НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ЦЕНТРАЛЬНИЙ БОТАНІЧНИЙ САД імені М.М. ГРИШКА
СКИБА ЮРІЙ АНДРІЙОВИЧ
УДК 581.9. 632.51 (477)
СИНАНТРОПНА ФЛОРА ВЕРХНЬОЇ ТЕЧІЇ БАСЕЙНУ ДНІСТРА (УКРАЇНА)
03.00.05 – ботаніка
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук
Київ – 1999
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному педагогічному університеті ім. М.П. Драгоманова, Міністерство освіти України
Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, професор,
Гришко – Богменко Борис Костянтинович
Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, декан природничо-географічного факультету
Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор Чопик
Володимир Іванович, Національний університет
ім. Тараса Шевченка, професор кафедри
ботаніки
кандидат біологічних наук Мосякін Сергій
Леонідович, Інституту ботаніки
ім. М.Г. Холодного НАН України, завідуючий
відділом систематики вищих рослин
Провідна установа: Львівський державний університет ім. Івана
Франка, Міністерство освіти України, кафедра
ботаніки, м. Львів
Захист відбудеться «_19__» _березня___ 1999 р. о 10_ годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради К. 26.215.01 Центрального ботанічного саду ім. М.М.Гришка НАН України за адресою: 252014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Центрального ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України за адресою: 252014, м. Київ, вул. Тімірязєвська, 1.
Автореферат розісланий ________18 лютого 1999 р.____
Вчений секретар
Спеціалізованої вченої ради ________ Музичук Г.М.
ВСТУП
Актуальність теми. Значення знань про флору посилюються в аспекті положень Міжнародної конвенції про збереження біорізноманітності (м. Ріо–де–Жанейро, 1992) та резолюції Міжнародної конференції Planta Europa (м. Їєр (Франція), 1995). Зміни в біосфері призводять до зменшення кількості видів рослин та втрати цінного генофонду флори. Швидкі темпи розвитку суспільства і посилення впливу людини на природний рослинний покрив спричинюють синантропізацію аборигенної флори та рослинності. Тому, одним з головних наукових завдань є вивчення сучасного стану флори та його змін внаслідок антропічного впливу.
Початок всебічному вивченню синантропної флори України покладено працями М.І. Котова, В.В. Протопопової та ін. Дотепер проведено регіональні дослідження синантропної флори Київського Полісся (С.Л. Мосякін), Півдня України (Р.І. Бурда, В.М. Тохтарь, С.В.Петрик, Т.В. Васильєва–Немерцалова), Закарпаття (Б.Г. Проць). Ми досліджували північно–західну частину Прикарпатського флористичного округу.
Флору досліджуваної території почали вивчати з ХІХ ст. угорські, польські та українські дослідники: Ф. Гербіх, Е. Гюккель, Дж. Кнап, Е. Турчинський, С. Кульчинський, В. Павловський, М.І.Котов, В.І. Чопик, Ю.Р. Шеляг-Сосонко, С.М. Стойко, А.Т.Зеленчук, В.П. Ткачик та ін. Проте спеціальні дослідження синантропних видів рослин цього регіону не проводилися, були візуальними і фрагментарними.
Регіональні дослідження синантропної флори сприятимуть уточненню її видового складу, а всебічний аналіз – виявленню закономірностей її формування, що є цінним матеріалом для розробки прогнозу розвитку флори під впливом антропічного чинника, як на локальному, так і на планетарному рівнях, що на сучасному етапі і обумовлює розробку теми дисертаційної роботи: «Синантропна флора верхньої течії басейну Дністра».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі ботаніки НПУ ім. М.П.Драгоманова у 1995-1998 рр. і пов’язана з планом науково–дослідної роботи кафедри за темою «Зміст освіти: форми, методи і засоби підготовки вчителів».
Мета і завдання дослідження. Подати повний конспект синантропної флори регіону, визначити сучасний стан флори та провести її аналіз. Простежити історію формування синантропної флори і виявити можливі тенденції її трансформації під дією абіотичних, біотичних та історичних факторів.
Першочергові завдання були такими:
• встановити видовий склад синантропної флори досліджуваної території;
• провести систематичний, географічний, біоекологічний аналіз;
• встановити час, способи міграції та ступінь натуралізації адвентивних рослин, що зростають в районі дослідження;
• виявити закономірності екотопологічної приуроченості синантропних рослин до певних трансформованих екотопів;
• скласти конспект синантропної флори на основі результатів власних досліджень, гербарних матеріалів та літературних відомостей;
• розробити прогноз можливих змін рослинного покриву під антропогенним впливом.
