперше отримані для басейну Верхнього та Середнього Дністра парамет¬ри густоти яр¬ко-вого розчленування та середньорічної інтенсивності лінійного рос¬ту ярів; 2) закономірності функціонування і багаторічної динаміки ярів; 3) схе¬ма районування ба¬сейну Дністра за інтенсивністю процесів лінійної ерозії та сту¬п嬬нем ураження яра¬ми; 4) оцінки ерозійного потенціалу яркових систем, приуро¬чених до різних ка¬те¬го¬рій земельних угідь;5) вперше складені на басейн Верх¬нього та Середнього Дністра кар¬то¬схеми гус¬то¬ти яружної мережі і щільності вер-шин ярів станом на 1925, 1955, 1985 ро¬ки та кар¬то¬грами сумарних змін густоти яружного розчленування і щільності вершин ярів за періоди 1925-1955, 1955-1985, 1925-1985 роки; 6) прогнози лінійного росту ерзійних форм до 2010 року.
На захист виносяться:
– концепція геоморфологічного аналізу ярів і процесів яроутворення в ба¬сей¬новій геосистемі Дністра;
– результати комплексних досліджень поширення ярів, ураження ними ба¬сейну, тенденцій і потенціалу їх розвитку;
– практичні рекомендації, орієнтовані на стабілізацію ярів, зниження по¬тенціалу їх росту і захист угідь від деградації.
Практичне значення одержаних результатів. Враховуючи причини ви¬ниꬬнен¬ня та особливості поширення ярів різного віку, а також тенденції їх роз¬вит¬ку, обгрун¬товані рекомендації протиерозійної організації території, раціо¬на¬ль¬ного використання зе¬мель і підвищення ерозійно-екологічної безпеки. Результати до¬сліджень ви¬ко¬ристо¬вуються у практичній діяльності і включені у звіти кафедри гемор¬фології Львівського державного університету. Вони опубліковані в нау¬ко¬вих статтях і методичних реко¬мендаціях, використовуються в навчальному про¬це¬сі.
Особистий внесок здобувача полягає у проведенні камеральних (карто¬мет¬¬ричні, картографічні і дешифрування аерофотознімків), напівстаціонарних і пльо¬вих дос¬ліджень яружних систем басейну Дністра, створенні бази даних ос¬нов¬них пара¬мет¬рів ярів (довжини, ширини, глибини) та похідних від них (об’єму ви¬несених порід, об’є¬му яру, площі водозбору тощо), вдосконаленні методики на¬пів¬стаціонарних і карто¬мет¬ричних досліджень ярів; визначенні для басейну Дні¬с¬т¬ра параметрів густоти яруж¬ної мережі, щільності вершин ярів і середньорічних темпів лінійного росту ерозійних форм, встановленні для різночасових зрізів за¬ко¬номірностей функціонування та бага¬торічної динаміки ярів, розрахунку потен¬ціалу лінійного росту ярів до 2010 року і районуванні басейну за ступенем ура¬ження ярами.
Апробація результатів дисертації. Основні результати роботи допові¬да¬лись і оᬬ-говорювалися на ІІІ з’їзді грунтознавців та агрохіміків України (Харків, 1990), Все¬со¬юзній науковій конференції “Эрозиоведение: теория, эксперимент, пра¬к¬тика” (Мос¬ква, 1991), міжвузівських координаційних нарадах з проблем еро¬зій¬них, руслових і гир¬ло¬вих процесів (Воронеж, 1993, Брянск, 1994; Вологда, 1995, Перм, 1997, Псков, 1998); між¬на¬род¬ній науково-практичній конференції “Ре¬гион и гео¬графия” (Перм, 1995), VII з’їз¬ді УГТ (Київ, 1995), науковій кон¬фе¬рен¬ції до 90-річ¬чя професора П.К.Заморія (Київ, 1996), між¬народній науково-пра¬к¬¬тичній кон¬ференції “Українська геоморфологія: стан і пер¬с¬пективи” (Львів, 1997), нау¬кових семінарах кафедри геоморфології Львівського уні¬вер¬ситету (1990-1998 рр.)
Публікації. За темою дисертації автором і за його участю опубліковано 17 праць, в т.ч. 4 – у наукових журналах, 4 – у матеріалах міжнародних конференцій, 9 – у збірниках тез наукових конференцій.
Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 142 сторінках маши¬но¬писного тексту. Складається з вступу, п’яти розділів, висновків, списку вико¬рис¬таної літератури (288 найменувань), проілюстрована 51 рисунком і 10 таб¬ли¬цями. Зага¬ль¬ний обсяг дисертації становить 234 сторінки.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І РЕЗУЛЬТАТИ РОБОТИ
1. Концепцією досліджень яркової ерозії передбачено аналіз історії вивчення яр¬ко¬вої ерозії регіону, визначення основних напрямів, методів та алгоритмів виз¬на¬чен¬ня сту¬пеня ураження території ярами, інтенсивності розвитку процесів ліній¬ної ерозії та її потенціалу, прогнозування стану яркових систем, обгрунтування си¬стеми про¬тиеро¬зійних заходів.
Вивченню причин виникнення, закономірностей розвитку, особливостей п¬ш謬¬ре¬ння та класифікації ярів присячені роботи багатьох вчених. Серед них на鬬¬більш ві¬до¬мі праці І.Леваковського (1890), В.Докучаєва (1892), В.Ма¬саль¬сь¬ко¬го (1897), С.С¬бо¬лева (1948), А.Гужевої (1948), О.Козменка (1954), В.Лідова (1954), Д.Арманда (1956), М.Суса (1959), І.Брауде (1959), М.Маккавєєва (1971), Н.Гудзона (1974), Н.Ко¬ротіної (1974), П.Захарова (1978), О.Рожкова (1981), М.Зବ¬с¬лавського (1983), Б.Косова (1984), К.Зоріної (1984,1992,1995), Л.Сетунської, М.Волкової (1987), М.Во¬лщу¬ка (1978, 1981, 1996), І.Ко¬вальчука (1977-1997), А.Путилина (1981, 1988), В.Реймхе (1986), А.Дедкова, В.Мозжерина, Р.Тукаева (1990), С.Хруцкого, О. Семенова, Е.Косцової (1991), М.Назарова (1992), Р.Сливки, Б.Голояда, В.Паневника (1995), І.Рисіна (1982, 1998) та бага¬тьох інших.
