.

Синтез та властивості гемінальних дихлоропохідних 1,2- і 1,4- нафтохінонів: Автореф. дис… канд. хім. наук / З.В. Губрій, Держ. ун-т ‘Львів. політехн

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
147 2402
Скачать документ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”

ГУБРІЙ
ЗОРЯНА ВАСИЛІВНА

УДК 547.5

СИНТЕЗ ТА ВЛАСТИВОСТІ ГЕМІНАЛЬНИХ
ДИХЛОРОПОХІДНИХ 1,2- і 1,4-НАФТОХІНОНІВ

02.00.03 – ОРГАНІЧНА ХІМІЯ

АВТОРЕФЕРАТ
ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО
СТУПЕНЯ КАНДИДАТА ХІМІЧНИХ НАУК

ЛЬВІВ – 1999

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана у Державному університеті “Львівська політехніка”
Міністерства освіти України

Науковий керівник: Доктор хімічних наук, професор
Новіков Володимир Павлович
Державний університет “Львівська політехніка”,
завідувач кафедри ТБСНБ

Офіційні опоненти: Доктор хімічних наук, професор
Швайка Олесь Павлович,
Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії
ім. Л.М. Литвиненка НАН України,
завідувач відділу

Кандидат хімічних наук, доцент
Літковець Олексій Костянтинович,
Державний університет “Львівська політехніка”,
доцент

Провідна установа: Інститут органічної хімії НАН України, відділ механізмів
органічних реакцій, м. Київ

Захист відбудеться: “ 1 ” березня 1999 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.052.01 у Державному університеті “Львівська політехніка”: 290646 Львів – 13, пл. Св. Юра, 3/4 ауд. 240

З дисертацією можна познайомитись у бібліотеці , Державного університету “Львівська політехніка” (вул. Професорська, 1)

