.

Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі (теорія, методологія і практика): Автореф. дис… д-ра екон. наук / Є.В. Мішенін,

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
180 8066
Скачать документ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

МІШЕНІН ЄВГЕН ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 520.33:630

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У ЛІСОВОМУ КОМПЛЕКСІ
(ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ І ПРАКТИКА)

Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування і
охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України та Сумському державному університеті Міністерства освіти України.

Науковий консультант – доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович – завідувач відділу проблем використання і охорони лісових ресурсів Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук Дяченко Яків Якович – завідувач відділу проблем економіки лісопромислового комплексу Науково-дослідного економічного інституту Міністерства економіки України;
доктор економічних наук Міщенко Володимир Сергійович – завідувач відділу проблем використання мінерально-сировинних ресурсів і охорони надр Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України;
доктор економічних наук Олійник Ярослав Богданович – завідувач кафедри економічної і соціальної географії Національного університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа – Український науково-дослідний інститут лісового господарства та агролісомеліорації імені Г.М. Висоцького Державного комітету лісового господарства України, лабораторія економіки і організації лісового господарства (м. Харків)
Захист дисертації відбудеться “24” червня 1999 р. об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ-32, Бульвар Т. Шевченка, 60.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 252032, м. Київ-32, Бульвар Т. Шевченка, 60.