Наукова новизна одержаних результатів. Вперше встановлено видовий склад синантропної флори досліджуваної території та складено її критичний конспект. Подано розгорнуту характеристику кожного виду.
Виявлені нові для флори західних областей України місцезнаходження низки адвентивних видів. Зокрема, вперше в районі дослідження знайдено карантинні види Ambrosia artemisiifolia L., Solanum cornutum Lam., Centaurea diffusa Lam.
Вперше проведено всебічний аналіз синантропної флори району досліджень та виявлено її структурні особливості.
Висвітлено історію появи і розселення низки адвентивних рослин на території України та складено карти їх ареалів.
Виявлено екотопологічну приуроченість синантропних рослин до трансформованих екотопів.
Складено прогноз можливих змін флори під впливом господарської діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають матеріали з видового складу синантропної флори, які можна буде використати при підготовці різних флористичних, хорологічних або узагальнюючих праць, присвячених синантропній флорі України або Європи.
Матеріали дисертації є одним з джерел встановлення сучасних тенденцій розвитку флори на території України під впливом антропічних факторів.
Виявлено відносно стійкі до різних форм і тривалості впливу антропічних прес–факторів види, які можуть бути біоіндикаторами загальних змін довкілля, придатні для використання при проведенні екологічної експертизи і моніторингу загального стану рослинного покриву.
Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі: під час проведення лабораторних занять, польових практик, виконання курсових робіт.
Особистий внесок здобувача. На всіх етапах робота виконувалася дисертантом самостійно із застосуванням відповідних методик.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень викладено на наукових конференціях «Теорія і практика вивчення природничих дисциплін у вищій та середній школі» (Умань, 1997); «Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат» (Рахів, 1997); «Питання біоіндикації та екології» (Запоріжжя, 1998); «Промислова ботаніка» (Донецьк, 1998); «Навашинські читання» (Київ, 1998) та науково-практичних конференціях викладачів НПУ ім. М.П. Драгоманова. Крім того, результати дисертаційного дослідження використано під час проведення занять та спецкурсів зі студентами природничо–географічного факультету НПУ ім. М.П.Драгоманова.
Публікації. Основні результати дисертації відображені у 8 друкованих наукових працях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 201 сторінках машинописного тексту, містить 6 таблиць, 33 рисунки. Складається зі вступу, 7 розділів, висновків, списку літератури. Бібліографія включає 187 праць, зокрема 43 – іншомовні джерела.
ЗМІСТ РОБОТИ
РОЗДІЛ І
ФІЗИКО–ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕННЯ
Районом дослідження була правобережна частина верхньої течії басейну р. Дністер. Його площа становить близько 1600 км2. Північно–західна межа регіону збігається з руслом верхів’я Дністра, південна – з нижньою смугою гірського лісового поясу, а східна – проходить по руслу р. Стрий.
Об’єктом дослідження була синантропна флора верхньої течії басейну Дністра. Флору досліджували у 1994-1998 рр., під час маршрутно-флористичного обстеження території. В основу покладено порівняльний морфолого-еколого-географічний метод дослідження. Для порівняння використано гербарні матеріали з гербаріїв Львівського університету ім. І.Франка (LW), Інституту екології Карпат НАН України (LWE) та Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України (KW), Дрогобицького та Стрийського краєзнавчих музеїв, а також описи видів, опубліковані у 1866–1996 рр. Латинські назви таксонів уточнено за С.К. Черепановим.
На підставі аналізу фізико-географічних умов району дослідження встановлено, що вони є гетерогенними та значно зміненими під впливом людини.
РОЗДІЛ 2
НАРИС ФЛОРОГЕНЕЗУ ТА СУЧАСНОГО СТАНУ
РОСЛИННОГО ПОКРИВУ
Питанням флорогенезу на території західних областей України займалася низка дослідників (Щекіна, Ільїнська [134, 43]; Сябряй, Щекіна [93]; Шварева [125]; Сіренко, Турло [83]; Шафер [174], Артюшенко та ін. [7]; Безусько, Кліманов [8]). Встановлено, що від давнього голоцену до нашого часу змінювався клімат, що, в свою чергу, спричинювало до зміни видового складу флори і рослинності. Внаслідок цих гетерохронних процесів у флорі регіону виявлено представників кожної з епох.
В цілому природний рослинний покрив району досліджень досить неоднорідний, тут виділяється кілька типів природної рослинності, а саме: широколистяні та мішані ліси, луки і болота, що мають свої характерні флористичні особливості. Процес формування синантропної флори тісно пов’язаний зі змінами природної флори, бо значна кількість адвентивних видів адаптується до трансформованих екотопів.