Дослідження ерозійних процесів, які проводилися в За¬хідному регіоні Ук¬раїни, доз¬волили виявити закономірності поширення та динаміки ярів в ок¬ре¬мих частинах басейну Дністра і намітити основні заходи по їх попе¬ред¬женню, припи¬ненню розвитку та ліквідації. Проте цілісної картини ураження формами яркової ерозії ба¬сей¬ну Верх¬нього та Середнього Дністра, їх поширення в просторі та ди¬на¬міки в часі, визначення ста¬дій розвитку і розподілу потенціалу яроутворення до цього часу не отримано. Тому ви¬никла необхідність дати кількісну оцінку сту-пеня ураження території формами лі¬нійної ерозії та виявити тенденції розвитку яруж¬них систем.
Основою для комплексного вивчення стану і розвитку процесів яркової еро¬зії в ба¬сейні Дністра є картографічні джерела (топокарти масштабу 1:100000 і 1:25000), ста¬тистичні матеріали, які грунтуються на результатах карто¬мет¬рич¬ного ана¬лізу та дешифруванні аерофотознімків, а також польові і напівстаціонарні дослідження.
Дослідження яркової мережі і процесів яроутворення базувалися на обгрунтова¬ній нами схемі використання в певній послідовності сис¬теми прийомів, способів і методів аналізу і синтезу у ви¬гля¬ді алго¬рит¬му, в якому поєднуються оператори дій, логічних умов, способів та при¬йо¬мів дос¬ліджень.
Поєднання різних методів, які доповнювали та взаємоконтролювали один од¬но¬го, дало можливість отримати об’єктивні дані про стан яркових систем, тен¬денції його змі¬ни, інтенсивність лінійного росту, темп переформування повз¬дов¬ж¬нього профілю яру та схилу, а також здійснити прогноз яроутворення, який по¬ля¬гає в отриманні роз¬рବхун¬кових характеристик інтенсивності лінійного росту ярів, густоти їх мережі та щі¬ль¬¬ності вершин в межах морфометрично виділених водозборів.
Розроблена комплексна методика картометричних, напівстаціонарних і по¬львих досліджень та розрахований потенціал лінійного росту ярів дають мож¬ли¬вість оп¬ти¬мізувати проектно-вишукувальні роботи і зменшити затрати на про¬ве¬дення проти¬ерозійних заходів.
2. Аналіз факторів яроутворення передбачає дослідження основних чинників, які ви¬знବ-чають потенційну небезпеку розвитку процесів лінійної ерозіі.
Встановлено, що:1)напрямки багатьох яружних форм рельєфу басейну Дні¬с¬¬т¬ра співпадають з напрямками простягання системи тектонічних тріщин ре¬гіо¬ну. На до¬слід¬¬жу¬ва¬них ключових ділянках кількість ярів, закладених по тек¬то¬ніч¬них тріщинах пів¬ні¬чно-західного простягання, змінюється від 15 до 65 %, пів¬ніч¬но-східного – від 0 до 60% і ш謬¬¬ротного від 0 до 15%. Майже на всіх клю¬чових ді¬¬лянках найдовші пучки про¬ме¬нів про¬стягання ярів відповідають напрямам пн зх – пд сх і пн сх – пд зх, що спів¬па¬дає з ос¬но⬬ними напрямами тектонічних тріщин; 2) 80% території ба¬сейну Дністра по¬крито лесами, лесо¬подібними суглин¬ками і суг¬линистими по¬ро¬дами, що сприяє розвит¬ку ярів; 3) дос¬лід¬жу¬вана те¬риторія охоп¬лює регіони з відмінними рисами геомор¬фо-ло¬гічної будови: низь¬когірний стру¬¬к¬тур¬¬но-де¬нудаційний рельєф моноклінальних хребтів За¬хідних Бескид, се¬ред¬ньо¬гірський структурно-денудаційний рельєф Східних Бескид, середньовисотні Ски¬бові Горгани з кам’яними розсипищами і глибокими поперечними долинами, низькогірний рельєф Стрийсько-Санської Верховини. Ці області характери¬зу¬ють¬ся сильнорозчле¬нова¬ним еро-зійним ре¬льє¬фом. Аб¬солютні висоти коли¬ва¬ються від 120 до 400 м біля під¬ніжжя гір до 500-800 м у міжгірських улого¬винах. Най¬більш підвищені райони рів¬нин¬ної частини басейну при¬урочені до обширної Во¬лино-По¬ді¬ль¬ської височини (350-470 м) та Перед¬кар¬патської височини з висотами понад 500 м, які також во¬ло¬діють високим ерозій¬ним потенціалом. 4) без¬по¬се¬ред¬нім клі¬матичним чинником ерозії є умови форму¬вання стоку талих вод і опади, за¬галь¬на кі¬ль¬кість яких змінюється від 450-700 мм на Поділлі до 1500 мм у Карпатах. Основна кіль¬кість опадів ви¬пବдає у вигляді до-щу і злив у теплий період ро¬ку, а добовий максимум коли¬ва¬єть¬ся від 19,5 до 62,9 мм при середній інтенсивності 0,12-0,17 мм/хв і максимальній 2,5 мм/хв; 5) у структурі грунтового покриву домінують дер¬но¬во-підзолисті гру¬н¬ти в Пе¬ред¬кар¬патті та сірі опідзолені на Поділлі. Ці грунти мають ни¬зьку проти¬еро¬зійну здат¬ність; 6) на розвиток процесів яркової ерозії впли¬ває рос¬ли¬н¬ний по¬к¬рив і гос¬по¬дар¬ське ви¬користання території. Сту¬пінь залісненості в басейні Дні¬¬ст¬ра змі¬нюєть¬ся від 13,2% на Поділлі до 25,4% в Пе¬ред¬карпатті та 49% в Карпатах. Вплив гос¬подарської діяльності проявляється в розорюванні схилових угідь з пору¬ше¬н¬ням ви¬мог протиерозійної організації території, вирубуванні лісів і розкорчовуванні чବгарників, у прокладанні грунтових доріг, застосуванні важкої агротехніки на сіль¬сь¬ко¬господарських угіддях, що погіршує фільтраційні та протиерозійні влас¬тивості грунтів.
3. Ступінь ураження верхньої та середньої частини басейну Дністра формами лінійної ерозії і тенденції його багаторічних змін характеризується показниками, які відо¬бра¬жають густоту яркової мережі та щільність вершин ярів станом на три вікові зрізи – 1925, 1955, 1985рр. і динаміку їх змін за періоди 1925-1955, 1955-1985, 1925-1985 рр., які встановлені на ос¬нові картометричного аналізу, де¬шиф¬рування аерофотознімків та напівста¬ціо¬нар¬них і польових спостережень.