Автореферат розісланий “ 30 ” січня 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради
кандидат хімічних наук, доцент Скорохода В.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ РОБОТИ. Не дивлячись на більш ніж сторічне вивчення хімії хінонів, сполуки цього класу привертають до себе увагу і в теперішній час. Дослідження в області хіноїдних сполук зробили суттєвий внесок у розвиток теоретичних засад органічної хімії, а також дали можливість виявити багато речовин, які проявляють різноманітну біологічну активність (біоцидну, антибіотичну, антиоксидантну та інші).
Слід зазначити, що сполуки з гемінальним дигалогенідним фрагментом викликають також зацікавлення, бо відомо, що введення атома хлору в хіноїдне ядро сприяє виявленню пестицидних та рістрегулюючих властивостей, що, безсумнівно, має практичну користь з метою застосування в народному господарстві.
У зв’язку з особливою цінністю хінонів, з одного боку, і поліхлорованих структур з іншого, з’ясування деталей синтезу гем.-дихлоридів нафтохінонів та вивчення їх хімічних властивостей здатне привести до цікавих висновків, які доповнили б систему поглядів про реакційну здатність гем.-дихлоридних структур і дали б змогу отримати практично корисні сполуки.
Робота виконана у відповідності з державними науково-технічними програмами 7.03.01. «Нові речовини та матеріали малотонажного хімічного виробництва», 03.06.»Нові екологічно безпечні лікувальні засоби», що є підтвердженням актуальності та перспективності даних досліджень.
МЕТА РОБОТИ. Синтез, будова та властивості гемінальних дихлоридів аміно- та гідрокси-1,2- і 1,4-нафтохінонів та можливі шляхи їх практичного застосування.
НАУКОВА НОВИЗНА. Вперше досліджено реакції хлорування аміно- і гідроксипохідних 1,2- і 1,4-нафтохінону трет-бутилгіпохлоритом і отримано гемінальні дихлориди нафтохіноїдних систем. Визначено оптимальні умови та розроблені методики синтезу ди-трет-бутилфенілзаміщених 1,2- і 1,4-нафтохінонів. Досліджено хімічні властивості 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-іміно(оксо)-1,4-нафтохінону в реакціях з нуклеофільними реагентами (СН-кислотами, амінами, лугами). Запропоновано механізми перебігу реакцій, які підтверджуються кінетичними дослідженнями. Квантово-хімічними розрахунками інтерпретовано взаємодію гем.-дигалогенідів з СН-кислотами.
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ. Розроблено зручні препаративні методики одержання раніше не описаних галогенопохідних 1,2- і 1,4-нафтохінонів, в тому числі таких, що містять гемінальний дихлоридний фрагмент. В результаті скерованого синтезу нових сполук з гемінальним дихлороидним фрагментом, знайдені речовини, які проявляють високу протитуберкульозну і фунгібакте¬рицидну активності. Деякі амінохлоропохідні 1,4-нафтохінону використані як напівпродукти при одержанні нових жиророзчинних барвників.
ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ДИСЕРТАНТА полягає в проведенні експериментальних досліджень, обробці отриманих результатів, формулюванні основних положень і висновків дисертаційної роботи.
АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні результати роботи доповідались на науковій конференції «Проблеми органічного синтезу» (Львів,1994), на XVII Українській конференції з органічної хімії (Харків,1995), на шостій науковій конференції «Львівські хімічні читання – 97» (Львів, 1997) та науково-технічних конференціях Державного університету «Львівська політехніка» в 1994-1998 роках.
ПУБЛІКАЦІЇ: За темою дисертаційної роботи опубліковано 5 статей і 3 тези доповідей.
ОБ’ЄМ РОБОТИ. Дисертаційна робота викладена на 153 сторінках машинописного тексту, складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел зі 135 найменувань, додатків, містить 8 таблиць, 28 рисунків, 2 схеми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Синтез гемінальних дихлоридів
аміно- та гідроксипохідних 1,2- і 1,4-нафтохінонівів
Об’єктами дослідження були вибрані легкодоступні аміно-, гідроксипохідні 1,2- та 1,4-нафтохінони. З літературних джерел відомо, що трет-бутилгіпохлорот є типовим хлороуючим агентом різноманітних азотовмісних сполук, тому цікаво було застосувати його для галогенування гідроксипохідних 1,4-нафтохінону.
Ацетиламінопохідне 1,4-нафтохінону (1), порівнюючи з 2-аміно-1,4-нафтохіноном реагує з трет-бутилгіпохлоротом повільніше і лише при нагріванні. В результаті утворюється не 2-N-хлорацетиламіно-1,4-нафтохінон, а 2-ацетиламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінон (2) хоча раніше було описано, що реакція хлорування 2-ацетиламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінону (2) йде зі зміною координації хлору в пентаді >N-C=C-C=O із отриманням виключно 2-N-хлорацетиламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінону (3).

Фізико-хімічні константи (ТШХ, Т.пл., ІЧ спектр) одержаної речовини (2) ідентичні з даними для 2-ацетиламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінону, добутого зустрічним синтезом – ацилюванням 2-аміно-3-хлоро-1,4-нафтохінону (4) .
Процес хлорування 2-ацетиламіно-1,4-нафтохінону (1) може здійснюватися за кількома маршрутами. Аналогічні схеми можуть бути запропоновані і для інших 2-похідних-1,4-нафтохінону.

Маршрут 1. Утворюється малостабільний N-хлорамін типу (1а), який ізомеризується в 2,3-дигідросполуку (2а).
Маршрут 2. Реакція може здійснюватися через продукт приєднання (1б) трет-бутилгіпохлориту по подвійному -С=С- зв’язку хінону (1) з наступним елімінуванням трет-бутилового спирту й утворенням 2,3-дигідроструктури (2а) або з відщепленням протона від вуглецевого атома і прямим утворенням сполуки (2).
Маршрут 3. Реалізація процесу можлива через малостабільний комплекс (1в) з його подальшим перетворенням в інтермедіат (1б) або, що найбільш імовірно, з синхронним відщепленням протону від атома азоту й елімінуванням трет-бутоксіаніону з утворенням 2,3-дигідрохінону (2а).
Маршрут 4 і 4а. Кінетично вигідним центром координації електрофільного хлору, аналогічно до ацетамідів, є атом кисню. Тоді реакція може реалізовуватись через інтермедіати (1г) або (1д), які депротонуються з наступним О-С чи О-N хлорним зсувом і перетворюються в 2,3-дигідросполуку (2а).
Процес хлорування 2-(4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутилфеніл)-1,4-нафтохінону (5) є більш тривалим ніж для 2-гідрокси-1,4-нафтохінону, імовірно через просторові утруднення та деяку стабільність проміжних хінолевих систем. Пояснити утворення 2-(4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутилфеніл)-3-хлоро-1,4-нафтохінону (6) можна виходячи з принципу збереження орбітальної симетрії. В нашому випадку має місце первинний [1,3]-зсув атома хлору на С3-електрофільний центр з наступною [1,7]-антароповерхневою, термічно дозволеною, сигматропною міграцією атома водню. При цьому сферична симетрична орбіталь водню перекривається з p-долями з протилежного боку -cистеми інтермедіату (6б) і характеризується віссю симетрії другого порядку.