Відповідно до флористичного районування Українських Карпат, [120], якої ми дотримуємося, район дослідження розташований в межах Східнокарпатської підпровінції Прикарпатського флористичного району.
РОЗДІЛ 3
НАРИС ІСТОРІЇ ВИВЧЕННЯ ФЛОРИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
В історії вивчення флори району досліджень залежно від історичних подій, ми виділяємо три періоди, в які дослідницька робота була найбільш активною. У перший період (ХІХ ст.) флору досліджували переважно австро-угорські дослідники. У другому періоді (початок ХХ ст.) велику роботу в цьому напрямку проводили польські вчені, бо до 1939 р. ця територія була адміністративно підпорядкована Польщі. Останній період починається у післявоєнні 40-ові роки ХХ ст. і триває до цього часу.
У роботі проведено аналіз найпоширеніших класифікацій синантропних видів рослин, розроблених А. Теллунгом [176, 177], Н.С.Камишевим [46], Й. Голубом, В. Їрасеком [149], Я. Корнасем [156, 157], Ф. Шредером [169], Є.В. Дорогостайською [36, 37], В.С. Яброва–Колаковською [138], Н.А. В’юковою [24], А.В. Чічевим [116], В.В.Протопоповою [77, 79] та іншими науковцями. Проте на даний момент немає загальноприйнятої класифікації, яка б відповідала меті комплексної оцінки флори.
Зважуючи на високий ступінь антропогенізації ландшафту, для апофітної фракції ми пропонуємо використати класифікацію В.В.Протопопової [79], в основу якої покладено можливість та ступінь адаптації рослин до трансформованих екотопів, а для адвентивної – систему Ф. Шредера [169], дещо модифіковану відповідно до завдань дослідження. Тому ми пропонуємо свою, дещо модифіковану класифікацію. При цьому, по можливості, ми використали вже існуючі терміни.
Синантропи
Адвенти Апофіти
А. За часом іміграції: А. Ступінь адаптації
1) археофіти 1) евапофіти
2) кенофіти 2) геміапофіти
Б. За способами іміграції: 3) нестійкі апофіти
1) ксенофіти
2) ергазіофіти
В.За ступенем натуралізації:
1) агріофіти
2) епекофіти
3) ефемерофіти
4) колонофіти
Рис. 3.1. Система класифікації синантропної флори
РОЗДІЛ 4
КОНСПЕКТ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ
Конспект синантропної флори досліджуваного району складений за результатами власних трирічних польових досліджень та на основі опрацювання гербарних колекцій Дрогобицького краєзнавчого музею, Львівського університету ім. І. Франка (LW), Інституту екології Карпат НАН України (LWE), Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України (KW) і літературних данних.
До «Конспекту…» включено 365 видів з 54 родин та 213 родів, виявлених нами на території дослідження. Сюди включена і значна кількість культурних рослин, які дичавіють. Подано розгорнуту характеристику кожного виду.
Під час польових досліджень нами були виявлені місцезнаходження шести видів адвентивних рослин, нових для західних областей України, зокрема: Heracleum mantegazzianum S. et L., Lactuca tatarica (L.) C.A.Mey., Commelina communis L., Solanum cornutum Lam., Centaurea diffusa Lam., Physalis ixocarpa Brot. ex Hornem.
Крім того, виявлено нові місцезнаходження таких адвентивних видів, як Veronica arvensis L., Rudbeckia laciniata L., Ipomaea purpurea (L.) Roth., Echinocystis lobata (Michx.) Torr. ex Gray, Tragopogon dubium Scop., Verbena officinalis L., Bryonia dioica Jacq., Ambrosia artemisiifolia L.та ін.
РОЗДІЛ 5
АНАЛІЗ СИНАНТРОПНОЇ ФЛОРИ
За результатами досліджень проведено аналіз систематичної, географічної, екологічної, біоморфологічної структури та життєвих форм видів, наведених у «Конспекті…».