Автореферат розісланий “17” травня 1999 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук,
професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. В сучасному світі наприкінці ХХ століття спостерігається радикальна еволюція поглядів людства на суттєво зростаючу роль лісів в національному економічному і соціальному розвитку країн світового співтовариства. Лісове господарство серед галузей економіки має основоположне значення для виживання суспільства, оскільки пов’язане не тільки з виробництвом сировини, товарної лісової продукції, але й охоплює соціально-екологічні (середовищезахисні) функції лісових біогеоценозів, які мають глобальний загальнопланетарний характер. Практична реалізація концепції сталого (екосистемного) управління лісами потребує не тільки оптимального збереження для майбутніх поколінь наявних лісових багатств, але й істотного покращання їх екосистемного стану при одночасному забезпеченні гарантованого задоволення необхідних потреб у різноманітних ресурсах і послугах лісу.
За умов нинішньої перехідної економіки України склалася досить складна кризова соціально-економічна та екологічна ситуація в усіх галузях та сферах народногосподарської діяльності. Еколого-економічні проблеми природокористування ще більше загострюються в процесі переходу до ринкових відносин, коли внаслідок здійснення роздержавлення і приватизації державного майна та землі підприємства практично набувають повної фінансово-господарської самостійності та орієнтації у своїй діяльності переважно на короткочасні комерційні цілі. У зв’язку з цим особливо важливим, багато в чому визначаючим екологічно сталий соціально-економічний розвиток народногосподарських комплексів, галузей та регіонів, є досягнення оптимального поєднання ринкових механізмів та цілеспрямованих заходів державного регулювання використання природних (лісових) ресурсів і охорони навколишнього середовища. Екологізація суспільного виробництва, і в цілому процесу відтворювальної народногосподарської діяльності, зумовлює необхідність формування екологічно орієнтованого організаційно-економічного механізму використання, збереження та відтворення лісових ресурсів, охорони навколишнього природного середовища у лісовому комплексі.
Успіх вирішення національних проблем охорони навколишнього середовища, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення та природних (лісових) екосистем, раціонального використання і відтворення лісових ресурсів бачиться у серйозному реформуванні соціально-економічної політики, оптимальному регулюванні та економічному стимулюванні процесу екологізації промислового і лісогосподарського виробництва.
Значний внесок до вивчення та розв’язання проблеми раціонального використання і відтворення лісових ресурсів зробили: О.Н. Анцукевич, М.М. Бойко, В.С. Бондар, М.О. Бурдін, В.В. Варанкін, П.Т. Воронков, С.А. Генсирук, Я.Я. Дяченко, Т.А. Кислова, Я.В. Коваль, М.І. Кожухов, Т.С. Лобовиков, М.О. Мойсеєв, І.М. Патлай, А.П. Петров, В.І. Пила, П.С. Погребняк, В.О. Поляков, І.М. Синякевич, Ю.Ю. Туниця, І.В. Туркевич та ін.
Соціально-економічні аспекти природокористування та охорони навколишнього середовища в різних сферах народногосподарської діяльності знайшли відображення в дослідженнях О.М. Алімова, В.І Андрєйцева, О.Ф. Балацького, П.П. Борщевського, Б.В. Буркінського, П.Ф. Веденічева, В.І. В’юна, К.Г. Гофмана, А.О. Гусєва, Б.М. Данилишина, Д.С. Добряка, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Н.Й. Конищевої, Ю.П. Лебединського, М.Я. Лемешева, І.І. Лукінова, Л.Г. Мельника, В.С. Міщенка, В.В. Немченка, Я.Б. Олійника, В.О. Паламарчука, М.М. Паламарчука, О.М. Паламарчука, Б.Й. Пасхавера, І.К. Прейгера, М.Ф. Реймерса, П.П. Руснака, В.Г. Сахаєва, В.М. Степанова, В.М. Трегобчука, А.М. Федорищевої, М.А. Хвесика, Л.Г. Чернюк, Г.В. Шалабіна В.Я. Шевчука та ін.
Разом з тим наукове дослідження еколого-економічних проблем природокористування у лісовому комплексі, незважаючи на накопичений досвід і одержані результати, на думку здобувача, має поглиблюватися відповідно до сучасних тенденцій соціально-економічного розвитку, завдань реформування економічних відносин у лісовому комплексі.
Набувають актуальності питання подальшої фундаментальної розробки теоретичних та методологічних основ (принципів) формування екологічно орієнтованого господарського механізму природокористування ринкової спрямованості у лісовому комплексі. Побудова цілісного, комплексного та екологічно орієнтованого організаційно-економічного механізму природокористування у лісовому комплексі передбачає: повнішу та цілеспрямованішу екологічну орієнтацію економічних, організаційно-адміністративних, структурних, інфор-маційних, правових механізмів; екологізацію промислового і лісогосподарського виробництва на економічній основі; впровадження ринково орієнтованих методів регулювання раціонального використання і відтворення лісових ресурсів; ефективне використання соціальних методів (механізмів) у реалізації екосис-темного управління лісогосподарською діяльністю в цілому.
Таким чином, актуальність зазначених проблем у перехідній економіці, їх недостатня розробленість та практична значущість зумовили головну мету і основні задачі дисертаційного дослідження.
Зв’язок дисертаційної роботи з державними науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі державних програм та тем наукових досліджень, зокрема: програми Наукової Ради НАН України “Розробка наукових основ сталого розвитку в Україні”, “Основних напрямків державної політики у сфері охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та ядерної безпеки”, “Концепції збереження біологічної різноманітності України” та ін., а також згідно з науковою темою Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України “Використання природно-ресурсного потенціалу і перспективи економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)” та тематикою досліджень кафедри економіки Сумського державного університету, зокрема, фундаментальної теми “Економіка сталого розвитку: макро- і мікроекономічні механізми забезпечення” (фінансується Державним фондом фундаментальних досліджень України, № 8.4/21), держбюджетної теми “Економічна оцінка екологічного ризику з урахуванням впливу на навколишнє середовище комплексу різнонаправлених факторів” (фінансується Міністерством освіти України).
Мета і задачі дослідження. Основна мета дисертаційної роботи – наукова розробка теоретико-методологічних та методичних основ розв’язання еколого-економічних проблем в лісовому комплексі, пов’язаних з дослідженням еколого-економічних відносин у сфері використання і відтворення лісових ресурсів та охорони навколишього середовища, шляхом формування господарського механізму природокористування, його окремих складових ринкового спрямування в контексті сучасних уявлень про екологізацію суспільного виробництва, вирішення еколого-економічних завдань сталого розвитку та екосистемного управління лісовим комплексом.
Відповідно до поставленої мети визначені наступні основні задачі:
 розкрити сутність змісту екологізації лісового комплексу як основи його сталого соціально-економічного розвитку;
 поглибити теоретико-методологічні основи наукового аналізу функціонально-структурного формування господарського механізму природокористування, у тому числі економіко-правового механізму екологічної відповідальності ринкової спрямованості в лісовому комплексі;
 розробити методологічні принципи еколого-економічної оцінки та аналізу виробництва з метою регулювання процесу його екологізації;
 проаналізувати соціально-економічну ефективність природоохоронних заходів щодо урахування екологічного ризику в органічній єдності з екологічними функціями лісових ресурсів;
 доповнити теоретико-методологічні основи формування моніторингу лісів як системи, спрямованої на підвищення еколого-економічної ефективності лісового господарства;
 визначити теоретичні, методологічні й практичні підходи до еколого-економічної оцінки антропогенних змін у використанні та відтворенні лісових ресурсів та відшкодування втрат для регулювання діяльності господарюючих суб’єктів;
 дослідити в межах організаційно-економічного механізму лісового комплексу практичні можливості визначення екологічного фактору в оцінці вартості об’єктів приватизації та ціноутворенні згідно з принципами платного природокористування та забезпечення екологічної безпеки виробництва;
 розробити організаційно-економічний механізм підвищення ефективності агролісомеліорації та багатоцільового лісокористування на основі широкомасштабного розвитку екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства і АПК, міжгалузевої комплексної оцінки результативності середовищезахисного лісовирощування;
 удосконалити систему плати за ресурси, основні засади екологічного страхування та стимулювання праці у лісовому комплексі на основі активізації ролі екологічного чинника;
 сформулювати основні напрямки екологічно орієнтованої лісової політики України відповідно до сучасних принципів екосистемного управління лісами за умов трансформаційних перетворювань економіки та формування цивілізованої ринкової системи господарювання.
Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є система економічних відносин у сфері природокористування, охорони навколишнього середовища і лісового комплексу та екологізація суспільного виробництва. Об’єкт дослідження – лісовий комплекс, що охоплює його галузі, лісові ресурси, господарський механізм природокористування.
Методологія та методика дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні та методи наукового пізнання, зокрема, діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення загальної економічної теорії, дослідження в галузі економіки природокористування (лісокористування) та охорони навколишнього середовища, а також державні документи з економіко-екологічних проблем перехідної економіки, програмні рішення світового співтовариства з питань сталого розвитку. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі основоположні методи: системно-структурний аналіз, абстрактно-логічний, статистичний, групувань, порівняльний, балансовий, економіко-математичний, експертних оцінок та ін.
Інформаційна база дослідження. Статистичну та інформаційно-фактологічну основу дисертації склали правові нормативні акти Верховної Ради та Уряду України, офіційні матеріали діяльності Державного комітету статистики України, Державного комітету лісового господарства України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, матеріали регіональних органів охорони природи та науково-дослідних установ, первинні матеріали діяльності господарюючих суб’єктів лісового комплексу.
Наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених з еколого-економічних проблем природокористування (лісокористування) стали автору дисертаційного дослідження джерелом інформації та аналізу і були використані при написанні роботи, що реферується.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на системному рівні розроблені теоретико-методологічні засади вирішення економіко-екологічних проблем використання лісових ресурсів, їх відтворення, збереження і поліпшення навколишнього природного середовища та обгрунтування пропозицій щодо вдосконалення економічних відносин у лісовому комплексі з урахуванням екологічних чинників.
Найбільш суттєві результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають в наступному:
 розвинені та поглиблені теоретичні та методологічні основи, що торкаються соціально-економічної суті та змісту екологізації суспільного виробництва, визначені принципи сталого соціально-економічного розвитку лісового комплексу;
 теоретично обгрунтований взаємозв’язок соціально-екологічної політики, господарського механізму природокористування та системи показників, що характеризують еколого-економічний рівень виробництва, викладені теоретико-методологічні положення щодо суті та змісту економіко-правового механізму екологічної відповідальності за умов послідовного й виваженого формування ринкової системи господарювання в лісовому комплексі;
 поглиблені теоретичні засади еколого-економічного аналізу господарської діяльності підприємств лісового комплексу, розкрито зміст таких його складових: екологічної експертизи та діагностики, екологічного ситуаційного та маркетингового аналізу, екологічного аудиту. Запропоновані методичні підходи щодо формування цілісної системи показників еколого-економічного (лісівничо-еколого-економічного) рівня виробництва та його комплексної оцінки, визначені відповідні напрямки регулювання екологічності господарювання;
 обгрунтовані теоретичні та методичні підходи до удосконалення оцінки ефективності природоохоронних (атмосферо- та водоохоронних) заходів і основних напрямків захисту лісу з урахуванням еколого-економічного ризику деструктивності природокористування. Доповнені методичні підходи до оцінки ефективності відтворення екологічних функцій лісових ресурсів, що включають метод прямого рахунку, нормативний метод, способи, які дозволяють економічно оцінювати середовищезахисні функції лісу відносно оцінки запасу деревини, сформульовані положення еколого-економічного регулювання лісовідновлення на основі комплексного оцінювання очікуваних витрат на створення лісових насаджень;
 по новому розглянуто комплекс принципів організації та ведення еколого-економічного моніторингу стану лісів, що включають основи програмно-цільового планування, фінансування та оцінки ефективності його функціонування, запропонована структурна блок-схема моніторингу;
 доповнені теоретичні та методичні основи еколого-економічної оцінки антропогенних змін у використанні та відтворенні лісових ресурсів з точки зору системного підходу: виявлені галузеві та міжгалузеві дестабілізуючі фактори; визначена видова галузева структура збитків та конкретизовані складові, що формують їх величину. Сформульовані організаційно-економічні основи ринково орієнтованого механізму запобігання та подолання збитку від лісопорушень;
 доповнені методичні підходи до економічної оцінки вартості об’єктів приватизації та ціноутворення в галузях лісового комплексу з урахуванням екологічного фактору, що відображають рівень екологічної безпеки виробництва та реалізують принцип повного відшкодування економічного збитку;
 сформульовані теоретико-методологічні положення, що торкаються екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства та АПК, розкрито основні моменти, що актуалізують даний процес. Запропоновані основні принципи щодо підвищення еколого-економічної ефективності лісогосподарського виробництва, удосконалення використання та відтворення компонентів лісоаграрних екосистем, забезпечення більш високого рівня екологічності природокористування у сфері лісового і аграрного секторів економіки. Доповнені система показників для виміру рівня кооперування лісового господарства і АПК та методичні підходи до оцінки еколого-економічного ефекту від створення захисних насаджень з урахуванням якості продукції рослинництва, агрохімічного навантаження та екологічного ризику в галузі сільськогосподарського виробництва;
