.

Особливості відновлювальної терапії хворих гіпертонічною хворобою – учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: Автореф. дис… канд.

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
111 2739
Скачать документ

МIНIСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ
ЗАПОРIЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАМЕДОВ Алім Мізамович

УДК 612.82+612.821.2+612.825.54

ОСОБЛИВОСТІ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ТЕРАПІЇ
ХВОРИХ ГІПЕРТОНІЧНОЮ ХВОРОБОЮ –
УЧАСНИКІВ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ АВАРІЇ
НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

14.01.02 – внутрішні хвороби

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата медичних наук

Запорiжжя – 1999

Дисертацiєю є рукопис.

Робота виконана у Запорiзькому державному інституті
удосконалення лiкарiв МОЗ України

Науковий керівник- заслужений діяч науки і техникі України,
доктор медичних наук, професор
Дейнега Володимир Григорович,
Запорізький державний інститут удосконалення лікарів,
завідувач кафедри терапії-1.

Офiцiйнi опоненти: заслужений працівник вищої школи України, доктор
медичних наук, професор Доценко Яків Миколайович,
Запорізький державний медичний університет,
професор кафедри госпітальної терапії-2;

доктор медичних наук, професор Гриценко Іван Іванович,
Дніпропетровська державна медична академія, завідувач
кафедри гастроентерології і терапії факультету
післядипломної освіти.

Провiдна установа – Київська медична академія післядипломної освіти
ім. П.Л. Шупика МОЗ України, м. Київ, кафедра терапії
і ревматології.

Захист дисертацiї вiдбудеться ” 28 ” квітня 1999 p. о 14-00 годині на
засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.02. у Запорізькому
державному медичному університеті
(330035, м.. Запоріжжя, пр.Маяковського,26)
З дисертацiєю можна ознайомитись у бiблiотецi Запорізького державного
медичного університету (330035, м. Запорiжжя, пр. Маяковського, 26).
Автореферат розiсланий ” 20 ” березня 1999 p.