Виявлено такі особливості систематичної структури синантропної флори регіону досліджень. Загальний видовий склад становить 365 видів з 54 родин та 213 родів. Десять провідних родин включають 240 видів (66%) флори району. Найбільшу кількість видів включають родини Asteraceae (63 види, 17,2%), Poaceae (32, 8,49%), Fabaceae (27, 7,39%), Brassicaceae (23, 6,30%), Scrophulariaceae (19, 5,20%), Caryophyllaceae (18, 4,93%), Lamiaceae (17, 4,65%), Rosaceae (16, 4,65%), Chenopodiaceae (13, 3,56%), Polygonaceae (12 видів, 3,28%). До наступних десяти родин належить 70 видів (19%), що утричі менше від попереднього показника. В середньому на одну родину припадає сім видів, більше половини родин (34 або 62%) представлені одним – трьома видами. Низька видова насиченістю, свідчить проте, що флора територій розвивається в екстремальних умовах.
У родовому спектрі синантропної флори переважають такі роди: Veronica – 9 видів, Vicia та Polygonum по 6, Malva, Chenopodium, Geranium, Euphorbia та Potentilla по 5, Poa, Trifolium та Atriplex по 4. Висока насиченість видами роду Veronica є ознакою ксерофільності, характерної для середземноморської флори.
Основні кількісні показники систематичного спектру свідчать про те, що під впливом діяльності людини відбувається трансформація флори та збільшення ролі родин і родів, характерних для ксеричних областей Середземномор’я.
Географічний аналіз даної флори свідчить про те, що за типом ареалу синантропні види рослин району досліджень належать до 26 груп. Найширше представленими ареалогічними групами є голарктична – 107 видів, євроазійська – 64, групи космополітів – 50 та гемікосмополітів – 35, європейсько–середземноморська – 27, європейсько–середземноморсько–східноазіатська – 15, європейсько–північноамериканська – 9 видів. Інші групи представлені 1-3 видами.
Чотири типи ареалів (голарктичний, євроазійський, космополіти та гемікосмополіти), переважають у структурі синантропної флори верхньої течії басейну Дністра. Значне місце серед апофітів займають широкоареальні голарктичні та євроазійські види із мезофільних угруповань. Серед адвентивних видів переважають космополіти та гемікосмополіти, які є представниками ксерофільних угруповань.
У синантропній флорі регіону дослідження ми виявили 178 видів адвентивних рослин, які належать до 127 родів та 42 родин. За результатами флорогенетичного аналізу вихідних ареалів, основними компонентами синантропної флори досліджуваного регіону є представники Давнього Середземномор’я – 117 видів (32%), значною є кількість рослини, що мають північноамериканське походження (25, 7,1%). Численну групу – 15 видів (4,1%) – у флорі району складають види європейського походження. З Азії та Південної Америки походить по 6 видів (1,6%). Інші вихідні ареали у флорі району представлені 1-3 видами. Проте через недостатність необхідних матеріалів нам не вдалося встановити походження 8 видів.
Для аналізу адвентивної фракції ми використали три незалежні один від одного показники: час іміграції, спосіб іміграції та ступінь натуралізації, які запропоновані Ф. Шредером [169] та використовуються багатьма дослідниками. До групи археофітів ми віднесли 92 види (25,2%), кенофітів – 86 видів (23,5%) рослин. Велику роль у поширенні адвентивних рослин відіграє спосіб іміграції. Залежно від способу іміграції ми визначили дві групи: переважну більшість (37,2%) у районі становлять ксенофіти, на долю ергазіофітів припадає 11,8%. Залежно від ступеня натуралізації адвентивні рослини, виявлені у регіоні, поділено на чотири групи: агріофіти – 11 видів (3%), епекофіти – 145 (39,7%), ефемерофіти – 15 (4,1%) та колонофіти – 7 видів (1,9%).
В екологічному спектрі синантропної флори за відношенням до вологи на першому місці є група ксеромезофітів – 178 видів (48,7%), на другому – мезофітів 143 види (39,4%), третє місце займають мезоксерофітів – 23 види (6,3%). Найменш численними є групи гігрофітів, ксерофітів та гідрофітів – відповідно, 9 (2,5%), 8 (2,1%) та 4 види (1%). Висока частка ксеромезофітів в екологічному спектрі свідчить про аридизацію території та ксерофітизацію рослинного покриву під впливом антропічного фактора.
За ступенем пристосування до інтенсивності освітлення найчисленнішою є група геліофітів – 240 видів (65,8%), друге місце займають сціогеліофіти – 118 видів (32,3%), третє – сціофіти – 7 видів (1,9%).
На основі аналізу життєвих форм встановлено, що до терофітів у районі дослідження належать 185 видів (50,8%). На другому місці знаходяться гемікриптофіти – 157 видів (43%), група фанерофітів налічує 12 видів (3,3%), хамефітів – 7 видів (1,9%) і 4 види (1%) належать до групи криптофітів. Таким чином, домінуючою життєвою формою у синантропній флорі району є терофіти, що пояснюється їх високою адаптацією до антропогенних екотопів.