Будову сполуки (6) було підтверджено фізико-хімічними методами аналізу та зустрічним синтезом – взаємодією 2,3-дихлоро-1,4-нафтохінону з 2,6-ди-трет-бутилфенолом.
Синтези на основі ди-трет-бутилфенілзаміщених нафтохінонів цікаві з точки зору ви¬вчення поведінки сполук з просторово-екранованим замісником. З прикладного боку – речовини такого типу широко відомі як регулятори росту рослин, світло¬стабілізатори, люмінофори та різноманітні лікарські засоби.
Беручи до уваги цей факт, здійснено взаємодію 2-(4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутилфеніл)-3-хлоро-1,4-нафтохінону (6) з 1,2,3-бензотриазолом. Реакцію проводили в спиртово-лужному середовищі при нагріванні реакційної маси до 80 0С.

Розглядаючи будову молекули 2-(4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутилфеніл)-3-(1,2,3-бензотриазоліл)-1,4-нафтохінону (7), бачимо можливість існування прототропних перетворень, які пояснюються, енергетичною вигідністю утворення квазіароматичного циклу, внаслідок з’єднання внутрімолекулярним водневим зв’язком двох кон’югованих частин молекули (бензотриазольного фрагменту і хінонового кільця), аналогічно як в описаному випадку з беназолом П. В ІЧ спектрі сполуки (7), записаному в розчині метиленхлориду наявна вузька смуга поглинання при 3646 см -1, характерна для валентних коливань гідроксильної групи фенільного кільця. При записуванні ІЧ спектру речовини (7) в ДМФА смуга поглинання валентних коливань гідроксигрупи спостерігається вже при 3548 см-1, тобто в області внутрімолекулярного водневого зв’язку (7в). Така картина розташування смуг поглинання ОН-груп в ІЧ спектрах продукту (7), а також наявність ізобестичної точки в УФ-спектрах, зареєстрованих в різних розчинниках свідчить про можливість прототропних перетворень.
Раніше були описані сполуки, які мають карбонільну і аміногрупи, розділені мостиком -С=С-NN-Cl в області 48-49 МГц в спектрах ЯКР 35 Сl.
Встановлено що, N-арилювання 2-амінозаміщених 1,4-нафтохінону не впливає на селективність процесу. Зміщення вільної електронної пари атома азоту на арильний фрагмент мало би привести до проміжного продукту з зв’язком >N-Cl, але виділити N-хлорамін чи зафіксувати з допомогою ТШХ чи ІЧ спектроскопії не вдалося. Отже, реакція йде виключно з утворенням 2-N-ариламіно-2,3-дигідро-3,3-дихлоро-1,4-нафтохінонів (20-23).

Будова гем.-дихлоридів (20-23) підтверджена фізико-хімічними методами аналізу. Високочастотна смуга поглинання при 1725-1722 см -1 в ІЧ спектрах продуктів хлорування (20-23) свідчить про відсутність спряження між групами С4 =О і >C=N-. В спектрах ЯКР 35 Cl має місце різке збільшення частот атомів хлору. Сигнали проявляються у вигляді дублетів і квартетів в області 38-49 МГц, характерній для гем.-дихлоридних фрагментів.
Проведені кінетичні дослідження на прикладі хлорування 2-феніламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінону (16) трет-бутилгіпохлоритом у бензолі показали, що в умовах надлишку хлоруючого агента реакція протікає за першим порядком по вихідній речовині; встановлені оптимальні умови одержання 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-феніліміно-1,4-нафто¬хінону (20) (при С0=0,005 моль/ л, t=20°C, 0,3 год.)