Вчений секретар
спецiалiзованої вченої ради,
д.м.н., професор Волошин М.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Пiсля аварiї на Чорнобильській АЕС (ЧАЕС ) з’явилася велика група хворих, що занедужала внаслiдок впливу високих доз іонізуючого випромінювання. Це стало причиною зростання органiчної та функціональної патологiї у пацієнтiв, у багатьох з них перебіг захв¬рювання має прогресуючий характер. Результати епi¬¬¬демiологічних досліджень відображають зростання кiлькості хворих з гiпертензiєю та ускладнення п嬬¬ребігу артеріальної гіпертензії ( Амiразян С. А., ФіліпповС.М., Тихомирова М.Ю., 1995; Бебешко В.Г., 1992; Матюхiн В.А., Гончарик І.І., КориткоС.С.,1992; Гончарик І.І., 1992 ).
Одним з перспективних напрямкiв серед засобiв лiкування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ ) є використання лiкувальних i оздоровчих властивостей гiрського клiмату – оротерапiї. Як вважає бiльшiсть дослідників, гiрськоклiматич¬¬¬на терапiя на висотах не бiльш 2000 м н.р.м. може застосовуватись для лiкування хворих з оборотними стадiями ГХ (I-П ст.) без ознак супутньої коронарної недостатностi (Тертерян М.Г., 1967; Бедалова С.М., 1968; Бадалов Г.П., 1977; Алiєв М.А., 1978; Алiєв М.А., Кулакова Р.І., 1971 ). Внаслiдок попередньої адаптацiї до хронiчної гiпоксiї пi䬬¬вищується i радiорезистентність органiзму. Проте профiлактичне та лiкувальне використання властивостей гiрського клiмату обмежено рядом об’єктивних факторів. Серед них: витрати на переїзд, медичнi протипоказання до перебування в умовах зниженого атмосферного тиску. Усе це стимулює пошук можливих засобiв більш широкого вик¬ристання адаптаційних властивостей основного чинника гiрського клiмату – зниженого парціального тиску кисню. В останнi роки все бiльший iнтерес викликає можливiсть використання переривної норм¬баричної гiпоксiї. З цiєю метою застосовують гiпоксичні газовi с󬬬мiші, що мiстять вiд 10% до 16% кисню.
Дослiдження показують, що газовi сумiші зі зниженим парціаль¬¬¬ним тиском кисню, які імітують гiрське повiтря, чинять аналогiч¬¬¬нi позитивнi ефекти, а також пiдвищують стійкість органiзму до впливу проникаючої радіації (Березовський В.А., Левашов М.І.,1993; Стрєлков Р.Б., Караш Ю.М.,
Чижов А.Я.,1985, Левашов М.І., Лiтвiн¬ва А.Н., Шелест І.І., 1992). Необхiднiсть впровадження приладу ” Б¬рей”, як засобу адаптацiї до штучного гiрського клiмату (ШГК) у лікуваль¬¬¬ну практику, вимагає відпрацьовування не тiльки методичних питань застосування ШГК в комплексному лiкуваннi хворих ГХ I та П ст., але i поглиблених дослiджень механiзму його саногенної дiї.
Вiдомо, що однiєю з основних ланок патогенезу променевого ураження є пiдвищене утворення вiльних радикалів з наступним розвит¬¬¬ком синдрома пероксидації, порушенням перекисного окислення ліпідів ( ПОЛ ) та ушкодженням клітинних мембран (Пасiішвiлi Л М., 1994; Шамарiн В. М., Шальнова С. А., К󬬬кушкiн С. К., 1996 ), на пiдставi чого обгрунтовано застосуван¬¬¬ня в патогенетичній терапiї антиоксидантів. В лiтературi існують численні данi з приводу застосування прямих та непрямих антиокс謬¬дантів, проте немає робiт, що стосуються використання синтезовବ¬ного в Запорiзькому медичному унiверситетi препарату тiотрiаз¬лiну для лiкування хворих ГХ учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на Ч АЕС .
Тiотрiазолiн – це новий оригiнальний вiтчизняний препарат, що має виражені кардiо-, гепато-, радiопротекторну, антиоксидантну, пр¬тиаритмічну, протизапальну, мембраностабiлiзуючу та iнші дiї, ефективний у лiкуваннi рiзноманiтної патологiї внутрiшнiх хвороб ( Вiзiр А. Д., Дунаєв В. В. та iн., 1992, 1995; Вiзiр А. Д., Євт󬬬шенко В.А. та iн., 1995; Дроговоз С. М., Сальникова С. І., 1995 ). Також вiдсутнi дослiдження щодо поєднаного застосування ШГК та тіотріазоліну в лiкуваннi зазначеної категорiї хворих.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота є фрагментом галузевої НДР (N 0195V006488) кафедри терапії-1 Запорізького державного інституту удосконалення лікарів та санаторію “Великий Луг “, виконаною на замовлення Київ¬¬¬ського інституту радіаційної медицини з цільовим фінансуванням по ін-ваційному фонду .
