Міністерство охорони здоров’я України
Державне підприємство
“Український науково-дослідний інститут морської медицини”
‘
Купрата Віра Ярославівна.
УДК 616.98.862.1/-085.37
Ефективність лаферона і стрептонітола
в комплексному лікуванні бешихи у моряків.
14.01.34 — авіаційна, космічна та морська медицина
Автореферат дисертації
на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
Одеса – 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана на базі державного підприємства “Український науково-дослідний інститут морської медицини”
Науковий керівник: кандидат медичних наук, доцент Запорожченко Борис Сергійович , завідувач хірургічною клінікою державного підприємства “Український науково-дослідний інститут морської медицини”
Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Грубнік Володимир Володимирович, завідувач кафедри шпитальної хірургії Одеського державного медичного університету;
доктор медичних наук Дегтяренко Тетяна Володимирівна, провідний науковий співробітник лабораторії та патоморфології тканин Інститут очних хвороб і тканевої терапії ім.В.П.Філатова АМН України.
Провідна установа: Харківська академія післядипломної освіти МОЗ України.
Захист відбудеться “11” жовтня 1999 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.617.01 ДП “Український науково-дослідний інститут морської медицини” за адресою: 270049, м. Одеса, вул. Суднобудівна, 1.
З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДП “Український науково-дослідний інститут морської медицини”.
Автореферат розісланий “16” серпня 1999р.
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради к.мед.н., доцент Н.А.Окатьєва
Актуальнiсть теми. Захворювання на бешиху займає одне з найважливiших мiсць в патологiї людини i вiдноситься до числа соцiально-значущих медичних проблем у зв’язку iз значною частотою, тяжiстю та важкими наслiдками захворювання (В. Л. Черкасов, 1993, В. М. Фролов, 1994 та iн.).
Рiвень захворювання бешихою за даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров’я за останнi десятилiття значно зрiс i складає 20-22 чоловiка на 10000 населення, має чiтко виражену тенденцiю до збiльшення хронiчних i рецидивуючих форм (Бюлетень ВЛїОЗ, 1987, N 6).
Незважаючи на певні успiхи медикаментозного i хiрургiчного лiкування бешихи, проблема розробки ефективних методiв лiкування даного захворювання є далекою вiд її вирiшення. Це обумовлено як складнiстю патогенетичних механiзмiв розвитку бешихи, недостатньою ефективнiстю iснуючих методiв лiкування, так i стрiмким зростом захворювання на бешиху в цивiлiзованих країнах, в тому числi i в Українi, що, з урахуванням значної втрати працездатностi i високої iнвалiдизацiї, надає проблемi лiкування хворих на бешиху чiтко соцiальний характер.
За даними Б. С. Запорожченко i співавт., 1998 захворювання на бешиху серед морякiв у 2 рази вище наведеного показника, що визначається специфiчними умовами роботи, впливом на органiзм моряка негативних метерiологiчних, клiматичних, а також фiзичних i хiмiчних факторiв виробничого середовища – важких iонiв, парiв розчинiв, рiзних видiв теплового випромiнювання.
Вiдмiченi фактори являються стресовими, що поряд iз зростом мiкротравматизму серед морякiв, iз пониженням iмунологiчної реактив¬ностi органiзму в рейсi сприяє виникненню бешихи у морякiв i є причиною настiльки частого захворювання бешихою (А. О. Лобенко, Б. С. Запорожченко, 1995). Разом з тим, епiдемiологiя бешихи, можливий вплив професiональної дiяльностi моряка i сфери життя у Свiтовому океанi на етiопатогенетичнi моменти захворювання залишаються недостатньо вивченi.
Значний вплив на хiд реперативних процесiв має мiкробна обсiянiсть i характер мiкрофлори бешихи. Мiкрофлора пригнiчує захисну реакцiю, гуморальнi i клiтиннi фактори вродженого iмунiтету, призводить до гнiйно-запалювальних ускладнень, уповiльнює процес формування грануляцiйної тканини.
У працях вiдомих учених доведено розвиток вторинної iмунологiчної недостатностi на фонi гiперсенсибiлiзацiї до алергену гемолiтичного стрептокока (В. Л. Черкасов, 1977, 1986; Н. А. Пересадiн, 1984, 1989; М. А. Бала, 1987, 1990; В. М. Фролов, 1985; I. А. Баскаков, 1987; А. Т. Разенкова, 1988 та iн.).
Однак, в етiопатогенезi бешихи можуть брати участь й iншi мiкро¬органiзми, якi сприяють загостренню перебiгу захворювання (В. А. Проскуров, 1970; I.А. Юсупов, Р. М. Яфаров, 1988; В. А. Мiшеман, 1987). Цей факт недостатньо враховується при проведеннi мiсцевого i загального лiкування бешихи i пояснює його недостатню ефективнiсть наразi.