Основним показником активності яркової ерозії є площинна ураженість те¬ри¬т𳿠яра¬ми. Розрахований коефіці¬єнт густоти яружної мережі дав можливість от¬римати об’є¬ктивну інформа-цію про геоморфологічну роль ярів. Складе¬ні мор¬фмет¬¬ричні кар¬тосхеми М1:100000 охопили досліджувану територію площею близько 25 000 кв.км і дали можливість оцінити ступінь ураження водо¬зборів ос¬нов¬ної ріки та допливів Дніс¬тра станом на три вікові зрізи (1925,1955,1985рр.) формами лінійної ерозії за таким показником як їх густота. Він змінюється в доволі широкому діапазоні – від 0 до 2,58 км/км2. Найвищі показники густоти ярів станом на 1985 рік (рис.1) характерні для межиріччя Бистриця-Тисмениця (2,3 км/км2), Бис¬т¬риця-Лук¬ва (2,1 км/км2), Стрий-Свіча (1,85 км/км2), Стривігор -Дністер (1,75 км/км2), Лімниця-Свіча (1,75 км/км2), Го¬ло¬горо-Кременецького кряжу (2,0 км/км2), Розточчя (1,46 км/км2). Площа ареалів з максимальними показниками яружного розчленування не перевищує 5% площі досліджуваної території.
Приблизно 15-20% басейну Дністра характеризується високим і середнім ступенем ура¬-ження ярами. Сюди відноситься Прилуквинська височина (1,48 км/км2), Бережанське горбогір’я (1,2 км/км2), Ходорівське (1,01 км/км2) і Рогатинське Опілля ( 1,05 км/км2). Близько половини басейну Дністра зайнято ареалами, з гус¬то¬тою ярко¬вого роз¬членування від 0 до 0,5 км/км2. Такі ділянки в одна¬ковій мірі зу¬стрі¬чаються як на ро¬зораних, так і заліснених угіддях. Майже 25% по-верхні ба¬сей¬ну відноситься до без’яркових територій або зон з поодинокими ярами. Їх аре¬али при-урочені до привододільних частин Бескид і Горган, північно-західної час¬т謬ни Львів¬ського плато, Товтр, басейнів рік Серет, Збруч, Гнізна, придолинної час¬тини басейнів Дністра, Стрия, Тисме¬ни-ці.
Показник густоти ярів (км/км2) доповнюється показником щіль¬но¬сті їх вершин на одиницю площ (од/км2).
Найвищі показники щільності вершин ярів станом на 1985 р. зафіксовані на межиріччі рік Стрий – Свіча і Лімниця – Свіча (19 од/км2), в Гологоро-Креме¬нецькому кряжі (21 од/км2) і на Бібр¬¬сько-Стільському Опіллі (20 од/км2), що дає можливість віднести ці райони до на鬬¬більш ерозійнонебезпечних.
Найбільші площі займають ареали з по¬одинокими ярами. Тут щільність вер¬шин ко¬-ливається від 0 до 4 од/км2. Такі по¬ка第ники характерні для ярів, при¬урочених до від¬но¬сно рівних і плоских ділянок на межиріччях річок Серет-Збруч (0-3 од/км2), Гнила Ли¬па-Золота Липа (0-3 од/км2), Серет-Гнізна (0-2 од/км2), Бо¬берка-Гнила Липа (0-4 од/км2), придо¬лин¬ної частини Дністра (0-4 од/км2), Тер¬но¬пільського плато (0-4 од/км2).
Яри, як відомо, є дуже динамічними формами рельєфу. Підвищена щіль¬ність ярів свідчить про високу ерозійну небезпеку та активну стадію розвитку рельєфу.
Порівняння ерозійно-геоморфологічної та природно-географічної ситуації на ае¬ро¬-фотознімках (М 1:14000, 1:17000) 1952 року з такою ж ситуацією станом на 1985 рік свідчить про суттєві зміни, які відбулися у стані ярів та характері ви¬ко¬ристання зе¬мель. За цей період більшість ярів перейшли в стадію стабілізації, тоб¬то вироблення тимчасового профілю рівноваги. На останніх знім¬ках схилові яри вже покриті при¬род¬ною трав’янисто-чагарниковою рослин¬ніс¬тю.
Польові маршрутні дослідження ярів проводилися в 1990-1998 рр. на клю¬чвих ділянках з метою оцінки сучас¬но¬го їх стану (тенденцій розвитку), да¬ють підстави стверджувати, що:
– існує добре виражена циклічність у розвитку яркових форм, сезонна динаміка змі¬ни морфології ярів як форм рельєфу (активізація – затухання ерозійних про¬це¬сів);
– виявлені суттєві територіальні відміни ступеня активності ярів різних типів. На鬬¬ак-тивніші яркові форми ( з точки зору динаміки екзогенних процесів) є яри в ле¬сах та в двочленних відкладах. До районів з відносно більшою активністю еро¬зій¬них про¬цесів в ярах можна віднести нижню частину басейну ріки Золота Ли¬па, межиріччя рік Щирка-Боберка і Бистриця Надвірнянська-Бистриця Со¬ло¬т¬вин¬ська, басейни річок Лук¬ва, Тисмениця, Колодниця, Свіча, Лімниця.
З 1925 по 1985 роки в густоті ярів басейну Дністра та щіль¬ності їх вершин ста¬л謬ся помітні зміни. Вони виявлені шляхом порівняння різновіко¬вих картосхем заяру¬ж嬬ності станом на 1925, 1955, 1985 рр. Для визначення масштабів змін стану ярів від од¬ного облікового періоду до ін¬шого були складені результуючі картограми сумарних перетворень яркової мережі.
Якщо прийняти густоту ярів в 1925 році за 100% то за 60-річний період (1925-1985рр.) густота ярів (рис.2) у Передкарпатті збільшился на 14%, на Поділ¬лі – на 30% і біль¬ше. З 1925 по 1955 роки різко (на 25-50%) збільшилася густота ярів на Роз¬точ¬чі, Львів¬ському плато, Гологоро-Кременецькому кряжі. Для на¬стуשּׁної чверті сто¬літ¬тя ха¬рак¬терне помітне зменшення (22-40%) густоти активних ярів, на що впли¬нули про¬ведені в 60-70 роках протиерозійні роботи. Сприяло цьо¬му також ви¬ведення частини крутосхилових ділянок з активного сільсь¬когос¬подарського використання.
Проведені дослідження ерозійних процесів у басейні Дністра дозволили ви¬явити велику різноманітність прояву ерозійних форм в різних геоморфологічних умовах та їх залежність від властивостей літології, клімату, грунтів, рослинного по¬криву, гос¬подар¬сь¬¬кої діяльності людини тощо. Тому для регіоналізації еро¬зій¬них процесів, зокрема яркової ерозії, нами розроблена схема ерозійно-гео¬мор¬фо¬ло¬гічного районуван¬ня басейну Дністра.