Мета і задачі дослідження. Метою роботи стало вивчення ефективностi ШГК та тіотріазоліну при лiкуваннi хворих на ГХ I та П ст., які постраждали внаслiдок аварiї на ЧАЕС, при проходженнi ними курсу відновлювальної терапії.
Для досягнення цiєї мети були поставлені такі задачі :
1. Опробувати модель штучного гiрського клiмату, вiдтворювବ¬ну на приладі ” Борей “, у комплексі відновлювального лiкування хворих на ГХ .
2. Вивчити адаптивнi змiни пiд впливом лiкування ШГК, включаю¬¬¬чи стан центральної та периферичної гемодинаміки, пульсового кров¬току, функцiю зовнiшнього дихання, вегетативної нервової системи, кровi у хворих на ГХ залежно вiд стадiї захв-рювання.
3. Порівняти ефективність тіатріазоліну та ШГК в комплексному лiкуваннi хворих на ГХ другої стадії та вивчити деякі патогенетичні механізми благотворного впливу тіотріазоліна на показники кардiо-гемодинаміки, вегетативної нервової системи, зовнiшнього дихання та кровi.
4. Вивчити змiни показникiв системної гемодинаміки, лiпiдного обміну, функцiї зовнiшнього дихання, кровi, перекисного окислення лі¬¬¬підів у обстежених осіб при поєднаному застосуванні ШГК та тіотріазоліну у складi комплексної терапiї хворих на ГХ П ст.
5. Розробити практичнi рекомендацiї по застосуванню ШГК та тіотріазоліну для учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, хворих на ГХ, в умовах лі¬¬¬кувального закладу.
Наукова новизна отриманих результатів. Проведено комплексне вивчення системної гемодинаміки, функцiї зовнішнього дихання, кровотворення у хворих на ГХ I та П ст. – учасн謬¬кiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї на ЧАЕС, при їх комплексному лiку¬¬-ваннi. Встановлена важлива роль адаптаційних механiзмiв гiпотен¬¬¬зивної дiї ШГК, у тому числi i на стан ауторегуляції пульсового кровотоку. Встановлено, що вираженість змiн функціонального стану вегетативної нервової системи залежить вiд стадiї ГХ. Вплив ШГК у цiлому усуває вегетативний дисбаланс, виявляє стимулюючу дію на серцево-судинну, дихальну системи, гемо- та лейкоцитопоез. При ГХ П ст. поєднане застосування ШГК та тіотріазоліну посилює гiпотензивну, протилiпiд嬬¬мічну та антиоксидантну дiю тіотріазоліну.
Результати проведених дослiджень науково обгрунтовують саноген¬¬¬ний принцип відновлювальної терапії хворих на ГХ, розкривають закон¬мірностi формування адаптаційних механiзмiв при дiї ШГК на функцi¬нальнi системи кровообігу, дихання, кровотворення, що пiдсилюються при призначеннi додаткової антиоксидантної терапiї. Змiни показн謬¬кiв системної гемодинаміки у хворих на ГХ I та П ст. пiд впливом лi¬¬¬кування дають уявлення про характер взаємовiдносин мiж центральн謬¬ми та периферичними ланками кровообігу , включаючи i стан ауторег󬬬ляції пульсового кровотоку.
Практичне значення отриманих результатів. Показана висока ефективність методу переривної нормобаричної гіпоксії та тіотріазоліну в комплексі відновлювального лікування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, хворих на гіпертонічну хворобу.
Обгрунтована необхідність вивчення стану центральної та периферичної гемодинаміки, вегетативної нервової системи, зовнішнього дихання, морфологічних і біохімічних показників крові для призначення індивідуального комплексу відновлювальної терапії хворих на ГХ залежно від її стадії.