 по-новому обгрунтовані основні складові комплексної системи активізації ролі екологічного чинника в праці керівників (менеджерів), фахівців-практиків лісового господарства, яка містить економічне і соціально-психологічне (моральне) стимулювання, законодавче та нормативно-методичне забезпечення цього процесу;
 запропоновані теоретичні та методичні підходи до формування ефективного економічного механізму платності лісокористування, що враховує екологічну складову та конкурентну здатність використання лісових ресурсів, конкретизовані напрямки екологічного страхування в лісовому господарстві. Сформульовано авторське теоретико-методологічне тлумачення лісоекологічного страхування як економічної категорії, визначені його функції, об’єкти та суб’єкти. Обгрунтована структурно-функціональна схема організації лісоекологічного страхування стосовно до умов госпрозрахункової та кошторисно-бюджетної системи фінансування лісового господарства;
 удосконалені основні напрямки екологічно орієнтованої лісової політики України щодо розв’язання національних і міжнародних проблем раціонального використання та відтворення лісових ресурсів у контексті сталого розвитку, реформування форм власності на лісові ресурси та переходу галузі на принципи глобального лісового господарства.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що висунуті теоретико-методологічні питання щодо використання лісових ресурсів, їх відтворення і охорони навколишнього природного середовища безпосередньо визначають отримані результати. Висновки та пропозиції автора спрямовані на розв’язання практичних проблем природокористування у лісовому комплексі, зокрема еколого-економічних проблем, його розвитку за умов формування ринково орієнтованої економіки України.
Розроблені теоретико-методологічні основи формування економіко-правового механізму екологічної відповідальності можуть сприяти забезпеченню практичних можливостей піднесення рівня екологічності виробництва, удосконалення управління природокористуванням у лісовому комплексі. Принципи еколого-економічного аналізу та комплексної оцінки природокористування є необхідною практичною основою цілеспрямованого регулювання охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів. Організаційно-економічні пропозиції щодо підвищення ефективності агролісомеліорації на міжгалузевій основі, з урахуванням якісних параметрів продукції АПК, зорієнтовані на збільшення практичної результативності агролісомеліоративного виробництва. Пропозиції щодо врахування екологічного фактору в оцінці вартості об’єктів приватизації та ціноутворенні в лісовому комплексі, реструктуризації відносин власності у використанні та відтворенні лісових ресурсів, а також удосконалення плати за лісокористування, формування системи екологічного страхування в лісовому господарстві націлені на удосконалення механізму ринкового регулювання природокористування у зазначеній діяльності.
Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані при обгрунтуванні та розробці екологічних, природоохоронних програм різного ієрархічного рівня для удосконалення лісової політики України різними господарюючими суб’єктами в інтересах подальшого дослідження еколого-економічних проблем природокористування у народногосподарському лісовому комплексі.
Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження були розроблені та використані при виконанні ряду науково-дослідних робіт у СумДУ: “Соціально-економічна ефективність розвитку територіально-промислових комплексів (1981-85 г/р, № держ. реєстр. 81020882); “Розробка методик оцінки соціально-економічної ефективності інформації про забруднення атмосфери та еколого-економічної експертизи проектів (1985-90 г/р, № держ. реєстр. 01850064563); “Удосконалення планування охорони навколишнього середовища в умовах інтенсивного природокористування” (1991 д/б, № держ. реєстр. 01860108943); “Розробка методів еколого-економічної оцінки, аналізу та експертизи проектів для організації системи багатоцільового використання лісових ресурсів та продуктів лісоексплуатації в Україні” (1991-93 д/б, № держ. реєстр. 01910022836); “Формування екологічно орієнтованого ринкового механізму раціонального використання та збереження рослинних ресурсів України” (1993-96 д/б, № 02.04.01/025-93, № держ. реєстр. 0193U041827); “Розробка господарчого механізму охорони та відтворення якості природних вод, атмосферного повітря, земельних ресурсів України” (1994-96 д/б, № 02.03.01/001К-95); “Макроеко-номічне регулювання природокористування та природоохорони на основі екологічної ціни національного продукту” (1994-96 д/б, № 6.3.297); “Економічний механізм екологічного захисту зовнішньоекономічної діяльності України” (1994-96 д/б, № держ. реєстр. 0194U009735), а також при розробці теми РВПС України НАН України “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічно-соціального розвитку України (регіональний розріз)” (1998 р.).
Матеріали дисертації були використані при виконанні роботи за замовленням (1994 р.) Мінекобезпеки України “Проект Закону про екологічні платежі та податки і розробка інструктивних матеріалів про порядок нарахування та сплати екологічних платежів та податків”, при розробці цільової комплексної програми охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів у Сумській області до 2005 р., а також “Методики оцінки соціально-економічного ефекту використання інформації про забруднення навколишнього середовища в народному господарстві” (1991 р.), яка рекомендована до використання ГГО ім. О.І. Воєйкова.
Теоретичні положення, наукові ідеї дисертаційного дослідження знаходять свій подальший розвиток при підготовці аспірантами кандидатських дисертацій, які виконуються під керівництвом автора. Теоретичні та методичні основи щодо удосконалення організаційно-економічного механізму природокористування (лісокористування) та охорони навколишнього природного середовища в перехідній економіці, принципи еколого-економічного аналізу господарської діяльності підприємств впроваджені в навчальний процес Сумського державного університету (курси дисциплін “Економіка природокористування”, “Економічний механізм функціонування підприємств”, “Аналіз господарської діяльності підприємств”, “Економічний аналіз”), використані в навчальному пілотному проекті (програма TACIS) “Заочний курс екологічного менеджменту для працівників місцевих органів самоврядування Росії та України” (1995-96 рр.), ввійшли до підручника “Економіка природокористування” (1998 р.) та програми з навчальної дисципліни “Економіка природокористування” (1993 р.), що рекомендовані Міністерством освіти України для економічних та екологічних спеціальностей вищої школи.
Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є обгрунтовані і сформульовані наукові положення, висновки і пропозиції щодо вирішення еколого-економічних проблем забезпечення раціонального природокористування у лісовому комплексі, що винесені на прилюдний захист. В дисертаційній роботі автором використано головним чином особисті ідеї, викладені в спільних опублікованих наукових працях.
Особистий внесок дисертанта за списком опублікованих праць визначається таким чином:
В роботі 2 визначено методологічні принципи оцінки економічного ефекту від використання інформації про стан навколишнього середовища в межах екологічного моніторингу.
В роботі 3 проаналізовано напрямки підвищення ефективності агролісомеліорації, обгрунтовано теоретичні підходи щодо врахування впливу екодеструктивних факторів на стан захисних лісових насаджень.
В роботі 4 авторові належать: параграф “Теоретичні аспекти екологізації господарського механізму природокористування”, глава “Теоретичні основи формування господарського механізму екологізації раціонального використання і збереження рослинних ресурсів”; розроблені теоретико-методологічні основи щодо суті та змісту екологізації суспільного виробництва, комплексної оцінки і регулювання екологічності господарювання, удосконалення оцінки ефективності природоохоронних заходів з урахуванням екологічного ризику, оцінки вартості об’єктів приватизації та ціноутворення на екологічній основі.
В роботі 5 авторові належать: блок “Економічна оцінка лісових ресурсів”; визначені напрямки формування екологічно орієнтованого господарського механізму природокористування у лісовому комплексі.
В роботі 8 визначено принципи класифікації показників природокористування та запропоновано структурно-функціональну схему еколого-економічного рівня виробництва.
В роботах 6, 9, 11, 23 визначено методологічні та методичні підходи щодо оцінки еколого-економічного ефекту від агролісомеліоративних насаджень з урахуванням підвищення якості рослинницької продукції, можливості зменшення агрохімічного навантаження та запобігання екологічному ризику втрат сільськогосподарських культур; сформульовано складові організаційно-економіч-ного механізму екобезпечного розвитку АПК.
В роботах 12, 22 розроблено теоретико-методологічні основи формування економіко-правового механізму екологічної відповідальності.
В роботах 14, 17, 19, 35 обгрунтовано принципи еколого-економічного регулювання лісовідновлення на основі інтегральних показників та визначення очікуваних витрат на створення лісових насаджень; виділено методичні підходи щодо економічної оцінки екологічних функцій лісових ресурсів.
В роботах 15, 20 визначено цілі, завдання та основний зміст складових еколого-економічного аналізу господарювання підприємств лісового комплексу.
В роботі 21 розроблено комплексну систему активізації ролі екологічного чинника в праці керівників, фахівців лісового господарства.
В роботах 25, 26 визначено принципи і основні напрямки екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства та АПК.
В роботах 27, 33 обгрунтовано механізм врахування еколого-економічного ризику наднормативного забруднення навколишнього середовища при оцінці ефективності природоохоронних заходів, а також збитків, пов’язаних зі спадом виробництва.
В роботах 29, 32, 33 визначено принципи оцінки економічних збитків від лісопорушень з урахуванням екологічних функцій лісових ресурсів, а також формування системи лісоекологічного страхування.
В роботі 30 запропоновано механізм відшкодування екологічних збитків через систему ціноутворення.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися на 16 наукових та науково-практичних конференціях. Серед них: Науково-практична конференція “Інженерні проблеми сільськогосподарського виробництва” (м. Київ, 1994 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Управління природокористуванням у регіоні” (м. Суми, 1994 р.); Республіканська науково-методична конференція “Проблеми вивчення економічної теорії, макро- та мікроекономіки” (м. Харків, 1994 р.); 13-та щорічна науково-практична конференція “Актуальні проблеми економіки природокористування” (м. Суми, 1996 р.); перша та друга Всеросійські конференції “Теорія і практика екологічного страхування” (м. Москва, 1995 та 1996 рр.); Міжнародна конференція “Особливості оцінки забруднених територій” (м. Київ, 1997 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Проблеми удосконалення статистики, обліку та аналізу у сучасних умовах” (м. Тернопіль, 1997 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція “Теорія та практика приватизації та оцінки майна: трансформація світового досвіду” (м. Суми, 1997 р.); Міжнародна наукова конференція “Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту” (м. Донецьк, 1997 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Правове регулювання стосунків у промисловій екології та інженерії” (м. Хмельницький, 1997 р.); Науково-практична конференція “Екологічна освіта та виховання як основа побудови суспільства ноосферного типу” (м. Сімферополь, 1997 р.); Міжнародний семінар “Навколишнє середовище та здоров’я” (м. Суми, 1998 р.); Міжнародна конференція “Проблеми освіти в галузі економіки навколишнього середовища і екології” (м. Дніпропетровськ, 1999 р.).
Публікації. Основні наукові положення, висновки та результати дисертаційного дослідження відображено в 36 наукових роботах, загальним обсягом понад 41 друкованого аркуша, у тому числі в монографії без співавторів обсягом 19,2 друк. арк., статтях у профільних журналах та збірниках – 18, матеріалах та тезах науково-практичних конференцій – 13.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків, списку використаних джерел з 412 найменувань, 3 додатків. Повний обсяг дисертації становить 432 сторінки машинопису, в тому числі 6 таблиць займають 4 сторінки, 17 рисунків – 12 сторінок, список використаних джерел – 35 сторінок, додатки – 20 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Теоретико-методологічні основи екологізації виробництва у лісовому комплексі
Наукова розробка теоретико-методологічних основ раціонального природокористування і практичних заходів щодо вирішення економіко-екологічних проблем у лісовому комплексі в дисертаційній роботі, пов’язана з проблемами використання і відтворення лісових ресурсів, охороною навколишнього середовища від забруднення, виконана в нерозривному зв’язку з екологізацією суспільного виробництва, досягненням сталого розвитку, зокрема з необхідністю формування екологічно орієнтованого господарського механізму у лісовому комплексі.
Екологізація суспільного виробництва розглядається як процес подальшого удосконалення виробничих і в цілому економічних відносин, у тому числі відносин власності на засоби виробництва та природні (лісові) ресурси, а також наявного рівня розвитку продуктивних сил на екологічній основі більш високого рівня. Екологізація виробництва як системний процес охоплює такі основні аспекти: раціоналізацію природокористування на інтенсивній основі шляхом узгодження економічних, організаційно-технологічних та екологічних інтересів господарюючих суб’єктів; вирішення існуючих та виникаючих економічних і екологічних суперечностей з позиції стратегічних потреб майбутніх поколінь; максимально можливе забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності населення та природних (лісових) екосистем; суттєве зменшення впливу дестабілізуючих факторів на стан довкілля; створення високоефективного господарського (економічного) механізму природокористування для оптимального вирішення проблем екологічно сталого соціально-економічного розвитку сьогодні та в майбутньому. Крім цього, екологізація передбачає: більш якісне і кількісне використання фінансово-економічних і правових принципів та інструментів раціоналізації природокористування адміністративно-ринкової орієнтації (екологічний аудит, екологічне страхування та ін.); поглиблення еколого-економічних досліджень в системі “суспільство – природа – екологія – економіка” (вимір повних витрат у сфері лісо-користування, оцінка соціально-економічної шкоди здоров’ю населення від погіршення якості продуктів харчування та ін.); екологічну орієнтацію суспільних відносин (участь громадян у вирішенні екологічних проблем).