Взаємодія гем.-дихлоро-1,4-нафтохінонів
з нуклеофільними реагентами
Безсумнівно, є доцільним визначення реакційної здатності гемінальних дигалогенідів нафтохінонових систем, які дотепер залишались поза увагою, що дозволить розширити теоретичні уявлення в даній області і знайти нові практично корисні біологічно активні сполуки. Щоб заповнити цю прогалину вивчалась реакційна здатність 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-1,4-нафтохінонів в реакціях з деякими нуклеофільними реагентами, якими є ароматичні аміни, СН-кислоти, гідразини та луги.
З результатів аналізу продуктів взаємодії 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-1,4-нафтохінону (10, 20-23) з ароматичними амінами (аніліном і толуїдином) видно, що обидва атоми хлору присутні в ядрі утвореної сполуки (24-28). Очевидно, відбувається приєднання нуклеофільного реагента до С=N чи С=О зв’язку.

Зрозуміло, що наступною стадією такого механізму мало би бути відщеплення відхідної групи. Але в ІЧ спектрах отриманих сполук присутні дві чіткі смуги поглинання, характерні для валентних коливань NН-груп в області 3450-3400 см-1 для похідних 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-ариліміно-1,4-нафтохінону (24-26), а також в похідних 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-оксо-1,4-нафтохінону (27-28) наявна широка смуга поглинання в інтервалі 3600-3400 см -1, яка притаманна валентним коливанням ОН-груп, а поруч розташована інтенсивна смуга поглинання при 3350 см -1, характерна для валентних коливань NН-груп. Смуги поглинання карбонільних груп спостерігаються в області 1750, 1620 см -1, характерній для 2,3-дигідро-3,3-дихлороструктур. Звідси можна дійти висновку, що процес зупиняється на стадії приєднання нуклеофільного залишку.
З метою визначення особливостей взаємодії гем.-дихлороидів 1,4-нафтохінону з більш жорсткими нуклеофільними реагентами, ніж анілін та толуїдин, вивчались їх реакції з гідразинами.
З результатів проведеної взаємодії 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-феніліміно-1,4-нафтохінону (20) з гідразинами в присутності триетиламіну можна дійти висновку, що реакція призводить до утворення 1,4-нафтохіноїдної структури. Так як в даному випадку в реакції бере участь з одного боку, гідразин, в якого атом водню гідразинної групи є акцептором електронів, а з іншого боку – 1,4-нафтохінонова структура, яка має на кисні неподілену пару електронів і виступає донором, то є можливим утворення донорно-акцепторного комплексу.

Імовірно, в даному випадку відбувається селективне хлорування гем.-дихлороидом (20) гідразину (про це свідчить утворення продуктів розпаду N-хлорогідразинів в реакційному розчині) з одночасним відновленням циклогексенового фрагменту вихідного дихлориду (20) до кінцевого хіноїдного продукту (16). Процес відбувається синхронно й підпорядковується принципам збереження орбітальної симетрії.
Утворення 2-феніламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінону (16) підтверджується збігом його фізико-хімічних констант з константами аналога, отриманого альтернативним шляхом.
Взаємодія 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-феніліміно-1,4-нафтохінону (20) з різними СН-кислотами в умовах реакції Міхаеля відбувалась легко та із задовільними виходами.
Судячи з порівняння фізико-хімічних констант 2-феніламіно-3-хлоро-1,4-нафтохінону (16), одержаного зустрічним синтезом, з константами продуктів реакції можна дійти висновку, що СН-кислоти в даному випадку ведуть себе як відновлюючі агенти, хоча і допускалась можливість нуклеофільного приєднання до С=N зв’язку. Імовірно, відбувається протікання реакції нуклеофільного заміщення в ароматичному ряду через проміжне утворення аніон-радикалу, тобто за схемою:

Встановлено, що у випадку з 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-оксо-1,4-нафтохінону (10) і ацетооцтовим ефіром спостерігається інша картина. Очевидно, реакція відбувається за механізмом нуклеофільного приєднання до подвійного зв’язку вуглець-кисень.