Сучасний етап наукових дослiджень вiдзначився великими успiхами в областi вивчення iмуномодуляторiв, в даному разi iнтерферона (IФН), механiзму його утворення i дiї, особливостi його впливу на рiзнi функцiї клiтин i пiдтримку гомеостаза органiзму (В. Д. Соловйов, Т. А. Бактемiров, 1984).
У зв’язку з унiверсально широким спектром активностi (антивiрусним, антипролiферативним i iмуномодулюючим IФН) все бiльшу увагу привертає спецiалiстів рiзного профiлю. До теперiшнього часу в рядi робiт освiтленi питання терапiї бешихи в основному з використанням їх як iмуномодуляторiв: метiлурацила, декарiса, тактiвiна i спленiна (М. А. Бала, 1987; I. Н. Баскаков, 1987; А. Т. Разенкова, 1988).
Створення українськими вченими пiд керiвництвом В. А. Курдюм рекомбiнантного альфа 2-в iнтерферона – Лаферона дало можливiсть провести науковi дослiдження ефективностi даного препарата при бешисi.
Включення в комплексну терапiю бешихи лаферона значно покращує клiнiко-iмунологiчнi показники, призводить до зниження частоти гнiйно-запальних ускладнень та наслiдкових явищ (лiмфостаза, iндуративний набряк), а також рецидивiв бешихи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацiя виконана вiдповiдно до плану науково-дослiдних робiт ДП НДІ морської медицини i є фрагментом дослiджень планової науково-дослiдної теми за № державної реєстрацiї 01.86.000.6102.
Метою роботи було створення високоефективного комплексного лiкування хворих гострими i хронiчними формами бешихи на основi об’єднання iмунокорегуючої терапiї лафероном, антибактерiальної терапiї i мiсцевого застосування стрептонiтолу, виходячи iз дослiдження ролi iмунної системи в механiзмах виникнення i розвитку бешихи.
Основнi завдання дослiдження були такими:
Вивчити рiвень захворювання на бешиху серед персоналу основних морських професiй, особливостi клiнiчного перебiгу та етіопатогенетичних факторів, які сприяють рецедивуванню даного захворювання у морякiв.
Провести дослiдження на чуттєвiсть iмунноцитiв до лаферону на основi використання iмунологiчних методiв.
Вивчити стан деяких факторiв гуморального i клiтинного iмунiтету в умовах традицiйної терапiї i терапiї з включенням імуномодулятора – лаферона.
Вивчити безпосереднi результати комплексного лiкування хворих бешихою, включаючи iмуннокореляцiю та мiсцеве застосування мазi “Стрептонiтол”.
Вивчити особливостi трудової i професiйної реабiлiтацiї морякiв пiсля комплексного лiкування бешихи лафероном i мiсцевого застосування стрептонiтола.
Наукова новизна. Вперше в медичнiй практицi вивчено рiвень захворювання бешихою у морякiв i розподiл цього захворювання серед осiб основних морських професiй.
Вперше при лiкуваннi бешихи було застосовано вiтчизняний iмунний препарат “Лаферон”.
Вперше визначено дозу лаферона при рiзних формах захворювання бешихою у моряків.
Вперше виявлено, що комплексне застосування “Лаферона” i мазi “Стрептонiтол” здiйснює виражений лiкувальний ефект вiдносно порушень iмунологiчної реактивностi у хворих бешихою.
Вперше встановлено позитивний клiнiчний ефект застосування мазi на гiдрофiльнiй основi “Стрептонiтол” в комплексному лiкуваннi бешихи у морякiв під час їх перебування у відкритому морі.
Вперше при лаферонотерапiї i застосуванні мазi “Стрептонiтол” визначено найбiльш сприятливу (ІІ-у) фазу раневого процесу у хворих бешихою.
Практичне значення отриманих результатiв. Новi данi, одержанi в роботi, мають теоретичне i практичне значення. Створенi передумови для подальшого дослiдження i визначення особливостей бешихи i пошук нових засобiв її лiкування у моряків.
Виходячи з отриманих даних, теоретично обгрунтовано застосування iмуннокорегуючої терапiї препарата “Лаферон”, а також мiсцевого лiкування мазi “Стрептонiтол” i виявлено високу ефективнiсть запропонованої терапiї у хворих на бешиху.
Визначено оптимальнi дози застосування лаферона у хворих бешихою.
Розроблено спосiб лiкування бешихи з використанням мазi “Стрептонiтол”.
Впроваджено i офiцiйно зареєстровано заявку на патент N 96052167 “Спосiб лiкування бешихи”.