Аналіз і послідовне вирішення еколого-економічних проблем природокористування у лісовому комплексі з позиції сталого розвитку зумовлені його функціонально-галузевим складом, специфікою відтворювальних процесів. Екологічно сталий соціально-економічний розвиток лісового комплексу – це гармонізація економічного та екологічного розвитку у процесі використання, збереження і відтворення лісових екосистем на міжгалузевій основі, забезпечення гарантованого задоволення необхідних потреб в різноманітних функціях і послугах лісових ресурсів теперішніх та майбутніх поколінь. При цьому функціонування лісового господарства, відтворення лісових ресурсів повинно розглядатися як суттєвий напрямок (фактор) екологізації народногосподарської діяльності.
Основні принципи досягнення оптимальних екологічних, економічних та соціальних умов сталого розвитку лісового комплексу включають: максимальне і пріоритетне використання середовищезахисних, середовищеперетворювальних функцій лісових біогеоценозів з позиції національних та міжнародних інтересів; оптимальне підтримання гомеостазу лісових екосистем на основі просторово-часової збалансованості їх компонентів; якомога краще збереження генофонду рослинних ресурсів як основи біологічного розмаїття та відтворення майбутніх лісових багатств; досягнення екологічно орієнтованої (оптимальної) лісистості територій; інтегроване, комплексне і ощадливе ресурсне лісокористування; суттєве зниження рівнів та масштабів антропогенного (галузевого і міжгалузевого) впливу на стан лісових екосистем; послідовну і всебічну екологізацію виробництва галузей сфери функціонування лісового комплексу і лісогосподарської (відтворювальної) діяльності на основі активного й широкомасштабного застосування природозберігаючих технологій; формування екологічно орієнтованого господарського механізму природокористування і екосистемного управління лісовим господарством; екологічну сертифікацію систем ведення лісового господарства; становлення комплексного організаційно-економіко-правового механізму відповідальності за лісопорушення, забруднення навколишнього середовища; всемірне розширення міжнародного співробітництва в сфері лісогосподарських відносин; організацію і ведення моніторингу лісів; широку участь громадськості в гармонізації економічного та екологічного розвитку лісового комплексу; розвиток екологічної освіти.
У дисертації зроблено наголос на необхідність обгрунтування методологічних основ взаємозв’язку екологічної політики, господарського механізму природокористування та системи показників, які характеризують еколого-економічний рівень виробництва (ЕЕРВ). Підкреслюється, що розробка тактики екологічної політики знаходить вираження у формуванні та удосконаленні (реформуванні) господарського механізму природокористування. При цьому організаційно-економічні форми господарського механізму виступають дійовими інструментами екологічної політики. Реалізація цієї політики у перехідній до ринкових відносин економіці України має відбуватися на основі оптимізації відповідності господарського механізму природокористування завданням охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних (лісових) ресурсів.
У дисертації теоретично наголошується, що в системі взаємозв’язаних господарських механізмів економіки, природокористування та охорони навколишнього середовища головною інтегративною функцією є узгодження та з’єднання економічних і екологічних інтересів у сфері природокористування, забезпечення вирішення суперечностей.
В органічному зв’язку з формуванням організаційно-економічного механізму природокористування знаходиться і проблема становлення економіко-правового механізму екологічної відповідальності. За умов перехідної економіки становлення такого механізму потребує практичного, а не декларативного вирішення цієї складної проблеми. Економічна відповідальність у природокористуванні й охороні навколишнього середовища (еколого-економічна і правова відповідальність, зокрема екологічна відповідальність) на сучасному етапі перехідного до цивілізованих ринкових відносин суспільства має грунтуватися на цілісній системі принципів, які розглянуті в роботі (забезпечення паритету економічних, екологічних і соціальних цінностей, результатів господарської діяльності; досягнення оптимального поєднання вертикальної і горизонтальної відповідальності; невідворотність економіко-правових санкцій та ін.). Екологічно відповідальна поведінка господарюючих суб’єктів має заохочуватися за допомогою фінансово-економічних методів. Екологічно орієнтована економіко-правова відповідальність виступає як відповідальність за наслідки нераціонального, нерідко і безтурботного, навіть злочинного природокористування, яка торкається еколого-економічних і соціальних інтересів суспільства в цілому, господарюючих суб’єктів (і громадян), в межах певних екологічних і правових зобов’язань, норм і правил раціонального природокористування і охорони довкілля.
Економіко-правовий механізм екологічної відповідальності виступає структурною функціональною системою зв’язків і відносин, відповідних їм організаційно-економічних і правових форм, покликаних забезпечувати економіко-правову відповідальність за нераціональне природокористування на основі екологічної регламентації діяльності господарюючих суб’єктів. Організаційно-економіко-правовий механізм екологічної відповідальності як система організаційно-економічних і правових форм також може охоплювати три структурно-функціональних підсистеми (планування, стимулювання і організацію).
Досліджено модельно взаємозв’язок і взаємообумовленість економіко-правового механізму екологічної відповідальності з еколого-економічними інтересами, стимулами, ефективністю природокористування та господарським механізмом природокористування. Економічною і одночасно правовою основою функціонування і подальшого вдосконалення механізму екологічної відповідальності є конституційні відносини власності на майно, землю, природні ресурси, які зі свого боку визначають тип такого механізму (форми, методи, функціонально-структурні елементи та ін.). Організаційно-економіко-правовий механізм екологічної відповідальності потребує наявності забезпечуючих підсистем, які можуть бути безпосередньо пов’язані з даним механізмом або ж бути складовою частиною механізму природокористування. Еколого-економічну і юридичну відповідальність, відповідні санкції пропонується згрупувати за різними розмежувальними критеріями. Економіко-правова відповідальність, економічні та адміністративно-правові санкції за нераціональне природокористування, порушення екологічного законодавства виконують такі основні функції: стимулюючу, компенсаційну (відшкодовуючу), превентивну (запобіжну), контрольно-інформа-ційну, оціночну та регулюючу (управлінську).
2. Методологічні принципи еколого-економічної оцінки виробництва
Науково-теоретична й методологічна розробка практичних заходів щодо вирішення еколого-економічних проблем у лісовому комплексі об’єктивним чином потребує відповідного еколого-економічного аналізу (ЕЕА). ЕЕА виступає інструментом оцінки екологічно сталого розвитку територій, галузей і підприємств лісового комплексу, передує прийняттю оптимальних управлінських рішень у природокористуванні та охороні навколишнього середовища. Еколого-економічний аналіз має багатоаспектний, комплексний організаційний характер і охоплює такі складові (види): екологічна експертиза, екологічна діагностика та ситуаційний аналіз, екологічний маркетинговий аналіз, екологічний аудит. Констатовано, що теоретико-методологічна конкретизація специфічних особливостей складових ЕЕА, визначення їх взаємозв’язку є необхідною основою для подальшого удосконалення (реформування) функціонально-структурної побудови організаційно-економічного механізму природокористування (в частині забезпечуючих підсистем механізму), формування екологічно орієнтованої інфраструктури ринку.
У дисертації досліджено сутність (мета, завдання, принципи) та зміст зазначених складових ЕЕА господарської діяльності у певному взаємозв’язку з дослідженнями лісоекологічних проблем, екологічності лісокористування. Зокрема, показано, що формування напрямків лісової екологічної експертизи включає такі основні аспекти: зовнішні (наприклад, забруднення) та внутрішні (галузеві, лісогосподарські) фактори впливу на стан лісових екосистем; інтенсивність та екологічність лісокористування; еколого-економічну оцінку впливу лісових біогеоценозів на якість навколишнього середовища; оцінку екологічності виробництв, пов’язаних з комплексною переробкою лісової продукції. Екологічний (еколого-економічний) ситуаційний аналіз має бути, на думку здобувача, зорієнтований на аналітичне дослідження існуючої природоохоронної або лісоекологічної діяльності підприємства, виходячи вже з конкретних (виявлених) ситуацій. Своєрідність, специфіка еколого-економічної діагностики полягає в тому, що, з одного боку, вже на початку аналітичної роботи вона дає змогу своєчасно виявляти проблеми та обирати основні напрямки доцільності поглиблених досліджень, а відтак намітити заходи щодо удосконалення екологічної діяльності і відповідну програму дій та поглибленого ЕЕА. З іншого боку, після завершення усього комплексу аналітичних досліджень (аналізу) можна перевірити висунуту на початковому етапі діагностичну гіпотезу про існуючі еколого-економічні проблеми і краще конкретизувати шляхи їх вирішення.
Визначені у реферованій дисертації основні теоретичні й методичні принципи формування системи еколого-економічних показників потребують відповідного створення екологічно орієнтованого раціонального потоку інформації. Екологізація відтворювальних процесів, оцінка еколого-економічного рівня виробництва (ЕЕРВ) у конкретних галузях і підприємствах лісопромислового комплексу, регіонів характеризується екологічно орієнтованою системою показників, які повинні мати певну класифікацію за різними ознаками: за змістом; залежно від рівня визначення (управління); за періодичністю та повторюваністю оцінки; залежно від об’єкта оцінки і характеру використання. ЕЕРВ у лісовому комплексі пропонується подавати у вигляді системи показників, що формують окремі основні складові екологічної (природоохоронної) діяльності підприємств у взаємозв’язку з виробничо-господарською: організаційно-технічний рівень екологічної діяльності; еколого-економічний рівень використання виробничих та природних (лісових) ресурсів; еколого-економічний рівень товарної продукції; еколого-економічний рівень впливу підприємства на навколишнє середовище та ефективність виробничих витрат; рівень фінансової забезпеченості та платоспроможності екологічної діяльності. Запропонована система еколого-економічних показників може виступати як основа для реалізації стандартної (типової) схеми управління (регулювання) екологізацією виробництва підприємств-забруднювачів лісопромислового комплексу.
У дисертаційній роботі обгрунтовані принципи комплексної оцінки еколого-економічного рівня виробництва, а також лісівничо-еколого-економічного рівня господарювання (ЛЕЕРГ), під яким розуміється система відносних показників, що характеризують ступінь впливу виробничо-господарської діяльності на стан лісових біогеоценозів, ефективність освоєння і відтворення лісових ресурсів у взаємозв’язку та взаємообумовленості з проміжними, кінцевими лісівничими, екологічними, економічними, фінансовими та соціальними результатами діяльності лісогосподарських підприємств. При цьому розкривається зміст комплексної оцінки ЕЕРВ, ЛЕЕРГ, перетворення її у порівняльну комплексну рейтингову оцінку. Визначені основні вимоги до комплексної оцінки промислового виробництва (лісокористування). Запропоновані етапи отримання порівняльної комплексної рейтингової оцінки.
Для комплексної оцінки виробництва здобувачем пропонуються теоретико-методологічні основи застосування методу відстаней, які одночасно можуть враховувати різнонаправлений характер еколого-економічних показників, а також застосовувати середні, нормативні, оптимальні показники як бази порівняння. Критерієм комплексної оцінки виробництва j-го (j=1,2,…,m) підприємства лісового комплексу (Kj) є min Kj або max Kj (1 j  m) залежно від бази порівняння. Теоретично обгрунтовано роль та місце порівняльної комплексної рейтингової оцінки виробництва в регулюванні природокористування й охорони навколишнього середовища у лісовому комплексі. Прийняття рішення через регулюючий (організаційно-економічний) механізм природокористування грунтується на здійсненні як прямого, так і зворотного зв’язку між окремими етапами (блоками) аналізу і комплексної оцінки виробництва (господарювання). При цьому система показників є не тільки основою дослідження, регулювання і послідовного удосконалення ЕЕРВ, ЛЕЕРГ, а в той же час виступає об’єктом управління.
Здобувачем розроблено і запропоновано напрямки використання комплексної оцінки на основі ранжування ЕЕРВ, ЛЕЕРГ: економічне і фінансове регулювання; еколого-економічне регулювання лісовідновлення; екологізація приватизації; екологічна експертиза та страхування, ведення моніторингу стану лісів; участь громади у вирішенні екологічних проблем.
Стосовно до завдання регулювання екологічної діяльності підприємств теоретично обгрунтована та запропонована загальна система здійснення стратегічного планування. Налагоджується взаємозв’язок стратегічного і маркетингового планування виробничої і природоохоронної діяльності. При цьому виділено: еколого-стратегічне планування; стратегічне планування виробничої діяльності з врахуванням екологічних факторів; маркетингове планування з урахуванням цілісного комплексу взаємозв’язаних екологічних чинників. Робиться висновок про визначальну роль у процесі еколого-економічного аналізу для подальшого регулювання рівня екологічності виробництва прийомів (методів) моделювання детермінованих факторних соціально-еколого-економічних систем: подовження, розширення та скорочення. Доцільно, як вважає автор реферованої роботи, активно використовувати існуючі методи кількісного аналізу впливу факторів на зміну результативного (інтегративного) показника для узагальнених еколого-еконо-мічних показників господарювання.