Результати проведеної роботи лягли в основу інформаційного листа “Застосування штучного гірського клімату в комплексі санаторної реабілітації осіб з серцево-судинними захворюваннями, які постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС” та методичних рекомендацій по застосуванню лікувальних комплексів для хворих на ГХ.
Результати наукових досліджень впроваджені у практику лікувально-профілактичних закладів м. Донецька ( обласна клінична лікарня профзахворювань), м. .Павлограда ( МСЧ N 7 ), м. Запоріжжя (МСЧ N 7 , санаторій – профілакторій комбінату “Запоріжсталь”, санаторій “Великий Луг”) , а також використовуються в учбовому процесі у Запорізькому державному інституті удосконалення лікарів, факультету післядіпломної освіти Дніпропетрівсьскої державної медичної академії, у Київській медичній академії післядипломної освіти ім . П.Л.Шупика.
Особистий внесок здобувача. Самостійно визначені мета і задачі дослідження, викладені основні положення дисертації, проаналізована наукова література з даної проблеми, написані та оформлені всі розділи дисертації. Ос¬бисто автором здійснювався вибір тематичних хворих, їх клінік¬анамнестичне обстеження. Самостійно проводився вибір курсу комплекс¬¬¬ної терапії, контроль за ефективністю і динамічне спостереження за станом хворих . Співавторами публікацій є науковий керівник та лікарі, які виконували наукові роботи, непов’язані з темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені на 56-й підсу쬬¬ковій науковiй конференцiї Запорiзького державного iнституту удос¬¬-коналення лiкарiв ( м. Запоріжжя, 1995 р.), на республіканській між¬¬¬регіональній науково-практичній конференцiї (м. Миргород 15-16 лис¬¬¬топада 1995р.), YІ-ому конгресі світової федерації Українських лікарських товариств ( м. Одеса, 9-14 вересня 1996 р.), на пленумi Українського наукового медичного товариства геронтологів та геріат¬¬¬рів (м.Чернівці, 1996), Українській науково- практичній конференції з питань клінічної імунології та алергології ( Київ-Харьків, 26- ¬¬¬27 січня 1995 р.), на науковій конференції Запорізького державного інституту удосконалення лікарів присвяченій 70 -річному ювілею інституту 1926-1996 рр.(м. Запоріжжя, 1997 р.).
Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр терапії-1, терапії-2, кардіології, сімейної медицини, гастроентерології, соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, оперативної хірургії та топ¬графічної анатомії Запорізького державного інституту удосконалення лікарів (1998).
Публікації. За темою дисертацiї опублiковано 17 наукових робiт, з них 6 сବ¬мостійно, 3 у центральних журналах.
Обсяг та структура дисертації. Дисертацiя викладена у традиційному стилі і складається з вступу, огляду лiтератури, об’єкту та засобiв обстеження, результатiв влас¬¬¬них дослiджень (3-й, 4-й, 5-й розділи ), заключення, висновкiв, практич¬¬¬них рекомендацій, покажчика використаної літератури, включаючого 277 вiтчизняних та 23 зарубiжних джерела. Обсяг дисертацiї сторiнки машинописного тексту, ілюстрованого 24 таблицями, 7 малюнками.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Клінічна характеристика хворих та методи дослідження. Дослідження проводились у відділенні відновлювальної терапії санаторію ” Великий Луг” та на базi кафедри терапiї-1 Запорiзького державного iнституту удосконалення лiкарiв. Об’єктом вивчення були 184 учасника ліквідації аварії на Чорнобильськiй АЕС, що знаходились на лiкуваннi у санаторiї у 1990-1995 р.р. з дiагнозом ГХ I або П ст.
З метою стимуляції саногенних механiзмiв видужання в дослід¬¬¬них групах хворим ГХ I i П ст. призначався курс штучного гірського клімату . Для цього був використаний гiрсько-клiматичний прилад ” Борей “, що дозволяє за д¬помогою молекулярного сита в умовах нормального атмосферного тиску створювати необхiднi гiпоксичні газові сумiші. Першi сеанси аеротерапії проводились при концентрацiї кисню 13-14 об%, наступнi на рiвнi 12-10об%. Тривалість одного сеансу – одна година, тривалість курсу лiкування – два тижня.