Наданi рекомендацiї по використанню лаферона та стрептонiтола при рiзних формах бешихи у моряків.
Результати роботи впровадженi у дiяльнiсть хiрургiчних вiддiлень Iзмаїльської басейнової, Iллiчiвської, Миколаївської, Ренiйської та Кiлiйської портових лiкарень та судових амбулаторій.
Особистий внесок здобувача. Дисертантка особисто провела патентно-iнформацiйний пошук, визначила методичнi пiдходи, виконала клiнiчнi дослiдження та провела комплексне лiкування хворих бешихою новим вiтчизняним iмунномодулюючим препаратом “Лаферон” в комбiнацiї з маззю “Стрептонiтол”. Автором здiйснено аналiз, систематизацiя i обробка результатiв дослiджень. На основi отриманих даних розробленi основнi положення дисертацiї. Обгрунтовано науковi висновки i практичнi рекомендацiї.
Апробацiя результатiв дослiдження. Основнi положення дисертацiйної роботи доповiдались на XIII з’їздi Українського наукового товариства мiкробiологiв, епiдемiологiв та паразитологiв iм. Д. К. Заболотного (Київ-Вiнниця, 1996); всеукраїнськiй науково-практичнiй конференцiї 10-рiччю кафедри дезiнфектологiї i профiлактики внутрiшньолiкарняних iнфекцiй та проблем дезiнфектологiї (Харкiв, 1997); Мiжнароднiй науковiй конференцiї, присвяченої 110-рiччю Харкiвського науково-дослiдного iнституту мiкробiологiї i iмунологiї iм. I. I. Мечникова “Актуальнi питання боротьби з iнфекцiйними захворюваннями” (Харкiв, 1997); VI-iй всеукраїнськiй конференцiї завкафедр загальних хiрургiй медичних вузiв України (Вiнниця, 1998); 2-ому Мiжнародному медичному конгресi студентiв i молодих вчених (Тернопiль, 1998); 2-ому Конгресi хiрургiв України (Київ-Донецьк, 1998); на науково-практичнiй i навчально-методичнiй конференцiї кафедр загальної хiрургiї мед.вузiв України III-IV рiвнiв акредитацiї (Одеса, 1998). На конференції кафедр загальної хірургії, госпітальної хірургії та кафедри морської медицини Одеського медуніверситету (1998 р.).
Публiкацiї. За матерiалами дисертацiї опублiковано 13 наукових робiт, з яких 7 – самостiйних.
Структура та обсяг дисертацiї. Змiст роботи викладено на 123 сторiнках машинописного тексту. Дисертацiя складається зі вступу, огляду лiтератури, опису методів дослідження, 2-х роздiлів власних дослiджень, заключення, висновків, практичних рекомендацiй, покажчика лiтератури. Текст iлюстровано (малюн. 16, таблиць 23). Бiблiографiя складається iз 209 джерел, 43 з яких iноземною мовою.
У вiдповiдностi до загальної мети i поставлених завдань даного дослiдження на захист виносяться наступнi основнi положення:
1. Вплив на органiзм моряка негативних факторiв навколишнього середовища, а також пiдвищений мiкротравматизм сприяють збiльшенню захворювання бешихою на флотi. Серед осiб основних морських професiй найвища захворюванiсть спостерiгається у робiтникiв палубної команди, якi найбiльш схильнi до вiдмiчених негативних факторiв.
2. Бешиха супроводжується значним дисбалансом iмунної системи, що є одним iз критерiїв важкостi патологiчного процесу. Лаферон приймає участь у пiдтримцi стабiльностi iмунної системи i являється її коректором.
3. При бешисi бiльшостi мiкроорганiзмiв видiлених iз осередка запалення притаманна антибiотикостiйкiсть чи антибiотиконезалежнiсть. Мiсцеве застосування мазi на гiдрофiльнiй основi “Стрептонiтол” високоефективно по своєму випереджуючому (в порiвняно з антибiотиками) антимiкробному впливу, що клiнiчно проявляється у прискореннi “придушення” осередкiв запалення i скорочення строкiв епiтелiзацiї ран.
Основний змiст роботи
Матерiал i методи дослiдження. Представлене дослiдження виконано на клiнiчному матерiалi Одеської мiської iнфекцiйної лiкарнi, мiської клiнiчної лiкарнi N 1 та хiрургiчного вiддiлення Чорноморської центральної басейнової клiнiчної лiкарнi на водному транспортi за перiод з 1995-1998 рр. Iмунологiчнi дослiдження виконувались в лабораторiях Харкiвського науково-дослiдного iнституту мiкробiологiї та iмунологiї iм. I. I. Мечникова; в лабораторiї клiнiчної iмунологiї Одеського обласного венерологiчного диспансеру.