Під час досліджень біоморфологічної структури синантропних видів, виявлено, що переважають трав’янисті рослини – 346 видів, або 94,8% від загальної їх кількості. Дерева та кущі нечисленні – 6 та 13 видів відповідно, або 1,6 та 3,6%, це переважно здичавілі культивовані види рослин.
Аналіз способів поширення синантропних рослин свідчить про те, що 156 видів належать до анемохорного типу. Велику роль у перенесенні діаспор відіграють і тварини, бо у дослідженій флорі виявлено 150 зоохорів. Антропохорів налічується 80 видів. У 89 видів відзначена висока здатність до поліхорії. Значна кількість – 66 видів, за характером поширення є барохорами. Найменш представлені у синантропній флорі автохори – 10 видів. Спосіб поширення більшості рослин визначається наявністю (відсутністю) перешкод у ландшафті та впливом людини.
На основі власних спостережень кількісного (об’ємного) поширення окремих видів в межах району у рослинному покриві виявлено такі закономірності: звичайно (масово) поширено по всій території 72 види (19,7%), часто – 145 (40%), спорадично – 74 (20,2%), зрідка – 43 (11,7), дуже рідко – 31 (8,4%).
РОЗДІЛ 6
ІСТОРІЯ ФОРМУВАННЯ ТА ДЕГРАДАЦІЇ РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ПІД ДІЄЮ АНТРОПІЧНОГО ФАКТОРА
Для відтворення історії появи та розселення адвентивних рослин на території регіону досліджень ми провели порівняльний аналіз флористичного складу регіону за останні 150 років.
Перші грунтовні флористичні дослідження верхньої течії басейну Дністра проводилися у 1850-1870 рр. угорськими та польськими дослідниками. Найповніші відомості про флору регіону знаходимо у праці Е. Гюккеля [150], який для регіону досліджень наводить 988 видів, зокрема – 97 адвентивних.
1898 року проф. М. Коцюбою [155] опублікований додаток до флори Дрогобича за зборами Е. Турчинського, що містить 24 нових адвентивних види.
На початку ХХ ст. у флорі Прикарпаття нові адвентивні види були виявлені польськими дослідниками.
У ХХ ст. українські дослідники на території Прикарпаття знайшли ще низку нових адвентивних видів рослин [30, 39, 52, 89, 99, 120, 126, 130 та ін.].
Аналіз літературних джерел, що містять результати інвентаризації флори, та власні дослідження дозволили нам відтворити історію появи та розселення ряду адвентивних рослин, що трапляються в регіоні досліджень звичайно (масово) (Amaranthus retroflexus L., Galinsoga parviflora Cav., G. ciliata (Rafin.) Blake, Chamomilla suaveolens (Putsh) Rydb., Erigeron canadensis L., Juncus tenuis Willd., Impatiens parviflora DC.) або зрідка (Ambrosia artemisiifolia, Carduus nutans L., Commelina communis, Centaurea diffusa, Cyclachaena xanthifolia (Nutt.) Fresen., Echinocystis lobata, Impatiens glandulifera Royle, Solanum cornutum, Xanthoxalis dillenii (Jacq.) Holub та ін.).
Так, разом з насінним матеріалом 1886 року до Європи з Північної Америки випадково потрапив Solanum cornutum Lam. В Україні вид виявлено 1928 року Д.К. Ларіоновим у посівах зернових культур на Київщині. У післявоєнні роки спорадично зустрічався в лісостепових та степових районах України [110]. Зростає переважно на баштанах, серед люцерни, у садах, на виноградниках, біля будівель. За 40 років значні колонії сформувалися у Кіровоградській, Дніпропетровській, Запорізькій, Одеській, Миколаївській, Херсонській, Луганській та Донецькій областях. Спорадично зростає у степовій зоні Криму та Вінницькій області [17]. Нині вид продовжує розселяться у північно-західні райони Лісостепу. Ми вперше виявили на залізничній колії у м.Стрий (Львівська обл.).
Solanum cornutum – кенофіт північноамериканського походження з європейсько–середземноморсько–північноамерикансь-ким ареалом. На території України північна межа його поширення проходить через степову зону та Крим. Крім того, у Східній Європі поширений у Нижньоволзькому районі.
Вид зростає в посівах, садах, на городах та вздовж залізниць.
Загальне поширення: Мексика і південно-західна частина США, а також Середня Європа та Середземномор’я [109].