Основна група хворих, що одержувала у комплексi лiкування курс ШГК , складалася з 62 осіб. В неї входили: 30 хворих ГХ I ст. ¬¬¬(I група), 32 хворих ГХ П ст.( П група). У контрольних групах особи також одержували комплексне лiкування, але без включення в нього ШГК ( 66 хворих ). Серед них ГХ I ст. було 32 хворих (IІІ група), ГХ П ст.- 34 хворих (IY група ).
У виглядi антиоксиданту використаний тіотріазолін, що призначався хворим по 2 мл 2,5% розчину внутрiмишньо 3 рази на день на протязi 5 днiв, а пiсля цього по 1 таблетці 3 рази на день протягом 15 днiв.
З метою дослiдження ефективностi тіотріазоліну було вивчено вплив препବ¬рату у комплексному лiкуваннi хворих ГХ П ст. ( 29 осіб ), що одержували одночасно i курс ШГК ( Y група ). Контроль складали хв¬рi ГХ П ст. ( 27 осіб), що одержували таке ж лiкування, але без при第¬начення курсу ШГК ( YІ група ).
У хворих до та пiсля проведення курсу лiкування вивчались покବ¬зники функцiонального стану вегетативної нервової системи ( вег嬬¬тативний iндекс Кердо, око-серцевий рефлекс Ашнера-Данiнi, рефлеꬬ¬торний дермографiзм, дихальний коефiцiєнт Хiльденбранта, ортостବ¬тичний рефлекс Превеля, математичний аналiз серцевого ритму за Баєвським ).
Вивчення стану системної гемодинаміки проводилось засобом тет¬¬¬раполярної реографії та ЕХО – кардiографiї. Визначались кінцевий діастолічний і кінцевий систолічний об’єми /КДО і КСО/, ударний об’єм /УО/, фракція викиду /ФВ/, хвилинний об’єм кровообігу /ХОК/, ступінь скорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка у сис¬¬¬толу (%^S), загальний периферичний опір судин (ЗПОС), систолічний та ударний індекси (СІ,УІ).
З метою вивчення пульсового кровотоку (ПК) використаний спосіб реоплетизмографiї, а також функцiональна пресорна проба Дейнеги В.Г. та Крикоти О.М.
Усім хворим проводився запис ЕКГ у 12 загальноприйнятих відведеннях у спокої. З метою визначення толерантностi до фiзичних навантажень використовувалась велоергометрична проба у сидячому положенні хворого у формi одномоментного сходинцезростаючого нବ¬вантажного тесту РWC150.
Дослiдження вентиляцiйної функцiї легень проводили способами спiрографiї та пневмотахографiї.
Стан системи перекисного окислення ліпідів оцінювався на підставі первинних та вторинних продуктів ПОЛ – дієнових кон’ью¬¬¬гатів (ДКо) за методом В.Б. Гаврилова і Н.И.Мишкорудної ( 1983), малонового діальдегіду
( МДА) за методом М.С.Гончаренко і М.А.Латипової ( 1985 ). Про стан антиокислювальних механізмів судили по рівню вітамінів А та Є за методом М.А.Королюк і співавт. ( 1988 ), активності каталази (АК ) за методом Thompson et al. ( 1973 ) у модифікації Р.Ч.Черняускене ( 1982 ).
У хворих також проводився загальний аналiз кровi з пiдрахун¬¬¬ком тромбоцитів, визначенням загального білку, загального холестерину, В- лiпопр¬теїдів, лiпопротеїдів високої щільності, тригліцеридів, бiлiрубiну (зବ¬гальний та прямий ), сечовини, глюкози кровi, АлАт i АсАт, часу зго𬬬тання кровi, протромбiну, фібриногену.
Результати досліджень хворих занотувались у розроблену нами базу даних для IBM ( PC/AT), адаптовану для математичної обробки результатів з використанням прикладних програм для статистичної обробки медичної інформації.
Результати досліджень та їх обговорення. Як показали дослiдження, застосування курсу ШГК у комплексн¬му лiкуваннi хворих ГХ I ст. приводило до чималого полiпшення їх стану.