Первинним, на наш погляд, є приєднання з утворенням аніонного інтермедіату (10а), яке можна розглядати як своєрідний випадок бімолекулярного нуклеофільного заміщення. Нуклеофільний реагент атакує атом вуглецю, що несе позитивний заряд, а в ролі відхідної групи виступає група електронів *-зв’язку, яка переміщається до кисню, котрий надалі може приєднати протон і дати продукт приєднання.
Таким чином, взаємодія похідних 2-іміно- і 2-оксо-3,3-гем.-дихлоро-1,4-нафтохінонів з СН-кислотами може відбуватися за різними напрямами. Для пояснення такої відмінності проводились квантово-хімічні розрахунки перебігу цих реакцій. Згідно розрахунків можна зробити висновок, що утворення продукту відновлення у випадку з сполукою (10) є невигідним, бо у процесі реакції спостерігається стабілізація системи (10) завдяки збільшенню електронної густини на атомах кисню.
Цікаво відзначити незвичність протікання взаємодії 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-феніліміно-1,4-нафтохінону (20) з лугом в спиртовому середовищі, яке відбувається зі звуженням циклу.

Процес відбувається постадійно таким чином, що спочатку в лужному сере¬довищі проходить декарбоксилювання 1-феніламіно-2,2-дихлоро-3-оксоіндан-1-карбонової кислоти з наступним відщепленням хлороводню. Кінцевий продукт (30) може теоретично існувати у трьох формах завдяки прототропній міграції протону в оксоіндановому кільці. В ІЧ спектрі сполуки (29) наявна широка смуга поглинання в інтервалі 3300-3600 см -1, яка може бути характерна для валентних коливань як для NН-групи, так і для для ОН-групи, в області 2928 см -1, 2856 см -1 присутні смуги поглинання СН-груп, а карбонільна група представлена дещо уширеною смугою в інтервалі 1703-1682 см -1 і це коливання не може відповідати коливанням -С=N-зв’язку. Враховуючи наявність карбонільної групи, найбільш імовірно, продукт взаємодії в індивідуальному твердому стані існує у формі 1-феніламіно-2-хлоро-3-оксоіндан (30а).
Таким чином, вперше відкрито нове перегрупування в ряді амінопохідних гем.-дихлоридів 1,4-нафтохінону зі звуженням шестичленного хіноїдного циклу до п’ятичленного оксоінданового.
В результаті скерованого синтезу знайдені речовини з високою біологічною активністю з метою пошуку шляхів практичного застосування синтезованих сполук.
Найбільш високою протитуберкульозною активністю, яка виявилась в повній зупинці росту та розмноження штаму мікобактерій туберкульозу володіють 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-(4-оксо-3,5-ди-трет-бутил-2,5-циклогексадієніліден)-1,4-нафто¬хінон (11) і 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-4-(4-оксо-3,5-ди-трет-бутил-2,5-циклогексадієніліден)-1,2-нафтохінон (13) та 2-(4-гідрокси-3,5-ди-трет-бутилфеніл)-3-(1,2,3-бензотриазоліл)-1,4-нафтохінон (7).
Скринінг синтезованих речовин на фунгібактерицидну активність дозволив виявити два гем.-дихлоридних взірця: 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-(4-метилфеніл)іміно-1,4-нафтохінон (21) і 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-(4-хлорофеніл)іміно1,4-нафтохінон (22), які проявляють високу пригнічуючу активність росту Aspergillus niger (100%) та до фітофторозу томатів (90% і 100%, відповідно) і таким чином наближаються за своїми показниками до еталонного препарату ТМТД, а по відношенню до Fusarium moniliforme та Venturia inaequolis перевищує його.
Синтезовані в роботі сполуки були використані як діазоскладові при одержані нових жиророзчинних барвників. Запропоновані синтетичні шляхи їх одержання.