Як бачимо, антропогенізація території сприяє поширенню багатьох адвентивних видів рослин, насамперед тих, що мають високу екологічну пластичність та життєвість. А густа мережа шляхів сполучення в районі дослідження сприяє утворенню міграційних коридорів для адвентів та їх поширенню в нові регіони.
Склад і структура специфічних типів місцезростань визначаються умовами певного екотопу і в значній мірі відрізняються походженням і напрямком розвитку під впливом антропічних факторів. Типовими формами антропогенізованого ландшафту є агроценози, автомобільні та залізничні шляхи, смітники, вулиці, газони, клумби, будівельні майданчики та селитебні території – тобто ділянки, на яких природний покрив істотно порушений або повністю знищений. Їх видовий склад при всій різноманітності має багато спільного. Це пояснюється широкою екологічною пластичністю більшості бур’янів, насамперед адвентивних, і тим, що в урбанізованому середовищі спектр екологічних факторів значно вужчий, ніж у природних умовах. В процесі мікроеволюції на трансформованих екотопах, подібних за едафічними умовами та видом антропічного впливу, формуються дуже близькі за складом рослинні угруповання, які можуть бути біоіндикаторами змін у довкіллі.
РОЗДІЛ 7
ПРОГНОЗ МОЖЛИВИХ ЗМІН РОСЛИННОГО ПОКРИВУ ПІД ВПЛИВОМ АНТРОПОГЕННИХ ФАКТОРІВ
На основі проведених аналізів та виявлених особливостей синантропної флори ми розробили прогноз можливих змін рослинного покриву під дією антропічних факторів.
Внаслідок синантропізації регіональна флора в подальшому збагатиться на адвентивні види, що обумовить зміну систематичної, географічної, екологічної структури та спектра життєвих форм. Розширяться флорогенетичні зв’язки флори регіону дослідження з флорою ксеричних областей Євразії та інших континентів.
На основі аналізу спектра систематичної структури можна передбачати, що кількість синантропних видів переважно буде збільшуватися за рахунок представників родин Asteraceae, Poaceae, Brassicaceae, Chenopodiaceae, бо саме ці родини найбільше представлені в регіональній флорі. Посилення ролі синантропних видів у подальшій трансформації флори спричинює суттєві зміни на всіх рівнях – популяційному, видовому, ценотичному та екосистемному.
Адвентивна фракція може поповнитися видами із родів Chenopodium, Amaranthus, Malva, Veronica, Geranium, Euphorbia, що вже представлені значною кількістю видів у флорі регіону. Із апофітної фракції до синантропної флори увійдуть рослини із родів Potentilla, Silene, Polygonum, Rumex, Cirsium, Poa, Verbascum, що мають високу екологічну пластичність і легко адаптуються до нових умов існування.
В майбутньому спостерігатиметься тенденція до збільшення у флористичному спектрі регіону геліофітів, ксеромезофітів, терофітів. Такі рослини мають більшу екологічну пластичність та швидше адаптуються до змінених умов.
ВИСНОВКИ
1. Синантропна флора верхньої течії басейну Дністра налічує 365 видів, що належать до 213 родів та 54 родин. Для заходу України виявлено 6 нових видів.
2. В результаті аналізу систематичної структури синантропної флори з’ясовані її характерні риси, які полягають в подібності спектра провідних родин з аналогічними флорами інших територій. Встановлено, що в родовому спектрі переважають роди з малою видовою насиченістю, що характерно для флор територій з екстремальними умовами розвитку рослинного покриву. Відмінність від спектра провідних родин синантропної флори України відображає виключно високе положення родини Fabaceae – типової для Середземноморської області, значну роль родини Chenopodiaceae, характерної для пустельних флор, а також входження в першу десятку родин Rosaceae та Polygonaceae, представники яких поширені в північній помірній зоні.
3. Аналіз біоморфологічної та екологічної структури синантропної флори свідчить про середземноморський характер флори району дослідження. Серед екобіоморф найбільше геліофітів і мезоксерофітів, що характерно для зони степів. На відміну від регіональної флори, у синантропній флорі регіону за габітусом та тривалістю життя переважають монокарпіки.
4. Подано класифікацію синантропних видів рослин, розроблену за хоро–флоро–історичними критеріями і ознаками натуралізації та адаптації. Запропонована система забезпечує ефективніше проведення аналізу синантропної флори.