В якості основної одиниці ерозійно-геоморфологічного районування (ЕГР) бବсей¬ну Дністра прийнятий район. Подібні за сукупністю ознак ерозійно-гео¬мор¬фологічні райони доцільно об’єднати в три типи :
1) безяркові або з поодинокими ярами (густота яркового розчленування 0-0,5 км/км2, щільність вершин 1-3 од/км2). До цього типу відносяться такі райони: Го¬р¬до¬ць¬ко-Комарнівський, Самбірсько-Мединський, Ходорівсько-Жидачів¬сь¬кий, Оз嬬рян¬сь¬кий з великою густотою яркової мережі (густота ярів перевищує 1,2 км/км2 а, Хоростківський, Опорець-Сколівський, Вишківсько-Осмо¬лодівсь¬кий;
2) з помірним ярковим розчленуванням (густота ярів 0,6-1,2 км/км2, щіль¬ніс¬тю вершин до 12 од/км2). Цей тип охоплює райони: Верещицько-Янівський, Доб¬рмиль¬сько-Хирівський, Турківсько-Східницький, Дрогобиць¬кий, Щирецько-Роз¬дільський, Ро¬га¬тинсько-Бурштинський, Калусько-Івано-Франківський, Горо¬ден¬ків¬сько-Заліщи¬цький, Тисменицько-Тлумацький, Львів¬сь-ко-Давидівський, Бист¬рицький, Монасти¬рись¬ко-Бу¬чацький, Бережан¬сько-Тер¬нопільський, Тере-бовлян¬ський, Гусятинський;
3) щільність вершин до 21 од/км2). До цієї категорії віднесені Пеняки-Голу¬бицький, Бі¬бр¬сь¬¬ко-Свіржський, Перемишлянсько-Липовецький, Стрийсько-Болехівський, До¬линсько-Рожнятівський, Надвірнянський.
4. Потенціал лінійного росту ярів визначається характером поєднання чинників яро¬утворення. Оцінка потенціалу, інтенсивності розвитку лінійної ерозії та її еко¬лого-гео¬морфологічних наслідків дають можливість прогнозувати розвиток яр¬кових форм та визначити їх подальший вплив на довкілля.
Основними чинниками, які врахувалися при прогнозуванні розвитку форм лі¬¬ній¬ної ерозії, були природно-географічні характеристики території – клімат, зокрема маꬬс謬мальний модуль дощового стоку (А1%); рельєф (крутизна і довжина схилів, гли¬би¬на ба¬зису ерозії); літологічний склад підстеляючих порід та їх про¬тиерозійна стій¬кість то¬щ¬о.
Розрахунок потенціалу лінійного росту ярів виконувався для водозборів ок¬р嬬мих ярів з використанням топографічної основи масштабу 1:25000. В якості об’єкту пргно¬зування виступали яри довжиною більше 25 м, які знаходяться на клю¬чових ді¬лянках на Поділлі, в Передкарпатті і Карпатах та від¬різняються клі¬матичними умова¬ми, геоморфо¬логічними параметрами та літологічним складом підстелюючих порід.
Залежно від гли¬би¬ни вертикального розчленування, довжини і крутизни схилів, ти¬пу пухких відкладів, ха¬рактеру грунтового і рослинного покриву, виду при¬ро¬до¬корис¬тування, типу ярів і стବ䳿 їх розвитку, потенціал лінійного росту еро¬зій¬них форм зміню¬ються від 4 до 460 м. Аналіз морфології схилів і ярів, роз¬ра¬хо¬ваного потен¬ціалу їх лінійного росту дає мож¬ливість стверджувати: всі дослі¬д¬жувані лінійні еро¬зійні форми перебувають на різ¬ній часовій віддалі від стадії ви¬роблення про¬фі¬лю рівноваги. Можна допустити, що яри, потенціал лінійного рос¬ту яких коли¬ваєть¬ся від 4 до 10 м, закінчують свій ріст і пос¬тупово будуть переходити в стадію балки. Проте насторожують яри довжиною 120-750 м на довгих (350-1000 м і більше) схилах, де потенціал лінійного росту значно пе¬ре¬вищує 100 м. Такі яри можуть мати велику активність лінійного росту і при спри¬ят¬¬ливому поєднанні як природних, так і антропогенних чинників створюють не¬безпеку для руйнування угідь та господарських об’єктів.
Середні показники потенціалу лінійного росту ярів становлять в Гологоро-Кре¬ме¬нецькому кряжі – 119м, на Опіллі – 107м, в Передкарпатті – 55м, в придо¬лин¬ній час¬ти¬ні Дністра – 141м, в Бескидах – 73 м.
В середньому, на досліджуваній території довжини ярів можуть збільшитися на 40-150 м. Знач¬на амплітуда варіації показників пояснюється великою різноманіт¬ніс¬тю природно-гео-графічних умов, наявністю ярів різних типів і стадій розвитку, від¬мі¬нами власти¬вос¬тей корінних порід, грунтів, рослинності, морфометрії схилів та господарського вико¬рис¬тання території.
Варто відмітити, що окремі яри виробили потенціал лінійного росту на 50-99%, тоᬬто вже пройшли пік свого розвитку. Польові і розрахункові дослідження свідчать, що близько 30% ерозійних форм реалізували свій потенціал росту у дов¬жину; окремі яри припинили розвиток у зв’язку зі здійсненням системи про¬ти¬ерозійних заходів; інші форми лінійної ерозії продовжують як лінійний ріст, так і змі¬ну повздовжніх і попереч¬них профілів. Найчастіше ростучі яри приурочені до сіль¬ськогосподарських угідь, око¬лиць насе¬ле¬них пунктів або до польових доріг.
Крім картометричних та прогнозно-розрахункових досліджень прово¬дили¬ся по¬льо¬ві і напівстаціонарні дослідження динаміки ярів, зокрема, росту ярів у довжину та змі¬ни профілів. Вони дозволили константувати, що середньорічні показники інтенсивності росту ярів у басейні Дністра ко¬лива¬ють¬ся від 0 до 2,3 м/рік, хоча локально спостерігається лінійний ріст до 5 м/рік. Середні швид¬кості росту ярів змінюються залежно від водності року. Най¬бі¬ль¬¬ший при¬ріст в до⬬-жину спостерігався під час катастрофіч¬них злив (1990, 1991, 1992 рр.). Мак¬си¬ма¬льні швидкості їх росту (5-6 м/рік) спостерігалися в ба¬сейнах рік Золота Липа, Зубра, Свірж, Тисмениця, Свіча, а також у Придністров’ї. Мінімальні швид¬кості росту (0- 0,3 м/рік) характерні для ярів, що переходять в стадію балки.