3. Ефективність регулювання природокористування у лісовому комплексі
Кризова ситуація у всіх сферах суспільного виробництва зумовлює актуальність практичного вирішення проблеми своєчасного попередження та мінімізації еколого-економічних збитків від наднормативного (надлімітного) забруднення навколишнього середовища (атмосфери, водних джерел) в різних галузях лісового комплексу.
Органічна поєднаність понять “ймовірність виникнення наднормативного викиду (скиду)”, “величини маси шкідливих речовин”, відповідних “економічних збитків” дає підставу стверджувати про необхідність врахування еколого-економічного ризику при визначенні очікуваної та фактично одержаної ефективності природоохоронних заходів. Еколого-економічний ризик виступає ймовірною оцінкою виникнення економічних збитків, які на даному етапі розвитку суспільства, економіки та екології можуть визначатися з певною адекватністю у відношенні до можливого наднормативного забруднення (порушення) навколишнього природного середовища.
Дисертант керується таким теоретико-методологічним підходом: ймовір-ність виникнення наднормативного викиду (скиду) може оцінюватись відповідно до пропонованої видової структури причин, які формують річний надлімітний викид: короткочасний понадрегламентний залповий або аварійний викид, небагатократне стале перевищення дозволеного грам-секундного викиду. Відзначаючи ймовірний характер впливу факторів ризику (наприклад, технічний стан устаткування, рівень кваліфікації обслуговуючого персоналу та ін.) на виникнення наднормативних викидів (скидів), у реферованій дисертаційній роботі теоретично наголошується на необхідності врахування впливу всього комплексу різнонаправлених факторів, які по-різному корелюють один одного, викликають значні труднощі щодо кількісної оцінки еколого-економічного ризику.
Вплив виділених факторів еколого-економічного ризику наднормативного викиду (скиду) у бік його зменшення чи зростання може оцінюватися за допомогою коефіцієнтів упевненості (КУ). Узагальнену (сумарну) впевненість (КУ0) можна визначити на основі існуючих підходів до об’єднання різноспрямованого впливу факторів ризику, виражених через коефіцієнти впевненості, а також згідно з теорією нечіткої логіки. Кількісна оцінка еколого-економічного ризику з позиції ймовірності виникнення негативного результату може враховувати одночасно і коефіцієнти впевненості. Величина еколого-економічного ризику ( ) наднормативного викиду (скиду) визначається за формулою
, (1)
де Млн – зведена маса наднормативного викиду (скиду); КУ0 – сумарний (узагальнений) коефіцієнт упевненості у настанні наднормативного викиду (скиду); Шлн – ставка штрафних платежів за наднормативний викид (скид) або відшкодування економічного збитку.
Оцінка економічного ефекту здійснення природоохоронних заходів потребує врахування не тільки зменшення екологічних платежів за забруднення, а й відвернення еколого-економічного ризику виникнення наднормативних викидів (скидів). При визначенні ефективності середовищезахисних заходів природоохоронної діяльності підприємств важливо враховувати динаміку інтенсивності вияву еколого-економічних факторів (збитків) залежно від рівня використання технологічних систем (екологічні витрати спаду виробництва).
Автором дисертаційного дослідження приділяється важлива роль і теоретичним підходам до оцінки максимально можливого еколого-економічного збитку від шкідників і зараження хворобами лісових насаджень; їх можна уникнути у результаті здійснення лісозахисних заходів. У межах формування організаційно-економічного механізму захисту лісів на екологічній основі потрібні: зміна стратегії лісозахисту на екологічній основі; токсиколого-гігієнічні, еколого-рибогосподарські (сільськогосподарські) дослідження наслідків застосування хімічних та біологічних препаратів; введення екологічних платежів за застосування хімічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами лісів; створення організаційно-економічних та фінансових умов інтеграції лісової науки, біолабораторій, лісозахисних станцій із запитами сільськогосподарського виробництва; підготовка висококваліфікованих фахівців у сфері лісозахисту.
Проблема комплексної оцінки продуктивності лісових ресурсів при їх дефіциті особливо актуальна у контексті реалізації екологічно сталого розвитку територій, інтегрованого багатоцільового лісокористування, екосистемного управління лісовим господарством. Дисертантом проаналізовано та обгрунтовано взаємозв’язок проблеми класифікації лісових ресурсів, еколого-економічної оцінки функцій лісів з механізмом регулювання лісівничо-еколого-економічного рівня виробництва. Стосовно економічної оцінки соціально-екологічних функцій лісових ресурсів виділяються метод прямого рахунку, нормативний метод, а також способи, що дозволяють враховувати середовищезахисні функції лісу відносно вартості запасу деревини. Охарактеризовано при цьому два підходи до постановки завдання планування лісовідновлення та специфіку регіонального (територі-ального) відтворення лісових ресурсів. Цільову функцію оптимізації екологічно орієнтованого лісовідновлення, на думку здобувача, може відбивати комплексний показник виконання лісовими насадженнями соціально-екологічних функцій. Еколого-економічне ранжування лісовідновлюваних об’єктів може грунтуватися на їх порівняльній комплексній рейтинговій оцінці з метою просторово-часового регулювання відтворення лісових ресурсів. Очікувані (можливі) витрати на створення лісових насаджень визначаються з урахуванням еколого-економічного ризику (ймовірності) деструктивності у процесі лісовідновлення.
У дисертації теоретично обгрунтовується, що для ефективного забезпечення екологічно сталого розвитку лісогосподарського комплексу необхідне створення різних систем лісового моніторингу, які б сприяли прийняттю управлінських рішень, суттєвому підвищенню якості (“екологічності”) управління в сфері лісокористування та відтворення лісових ресурсів. Під еколого-екологічним моніторингом лісових ресурсів розуміється багатоцільова інформаційно-аналітична система, що включає інтегрований комплекс наукових, лісівничих, технічних, інформаційно-технологічних, організаційно-економічних та інших заходів, які забезпечують спостереження і контроль за лісівничо-екологічними параметрами (показниками) стану лісів та лісокористування у взаємозв’язку з антропогенними факторами у просторі й часі. Моніторинг лісів належить до забезпечуючих систем господарського механізму лісокористування і може бути пов’язаний з різними інформаційними системами охорони навколишнього середовища з урахуванням як лісівничо-екологічних, так і вартісних параметрів лісових ресурсів.
У дисертації обгрунтовано мету та завдання екологічного моніторингу лісів. Зокрема наголошується, що в межах моніторингу лісів доцільно сформувати базу натуральних показників зміни стану лісових біоценозів, в цілому екосистем, для відповідної оцінки еколого-економічних збитків, а також параметрів загальної економічної оцінки сировинних та середовищезахисних функцій лісів.
Організація і ведення моніторингу лісів, на думку здобувача, повинні мати програмний (проектний) аспект, базуватися на висвітлених у дисертації принципах програмно-цільового планування. Запропоновано основні джерела інвестицій для практичної реалізації програми (проекту) моніторингу. Вирішення проблеми фінансування створення та ведення моніторингу лісів, як вважає автор дисертації, зумовлює необхідність оцінки економічної ефективності інформаційно-аналітичних систем. Економічний ефект від застосування лісоекологічної інформації моніторингу, зокрема, грунтується на оцінці еколого-економічного результату реалізації лісогосподарських рішень (заходів) з використанням (прийнята лісівничо-еколого-економічна стратегія) і без використання (базова стратегія) екологічної інформації моніторингу лісів (досліджено й інші методи). Підкреслюється необхідність створення надійної, дійової правової основи для моніторингу лісів.
4. Еколого-економічна оцінка антропогенних змін у сфері використання та відтворення лісових ресурсів
У процесі послідовного формування екологічно орієнтованого господарського (еколого-економічного) механізму в лісовому комплексі необхідна економічна оцінка наслідків антропогенної зміни стану лісових біогеоценозів. Еколого-економічна оцінка антропогенної зміни стану лісових ресурсів – це процедура, яка спрямована на виявлення зменшення їх еколого-економічної та соціальної корисності, розмірів споживчої вартості залежно від рівня дії антропогенних (деструктивних) факторів. Експлуатація природних (лісових) ресурсів зумовлює взаємозв’язані зміни у біосфері, житті суспільства. Зроблено висновок, що для комплексної еколого-економічної оцінки наслідків антропогенної зміни стану (якості) навколишнього природного середовища, лісових екосистем необхідний системний підхід. Негативні фактори впливу на стан лісових екосистем поділяються на внутрішньогалузеві та міжгалузеві. Виділяються: економічні збиткі, які завдаються безпосередньо лісогосподарському виробництву та лісовому господарству в цілому з урахуванням його міжгалузевого значення (збитки в суміжних сферах, галузях); збитки в лісовому господарстві (внутрішні); збитки від лісового господарства. Економічні збитки можна розглядати стосовно видів (функцій) лісокористування і лісопорушень, стадій (сфер) лісогосподарського виробництва.
Дестабілізуючим фактором, що погіршує стан лісових ресурсів, є і недосконалість (“якість”) виробничих (лісових) відносин, яка може виявлятися в конкретних організаційно-технологічних, організаційно-економічних формах. У реферованому дослідженні пропонується розглядати об’єктом лісопорушень не окремо взяті лісові насадження, а територіальну сукупність лісових біогеоценозів із певним рівнем (розміром) експлуатаційних та екологічних функцій, що більшою мірою відбиває існуючі принципи і результати (можливості) багатоцільового лісокористування, а також збільшує практичні можливості оцінки економічних збитків. Вартісна оцінка різного роду порушень стану лісових екосистем може містити: витрати, пов’язані безпосередньо з ліквідацією наслідків лісопорушень; втрати продукції та послуг (функцій) багатоцільового (інтервального) використання лісових ресурсів; витрати на зменшення (запобігання) впливу дестабілізуючих факторів.
У роботі обгрунтовано принципи оцінки економічного збитку в процесі порушення правил лісокористування (переруб розрахункової лісосіки, знищення або пошкодження підросту і молодняка природного походження), що є причиною зниження комплексної продуктивності лісових насаджень за рахунок подовження циклу відтворення лісових ресурсів, включаючи оцінку втрат екологічних функцій лісу. Увага акцентується на тому, що відшкодування збитку від лісопорушень різними лісокористувачами є необхідним елементом формування ринкового середовища у лісовому комплексі. Сформульовані організаційно-економічні засади запобігання та усунення лісопорушень передбачають створення відповідного спеціального фонду. Відшкодування економічного збитку від лісопорушень може здійснюватися в межах договірних відносин у лісокористуванні, через систему екологічного страхування, а також у позовному порядку. Компенсаційні платежі або штрафи за лісопорушення повинні забезпечувати не тільки відшкодування витрат, пов’язаних із ліквідацією (усуненням) порушеного стану лісових екосистем, але й формувати необхідні кошти для економічного стимулювання працівників лісової охорони на засадах превентивності порушень та розвитку необхідної матеріально-технічної бази. Аналіз ефективності (дієвості) механізму запобігання та усунення порушень передбачає систему відносних показників.
5. Організаційно-економічний механізм у лісовому комплексі
У дисертації досліджено організаційно-економічний механізм у лісовому комплексі, що охоплює: врахування екологічних факторів у процесах приватизації майна та ціноутворення; екологічно орієнтовану інтеграцію лісового господарства та АПК; економічний механізм підвищення ефективності агролісомеліорації; організацію та економічне стимулювання праці.
Зазначено, що соціально-економічна політика приватизації у всіх галузях лісового комплексу поряд із традиційними завданнями роздержавлення майна повинна, безумовно, охоплювати і процеси послідовного удосконалення природоохоронної, екологічної діяльності підприємств, що приватизуються, підвищення рівня екологічності виробництва. При проведенні приватизації виробничих об’єктів мають враховуватися еколого-економічні й фінансові інтереси держави і нових суб’єктів власності за умов обов’язкового дотримання інтересів майбутніх поколінь в екологічному благополуччі. Підкреслюється, що у процесі приватизації держмайна на науковій основі об’єктивно необхідно враховувати: еколого-економічний рівень виробництва; напрямки і особливості господарської діяльності у постприватизаційний період; екологічно орієнтовану інвестиційну привабливість об’єкта; регіональні особливості (екологічні, соціальні, природно-ресурсні) розміщення підприємств. Врахування екологічної складової в приватизаційній вартості об’єкта може бути реалізовано як в рамках методу витрат, так і при оцінці доходності (прибутковості) підприємств. При цьому має враховуватися специфіка існуючої системи екологічних платежів за забруднення з точки зору повноти відшкодування збитків, а також придоохоронні витрати, еколого-економічний ризик виникнення наднормативних викидів (скидів).
Науково обгрунтованою і перспективною формою відшкодування екологічних витрат є всебічне врахування еколого-економічних факторів (показників) у механізмі ціноутворення. Ціна продукту за наявності зовнішніх ефектів не може повною мірою виконувати свої функції в ринкових відносинах. Ціни повинні відображати реальну суспільну вартість виробництва і споживання продукції. Це передбачає більш повне врахування в них екологічних витрат. Здобувач вважає, що в процесі обгрунтування контрактних цін на продукцію підприємств-забруднювачів, а також лісозаготівель у випадках їх відхилення від індикативних доцільно брати до уваги (індикаторний показник) індекс їх збільшення за умови повного відшкодування економічних збитків. Відповідний економічний механізм може включати введення місцевого екологічного податку, збільшення розміру оподаткованого прибутку.
Розраховані окремі показники еколого-економічного рівня виробництва (ЕЕРВ) галузей сфери функціонування лісопромислового комплексу подані таким чином (див. табл.1).

