.

Диференційний підхід до вибору методів лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки: Автореф. дис… канд. мед. наук / А.О. Боб, Івано-Франків.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
136 2431
Скачать документ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

БОБ АНЖЕЛА ОЛЕГІВНА

УДК: 616. 34 – 002. 44 – 085

ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО ВИБОРУ МЕТОДІВ
ЛІКУВАННЯ ВИРАЗКОВОЇ ХВОРОБИ
ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ

14.01.02 – внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Івано-Франківськ – 1999

Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії
ім. І.Я.Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор
Єпішин Анатолій Васильович,
Тернопільська державна медична академія
ім. І.Я.Горбачевського, завідувач кафедри
пропедевтики внутрішніх хвороб

Офіційні опоненти:
доктор медичних наук, професор Нейко Василь Євгенович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб;
доктор медичних наук, професор Волошин Олександр Іванович, Буковинська державна медична академія, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб.

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра терапії та сімейної медицини

Захист дисертації відбудеться “11” травня 1999 р. о 12 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 в Івано-Франківській державній медичній академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7)

Автореферат розісланий “9” квітня1999 р.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор медичних наук, професор Оринчак М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки (ВХ ДПК) відноситься до тяжких захворювань шлунково-кишкового тракту, вражає людей пере¬важно працездатного віку, а загострення процесу затягується на багато тиж¬нів, місяців і часто приводить до ускладнень, передчасної інвалідизації хворих. Розпов¬сюд¬же¬ність ВХ досить висока, на Україні вона складає 7-8 випадків на 1000 населення (Пелещук А.П., Передерій В.Г., Свинцицький А.С., 1995; Середюк Н.М., 1997; Adamek R.I. et al., 1996).
Такий стан захворюваності в останні роки можна пояснити за ра¬хунок погіршення екологічного середовища, соціального рівня життя населення, з однієї сторони, і впровадження нових високоефективних методів діагностики ВХ, з іншої сторони (Нейко Є.М., 1996; Волошин О.І., 1997; Стародуб Є.М., 1997; Мазепа М.А., 1998; Schubert M.L., 1994; Walsh J., 1995).
Причини виникнення цього захворювання на сьогодні залишаються не виясненими, а багаточисленні теорії патогенезу не можуть у всіх випадках відповісти на питання про механізм її розвитку.
До останнього часу залишається загальноприйнята точка зору про неврівноваженість факторів “ агресії “ і “ захисту “ слизової оболонки шлунка і ДПК (Комаров Ф.І., 1995; Дегтярьова І.І., Харченко Н.В., 1995; Оринчак М.А., 1997; Christensen A., 1995).
При цьому важливе місце у виникненні виразок ДПК відводиться збільшен¬ню агресивних властивостей шлункового вмісту (Нейко Є.М., 1997; Єпішин А.В., 1999), порушенню моторно-евакуаторної функції шлунка (Хоромський Л.Я., 1996; Шідловський В.О., 1997), змінам регіонарного кровобігу в стінці кишки (Ковальчук Л.Я., 1998; Полінкевич Б.С., 1998), що створює умови для кислотнопептичного пошкодження слизової оболонки, розмноженню в ній Helicobacter pylori (Григор’єв П.Я., 1996; Стародуб Є.М., 1998).
Основним методом лікування ВХ ДПК залишається консерва¬тивна тера¬пія. Однак вона не завжди ефективна, особливо у хворих з уск¬ладненим перебі¬гом захворювання. До останнього часу залишаєть¬ся суперечним і остаточно не вирішеним питання критеріїв вибору консервативного методу лікування, його тривалості, меж та доцільності своєчасного хірургічного втручання. Треба відмітити, що у зв’язку з особливостями патогенезу і морфології виразок ДПК, принципи їх лікування значно відрізняються від принципів лікування ВХ шлунка.
З огляду на це, продовжується інтерес до пошуку нових, сучасних, більш ефек¬тив¬них способів лікування хворих на ВХ ДПК. А тому, порівняльна оцінка тра¬ди¬ційних і розробка нових методів лікування, визначення критеріїв вибору консервативного чи оперативного лікування, на основі комплексного вивчення секреторної, моторно-евакуаторної функції, ступеня інфікування Helicobacter pylori (HР), морфологічних змін та стану кровобігу слизової оболонки шлунка і ДПК, на нашу думку, є досить перспективним.
Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена вченою радою Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горба¬чевського МОЗ України (протокол № 5 від 18 грудня 1995 р.) і є фрагментом планової наукової роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського “Розробка методів лікування, попередження та прогнозування ускладнень виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки” (номер державної реєстрації 0195V023940).
Мета дослідження. Підвищити ефективність лікування ВХ ДПК на основі комплексного вивчення секреторної, моторно-евакуаторної функції, стану кровобігу слизової оболонки шлунка і ДПК, ступеня інфікування їх HР та індивідуальних особливостей перебігу захворювання.
Завдання дослідження:
1. Вивчити моторно-евакуаторну, секреторну функцію, стан кровобігу та інфікування НР слизової оболонки гастродуоденальної ділянки при різній локалізації пілородуоденальних виразок.
2. Виділити варіанти типів секреторної, моторно-евакуаторної функції і стану кровобігу слизової оболонки шлунка і ДПК у хворих з пілородуоденальними виразками.
3. Розробити алгоритм вибору консервативного методу лікування хворих на ВХ ДПК в залежності від стану моторно-евакуаторної, секреторної функції, ре¬гіо¬нарного кровобігу та ступеня інфікування НР слизової оболонки шлунка і ДПК.
4. Уточнити і диференціювати покази до консервативного та оперативного лікування хворих на ВХ ДПК в залежності від прогнозування клінічного перебігу захворювання.
5. Вивчити вплив сучасних блокаторів М1-холінорецепторів (гастроце¬піну), Н2-гістамінових рецепторів (гістаку, квамателу), блокаторів центральних до¬фа¬мі¬но¬вих рецепторів (метоклопраміду), антихолінергічних засобів, спазмолітиків (галідору, метацину) та препаратів регуляторних пептидів (даларгіну і сандостатину) на основні функції та стан кровобігу слизової оболонки шлунка і ДПК.
6. Провести порівняльну оцінку ближніх і віддалених результатів консервативного лікування хворих на ВХ ДПК.
Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше встановлено взаємозвязок найбільш інформативних клініко-діагностичних показників комплексного дослідження моторно-евакуаторної (скоротливої здатності, тонуса, біопотенціалу), секреторної функції (загальної кислотності, вільної соляної кислоти, рН, пепсину), стану кровобігу та інфікування НР шлунка і ДПК у хворих з пілородуоденальними виразками.
Виділено, крім нормального (9 %), чотири патологічних типи секреторної, моторно-евакуаторної функції, встановлено три ступені порушення регіонарного кровобігу й інфікування НР слизової оболонки гастродуоденальної ділянки у хворих на ВХ ДПК.
Вивчено взаємозвязок цих змін в залежності від тривалості захворювання, локалізації виразки, наявності ускладнень.
Розроблено схему диференційного підходу до вибору методу лікування хворих на ВХ ДПК в залежності від ймовірного прогнозу перебігу захворювання та дано клінічне обгрунтування сучасного медикаментозного лікування.
Вивчено вплив сучасних М1-блокаторів (гастроцепіну), Н2-блокаторів ранітидину (гістаку), фамотидину (квамателу), метоклопраміду (церукалу), даларгіну, сандостатину, галідору та метацину на основні функції та стан кровобігу слизової оболонки шлунка і ДПК.
Практичне значення одержаних результатів.
Проведені дослідження дозволили розробити алгоритм-систему індивідуального вибору медикаментозного лікування хворих на ВХ в залежності від стану моторно-евакуаторної, секреторної функції, стану кровобігу та ступеня інфікування НР слизової оболонки шлунка і ДПК.
Встановлено, що вибором методу лікування ВХ ДПК є медикаментозна терапія з обовязковим включенням сучасних блокаторів гістамінових рецепторів, блокаторів центральних дофамінових рецепторів, антихолінергічних засобів, спазмолітиків і антигелікобактерних препаратів.
Уточнено покази до хірургічного лікування хворих на ВХ ДПК виходячи з розробленої класифікації ступеня ризику захворю¬вання і співставлення його з ефективністю подальшого лікування.
Впровадження в практику запропонованого диференційного підходу до ви¬бору методів лікування ДПК дозволило значно покращити безпосередні і від¬далені результати лікування, скоротити терміни госпіталізації та непрацездат¬ності хворих. Запропонований комплекс клініко-діагностичних досліджень та ме¬тодів лікування ВХ ДПК впроваджено в гастроентерологічному відділенні Терно¬пільської обласної клінічної лікарні, терапевтичному відділенні міської лікарні № 1 і № 2 м. Тернополя та Рівенському лікувально-діагностичному центрі.