Розвиток кожного яру здійснюється під впливом регресивної глибинної еро¬зії з од¬ного боку, виносу русловим потоком продуктів ерозії – з другого і схи¬ло¬вих дефор¬мацій – з третього. Для оцінки тенденцій і спрямованості транс¬фор¬маційних процесів у ярах нами були закладені стаціонарні досліди на Поділлі і Перед¬карпатті (комплекси реперів у днищах, на схилах, біля вершини і брівок ярів). Пе¬ріо¬дичне нівелювання та вимірювання висоти реперів дозволило оцінити спря¬мо¬ва¬ність (переважання ерозії, акумуляції чи транзиту мінеральної речо¬ви¬ни) та ін-тен¬сивність руслових і схилових денудаційно-акумулятивних процесів у яркових системах.
Врізання русла відбувається на ділянках днища з крутизною 3-40. Процес еро¬зії по-чинається з появи в тальвегу лійок розмиву з крутою задньою стінкою, яка утворює в руслі невеликий уступ. В нижній частині уступу утво¬рюєть¬ся водо¬бійна ніша. На¬висаючий над нею уступ (висотою від 0,5 до 4 м) об¬вବлюється під час зливових дощів або сніготанення.
У процесі вироблення повздовжнього профілю яру акумулятивні комп¬лекси фо¬р¬¬¬¬муються насамперед у нижній частині басейну яру. Періодичний розмив ко¬ну¬сів в謬носу змінюється наступною акумуляцією наносів, що сприяє утворенню ви¬пуклої фор¬ми повздовжнього профілю. При подальшому лінійному рості яру і ви¬положуванні йо¬го повздовжнього профілю, в середній і верхній частинах та¬кож формуються конуси аку¬му¬ляції. Вони характеризуються меншими розмі-ра¬ми, більшою нестабільністю, ін¬тен¬сивнішою динамікою. Саме це зумовлює поло¬го¬хвилясту форму повздовжнього прфі¬лю яру. Локальні завали русла про¬дук¬та¬ми розвитку схилових процесів також дволі сильно впливають на форму повз¬дов¬жнього профілю ярів та розвиток рус-ло¬вих про¬цесів у них.
5.Наукові основи регулювання процесів лінійної ерозії вимагають проведення ком¬плек¬сних заходів для попередження росту ярів і боротьби з наслідками яроутворення.
Для оптимізації протиерозійного захисту заяркованих територій пропо¬ну¬ється ви¬користати алгоритм: аналіз стану і динаміки ярів – визначення типу яру і ста¬дій роз¬витку – визначення основних чинників розвитку яру – розрахунок по¬тен¬ціалу лінійного рос¬ту – оцінка потенціалу та інтенсивності денудаційно-аку¬му¬лятивних процесів в дни¬щі і на схилах – вибір видів протиерозійних заходів та об¬грунтування схеми їх за¬сто¬сування – реалізація комплексу протиерозійних заходів – моніторинг стану ярів та під¬трим¬ка ефективності і корекція протиерозійного захисту.
Так як понад 40% площі сільсько¬господарських угідь в басейні Дністра пр謬уро¬чені до схилів крутизною біль¬ше 20, то усі вони зазнають площинної і лі¬нійної ерозії. Ра¬зом з при¬род¬ними факторами, розвитку ерозії грунтів сприяє не¬достатнє впро¬вадження госпо¬дарствами протиерозійної організації території і не¬повне (близько 75%) осво¬єння грунтозахисних сівозмін, обробіток грунту вздовж схи¬лів, виро¬щу¬ван¬ня просапних культур на схилах крутизною понад 5-70, руй¬ну¬вання існу¬ю¬чих простих споруд, тобто нехтування агротехнічними, лісомеліо¬ра¬тивними і гід¬ротехнічними про¬тиерозійними заходами.
Найбільш ефективними і доступними кожному господарству протиеро¬зій¬ни¬ми за¬ходами є оранка, культивація і рядкова сівба культур поперек схи¬лів, ви¬рощування культур смугами. На підзолистих і опідзолених грунтах басейну Дніст¬ра проводиться оранка з поглибленням та щілинування. На схи¬лах крутиз¬ною 2-60 для зменшення сто¬ку здійснюють ямкування зябу, а при кру¬тизні схилів біль¬ше 60 – переривчасте бороз¬нування.З метою перехоплення поверхневого сто¬ку на привододільних частинах схи¬лів досліджуваної терито¬рії закладені водопо¬гли¬наючі лісові смуги шириною 20-50 м. На ерозій¬но¬не¬безпечних схилах ство¬рені штучні тераси для розпилювання схилового стоку.
Серед гідротехнічних споруд на досліджуваній території використовуються лот¬ки – швидкотоки, які застосовувалися з метою відведення тимчасових по¬токів від вер¬шини яру до ерозійно безпечного місця в руслі. Однак їх ефек¬тив¬ність виявилась не¬великою.
Досить ефективним протиерозійним заходом виявилося також будівниц¬тво пе¬ред вершинами ярів земляних дамб висотою до 2-4м і ставків.
Яри довжиною до 500м і глибиною до 10 м при водозбірній площі 5-10га до¬цільно частково або повністю засипати. Проте ці заходи будуть ефективними лише на ділянках з досить родючими грунтами на схилах крутизною  150. Повну засипку ярів здійснюють на тих землях, які в перспективі бу¬дуть використовуватися під садами або для сільськогосподар¬ських культур суцільного посіву. На ділянках, де планують висі¬вବти багаторічні трави, викону¬ють часткове засипання ярів.
В басейні Дністра для різних типів ярів доцільно застосовувати різні види про¬ти¬ерозійних заходів:
а) для донних – фашинні загати у днищі та водозатримуючі споруди на водо¬збо¬рі (вали, ставки-вловлювачі, лісофітомеліоративні смуги);
б) для схилових – систему водозатримуючих споруд на водозборі; гідротехнічні спо¬руди біля вершин ярів (лотки-швидкотоки); заліснення схилів і тальвегів, будів¬ниц¬тво фашинних загат у днищі;
в) для вершинних і берегових – корінна меліорація, будівництво перехоплюючих та водорозпилюючих валів тощо.