Таблиця 1 – Основні показники еколого-економічного рівня виробництва галузей сфери функціонування лісопромислового комплексу, за даними 1990 р.

Показник Виробництво лісогосподар-ських машин Виробниц-тво облад-нання Дерево-перероб-на Ме-блева Целю-лозно-папе-рова Лісохі-мічна Харчо-ва (кон-сервна)
Питома вага природоохоронних фондів, %
1,24
1,22
1,93
2,01
10,32
6,32
0,55
Питома вага екологічної складової в собівартості продукції, %
0,576
0,591
1,363
0,399
1,340
0,937
1,318
Частка відшкодованого економічного збитку через систему платного природокористування, %
39,0
33,2
26,4
44,8
62,3
51,4
65,0
Ймовірність виникнення наднормативних вики- дів / питома вага, %
0,143
до 2
0,420
до 71,5
0,352
до 47,7
0,379
до 29,3
0,75
до 6,2
0,637
до 27,4
0,125
до 16,8
Коефіцієнт урахування екологічного фактору при оцінці рентабельності основних засобів
0,996
0,982
0,935
0,963
0,989
0,984
0,981
Співвідношення невід-шкодованого збитку до вартості основних фондів
0,0042
0,0050
0,0073
0,0071
0,0029
0,0099
0,0070
Індекс підвищення цін на продукцію за умови повного відшкодування збитку від забруднення
1,143
1,153
1,147
1,140
1,152
1,149
1,139