Отримані барвники були випробувані на фірмі «Барва» (м. Івано-Франківськ), а також розроблено нові лабораторні регламенти синтезу барвників жиророзчинного червоного С та жиророзчинного жовтого З.

ВИСНОВКИ
1. В результаті проведених досліджень синтезу та реакційної здатності гемінальних дихлоронафтохінонів з нуклеофільними реагентами встановлені закономірності перебігу реакцій, знайдені оптимальні умови і визначені методи одержання цих сполук – все це дало змогу здійснити скерований синтез речовин з бажаними корисними властивостями.
2. Встановлено, що хлорування 2-аміно-, 2-гідрокси-1,4-нафтохінону трет-бутилгіпохлоритом призводить до одержання С3-галогенопохідних, а подальше хлорування веде до утворення гемінальних дихлоридів; при цьому запропоновано схему маршрутів реакції хлорування і найбільш ймовірний механізм отримання гем.-дихлоридів.
3. Розроблено зручні препаративні методики синтезу різноманітних галогено¬похідних 1,2- та 1,4-нафтохінонів, в тому числі з просторово-утрудненими замісниками, з гемінальними дихлоридними угрупуваннями, гетероциклічними фрагментами та інші. На підставі отриманих експериментальних даних запропоновано схеми прототропних міграцій у нафтохіноїдних системах з гідрокси- і аміногрупами в суміжних положеннях.
4. Кінетичними дослідженнями встановлено, що утворення 3,3-гем.-дихлоридів 1,4-нафтохінону є реакцією першого порядку по вихідному амінохлоропохідному; встановлені оптимальні умови їх одержання (при С0=0,005 моль/ л, t=20°С, 0.3 год.).
5. Досліджено взаємодію 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-іміно(оксо)-1,4-нафтохінону з нуклеофільними реагентами: з «жорсткими» гідразинами руйнується гем.-дихлороидний фрагмент і утворюється нафтохіноїдна структура; з «середніми» (аніліном та толуїдином) протікає приєднання останніх до С=О або С=N зв’язку зі збереженням гем.-дихлороидного фрагменту; у випадку «м’яких» карбаніонів СН-кислот переважно утворюються продукти відновлення аніон-радикального перебігу процесу.
6. Квантово-хімічними розрахунками за програмою МОРАС інтерпретована взаємодія іміно- і оксопохідних 3,3-дихлоро-1,4-нафтохінонів з СН-кислотами. Найбільш вірогідним є перебіг цих процесів за аніон-радикальним механізмом з утворенням продуктів відновлення хіноїдного фрагменту.
7. Відкрито нове перегрупування в ряді амінопохідних гем.-дихлоридів 1,4-нафтохінону зі звуженням шестичленного хіноїдного циклу до п’ятичленного оксоінданового.
8. Серед нових синтезованих сполук знайдені ефективні речовини, що володіють протитуберкульозною активністю; одержані сполуки, що проявляють високу пригнічуючу активність росту Аsspergillus niger та до фітофторозу томатів, а також речовини, які були використані як діазоскладові для одержання нових жиророзчинних барвників.