ВИСНОВКИ
Просторово-часовий аналіз яружних систем басейну Дністра дозволяє зробити такі висновки:
1) яркова мережа має успадкований характер. Вона закладена по вже сфор¬¬мо¬ваних в дочетвертинний період прабалках, які повністю прорізують товщу пухких від¬кла¬дів і приурочені до зон тектонічної тріщинуватості крейдової поверхні. Про це свід¬чать рози-діаграми орієнтування тальвегів ярів. Їх основні напрямки спів¬пବдають із на¬п¬рямками тектонічних тріщин, що дозволяє говорити про тектонічно обу¬мовлений ха¬рактер яружної мережі. Цей висновок добре корелюється з да¬ними аналізу вза¬ємо¬з’язку таких же явищ інших регіонів (Kosmowska-Suffczynska, 1998; Рысин,1998);
2) поширенню і розвитку ярів в басейні Дністра сприяла, низька протиерозійна стійкість грунтів та корінних відкладів, розріджений харак¬тер рослинного покриву і йо¬го значна трансформованість діяльністю людини, клімати¬чні умови – велика (> 650-1400 мм/рік) кількість опадів, висока (1 – 2,5 мм/хв) інтенсивність їх випадання, значне вертикальне розчленування тери¬торії (100 м/км2 і більше);
3) для кількісної оцінки ступеня ураження басейну Дністра формами лінійної ерозії, встановлення закономірностей просторово-часової динаміки яружних систем роз¬роблена методика, яка включає: а) картометричний аналіз ярів на основі велико¬мас¬штабних карт; б) польові дослідження типових ярів і яружно-балкових систем та аналіз аерофотознімків; в) напівстаціонарне вивчення динаміки типових ярів в різних частинах басейну Дністра; г) прогнозно-розрахункові оцінки тенденцій зміни ступеня ураження території ярами та потенціалу лінійного їх росту;
4) в результаті географічного аналізу яружних систем в басейні Дністра вста¬но¬в¬¬лено, що: а) яри на досліджуваній території розміщені дуже нерівномірно. Густота яружного розчленування змінюється від 0 до 2,3 км/км2, а щільність вер¬шин – від 0 до 21 од/км2; б) середня густота ярів на досліджуваній території стବновить 0,6 км/км2, а середня щільність вершин в ареалах росповсюдження ярів сягає 4,3 од/км2; в) райони з найбільшою густотою ярів співпадають з районами найбільшої щільності їх вершин. Вони приурочені до зон максимальної потужності лесів (до 15м) і лесоподібних від¬кла¬дів. Відхилення пов’язані з особ¬ли¬востями морфології яркових систем;
5) найбільш заяруженими є ме¬жиріччя річок Стрий-Свіча-Лімниця, Бистриця На¬д-вірнянська – Бистриця Солот¬вин¬¬ська в Передкар¬па¬тті (густота яружної мережі 2,3 км/км2, щільність вершин до 16 од/км2), Гологоро-Кре¬менецький кряж (відповідно 2,0 км/км2 і 21од/км2), Бес¬ки¬ди (1,75 км/км2 і 18 од/км2), Розточчя і Бібрсько-Стільське горбогір’я (1,46 км/км2 і 14 од/км2), які характеризуються глибоким вертикальним (до 140 м на Поділлі, до 300 м у Перед¬карпатті та 300-500 м у Карпатах) розчленуванням, пе¬ре¬важ¬но випуклою формою схилів та їх значною (до 2 км) довжиною і крутизною (до 100 і більше). Райони з мінімальним яружним роз¬чле¬нуванням приурочені до те¬ри¬торій з малими показниками глибин базисів ерозії і густоти долинно-балко¬вої мережі, пологими берегами річок. До них відносимо приво¬додільні частини Бескид і Горган, придолинні частини басейнів рік Дністра, Верещиці, Стрия, Серету, Збруча, Гнізної;
6) для поширення форм лінійної еро¬зії характерні: локальне зосеред¬ження, або зменшення густоти ярів, обу¬мов¬лене будовою рельєфу, росповсюдженням певних типів рельєфоутворюючих від¬кла¬дів та характером господарської діяльності лю¬дини: існування різних типів ярів – одновершинних, двохвершинних та багато¬вер¬шинних, причому найчастіше ба¬га¬товершинні яри зустрічаються на сільсько¬госпо¬дар¬ських угіддях; найбільший сту¬пінь реалізації потенціалу яркового розчленування ви¬яв¬лений на Подільській ви¬сочині (Опілля, Гологоро-Кременецький кряж) та в Перед¬кар¬патті (При¬лук¬винська височина, Бистрицько-Тлумацьке межиріччя).
7) ерозійні форми представляють собою серію різновікових врізів, сфор¬мо¬ва¬них на про¬тязі тривалого часу (можливо з верхнього неогену). Найбільш пред¬став¬ни¬ць¬кою є гру¬па антропогенно зумовлених ярів віком 100-200 років, приурочених пере¬ва¬жно до сільсь¬когосподарських угідь. Наймолодші ерозійні форми розвиваються ду¬же дина¬мічно. Найчастіше безпо¬серед¬ньою причиною їх виникнення та активного роз¬витку виступає землеробська, лісо¬гос¬подарська, транспортна та будівельна діяль¬ність людини. Встанов¬лено, що яри, які з’явилися внаслідок розорювання земель, після ак¬тивної стадії далі розви¬ваються за природними законами якщо сила техногенного впли¬ву не перевищує по¬тен¬ціалу природного розвитку ерозійно-акумулятивного про¬цесу. Параметри яружної мережі, зокрема її стан, на завершальних етапах розвитку виз¬на-чаються як при¬род¬ними умовами території, так і антропогенними чинниками;
8) виявлені особливості поширення ярів на схилах долинно-балкової мере¬жі, встановлені залежності між різними параметрами водозборів ерозійних форм та от¬ри¬мані кількісні характеристики природно-географічних і геолого-геомор¬фо¬логічних умов яроутворення дозволили розрахунковим шляхом визначити акту¬аль¬не і потенційне яружне розчленування водозборів;
9) запропонована схема ерозійно-геоморфологічних районів підтверджує, що по¬ши¬рення яружних форм в басейні Дністра є азональним, оскільки на географію ярів впливає ерозійний потенціал рельєфу, протиерозійні властивості підстеляючих гірсь¬ких порід, тип та інтенсивність господарського освоєння і використання тери¬торії;
10) географія параметрів прогнозної яружності не повторює повністю розподілу по території ерозійного потенціалу кожного з природних параметрів яроут¬во¬рення, які входять в розрахункові залежності, що підтверджує погляд на яро¬утворення як склад¬ний багатофакторний синергетичний процес;
11) оцінка потенційної небезпеки яружної ерозії дозволила вия¬вити райони з мож¬ливою активізацією ярів і ділянки з вичерпаним потенціалом яроутворення;
12) кількісна оцінка сучасного яружного розчленування і диференціація території за ступенем яружної небезпеки дозволяє виділити в заяружених райо¬нах площі, при¬датні для сільськогосподарського використання без додаткових затрат на боротьбу з яр¬ами, оцінити максимально можливі втрати, які може на¬нес¬ти земельним ресурсам яр¬кова ерозія. Ця інформація дає змогу вибрати спектр протиерозійних заходів, ви¬зна¬чити доцільність і почерговість їх реалізації, а то¬му дозволяє підвищити ефек¬тивність вико¬ристання природних ресурсів, зо¬кре¬ма земельних, покращити еколого-гео¬графічну си¬туацію в басейні Дністра та його різнорангових природно-госпо¬дар¬сь¬ких системах;
13) комплекс протиерозійних заходів для боротьби з ярковою ерозією повинен охשּׁлювати весь водозбірний басейн, що дозволить оптимально зарегулювати стік води і за¬побігти розвитку процесів лінійної ерозії. Тільки при такому проведенні робіт будуть лік¬відовані причини, що сприяють розвитку ерозійних процесів.