Дiагноз бешихи встановлювався на основi клiнiчної картини захворювання, враховуючи епiдемiологiчнi данi i результати бактерiологiчного обстеження. При встановленнi дiагнозу враховували форму i тяжiсть перебiгу, наявнiсть супроводжуючих захворювань i ускладнень.
Для реалiзацiї поставлених задач, поряд iз загальноприйнятими клiнiчними i лабораторними даними (аналiз кровi i сечi), проводили бактерiологiчний посiв iз видiляючого рани з послiдуючою iдентифiкацiєю видiлених супроводжуючих мiкроорганiзмiв i визначенням чуттєвостi до них антибiотикiв. Бактерiологiчне дослiдження проводили в динамiцi: на початку захворювання до антибiотикотерапiї i перед випискою iз стацiонара.
Ми спостерiгали 190 хворих бешихою, у тому числi 70 морякiв, з яких 1-а група – 100 пацiєнтiв лiкувались загальноприйнятими засобами (антибiотики, антигiстамiннi препарати, вiтамiни), 2-а група з 90 хворих додатково до проведеного лiкування отримувала лаферон по 3 млн. МО 1 раз внутрiшньом’язово протягом 5-7 днiв.
За оцiнкою кратностi, форм i ускладення бешихи користувались класифiкацiєю, яку запропонував В. Л. Черкасов (1977 р.) в методичних рекомендацiях.
Таблиця № 1
Клiнiчна характеристика обстежених хворих на бешиху
Показники Хворi, якi отримали лаферон Група спiвставлення
Число обсте-
жених хворих 90% 100%
Стать: чоловiча 26% 30%
жiноча 64% 70%
Важкiсть перебiгу захворювання
Легке 22% 26%
Середньої важкостi 56% 64%
Важке 12% 10%
Кратнiсть хвороби
Первинна 63.7% 65.6%
Повторна 20.2% 20.0%
Рецидивуюча 16.1% 14.4%
Локалiзацiя мiсцевого процесу
Нижнi кiнцiвки 83.7% 85.4%
Обличчя 6.3% 5.3%
Верхнi кiнцiвки 10% 9.3%
Форма захворювання
Еритематозна 10.4% 11.2%
Еритематозно-геморагiчна 3% 4%
Еритематозно-бульозна 61.2% 64.0%
Бульозно-геморагiчна 25.4% 20.8%
Дiагноз встановлювався на основi даних анамнеза, гострого початку з розвитком iнтоксикацiйного синдрому (лихоманка, головний бiль, слабiсть, типових змiн в мiсцевому осередку ураження шкiри, набрякання, гiперемiя з нерiвними чiткими межами, геморагiї, булли, регiонарний лiмфаденiт).
Аналiз iмунограм хворих до i пiсля лiкування проводили вiдповiдно з рекомендацiями К. А. Лебедева i I. Д. Понякiної “Иммунограмма в клинической практике” (М., “Наука”, – 1990).
Доцiльнiсть призначення iмуннокорегуючої терапiї хворим бешихою за допомогою лаферона визначали шляхом адгеренс-теста “in vitro” в модифiкацiї Н. А. Пересадiна (1985).
Ефективнiсть лаферонотерапiї оцiнювали iмунологiчними показниками, шляхом визначення iнтерферона (IФН в сироватцi кровi в динамiцi до i пiсля проведення лiкування по пригнiченню цитопатогенної дiї тест-вiруса в культурi клiтин (J.E.Enders, 1959). Як iндикаторний вiрус використовували вiрус везикулярного стоматита, який пасерували в первиннiй культурi фiбропластiв ембрiона людини i перепрививаючої культури лейкоцитiв людини L-41.
Для стандартизацiї отриманих результатiв використовували людський лейкоцитарний референс-препарат iнтерферона р-5.
Статистична обробка результатiв дослiдження проводилась методом математичної статистики з вичисленням середньої арифметичної i середньої помилки середньої арифметичної. Обробка даних iмунологiчних дослiджень проводилась за правилом попарно зв’язаних варiантiв з обчисленням середньої розбіжностi i середньої помилки розбiжностi. Достовiрнiсть результатiв оцiнювалась за критерiєм Стьюдента.
Результати iмунологiчних дослiджень, проведенi в динамiцi захворювання бешихою при рiзних клiнiчних формах, виявили слiдуюче: загальна кiлькiсть Т-лiмфоцитiв (Е-РОЛ %) в гострому перiодi достовiрно знижувалась, складаючи в середньому 49±0.7, в той час, як цей показник у здорових складав 65%. 1.5х109/л, Р
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