Основний зміст дисертації викладено в наступних публікациях:
1. Губрий З.В., Клеп В.З., Литвин Б.Л., Новиков В.П. Новые хлоропроизводные 1,4-нафтохинона. // Журн.орг. химии. – 1996. – Т.32. – Вып.6. – С.948
2. Губрий З.В., Клеп В.З., Литвин Б.Л., Новиков В.П. Новые хлоропроизводные 1,2-нафтохинона. // Журн.орг. химии.. – 1996. – Т.32. – Вып.9. – С.1439.
3. Губрий З.В., Клеп В.З., Литвин Б.Л., Новиков В.П. О взаимодействии 2,3-дигидро-3,3-дихлоро-2-фенилимино-1,4-нафтохинона с СН-кислотами. // Журн.орг. химии. – 1998. – Т.34. – Вип.1. – С.147.
4. Литвин Б.Л., Губрій З.В., Клеп В.З. Переамінування 2-N(R)-аміно-3-хлороо-1,4-нафтохінону. // Вісник ДУ «Львівська політехніка». – Хімія і технологія органічних речовин. – 1996. – N 298. – С. 46.
5. Губрій З.В., Корженевська Н.Г., Федорова О.В., Литвин Б.Л., Клеп В.З., Новіков В.П. Про основність 2-аміно-1,4-нафтохінону і його похідних. // Вісник ДУ «Львівська політехніка». – Хімія і технологія органічних речовин – 1997. – N 316. – С 82.
6. Губрій З.В., Литвин Б.Л., Тарас Т.М., Клеп В.З., Новіков В.П. Синтез нових імінодихлоронафталіндіонів. // Тези доп. наук. конф. «Проблеми органічного синтезу». – Львів – 1994. – С. 122.
7. Губрій З.В., Литвин Б.Л., Клеп В.З., Новіков В.П. Синтез та будова 2,3-(2Н)-2-іміно(оксо)-3-дигалогенонафтохінонів. // Тези доп. XVII Української конференції з органічної хімії. – Харків -1995. – С. 76.
8. Губрій З.В., Клеп В.З., Литвин Б.Л., Новіков В.П. Взаємодія 2,3-дигідро-3,3-дихлоро-2-феніліміно-1,4-нафтохінону з гідразинами. // Тези доп.шостої наук.конф. «Львівські хімічні читання». – Львів-1997. – С. 60.
АНОТАЦІЇ
Губрій З.В. Синтез та властивості гемінальних дихлоропохідних 1,2- і 1,4-нафтохінонів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата хімічних наук за спеціальністю 02.00.03 – органічна хімія. – Державний університет «Львівська політехніка», Львів, 1998.
Дисертацію присвячено питанням синтезу та реакційної здатності гемінальних дихлоропохідних 1,2- і 1,4-нафтохінонів з нуклеофільними реагентами, що відкрило можливість для пошуку нових речовин з заданими корисними властивостями. Хлоруванням похідних 1,2- і 1,4-нафтохінонів трет-бутілгіпохлоритом одержано 3-хлоропохідні, чиї подальші реакції з трет-бутилгіпохлоритом призвели до отримання гемінальних дихлоридів. Запропоновані схеми хімічних перетворень, на основі яких зроблено спробу пояснення хімічних властивостей синтезованих 3,3-дихлоропохідних 1,4-нафтохінонів при взаємодії з нуклеофільними реагентами.
Ключові слова: нафтохінон, трет-бутилгіпохлорит, гемінальні дихлориди, нуклеофільні реагенти.