Основні положення дисертації викладені в наступних публікаціях:
1. Регіональні закономірності поширення і тенденції розвитку яркових систем басе¬й¬ну Дністра // Вісн.Львів.ун-ту. Сер. геогр., 1992. Вип.18. – С.16-19 (співавтор Кова¬льчук І.П.)
2. Вплив тектонічних рухів і літології на розвиток яружної ерозії в басейні Дні¬с¬т¬¬ра // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр., 1998. Вип.23. – С.328-332.
3. Еколого-геоморфологічні наслідки утворення та розвитку ярів в басейні Дністра // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр., 1999. Вип.24.- С.142-146.
4. Моніторинг ярів басейну Дністра // Вісн. Укр. Буд. екон. та наук.-техн. знань. -1998. – № 4. – С.115-116.
5. Пути выявления динамических изменений состояния природных и хозяй¬ственных систем бассейна Днестра // Тез. докл. Всесоюзн. конф. моло¬дых ученых и спе¬циа¬листов. “Ноосферогенез: постановка и пути решения пробле¬мы”.- Кишинев.-1990. – С.43-44 (соавторы: Ковальчук И.П., Зинько Ю.В.)
6. Овраги бассейна Днестра: распространение, современное состояние и тен¬ден¬ции многолет¬них изменений // Тез. докл. Ш съезда почвоведов и агрохимиков УССР. “Ме¬лиорация и охрана почв”. – Харьков, 1990. – С.180-181(соавторы: Ковальчук И.П., Кравчук Я.С.)
7. Распростра¬не¬ние, тенденции развития и прогноз овражной эрозии в Западном ре¬гионе Украины // Тез. докл. Всесоюзн. конф. “Эрозиоведение: теория, эк¬сп嬬¬¬ри¬мент, практика”.-М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. – С.80-81(соавторы: Ковальчук И.П., Кравчук Я.С., Волос С.И.)
8. Особенности распространения и развития оврагов бас¬сейна Днестра // Тез. докл. VIII межвуз. координац. совещ. по пробл. эрози¬он¬ных, русловых и устьевых про¬цес¬сов.- Воронеж: Изд-во Воронеж. госаг¬ро¬университета, 1993. -С.91-92.
9. Региональный анализ овражных систем бассейна Днестра // Тез. докл. IX межвуз. координац. совещ. по пробл. эрозионных, русловых и устьевых процессов. – Брянск, 1994. – С.124-125.
10. Влияние хозяйственной освоенности бассейнов рек системы Днестра на особен¬ности оврагообразования // Х межвуз. коорди¬нац. совещ. по пробл. эрозионных, русловых и устьевых процессов. Научн. сообщения.- Вологда, 1995. – С.107.
11. Оцінка ймовірності лінійного росту ярів в басейні Дністра // Тез.доп.VII з’їзд УГТ. – Київ, 1995. – С.140-141.
12. Региональные аспекты изучения линейной эрозии верхней части бассейна Днес¬т¬ра // Тез. докл. международн. научн.- практ. конф. “Регион и география”. – Пермь, 1995 – С.79-80.
13. Сучасний стан, тенденції розвитку та оцінка ерозійного по¬тен¬ціалу яркових систем Передкарпаття // Тез. доп. наук. конференц. до 90-річчя проф. П.К.Заморія. -К.: ВПЦ “Київський університет”, 1996.- С.103-105.
14. Потери морфометрической информации об оврагах бассейна Днестра при умень¬шении масштаба используемых в анализе топо¬гра¬фических карт //XII пленарн. со¬вещ. межвуз. научн.-коорди¬нац. совета по проблеме эрозионных, русловых и ус¬тьевых процессов. Краткие сооб¬ще¬ния. – Пермь, 1997. – С.135-136.
15. Оцінка потенціалу лінійного росту ярів Поділля за да¬ни¬ми картометричних дослід¬жень // Матер. міжнар. наук.-практ. конф. “Українська геоморфологія: стан і пер¬спективи”. – Львів, 1997. – С.292-295.
16. Яри басейну Дністра: історія досліджень, проблеми і завдання // Матер. між¬нар. на¬ук.-практ. конф. “Українська геоморфологія: стан і перспективи”. – Львів, 1997. – С.158-161.
17. Развитие форм линейной эрозии в предгорьях Украинских Карпат // XIII пленарн. Межвузов. Координ. Совещание по проблеме эрозионных, русловых и устьевых процессов. Материалы и краткие сообщения.- Псков, 1998. – С.150-151 (соавтор Слывка Р.Е.)

АНОТАЦІЯ
Симоновська М.Я. Динаміка ярів в басейні Дністра.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія.- Львівський державний університет імені Івана Франка, Львів, 1999.
Встановлені причини виникнення та закономірності розвитку лінійних еро¬зійних форм, виявлені особливості поширення ярів різного віку і морфології в ба¬сейні Дніс¬т¬ра на основі порівняльного аналізу різновікових (1925, 1955, 1985 рр.), топогра¬фічних карт (М 1:100000, 1:25000), дешифрування аерофотознімків, напівстаціонарних до¬с¬ліджень і розрахунків потенціалу лі¬¬нійного росту ярів. На основі проведених до¬слід¬¬жень оцінений сучасний стан яркових форм і виявлені основні тенденції зміни яружної мережі під впливом як природних, так і антропогенних чинників. Запро¬поновані реко¬мендації щодо протиерозійної організації території, раціо¬на¬льного використання зе¬мель, підвищення їх родючості.
Ключові слова: яр, яркова система, густота яркової мережі, щільність вер¬шин ярів, потенціал лінійного росту яру, повздовжній і поперечний профіль яру, протиерозійна організація території.

АННОТАЦИЯ
Симоновская М.Я. Динамика оврагов в бассейне Днестра. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата географических наук по специальности 11.00.04 – геоморфология и палеогеография.- Львовский госу¬дарст¬венный университет имени Ивана Франко, Львов, 1999.
Определены причины возникновения и закономерности развития форм линейной эрозии, особенности распространения оврагов различного возраста и морфологии в бассейне Верхнего и Среднего Днестра на основе сравнительного анализа раз¬нов¬ре¬менных карт, дешифрирования аэрофотоснимков, полустационарных исследований и расчетов потенциала линейного роста оврагов; дана оценка состояния и выявлены тенденции изменения основных параметров овражной сети, обоснованы рекомен¬да¬ции по противоэрозионной организации территории, рациональному использованию заовраженных земель и повышению их плодородия.