Особистий внесок здобувача. Здобувачем здійснено розроб¬ку основних теоретичних і практичних положень роботи. Самостійно проведено вивчення секреторної, моторно-евакуаторної функції, стану кровобігу й елімінацію HР слизової оболонки шлунка і ДПК у 167 хворих на ВХ. За участю дисертанта проліковано 65 % хворих. Автором проведено аналіз і узагальнення результатів дослідження, сформульовано усі положення і висновки та впроваджено у практику методичні рекомендації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення ди¬сер¬тації викла¬дені та обговорені на науково-практичній конференції “Досяг¬нення і перспективи клі¬нічної та експериментальної медици¬ни“ (Терно¬піль, 1995), міжнародній кон¬фе¬ренції “Актуальні питання морфології“ (Тернопіль, 1996), республіканському симпозіумі “Акту¬аль¬ні питання реабілітації гастроентерологічних хворих“ (Чернівці, 1996), підсум¬кових конференціях Тернопільської державної медичної ака¬демії ім. І.Я.Горбачевського (1995-1998), І Міжнародному конгресі студентів і мо¬ло¬дих вчених (Тернопіль, 1997), засіданнях Терно¬пільсь¬кого облас¬ного науко¬вого товариства терапевтів (1995-1998), спіль¬ному засіданні кафедр пропедев¬тики внутрішніх хвороб, шпитальної терапії №1, факультетської терапії, терапії ФПО, факуль¬тетської, загальної хірургії, нормальної фізіології, патологічної фізіо¬логії, нормальної анатомії та гістології, цитології і ембріології Тер¬нпільської державної медичної академії ім. І.Я.Горбачевського (1999).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 14 наукових праць, із них 4 статті в фахових наукових журналах, 10 – в збірниках, матеріалах і тезах конференцій, які повністю відображають зміст проведених досліджень.
Структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 151 сторінках машинописного тексту. Дисертація складається з всту¬пу, огляду літератури, чоти¬рьох розділів власних досліджень, аналізу і узагальнення результатів досліджен¬ня, висновків, практичних рекомендацій і списку використаних літературних джерел. Робота ілюстрована 19 таблицями, 37 рисунками і 3 схемами. Використано літературних джерел 265 (192 – країн СНД, 73 – інших країн).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Нами проведено клінічне і лабораторно-інструмента-ль¬не обстеження 167 хворих на ВХ ДПК, які знаходились на стаціонар¬но¬му лікуванні в клініці пропе¬дев¬тики внутрішніх хвороб Тернопільсь¬кої державної медичної академії за період 1994 – 1998 рр. Серед хворих чо¬ловіків було 144 (86 %), жінок – 23 (14 %). Вік пацієнтів складав від 17 до 75 років, але переважна більшість (63,2%) були віком від 36 до 60 рків. Тривалість хвороби у більшості пацієнтів становила від двох ти欬нів до 15 років. У 137 (82 %) хворих виразки локалізувались в цибулині ДПК.
Обстеження хворих проводилось за такими методиками: секреторна функція шлунка вивчалась за допомогою зондування титраційним методом, рівень кислотності і ступінь нейтралізації соляної кислоти за допомогою рН-метрії. Дослідження швидкості локального кровобігу слизової оболонки шлунка і ДПК проводилось за методикою Muracami Motonobu (1982) в модифікації Л.Я.Ковальчука (1986). Вивчення моторно-евакуаторної функції проводили за допомогою механо-, електрогастрографічного і рентгенологічного дослідження. Ідентифікацію гелікобактеріозу проводили за допомогою біопсійного матеріалу, отриманого при ендоскопічному дослідженні. Гістологічну обробку матеріалу проводили фарбуванням гематоксилин-еозином.
Основні результати дослідження. Проведені дослідження свідчать про те, що 96,5 % хворих посту¬пають на стаціонарне лікування в період загострення хвороби і ведучи¬ми ознаками у них є порушення морфо-функціонального стану шлунка і ДПК. Так при ендоскопічному дослідженні хворих з активною вираз¬кою ДПК виявлено виражені запальні зміни периульцеральної зони. Ха¬рак¬терною ознакою при цьому була гіперемія, набряк слизової і її кровоточивість. Поряд з цим у периульцеральній зоні знаходили пооди¬нокі, множинні або зливні ерозії. Такі ураження слизової оболонки нега¬ти¬вно впливають на перебіг основного захворювання та основні функ¬ції шлунка і ДПК.
Дослідження секреторної функції залозистого апарату шлунка у хворих на ВХ ДПК в базальній фазі секреції виявили високі показники загальної кислот¬ності (80-120 ммоль/л) і вільної соляної кислоти (60-100 ммоль/л). Подібна кар¬ти¬на підвищеної кислотності спостерігалась при рН-метрії. При графічній реєстрації рН-метрії, у більшості хво¬рих спостерігався переривчастий тип кислотопродукції з змінами середовища на¬віть до нейтрального. При дослідженні кількості пепсину в шлунковому соці на¬ми відмічено, що у хворих з післябульбарними виразками вміст фермента був де¬що вищим (37,8+0,5 мг%, Р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020