5. Виділено апофітну та адвентивну фракції. Співвідношення між ними становить 1:1, що свідчить про значну роль адвентивних видів у формуванні синантропної флори, причому за часом проникнення переважають археофіти, за способом іміграції – ксенофіти, а за ступенем натуралізації – епекофіти. Натуралізація адвентивних видів відбувається переважно в рослинних угрупованнях трансформованих екотопів, в той же час у природному рослинному покриві частота їх появи зменшується.
6. Географічна структура досліджуваної флори свідчить про те, що у складі синантропної флори верхньої течії басейну Дністра переважають чотири типи ареалів (голарктичний, євроазіайський, космополіти та гемікосмополіти). Значне місце серед апофітів займають широкоареальні голарктичні та євроазійські види із мезофільних угруповань. Серед адвентивних видів переважають космополіти та гемікосмополіти, які є представниками ксерофільних угруповань. Внаслідок синантропізації флора регіону збагатилася флористичними елементами, географічно пов’язаними з ксеричними територіями Земної кулі.
7. Флорогенетичний аналіз вихідних ареалів свідчить про високу насиченість синантропної флори регіону дослідження адвентивними видами середземноморського, азіатського та північноамериканського походження у зв’язку з опануванням ними нових антропогенно перетворених екотопів.
8. Висвітлено історію появи та поширення ряду адвентивних рослин на території України. На основі складених карт ареалів виявлено загальні закономірності міграції на території України середземноморських та азіатських видів в північно-західному напрямку.
9. Розглянуто типові трансформовані екотопи, що відрізняються за ступенем та характером антропогенного впливу. Виявлено відносно стійкі види до різних форм і тривалості впливу антропічних прес-факторів, які можуть відігравати роль біоіндикаторів загальних змін у довкіллі.
10. На підставі флорологічної оцінки наслідків синантропізації та їх проявів на організмовому, популяційному й екосистемному рівнях встановлено, що вона відбувається в напрямках зміни структурної організації флори, адаптації особин й популяцій до дії антропогенних факторів і наростання її динамічних тенденцій.
СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Скиба Ю.А. Синантропна флора верхів’я басейну Дністра та проблеми її класифікації // Наукові записки Терноп. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль. – 1998.– 2 (4).– С.19-22.
2. Скиба Ю.А. Екотопологічна приуроченість синантропних рослин // Наукові записки Терн. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль. – 1998. – 3 (4). – С.5-10.
3. Скиба Ю.А. Інвазія та натуралізація адвентивних рослин у верхній течії басейну Дністра// Наукові записки Терн. держ. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. – Тернопіль. – 1999. – 1(4). – С.7-11.
4. Скиба Ю.А. Огляд систем класифікації синантропної флори та проблеми її вивчення // Наукові записки: Збірник наукових статей Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова – Київ: НПУ, 1998.– Вип.2 – С. 165-172.
5. Скиба Ю.А. Адвентивні рослини верхньої течії басейну Дністра (Львівська обл.) // Промислова ботаніка: стан та перспективи розвитку (Матеріали Третьої міжнародної конференції). – Донецьк, Агенство «Мультипрес», 1998. – С.119-125
6. Скиба Ю.А., Надворний В.Г. Сучасний стан рослинних асоціацій та тваринних угруповань на залізничних дорогах Прикарпаття // Міжнародні аспекти вивчення та охорони біорізноманіття Карпат. – Рахів, 1997. – С. 188-191.
7. Надворний В.Г., Скиба Ю.А. Екологічна модель міста – одна з форм поглибленого вивчення учнями циклу природничо-географічних дисциплін // Теорія і практика вивчення природничих дисциплін у вищій та середній школі. – Умань, 1997.– С. 117-119.
8. Скиба Ю.А. Історико–бібліографічний огляд вивчення синантропної флори басейну Дністра // Матеріали наукових читань, присвячених 100-річчю відкриття подвійного запліднення у покритонасінних рослин професором університету Святого Володимира С.Г.Навашиним. – К.: Фітосоціоцентр, 1998. – С. 202-204.
Скиба Ю.А. Синантропна флора верхньої течії басейну Дністра (Україна).– Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.05. – ботаніка. Центральний ботанічний сад імені М.М. Гришка НАН України, Київ, 1999.
Дисертація присвячена питанням інвентаризаційного, хорологічного і структурного вивчення синантропної флори верхньої течії басейну Дністра. Синантропна флора верхньої течії басейну Дністра нараховує 365 видів із 213 родів та 54 родин. Всебічно проаналізовано сучасний стан синантропної флори даного району. Виділено фракції флори. Для видів із адвентивної фракції проведено аналіз вихідних ареалів, а також відтворено історію іміграції і розселення низки адвентивних рослин на території України. Встановлено екологічну приуроченість синантропних видів до антропогенних екотопів. Наведено прогноз можливих змін рослинного покриву під впливом господарської діяльності.