Проведены картометрические, полевые и полустационарные исследования скло¬новых, береговых, донных и приводораздельных оврагов, овражных систем бассейна Днестра, их состояния, динамики и функционирования на протяжении более 70-ти лет (1925-1998 гг.).
В результате исполненой работы составлена серия новых картосхем густоты ов¬раж¬ной сети и плотности точек роста оврагов состоянием на 1925, 1955, 1985 гг. в ма¬с¬штабе 1:100000 и картограмм сумарных изменений плотности вершин и густоты ов¬ражной сети за три периода – 1925-1955, 1955-1985, 1925-1985 гг., а также составлена схема эрозионного районирования территории и диаграммы потенциала линейного роста оврагов на 6-ти ключевых участках.
Анализ картосхем свидетельствует, что густота оврагов в бассейне Днестра колеб¬лется в пределах 0 – 2,58 км/км2, а плотность вершин от 0 до 26 ед/км2. Эти по¬казатели заметно дифференцированы как по геоморфологическим районам, так и в пределах каждого из них.
Состоянием на 1985 г. наиболее плотно поражены оврагами междуречья рек Быстрица-Тисменица (2,3 км/км2 ), что обусловлено высокой тектонической трещи¬но¬ватостю миоценовых пород, Быстрица-Луква (2,1 км/км2), Гологоро-Креме¬нецкий кряж (2,0км/км2), Расточье (1,46 км/км2), междуречье рек Стрий-Свича (1,85км/км2), Свича-Лимныця (1,47км/км2), Расточье где на возникновение и эволюцию овражных форм в стадию балки повлияли широкое распространкение рыхлых суглинистых отложений, надмерные осадки и медленные восходящие движения в голоцене, а также увели¬че¬ние площади пахотных земель. Максимальные показатели плотности точек роста за¬фик¬сированы также в Гологоро-Кременецком кряже (21ед/км2) и на междуречье рек Стрий-Свича (19ед/км2), Быстрица-Луква (17ед/км2), что дает возможность отнести эти районы к категории наиболее эрозионноопасных.
Почти половина территориии басейна Днестра занята ареалами с густотой овраж¬ного расчленения от 0 до 0,5 км/км2, и плотностью вершин – 0 – 4 ед/км2. Высокая заовраженность характерна как для распаханой части бассейнатак и залесенной, с вы¬соким эрозионным потенциалом рельефа.
При сравнении разновременных картосхем (1925,1955,1985 гг.) выявлены су¬щественные изменения густоты овражной сети и плотности точек роста. Так, за пе¬риод с 1925 по 1955 год показатели густоты и плотности оврагов заметно (в 1,1-2,1 раза) увеличились на Львовском, Тернопольском плато, Расточье, Гологоро-Кре¬менецком кряже, а за период с 1955 по 1985 год они уменьшились (1,1-1,5 раза) т.е. ов¬раги перешли в стадию балки. В целом же за период с 1925 по 1985 год со¬кра¬тились площади с единичными оврагами и умеренным овражным расчленением и расширились ареалы с высоким показателями густоты овражной сети и плотности оврагов.
В результате анализа картографического материала и многолетних наблю¬дений на ключевых участках установлено, что: 1) многовершинные овраги (плотность вершин 12-21ед/км2) являются наиболее опасными для земледелия и преобладают в районах интенсивного сельскохозяйственного использования склоновых угодий с почвами, сформироваными на лессах и лессовидных суглинках; 2)овраги длинной от 3,5 до 5,0 км характерны для Быстрицко-Тлумацко-Присвичской, Прилуквинской воз¬вы¬шенности и междуречья Зубра-Свирж, а короткие овраги (до 250м) приурочены к коротким склонам речных долин; 3) среднегодовой линейный рост оврагов изме¬ня¬ется от 0,1 до 2,3 м/год, а максимальный – до 10 м/год; 4) наибольшая скорость роста оврагов характерна для районов с мощной толщей лессов и лессовидных суглинков (5-15м) и глубоким (более 80м/км2) вертикальным расчленением, невысокой (до 15%) лесистостью и значительной продолжительностью (более 100-500 лет) земле¬дель¬чес¬кого использования склоновых участков.
Полученные результаты дают возможность выделить в бассейне Днестра три типы районов:
– безовражные или с единичными оврагами (густота овражной сети 0-0,5 км/км2, плотность вершин 1-3 ед/км2);
– с умеренным овражным расчленением (густота овражной сети 0,6-1,2 км/км2 , плотность вершин до 12 ед/км2 );
– с высокой степенью овражного расчленения (густота оврагов превышает 1,2 км/км2 , а плотность до 21 ед/км2 ).
На основе проведенных расчетов на ключевых участках установлено, что потенциал линейного роста оврагов изменяетсся от 0 до 460 м. У большинства ов¬раж¬ных форм потенциал линейного роста выработан на 50-99%, т.е. овраги прошли пик своего развития в длинну и переходят в стадию балки. Этому способствовали противоэрозионные мероприятия, проведенные в 60-70-х годах.
Ключевые слова: овраг, овражная система, густота овражной сети, плотность вершин оврагов, потенциал линейного роста оврага, продольный и поперечный профили, противоэрозионная организация территории.

ABSTRACT
Dynamics of Ravine Erosion in the Basin of the Dniester River. – Manuscript.
Symonovska M.Ya. Dissertation on getting scientific degree of candidate of geography sciences in speciality 11.00.04 – geomorphology and paleogeography. Lviv Ivan Franko State University. Lviv, 1999.
On the basis of comparative analysis of different age (1925,1955,1985) topography maps (M 1:100000, 1:25000), deciphering of aerophotos, half-stationary researches and calculations of the potential of linear ravine growth, the reasons of the appearance and regularities of the development of linear erosive forms have been established and peculiarities of the extension of different age ravines and their morphology have been discovered in the basin of the Dniester river. On the basis of the researches a present – day condition of ravine forms has been estimated and main tendencies of the changes of ravine network under the influence of natural and anthropogenous factors have been discovered. Recommendations concerning antierosive organization of the territory, rational usage of lands, their fertility increase have been proposed.
Key words: ravine, ravine system, ravine network density, compactness of ravine tops, potential of linear ravine growth, prolongated and diametrical ravine profile, ante-erosive organization of the territory.

“Меркатор”
Підписано до друку ________.
Віддруковано з готових оригіналів.
Спосіб друку – різографія.
Тираж 130 прим. Замовл. №
Обсяг друку – 12, друк. арк.

Друк ВКП “ВМС”
вул. Липова Алея, 9, м.Львів
тел. (0322) 42-10-41, 42-10-46

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020