Пiсля лiкування ШГК у порівнянні з контрольною групою вi䬬¬значалось зменшення числа скарг на головний біль з 43 до 15 %, у контролi 28%. Значно рідше після закiнчення курсу лiкування хворi відмічали задуху ( до лiкування 45 %, пiсля – 11 %, у той час як у контрольнiй групi- 26 %). Багатозначний лiкувальний ефект проя¬¬¬вився з боку судинних реакцiй. Так, болі у ділянці серця зменшувବ¬лись у 4,7 рази пiсля включення у комплекс лiкування курсу ШГК i тiльки у 1,5 рази без нього. Ефект ШГК відзначено i по зменшенню відчуття похолодання кiнцiвок, парастезій та болю у кістках, сухостi шкіри та білого дермографiзму.
У контрольнiй групi по всiм аналізованим скаргам спостерi¬¬¬гався позитивний вплив відновлювального лікування, проте додаткова дiя гiпоксичного фактора виявляла більш стимулюючий вплив на оргବ¬нiзм хворих. Пiд впливом лікування вiдзначалась нормалiзацiя пока第¬никiв серцево- судинної та дихальної систем.
Включення у комплекс лiкування курсу ШГК приводило до дост¬вiрного зниження як систолічного так i дiастолічного артерiального тиску (СТ, ДТ). Нормалiзацiя артерiального тиску відбувається за рахунок уповiльнення частоти серцевих скорочень (ЧСС), у той час як ударний об’єм серця практично залишається незмiнним .
При лiкуваннi хворих ГХ I ст. пiд впливом ШГК значно пiдв謬¬щується толерантність до фiзичного навантаження. Якщо до лiкування вони були спроможні виконати на велоергометрі у середньому навантବ¬ження не бiльш як 138 ± 4,6 вт, то пiсля лiкування перенесене наван¬¬¬таження зростало до 156 ± 3,9 вт (p0, 05 ).
Благотворна дiя ШГК на стан кардiогемодинаміки у хворих ГХ I ст. вiдзначалась i при дослiдженнi морфометричних параметрів серця. Пiсля лiкування ШГК вiдзначається багатозначне пiдвищення фракцiї викиду у порівнянні з контрольною групою .
Вивчення стану пульсового кровотоку (ПК) у пальці при рiзн¬манiтних рiвнях тиску в оклюзивній манжетi встановило, що якщо у здорових осiб аналогічного вiку спостерiгається рiвномiрне та пла⬬¬не зниження показнику по мiрi пiдвищення тиску у манжетi, то у хв¬рих гiпертонiчною хворобою I ст. при зазначеному функцiональн¬му навантаженнi вiдзначаються фазні змiни периферичного кровообiгу. При пiдвищеннi вихiдного фону з 22,0 ± 1,12 мкл до 27,2 ± 1,33 мкл стосовно здорових осiб того ж вiку ( 27 осіб ), починаючи з тиску у манжетi 40 та 80 мм рт. ст. відбувається виразне зростання цього показника до 33,4 ± 1, 51 мкл i 39,8 ± 2,1 мкл, залишаясь вище рівня контрольної групи навіть при тисненнi у манжетi 120 мм (34,2 ± 1,61 мкл).
Все це свiдчить про те, що вже при початковiй формi ГХ вiдзнବ¬чаються змiни не тiльки у центральнiй ланцi гемодинаміки, але i відбуваються деякi порушення у регуляцiї стану периферичного кровообi¬¬¬гу. Цi змiни носять звернутий характер, про що свідчать р嬬-зультати динамiчної пресорної проби у хворих пiсля лiкування. Вклю¬¬¬чення курсу ШГК сприяло більш чіткій нормалiзацiї змiн ПК при рiзноманiтних рiвнях тиску у манжетi у порiвняннi з контрольною групою, що не одержувала ШГК . У хворих, що одержали курс ШГК, вихiдний кровоток навiть був дещо вище, ніж у здорових осiб, а при тиску у манжетi 40, 80 та 120 мм рт.ст. практично не вiдрiзня⬬¬ся вiд кривої ПК у здорових, у той час, як у осіб контрольної групи ця нормалiзацiя була менш виражена.
Результати дослiдження вперше виявляють адаптивний вплив ШГК не тiльки на центральну, але і периферичну гемодинаміку. У певнiй мiрi виявленi закономірностi у характерi змiн показникiв функцiонального стану серцево-судинної системи, можливо, пов’язанi з нормалiзацiєю функцiї вегетативної нервової системи. Пiсля курсу відновлювального лiкування у хворих ГХ I ст. вiдзначається зниження тонусу симпатичної нервової системи та пiдвищення тонусу парасимпବ¬тичного вiддiлу вегетативної нервової системи. Так , вегетативний iндекс Кердо до лiкування складав 5,0 ± 0,09, пiсля комплексного лi¬¬¬кування з ШГК 4,3 ± 0,03, а у контрольнiй групi – 2,2 ± 0,08. Такi ж достовiрнi зрушення виявлені i при аналiзi дихального коефiцiєнту Хiльденбранта, око-серцевого рефлексу Ашнера -Данiнi та ортостатичн¬го рефлексу Превеля.