У дисертації звернено увагу на конче необхідний розвиток екологічно орієнтованої інтеграції лісогосподарського і агропромислового виробництва. Підкреслюється, що екологічно орієнтована інтеграція лісового господарства й АПК є організаційно-економічною формою всебічної та поглибленої екологізації лісогосподарського й агропромислового виробництва на міжгалузевій основі, реалізації узгодженої лісоекологічної та агроекологічної політики. Звертається увага на її регіональний аспект. Сформульовано мету та основні завдання екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства й АПК. Визначено основні критерії екологічно орієнтованої сегментації ринку виробництва сільськогосподарської продукції, що вирощується в зоні агролісомеліоративного впливу, а також продуктів побічного лісокористування, які заготовляються за межами зон промислового забруднення й інтенсивної хімізації агропромислового виробництва.
Розроблені й запропоновані основні напрямки екологічно орієнтованої інтеграції, кооперації лісового господарства й АПК з точки зору підвищення еколого-економічної ефективності виробництва, зниження екологічних витрат за основними сферами господарювання. Наголошується на тому, що в сучасних умовах інтеграційні процеси потребують державного регулювання. У реферованій роботі теоретично обгрунтовано основні аспекти цього питання. Запропоновано теоретико-методичні підходи до формування розширеної системи показників рівня інтеграційних процесів, кооперування. Оцінка еколого-економічного ефекту від створення полезахисних лісових смуг у процесі їх проектування повинна враховувати підвищення якості продукції рослинництва, можливості зниження агрохімічного навантаження та зменшення ризику виникнення несприятливих екологічних ситуацій. У дисертації поставлено питання про необхідність досліджень у напрямку встановлення взаємозв’язку ефективності збереження сільсько-господарської продукції та агролісомеліоративного фактору. Необхідне, на думку дисертанта, створення моніторингу агролісомеліорації. Сформульовані основні напрямки лісомеліоративного облаштування агропромислових територій, здійснення для цього першочергових екологічних та організаційно-економічних заходів.
Нині також існує об’єктивна необхідність в екологічно орієнтованому керуванні процесом праці спеціалістів лісового господарства, підвищенні її лісівничо-еколого-економічної результативності, вдосконаленні й поліпшенні відповідних критеріїв і показників (вимірників) оцінки праці інженерно-технічних кадрів, у матеріальному і моральному стимулюванні їх діяльності з усебічним максимальним урахуванням природоохоронних факторів. Основними складовими системи активізації ролі екологічного чинника в процесі продуктивної праці керівників (менеджерів), спеціалістів лісогосподарського комплексу є: економічне (матеріальне), соціально-психологічне (моральне) стимулювання екологічно відповідальної праці; підсистеми: підготовки і перепідготовки кадрів (екологічна освіта); інформаційного, законодавчого і нормативно-методичного забезпечення екологізації лісового комплексу; інтеграції керівників, спеціалістів і громадських організацій в управлінні екологічними проблемами лісів. Зокрема, зазначено, що поліпшення використання фахівців за умов екологічно орієнтованого лісогосподарського виробництва потребує ретельного аналізу характеру виконання ними робіт в процесі управління, що відбивається показником використання річного фонду робочого часу спеціалістами підприємств на роботах, які відповідають їх функціям.
6. Формування екологічно орієнтованого ринкового механізму в сфері використання та відтворення лісових ресурсів
Теоретико-методологічні основи формування екологічно орієнтованого ринкового механізму в лісовому комплексі розглядаються в дисертації з таких позицій: дослідження (доповнення) концептуальних засад реструктуризації відносин власності; удосконалення управління лісовим господарством на основі плати за ресурси; розробки методологічних засад формування системи екологічного страхування в лісовому господарстві; визначення основних напрямків екологічно орієнтованої лісової політики України.
Аргументовано, що форми власності на землю, природні (лісові) ресурси та виробничі об’єкти обумовлюють економічні відносини, форми та методи управління природокористуванням. Перехід до рівноправного функціонування різних форм власності на лісові об’єкти не може бути однозначним, тут необхідне більш виважене врахування реалій, які склалися в закордонних країнах, а також теоретико-методологічне осмислення і обгрунтування необхідності трансформації суспільної (державної) власності на природні об’єкти та доцільності їх передачі у приватну власність (колективну, індивідуальну, акціонерну та ін.). Виділяється еколого-економічний аспект (ракурс) відносин власності. Екологічний фактор і гарантованість раціональності природокористування виступають важливими обмеженнями у справі реструктуризації відносин власності. Обгрунтовано поняття відносин власності – розпорядження, володіння, користування землею лісового фонду, ресурсами та іншими об’єктами, яке на відміну від класичного розуміння приватної власності, потребує надійного еколого-економічного контролю з боку держави, поелементного регулювання використання приватизованих лісових об’єктів. Зазначено основні теоретико-методологічні проблеми, які стосуються можливості та доцільності формування різноманітних форм власності у використанні та відтворенні лісових ресурсів: більш суворе, взаємопов’язане розмежування загальнотеоретичних понять “ліс”, “лісові ресурси”, “лісові землі” та ін.; визначення лісових об’єктів, які підлягають приватизаційним процесам, особливо на початковому етапі; доцільність формування приватного лісорозведення в умовах економічної та екологічної кризи; приватизація виробничих об’єктів, які пов’язані з заготівлею та переробкою лісової продукції; визначення стратегії розподілу та регулювання власності на лісові (лісопромислові) об’єкти, формування концепції реструктуризації власності у лісовому комплексі. Дисертаційне дослідження показало, що теоретичні аспекти оцінки приватизаційної вартості лісових об’єктів передбачають використання економічної оцінки лісових ресурсів. Процедура оцінки приватизаційної вартості лісових об’єктів – це процес вирішення проблем, у якому різні лісівничі, економічні й соціальні фактори аналізуються відносно до оцінюваного об’єкта.
Методологія удосконалення системи плати за ресурси повинна передбачати розширення числа об’єктів як джерел екологічно орієнтованих платежів і податків за лісокористування на міжгалузевій основі. Обгрунтовано необхідність та методологічні основи визначення екологічної складової у механізмі формування лісових такс з позиції екології головного лісокористування. У загальному вигляді плата за заготівлю деревини при проведенні рубок у порядку головного лісокористування ( ) визначається за формулою
, (2)
де – ставка лісових такс; – відповідно плата (такса) за побічне, рекреаційне користування та екологічні корисності лісу, якщо рубки головного користування є обмежуючим фактором стосовно виділених видів лісокористування.
У дисертації наголошується, що поряд із компенсаційними платежами за лісопорушення важливим додатковим джерелом фінансування відтворення лісових ресурсів можуть стати екологічні платежі за забруднення навколишнього середовища. Доцільним є введення платежів за користування агролісо-меліоративним ефектом підприємствами АПК. Водне, рекреаційне, мисливське господарства також повинні справляти плату за користування екологічними функціями лісових ресурсів. Обгрунтовано необхідність і методологічні принципи визначення екологічних платежів за застосування хімічних засобів у лісовому господарстві. Зазначено, що орендна плата за лісокористування має включати земельний податок та платежі за окремі види користування. Орендна плата може визначатися і на принципах оподаткування потенційного прибутку, що узгоджується з існуючою “Методикою розрахунку та порядком використання плати за оренду державного майна”.
У дисертації розглянуті характерні елементи, які визначають якісну та кількісну визначеність екологічно орієнтованого механізму фінансового регулювання лісокористування. Запропоновано комплекс заходів щодо залучення приватних капітальних вкладень у лісове господарство.
Об’єктивним атрибутом розвиненої ринкової економіки виступає система страхування, яка у лісовому (лісогосподарському) комплексі ще не має на сьогодні достатньої теоретико-методологічної основи. Лісоекологічне страхування розглядається як економічна категорія. Економічною основою зацікавленості підприємств у реалізації системи екологічного страхування є форми власності та господарювання. Зазначено, що державна форма власності на ліси, кошторисно-бюджетна система фінансування лісогосподарського виробництва, відсутність повної госпрозрахунковості галузі не забезпечує загальних необхідних (початкових) умов для реалізації системи лісоекологічного страхування. Для здійснення сталого (екосистемного) управління лісовим господарством доцільним, на думку здобувача, є створення гнучкої системи страхових лісоекологічних фондів (див. рис. 1).

Рис.1 – Структурно-функціональна схема організації лісоекологічного страхування в умовах госпрозрахункової та кошторисно-бюджетної системи фінансування лісового господарства