Губрий З.В. Синтез и свойства геминальных дихлоропроизводных 1,2- и 1,4-нафтохинонов. – Рукопись.
Диссертация на соискание научной степени кандидата химических наук по специ¬альности 02.00.03. – органическая химия. – Государственный университет «Львовская политехника», Львов, 1998.
Диссертация посвящена исследованию синтеза и реакционной способности геминальных дихлоропроизводных 1,2- и 1,4-нафтохинонов с нуклеофильными реагентами, что открыло возможность для поиска новых веществ с заданными полезными свойствами.
Объектами исследовавания избраны легкодоступные амино- и гидрокси-1,2- и 1,4-нафтохиноны. Установлено, что их хлорирование трет-бутилгипохлоритом в бензоле ведет к образованию 3-хлоропроизводных, а при дальнейшем взаимодействии с трет-бутилгипохлоритом образуются геминальные дихлориды нафтохиноидных систем. При этом, предложены возможные маршруты, по которых может происходить процесс хлорирования. Строение геминальных дихлоридов подтверждено данными элементного анализа, ПМР, ЯКР, ИК спектроскопий, а также кинетическими исследованиями установлено, что образование геминальных дихлоридов является реакцией первого порядка по исходному веществу и определены оптимальные условия их образования.
Разработаны удобные препаративные методики синтеза хлоропроизводных 1,2- и 1,4-нафтохинонов, в том числе с пространственно-затрудненными заместителями, с геминальными и гетероциклическими фрагментами. В следствии полученных экспериментальных данных, предложены схемы прототропных миграций атома водорода в хиноидных системах с гидрокси- и аминогруппами в соседних положениях.
Изучалась реакционная способность 2,3-дигидро-3,3-дихлоро-1,4-нафтохинонов в реакциях с некоторыми нуклеофильными реагентами, такими как ароматические амины, СН-кислоты, гидразины и щелочи.
Результатом взаимодействия геминальных дихлоридов 1,4-нафтохинона с анилином и толуидином являются продукты присоединения нуклеофильного реагента к двойной С=N или С=О связи с геминальным дихлоридным фрагментом в своем строении.
Изучение реакции 2-фенилиминопроизводного 3,3-дихлоронафтохинона с гидразинами в условиях реакции Михаэля привело к несколько иным результатам, а именно, наблюдается восстановление циклогексенового фрагмента первичного нафтохинона. Очевидно, происходит промежуточное образование донорно-акцепторного комплекса, где донором выступает нафтохиноидная структура, водород которой имеет неподеленную пару электронов, а акцептором – атом водорода гидразинной группы.
Взаимодействие 2,3-дигидро-3,3-дихлоро-2-фенилимино-1,4-нафтохинона с СН-кислотами в присутствии триэтиамина, вероятно, происходит через промежуточное образование анион-радикала с конечным продуктом восстановления нафтохиноидной структуры. В случае проведения реакции СН-кислоты с 2,3-дигидро-3,3-дихлоро-2-оксо-1,4-нафтохиноном имеет место присоединение к двойной углерод-кислородной связи.
Процесс взаимодействия 2,3-дигидро-3,3-дихлоро-2-фенилимино-1,4-нафтохинона со щелочью в спиртовой среде происходит с перегруппировкой шестичленного хиноидного цикла к пятичленному оксоиндановому; причем, конечный продукт может теоретически пребывать в трех формах, в следствии прототропной миграции протона в оксоиндановом кольце.
Исследована биологическая активность синтезированных в диссертационной роботе веществ с целью поиска их практического применения.
При изучении противотуберкулезной активности наиболее хорошие показатели, которые характеризуются остановкой роста и размножения штамма микобактерий туберкулеза проявили 2,3-дигидро-3,3-дихлоро-2-(4-оксо-3,5-ди-трет-бутил-2,5-циклогексадиенилиден)-1,4-нафтохинон, 3,4- дигидро-3,3-дихлоро-4-(4-оксо-3,5-ди-трет-бутил-2,5-циклогексадиенилиден)-1,2-нафтохинон, а также 2-(4-гидрокси-3,5-ди-трет-бутилфенил)-3-(1,2,3-бензотриазолил)-1,4-нафтохинон. Высокой фунгибактерицидной активностью владеют два фенилиминопроизводных геминальных дихлорида (21) и (22), о чем свидетельствует подавление роста Aspergillus niger, Fusarium moniliforme, Venturia inaequolis и фитофтороза томатов. По этим показателям исследуемые образцы приближаются, а в некоторых случаях даже превосходят эталонные препараты.
Синтезированные аминохлорпроизводные 1,4-нафтохинона были использованы в качестве диазосоставляющих при получении новых жирорастворимых красителей, которые были апробированы на Ивано-Франковской фирме «Барва».
Ключевые слова: нафтохинон, трет-бутилгипохлороит, геминальные дихлориды, нуклеофильные реагенты.

Gubriy Z.V. Synthesis and properties of geminalic dichloroderivates of 1,2- and 1,4-naphthoquinones. – Manuscript.
Thesis for a candidate’s degree by speciality 02.00.03 – organic chemistry. -State University «Lviv polytechnic», Lviv, 1998.
The dissertation is devoted to investigations of synthesis and reactions of geminalic dichloroderivates of 1,2- and 1,4-naphthoquinones with nucleophilic reagents; it have been found of new compounds with practical properties. The 3-chloroderivates are obtained by chloration with tert-butyl-hypochlorite of derivates of 1,2- and 1,4-naphthoquinones; their next reactions lead to geminalic dichlorides.
The schemes of chemical transformation have been proposed as the attempt to explain chemical properties of synthesized of 3,3-dichloroderivates of 1,4-naphthoquinones in reactions with nucleophylic reagents.
Key words: naphthoquinone, tert-butylgypochlorite, geminalic dichlorides, nucleophylic reagents.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020