Вивчення динамiки статистичних параметрів кардiоiнтервалів у хворих пiсля курсу лiкування ШГК свiдчить про збiльшення моди (Мо), варiаційного розмаху ^х i зменшення амплітуди моди (Амо) та індеꬬ¬су напруги ( IН ) пiсля комплексного лiкування.
Дослiдження показникiв функцiї зовнiшнього дихання у даної категорiї хворих також показало, що вплив ШГК більш сприятливо від¬¬¬бивається на полiпшеннi вентиляцiйної функцiї легень у порiвняннi з контрольною групою.
У групi хворих, що одержували курс ШГК, вiдзначається достовi𬬬не пiдвищення дихального об’єму та частоти дихання, що приводить до істотного збiльшення хвилинного об’єму дихання ( на 28% вище у порiвнянні з контрольною групою ).
Аналiзуючи змiни бiохiмiчних та морфологiчних показникiв п嬬¬риферичної кровi, треба відзначити достовiрне збiльшення наявності білка у групi осiб, що одержували курс ШГК. Найбiльш чітко стим󬬬лююча функція ШГК виявилася з боку кісткового мозку. Якщо в першi днi перебування хворих на лікуванні спостерiгались деякi явища ан嬬¬мiзації та пригноблення білого паростка порiвняно зі здоровими ос¬бами, то пiсля проходження курсу ШГК відбувалося достовiрне збiльшення вмiсту як еритроцитів, так i гемоглобiну. У групi осіб, що одержувବ¬ли сеанси ШГК , до кiнця курсу лiкування гемоглобiн зростав з 128,5 ± 5,99 до 160,7 ± 4,1 г/л, у той час, як у контрольнiй групi рiвень гемоглобiну майже залишався на попередніх цифрах. Переривний гiрськ¬клiматичний вплив приводив до збiльшення еритроцитів у середньому з 4,1 ± 0,19 до 5,9 ± 0, 16 x 10^12 /л, у контрольнiй групi осiб, що оде𬬬жували комплексне лiкування, але без курсу ШГК, змiни кiлькостi еритр¬цитів виявилися статистично недостовірними.
Важливо також пiдкреслити благотворний вплив ШГК i на нормалiзବ¬цiю наявності лейкоцитів, що до закiнчення курсу лiкування збiльшились з 4,5 ± 0,46 до 6,6 ± 0,37 x 10^9 /л ( у контрольнiй групi до 5,1 ± 0,70). Достовiрне збiльшення відсоткової наявності лiмфоцитів у периферич¬¬¬ній кровi з 19,9 ± 2,11 до 28,5 ± 1,21 також можна розцiнити як поз謬¬тивне явище, що свiдчить про пiдвищення iмунологічної реактивностi органiзму, зв’язаної з клітинним iмунiтетом.
Застосування курсу ШГК у комплексному лiкуваннi хворих ГХ П ст. приводило до чималого полiпшення їх загального стану . Порiвнювання ефекту ШГК у хворих ГХ П ст. та хворих ГХ I ст. п¬казує, що частота зниження числа скарг у цiй групi менш виявлена.
Пiсля курсу лiкування ШГК головнi болі зменшувались лише з 64 % до 42% , у контрольнiй групi до 52 %. Значно рідше до зବ¬кiнчення курсу лiкування хворi вiдзначали задуху ( до лiкування 51 %, пiсля – 32 %, у той час, як у контрольнiй групi 47 % ). Болі у ділянці серця зменшувались у 2,3 рази, у хворих, що не одержували ШГК – у 1,8 рази.
Аналiз змiн показникiв центральної та периферичної гемодинамі¬¬¬ки виразно показує нормалiзуючий вплив ШГК, у першу чергу, на гiп¬кiнетичні прояви захворювання ГХ П ст. Включення у комплекс лiк󬬬вання курсу ШГК приводило до достовiрного зниження як систолічного, так i дiастолічного артерiального тиску .
У хворих ГХ П ст. чiтко виявляється адаптивна дiя ШГК на пока第¬ники загального периферичного опору судин ( ЗПОС ). Якщо до лiкування вiн складав 1976 ± 85,2 ум.од., то пiсля включення у комплекс лiкуван¬¬¬ня ШГК вiн знизився до 1598 ± 76,4, у той час, як у контрольнiй групi змiни ЗПОС виявилися статистично недостовірними.
У хворих ГХ П ст. у порiвняннi з хворими ГХ I ст. була значно знижена толерантність до фiзичного навантаження. Курс ШГК сприяв зростанню переносимостi велоергометричного навантаження з 108 ± 4,2 вт до 131 ± 3,7 вт ( p

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020