Ключові слова: Дністер, синантропна флора, структура, класифікація, адвенти, апофіти, іміграція, синантропізація.
Скиба Ю.А. Синантропная флора верхнего течения бассейна Днестра (Украина).– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.05 – ботаника. Центральный ботанический сад им. Н.Н. Гришко НАН Украины, Киев, 1999.
Диссертация посвящена вопросам инвентаризационного, хорологического и структурного изучения синантропной флоры верхнего течения бассейна Днестра. Синантропная флора верхнего течения бассейна Днестра насчитывает 365 видов из 213 родов и 54 семейств.
На основе анализа систематической структуры синантропной флоры выявленные ее характерные особенности, которые проявляються в сходстве спектра господствующих семейств с аналогичными флорами других территорий. Установлено, что в родовом спектре превосходят роды с низкой видовой насыщенностю, что харатерно для флор с экстремальными условиями развития растительного покрова. От спектра господствующих семейств синантропной флоры Украины отличается высоким положение семейства Fabaceae – типичной для Средиземноморской области, значительная роль семейства Chenopodiaceae, харатерную для пустынных флор, а также в первую десятку вошли семейства Rosaceae и Polygonaceae, представители которых произростают в северной умеренной зоне.
Анализ биоморфологической и экологической структуры синантропной флоры свидетельствует о средиземноморском характере флоры района исследований. Среди экобиоморф преобладают гелиофиты и мезоксерофиты, что характерно для зоны степей. В отличие от региональной флоры в синантропной флоре района исследований за габитусом и продолжительностю жизни преобладают монокарпики.
Всесторонне проанализировано современное состояние синантропной флоры данного региона. Выделены фракции флоры. Соотношение между ними составляет 1:1, что свидетельствует о значительной роли адвентивных видов в формировании синантропной флоры, при чем за временем иммиграции преобладают археофиты, за способом иммиграции – ксенофиты, а за степенью натурализации –эпекофиты.
Географическая структура исследуемой флоры свидетельствует о том, что в составе синантропной флоры верхнего течения бассейна Днестра доминируют четыре типа ареалогических групп (голарктическая, евразиатская, космополитная и гемикосмополитная). Значительное место среди апофитов занимают широкоареальные голарктичные и евразийские виды из мезофильных сообществ. Среди адвентивных видов преобладают космополиты и гемикосмополиты, которые есть представителями ксерофильных сообществ. В результате синантропизации во флоре региона увеличилось количество видов географически приуроченными к территориям с ксерическими условиями.
Для видов из адвентивной фракции проведен анализ исходных ареалов. Он свидетельствует про высокую насыщенность синантропной флоры района исследований адвентивными видами средиземноморского, азиатского и североамериканского происхождения в связи с осовоением ими новых антропогенно преобразованных экотопов.
Воссоздана история иммиграции и расселения ряда адвентивных видов на территории Украины. На основе составленных карт ареалов установлены общие закономерности миграции на территории Украины средиземноморских и азиатских видов в северо–западном направлении. Установлена экологическая приуроченность синантропных видов к антропогенным экотопам.
На основе флорологической оценки последствий синантропизации и их проявлений на организменном, популяционном и экосистемном уровнях установлено, что она происходит в направлении изминения структурной организации флоры, адаптации видов и популяций к действию антропогенных факторов и нарастание ее динамичных тенденций.
Ключевые слова: Днестр, синантропная флора, структура, классификация, адвенты, апофиты, иммиграция, синантропизация.
Skyba Yu.A. The synanthropic flora of the upper reaches of the Dnistro (Dnister) River, Ukraine.– Manuscript.
Dissertation on pretence of candidate of biological scienses degree. Fild of study 03.00.05 – botany. M.M. Grishko Central Botanical Garden of National Academy of Sciences of Ukraina, Kiev, 1999.
Dissertation is devoted to inventarization, chorological and structural study of synantrope Flora in the upper course of Dnister river. Synanthropic flora of the region mentioned includes 365 species, 213 genuses and 54 families, its modern condition has been analysed. Different flora of has been determined. Initialales of adventive fraction’s species has been defined. Immigration and distribution time has been found out for some adventive species. Synanthropic species has been reffered to antropogenic ecotops. The forecast of probable successive changes in flora under infuence of human activities is given.
Key words: Dnister river, synanthropic flora, stuctura, classification, adventive plants, apophytos, immigration, synantropization.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