Досліджено також об’єкти, суб’єкти лісоекологічного страхування, можливість його реалізації за сферами діяльності лісового комплексу. Обгрунтовано доцільність формування товариств взаємного лісоекологічного страхування, їх організаційно-функціональну структуру.
Екологічно орієнтована лісова політика є необхідною основою функціонування господарського механізму в лісовому комплексі. Екологічна політика у лісовому комплексі початково формує екологічну спрямованість лісової політики. Формування ринково регулюючої лісової економіки, визначення напрямків екологічно орієнтованої лісової політики в цілому, специфікація її цілей і методів зумовлені певними факторами, первинними орієнтирами, які досліджені у дисертації з позиції екологізації суспільного виробництва, сталого розвитку, реструктуризації відносин власності, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів. Виходячи з цього, у дисертації пропонуються основні шляхи вирішення екологічних проблем у лісовому комплексі, що охоплюють принципи організації інтегрованого, багатоцільового лісового господарства, екологізації господарювання, формування цілісного, комплексного екологічно орієнтованого економічного механізму раціонального лісокористування.
Довгострокова лісова політика України, на думку автора реферованої роботи, повинна оптимально враховувати закладені міжнародним співтовариством основи переходу людства від національних лісів до глобального лісового господарства. Виокремлено й загальні проблеми правового та організаційно-економічного регулювання взаємовідносин суверенних держав (особливо прикордонних, країн СНД) у природокористуванні та охороні навколишнього середовища. Доцільно також, щоб нова лісова політика України передбачала (признавала) участь різних груп населення, громадських організацій та об’єднань у вирішенні лісівничо-еколого-економічних проблем. Сформульовані основні аспекти даної проблеми, напрямки її вирішення.
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
Інтегральним підсумком дисертаційної роботи є теоретико-методологічне обгрунтування екологізації лісового комплексу в контексті розв’язання загальної проблеми сталого розвитку суспільного виробництва. Дослідження дозволило глибше пізнати принципи формування основних складових організаційно-економічного механізму природокористування в галузі, які спрямовані на оптимальне вирішення еколого-економічних проблем її розвитку.
1. Екологізація виробництва розглядається як процес подальшого удосконалення виробничих та в цілому економічних відносин, у тому числі відносин власності, а також як процес розвитку продуктивних сил на екологічній основі. Функціонування ж лісового господарства розглядається як суттєвий напрямок (фактор) в екологізації народногосподарської діяльності. Вирішення екологічних проблем унеможливлюється без реформування господарського механізму в лісовому комплексі. В цьому плані визначені основні принципи, що сприяють досягненню оптимальних лісівничих, екологічних, економічних та соціальних параметрів як основних важелів сталого розвитку лісового комплексу.
2. У межах теоретико-методологічних уявлень про екологізацію суспільного виробництва обгрунтовано основні засади соціально-економічної політики, господарського механізму природокористування та системи еколого-економічних показників, що забезпечують підвищення ефективності регулювання природоохоронної діяльності. Встановлено, що в системі взаємозв’язаних господарських механізмів економіки в цілому, природокористування та охорони навколишнього середовища головною інтегративною функцією є узгодження та поєднання економічних, екологічних і соціальних інтересів у сфері природокористування та усунення суперечностей, що виникають у сфері суспільного виробництва і природі.
В органічному поєднанні з формуванням організаційно-економічного механізму природокористування визначені основні теоретико-методологічні принципи становлення економіко-правового механізму екологічної відповідальності, які спрямовані на практичну реалізацію взаємовідповідальних відносин суб’єктів господарювання у сфері лісового комплексу.
3. Еколого-економічний аналіз як комплексна інформаційно-аналітична і організаційна система включає такі основні складові: екологічну експертизу, екологічну діагностику та ситуаційний аналіз, екологічний маркетинговий аналіз, екологічний аудит. Спрямованість, зміст та особливості цих складових визначаються специфікою відтворювальних процесів і еколого-економічних проблем природокористування у лісовому комплексі. Розроблена структурна схема еколого-економічних показників охоплює основні сфери (аспекти) природокористування і охорони навколишнього середовища та визначає напрямки комплексної оцінки еколого-економічного рівня виробництва. Запропоновані теоретико-методичні основи формування порівняльної комплексної рейтингової оцінки виробництва дозволяють проводити ранжування еколого-економічного рівня господарювання для реалізації різних механізмів регулювання процесів природокористування.
4. Теоретико-методичні положення визначення еколого-економічного ризику виникнення несприятливих ситуацій (забруднення) у сфері охорони навколишнього середовища і лісовирощування, які грунтуються на аспектах ймовірності та нечіткої логіки, забезпечують більш високий рівень оцінки ефективності середовищезахисних заходів у контексті екобезпечного розвитку.
Ефективність відтворення екологічних функцій лісових ресурсів визначається на основі методу прямого рахунку, нормативного методу та способів, що дозволяють враховувати середовищезахисні функції лісу (відносно оцінки запасу деревини). Еколого-економічне регулювання відтворення лісових ресурсів потребує відповідного ранжування об’єктів лісовідновлення на основі їх порівняльної комплексної оцінки, визначення очікуваних витрат на створення лісових насаджень.
5. Сформульовані принципи еколого-економічної оцінки антропогенних змін у використанні та відтворенні лісових ресурсів орієнтовані на конкретизацію галузевої та міжгалузевої структури економічних збитків від лісопорушень, складу виникаючих втрат, що забезпечує обгрунтованість наукових положень, спрямованих на екологізацію лісогосподарського комплексу. Методологія комплексної економічної оцінки лісових ресурсів дозволяє враховувати екологічну складову при оцінці економічних збитків від лісопорушень на всіх стадіях лісогосподарського виробництва (лісовідновлення, лісовирощування, проведення рубок лісу тощо).
Сформульовані організаційно-економічні засади запобігання та ліквідації наслідків лісопорушень являють собою необхідний елемент формування ринкового середовища у лісовому комплексі. Відшкодування економічного збитку здійснюється на договірних засадах, через систему екологічного страхування, а також у судово-арбітражному порядку. Створення відповідного спеціального фонду дозволить акумулювати необхідні кошти для розвитку необхідної матеріально-технічної бази та економічного стимулювання працівників лісової охорони.
6. Інформаційне забезпечення екосистемного управління лісовим господарством потребує створення еколого-економічного моніторингу лісів. У зв’язку з цим визначені принципи формування моніторингу, розкриті структура і зміст програми його організації і ведення з позиції програмно-цільового планування, обгрунтовані джерела фінансування та методологічні підходи до оцінки функціонування. Запровадження моніторингу державного регулювання лісового господарства дозволить проводити якісний та кількісний аналіз планування і виконання рішень щодо еколого-економічних проблем використання та відтворення лісових ресурсів.
7. Регулювання приватизаційних процесів базується на основі оцінки вартості об’єктів приватизації, економічних збитків від порушення (забруднення) навколишнього середовища в органічному взаємозв’язку з урахуванням ризику екодеструктивності природокористування та витрат на середовищезахисні заходи. Екологічно орієнтоване державне регулювання цін на продукцію лісового комплексу на основі більш повного відшкодування збитків реалізується шляхом введення місцевого (адміністративно-територіального) екологічного податку, збільшення розміру прибутку, що підлягає оподаткуванню, а також коригуванням відхилень контрактних цін від індикативних.
8. Визначені основні напрямки, принципи та система показників щодо подальшого поглиблення розвитку екологічно орієнтованої інтеграції лісового господарства і АПК, які спрямовані на комплексне міжгалузеве використання сировинних і середовищезахисних функцій лісових ресурсів, формування високопродуктивних та екологоврівноважених агролісових ландшафтів, як основи підвищення організаційно-еколого-економічного рівня господарювання. Оцінка еколого-економічної ефективності агролісомеліорації повинна враховувати якісні параметри продукції рослинництва, можливості зниження агрохімічного навантаження на сільськогосподарські угіддя та ризику виникнення несприятливих екологічних ситуацій.
9. Основними складовими системи активізації ролі екологічного чинника в процесі продуктивної праці керівників (менеджерів), спеціалістів лісогосподар-ського комплексу є: економічне (матеріальне), соціально-психологічне (моральне) стимулювання екологічно відповідальної праці; підсистеми: підготовки і перепідготовки кадрів (екологічна освіта), інформаційного, законодавчого та нормативно-методичного забезпечення екологізації лісового комплексу, інтеграції керівників, спеціалістів і громадських організацій в управлінні екологічними проблемами лісів.
10. Перехід до рівноправного функціонування різних форм власності на лісові об’єкти не може бути однозначним. Необхідне в цьому процесі більш виважене врахування реалій, які склалися в зарубіжних країнах, а також теоретико-методологічне осмислення і обгрунтування необхідності трансформації суспільної (державної) власності на лісові ресурси та доцільності передачі їх у приватну (колективну, індивідуальну, акціонерну та ін.). Екологічний фактор, гарантованість раціонального природокористування виступають важливими обмежуючими моментами у сфері реструктуризації відносин власності в лісовому комплексі та конкретизують поняття “власність – користування, володіння та розпорядження”. Виділений еколого-економічний аспект (ракурс) відносин власності необхідно враховувати в приватизаційних процесах, зокрема у сфері використання і відтворення лісових ресурсів.
11. Методологія удосконалення плати за лісові ресурси полягає у розширенні числа джерел (об’єктів) екологічно орієнтованих платежів за лісоко-ристування на міжгалузевій основі і передбачає: плату за користування екологічними функціями лісів з боку водного, рекреаційного, мисливського, сільського господарств; застосування екологічних платежів за забруднення навколишнього середовища. Дослідження лісівничо-еколого-економічних проблем захисту лісів показали необхідність введення плати за використання хімічних засобів у лісовому господарстві на основі оцінки відповідних економічних збитків. Механізм формування лісових такс має враховувати екологічну складову, що сприятиме екологізації лісокористування, розвитку орендних відносин, переходу лісовирощування на самофінансування.
Формування гнучкої системи страхових лісоекологічних фондів сприятиме запобіганню та усуненню лісопорушень як за наявності кошторисно-бюджетної системи фінансування лісового господарства, так і за умов повного госпрозрахунку. Доцільним є формування товариств взаємного лісоекологічного страхування.
12. Довгострокова лісова політика України спрямовується на поглиблення екологізації лісового комплексу, його інтенсифікації в контексті вирішення проблем сталого розвитку, удосконалення на ринкових засадах та екологічних орієнтирах організаційно-економічного механізму природокористування, на посилення міжнародного співробітництва в лісовій справі, на розробку концептуальних підходів з питань переходу людства від національних лісів до глобального лісового господарства. Вирішенню еколого-економічних проблем лісокористу-вання в Україні сприяло б залучення різних груп населення, суспільних об’єднань та організацій до екосистемного управління лісовим господарством і лісовим комплексом в цілому.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ
Монографії, брошури:
1. Мишенин Е.В. Эколого-экономические проблемы природопользования в лесном комплексе.- Сумы: ИПП “Мрия-1” ЛТД, 1998.- 272 с. (Позитивна рецензія у тижневику “Закон і бізнес”.- 1998.- № 44.- С. 15).
2. Методика оценки социально-экономического эффекта использования информации о загрязнении природной среды в народном хозяйстве.- Л.: ГГО им. А.И. Воейкова, 1991.- 69 с. (автор С. 6-40 спільно с Жулавським А.Ю., Семененком Б.А., Шапочкою М.К. та ін., всього 6 співавторів).
3. Эколого-экономические проблемы сельскохозяйственного производства / О.Ф. Балацкий, Л.Г. Мельник, С.Н. Козьменко и др./ Под ред. О.Ф. Балацкого.- К.: Урожай, 1992.- 144 с. (автор С. 17-34 спільно з Дутченком О.М.; С. 85-97 спільно з Дутченком О.М., Устименком В.А.).
4. Мишенин Е.В., Семененко Б.А., Мишенина Н.В. Экономический механизм экологизации производства.- Сумы: ИПП “Мрiя-1” ЛТД, 1996.- 140 с. (автор С. 7-21, 101-124; С. 56-106, 125-138 спільно з Семененком Б.А., Мішені- ною Н.В. – Позитивна рецензія у Віснику Української академії банківської справи.- 1997.- № 4.- С. 85-87).
5. Экономика природопользования: Учебник / На рус. и англ. яз. / Под ред. Л. Хенса, Л. Мельника, Э. Буна.- К.: Наук. думка, 1998.- 481 с. (автор С. 268-269; С. 212-214 спільно з Токаревою Т.В. та Мішеніною Н.В.).
Статті у наукових журналах, збірниках:
6. Мельник Л.Г., Маяровский В.Л., Мишенин Е.В., Козьменко С.Н., Рыбалов А.А. Методические рекомендации по оценке эффективности землеохранных мероприятий // Информационный листок о научно-техническом достижении.- Харьков: ХМТЦНТИ, 1989.- № 89-146.- 5 с.
7. Мишенин Е.В. Комплексная лесоводственно-эколого-экономическая оценка деятельности предприятий // Вісник Сумського державного університету.- 1995.- № 4.- С. 57-61.
8. Мишенина Н.В., Мишенин Е.В. Методические основы формирования системы показателей эколого-экономического уровня производства // Вісник Сумського державного університету.- 1995.- № 4.- С. 82-93.
9. Мишенин Е.В., Ришняк И.Н., Тархов П.В. Эколого-экономические аспекты оценки инвестиций в агролесомелиорацию с учетом качественных параметров // Вісник Української академії банківської справи.- 1996.- № 1.- С. 69-75.
10. Мишенин Е.В. Формирование арендных отношений в лесном хозяйстве на экологической основе // Вісник Української академії банківської справи.- 1997.- № 2.- С. 115-119.
11. Ришняк И.Н., Мишенин Е.В., Литвиненко О.А. Лесомелиорация как средство обеспечения экологически устойчивого развития агроландшафтов и отраслей АПК // Вісник Технологічного університету Поділля – Спеціальний випуск: екологія.- 1997.- № 2.- С. 86-94.
12. Паламарчук В.А., Мишенин Е.В. Экономический механизм экологической ответственности // Вісник Української академії банківської справи.- 1997.- № 3.- С. 7-14.
13. Мишенин Е.В. Экологически устойчивое развитие: методология экологизации производства и природопользования // Экологическая экономика и управление.– Труды участников образовательной программы экологического менеджмента для работников местных администраций Украины.- Сумы: ВВП “Мрiя-1” ЛТД, 1997.- С. 144-146.
14. Мишенин Е.В., Токарева Т.В., Литвиненко О.А. Эколого-экономический инструментарий оптимального развития и размещения лесохозяйственного производства // Экологическая экономика и управление.– Труды участников образовательной программы для работников местных администраций Украины.- Сумы: ВВП “Мрiя-1” ЛТД, 1997.- С. 159-163.
15. Мишенин Е.В., Токарева Т.В. Эколого-экономический анализ как комплексная категория оценки экологически устойчивого развития // Экологическая экономика и управление. Том 2. Экономика для экологии.- Сумы: ВВП “Мрiя-1” ЛТД, 1997.- С. 125-129.
16. Мишенин Е.В. Методологические проблемы формирования хозяйственного экономического механизма экологизации промышленного производства и природопользования в условиях переходной экономики Украины // Экологическая экономика и управление. Том 2. Экономика для экологии.- Сумы: ВВП “Мрiя-1” ЛТД, 1997.- С. 28-42.
17. Мишенин Е.В., Ришняк И.Н., Литвиненко О.А. Эколого-экономические проблемы планирования лесовосстановления и лесоразведения // Экологическая экономика и управление. Том 2. Экономика для экологии.- Сумы: ВВП “Мрiя-1” ЛТД, 1997.- С. 82-85.
18. Мишенин Е.В. Методические основы экономической оценки и аренды лесного фонда // Актуальные проблемы приватизации и оценки имущества.- Сумы: ИИЦ УАБД, 1997.- С. 112-117.
19. Мишенин Е.В., Ришняк И.Н., Токарева Т.В., Литвиненко О.А., Макуха А.М. Организационно-экономические проблемы оценки функций лесных ресурсов // Актуальные проблемы приватизации и оценки имущества.- Сумы: ИИЦ УАБД, 1997.- С. 122-125.
20. Мишенин Е.В., Токарева Т.В., Мишенина Н.В., Ришняк И.Н. К вопросу о видах эколого-экономического анализа // Вестник науки и техники.- 1997.- Вып. 2.- С. 88-95.
21. Паламарчук В., Мішенін Є. Організація та економічне стимулювання праці у лісовому комплексі України // Україна: аспекти праці.- 1998.- № 3.- С. 29-34.
22. Паламарчук В., Мішенін Є. Про економіко-правову відповідальність в управлінні природокористуванням та охороною навколишнього середовища (теоретико-методологічні аспекти) // Право України.- 1998.- № 6.- С. 30-39.
23. Мішенін Є.В., Паламарчук В.О. Роль лісомеліорації в екологобезпечному розвитку АПК // Економіка АПК. Міжнар. науково-виробничий журнал.- 1998.- № 5.- С. 49-57.
Тези доповідей, матеріали конференцій:
24. Мишенин Е.В. Формирование экологически ориентированного рыночного механизма рационального использования и охраны растительных ресурсов Украины // Материалы междунар. науч.-практ. конф. “Управление природопользованием в регионе”.- Сумы, 1994.- С. 74-75.
25. Мельник Л.Г., Мишенин Е.В., Боронос В.Н., Сахаев В.Г. Экологическая цена воспроизводства растительных ресурсов сельскохозяйственного производства // Тези доповідей та виступів наук.-практ. конф. “Інженерні проблеми сільськогосподарського виробництва України.- К., 1994.- С. 278-279.
26. Положий В.Н., Мишенин Е.В., Мельник Л.Г., Боронос В.Н. Экологическая кооперация как показатель взаимосвязи сельскохозяйственного и лесохозяйственного воспроизводства и рационального использования растительных ресурсов // Тези доповідей та виступів наук.-практ. конф. “Інженерні проблеми сільскогосподарського виробництва України”.- К., 1994.- С. 280-281.
27. Мишенина Н.В., Семененко Б.А., Мишенин Е.В. Экономический инструментарий атмосфероохранной деятельности предприятия с учетом экологического риска // Труды перв. Всерос. конф. “Теория и практика экологического страхования”.- М.: 1995.- С. 74-78.
28. Мишенин Е.В. Хозяйственный механизм природопользования: понятие и содержание в условиях формирования рыночной среды // Труды 13-й ежегод. науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы экономики природопользования”.- Ч. 1.- Сумы, 1996.- С. 23-25.
29. Мишенин Е.В., Вербицкий А.Н. Методологические аспекты оценки экономического ущерба от аварийного загрязнения лесных ресурсов // Труды 13-й ежегод. науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы экономики природопользования”.- Ч. 2.- Сумы, 1996.- С. 112-113.
30. Мишенин Е.В., Тархов П.В., Мишенина Н.В. Экономический механизм ценообразования с учетом экологического фактора // Труды 13-й ежегод. науч.-практ. конф. “Актуальные проблемы экономики природопользования”.- Ч. 1.- Сумы, 1996.- С. 51-55.
31. Мишенин Е.В. Экологизация производства как условие обеспечения экологической безопасности // Труды второй Всерос. конф. “Теория и практика экологического страхования”.- М.: 1996.- С. 77-79.
32. Мишенин Е.В., Литвиненко О.А. Оценка экономического ущерба от снижения эффективности лесовыращивания в системе экологического страхования // Труды второй Всерос. конф. “Теория и практика экологического страхования”.- М.: 1996.- С. 79-81.
33. Мишенин Е.В., Вербицкий А.Н. Эколого-экономические проблемы переходной экономики // Тезисы докл. научн.-техн. конф. преподавателей, сотрудников и студентов.- Сумы: СумГУ, 1997.- С. 37.
34. Мишенин Е.В., Ришняк И.Н. Системный анализ лесонарушений на эколого-экономической основе // Збірник наукових праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. “Методологія економіко-статистичного дослідження в умовах ринку”.- Тернопіль, 1997.- С. 17-18.
35. Мишенин Е.В., Литвиненко О.А., Токарева Т.В. Эколого-экономический анализ эффективности лесовозобновления // Збірник наукових праць за матеріалами міжнар. наук.-практ. конф. “Методологія економіко-статистичного дослідження в умовах ринку”.- Тернопіль, 1997.- С. 21-22.
36. Мишенин Е.В. Экологический маркетинг как инструмент управления научно-техническим потенциалом в сфере промышленного производства и природопользования // Сборник междунар. науч. конф. “Социально-гуманитарные проблемы менеджмента”.- Донецк: Дон ГАУ, 1997.- С. 191-193.
Анотація
Мішенін Є.В. Еколого-економічні проблеми природокористування у лісовому комплексі (теорія, методологія і практика). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 1999.
У дисертації досліджено теоретико-методологічні основи раціонального природокористування в лісовому комплексі в умовах перехідної економіки та в контексті екологічно сталого розвитку. Обгрунтовані принципи і напрямки екологізації лісового комплексу, комплексної еколого-економічної оцінки і аналізу виробництва. Запропоновані основні напрямки регулювання рівня екологічності господарювання, формування екологічно орієнтованого організаційно-еконо-мічного механізму використання та відтворення лісових ресурсів, а також охорони навколишнього природного середовища ринкової спрямованості. Висвітлені теоретичні і прикладні аспекти еколого-економічної оцінки та відшкодування антропогенних змін у сфері лісокористування, ефективності середовищезахисних заходів і агролісомеліорації. Визначені шляхи вирішення еколого-економічних проблем лісового комплексу в рамках національної лісової політики.
Ключові слова: природокористування, лісовий комплекс, екологізація, лісокористування, організаційно-економічний механізм, еколого-економічна оцінка, економіко-правова відповідальність, ефективність, регулювання, лісова політика, екологічна політика.
Аннотация
Мишенин Е.В. Эколого-экономические проблемы природопользования в лесном комплексе (теория, методология и практика). Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.08.01 – Экономика природопользования и охраны окружающей среды, Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 1999.
В диссертации исследованы теоретико-методологические основы рационального природопользования и охраны окружающей среды в лесном комплексе в условиях переходной экономики и в контексте решения эколого-экономических проблем устойчивого развития.
Обоснованы принципы экологизации общественного производства как основы экологически устойчивого социально-экономического развития лесного комплекса. Формирование хозяйственного механизма природопользования в лесном комплексе рассматривается во взаимосвязи с социально-экологической политикой и системой показателей, характеризующих эколого-экономический уровень производства. Разработаны теоретико-методологические положения, касающиеся социальной сущности и содержания экономико-правового механизма экологической ответственности.
Методологические и методические принципы оценки и регулирования производства освещены с позиции углубления теоретических основ эколого-экономического анализа хозяйственной деятельности, формирования и структуризации системы эколого-экономических показателей, а также использования интегральных измерителей уровня экологичности хозяйствования. Эффективность средозащитных (атмосферо- и водоохранных) мероприятий, направлений по защите леса оценивается с учетом экономической оценки экологического риска деструктивности природопользования (лесопользования).
Проблема комплексной оценки продуктивности лесных ресурсов рассматривается в аспекте реализации экологически устойчивого развития территорий, экосистемного управления лесным хозяйством. В качестве целевой функции оптимизации экологически ориентированного лесовосстановления при пространственно-временном его регулировании выступает комплексная оценка потенциальных социально-экологических функций создаваемых лесных объектов. Применительно к экономической оценке социально-экологических функций лесных ресурсов выделяются метод прямого счета, нормативный метод и способы, которые основываются на оценке средозащитных функций леса относительно стоимости древесного запаса. Проанализирована и обоснована взаимосвязь проблемы классификации лесных ресурсов, эколого-экономической оценки лесов с механизмом регулирования лесоводственно-эколого-экономического уровня хозяйствования. Для обеспечения экологически устойчивого развития лесохозяйственного комплекса сформирован комплекс принципов формирования мониторинга лесов. Организация и ведение эколого-экономического мониторинга состояния лесов рассматриваются с точки зрения программно-целевого планирования, обоснования возможности финансирования и оценки эффективности его функционирования. При этом дополнены теоретические и методические основы оценки антропогенных изменений в использовании и воспроизводстве лесных ресурсов. В качестве объекта лесонарушений рассматривается совокупность лесных биогеоценозов. Исследована возможность экономической оценки социально-экологических функций леса при различных видах лесопользования с учетом длительности воспроизводственных процессов в лесном хозяйстве. Обоснован экономический механизм предупреждения и возмещения лесонарушений.
В пределах организационно-экономического механизма в лесном комплексе в условиях формирования рыночной системы хозяйствования исследованы и предложены методические подходы к оценке стоимости объектов приватизации и ценообразованию с учетом экологического фактора на основе более полной реализации принципов платного природопользования и необходимости обеспечения экобезопасности производства. Освещены теоретико-методологические положения, касающиеся экологически ориентированной интеграции лесного хозяйства и АПК, а также повышения эффективности агролесомелиорации с целью обеспечения экобезопасности агропромышленного производства и лесоаграрных ландшафтов, качества растениеводческой продукции. Обоснованы и определены основные составляющие комплексной системы активизации роли экологического фактора в труде руководителей (менеджеров), специалистов-практиков лесного хозяйства с точки зрения повышения экономических и моральных стимулов их деятельности.
Формирование экологически ориентированного хозяйственного механизма рыночной направленности в сфере использования и воспроизводства лесных ресурсов исследовано в рамках определения концептуальных положений, направленных на реформирование отношений собственности в лесном хозяйстве, совершенствование регулирования платности лесопользования на экологической и многоцелевой основе. Определены теоретико-методологические основы формирования системы экологического страхования в лесном хозяйстве. Сформулированы основные принципы и направления экологически ориентированной лесной политики в ракурсе достижения экологически устойчивого развития национального лесного комплекса.
Ключевые слова: природопользование, лесной комплекс, экологизация, лесопользование, организационно-экономический механизм, эколого-экономическая оценка, экономико-правовая ответственность, эффективность, регулирование, лесная политика, экологическая политика.
Summary
Mishenin E.V. Ecological-economics problems of nature use in forest complex (theory, methodology and practice). – Manuscript.
Thesis for a Doctor of science degree by speciality o8.08.01 – Nature Use Economics and Protection of the Environment. – The Council for Researching Productive Forces of Ukraine of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 1999.
The theory-methodological basics of rational nature use in forest complex in conditions of transition and in context of environmental sustainable development are researched in dissertation work. The principles and directions of ecologisation of forest complex and complex ecological-economic estimation and analysis of production are provided. The basic directions of ecological economy level regulation, forming ecological orientation organisational-economic mechanism for use and reproduction of forest resources, and protection of the environment in market economy are proposed. Theoretic and applied aspects of ecological-economic estimation and recompensation of anthropogenic changes in forest use sphere, and effective of measures for surroundings protection and agroforestmelioration are coverage. The ways of solving of ecological-economic problems of forest complex in framework national forest policy are determined.
Key words: nature use, forest complex, ecologisation, forest use, organisational-economics mechanism, ecological-economics estimation, effectiveness, regulation, forest policy, economic-legal responsibility, environmental policy.

Підп. до друку Формат 6084 1/16
Умовн. друк. арк. 2,1 Обл.-вид. арк. 2,2
Тираж 100 прим. Замовлення №
Безкоштовно

“Різоцентр” СумДУ 244007, м. Суми, вул. Римського-Корсакова, 2

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020