.

Трансформація мотиваційної сфери кваліфікованих спортсменів в період професійного становлення: Автореф. дис… канд. психол. наук / О.М. Плющ, Ін-т пс

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
151 2779
Скачать документ

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім.Г.С.КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

ПЛЮЩ Олександр Миколайович

УДК 796.015.1:372.8(04)

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ
КВАЛІФІКОВАНИХ СПОРТСМЕНІВ
В ПЕРІОД ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ

Спеціальність 19.00.01 –
загальна психологія, історія психології

АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Київ – 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті фізичного виховання і спорту України

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор ЛОЖКІН Георгій
Володимирович, Національний університет фізичного виховання і спорту України, кафедра психології і педагогіки, завідувач.

Офіційні опоненти: дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор МОЛЯКО Валентин Олексійович, Інститут психології ім.Г.С.Костюка АПН України, лабораторія психології творчості, завідувач.

кандидат психологічних наук ГРАБСЬКА Ірина Адамівна, Національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра психодіагностики і медичної психології, доцент.

Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, лабораторія психології профорієнтації, Київ.

Захист дисертації відбудеться ’’ 23 ’’ ___лютого__ 1999 року об ___11__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.453.11 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 252033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

Автореферат розісланий ’’ 20 ’’ ___січня____ 1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,
кандидат психологічних наук Алексєєва М.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Аналіз сучасних тенденцій розвитку суспільства дозволяє зробити висновок про зростання ролі людського чинника в науково-технічному прогресі, у соціальних процесах. Особливого значення набувають особистісні та соціально-психологічні детермінанти регуляції діяльності та поведінки реальних людей як суб’єктів життєдіяльности. Парадоксальним чином криза суспільства та його атомізація мобілізують системність, цілісність індивідів в плані їх індивідуальної свідомості та активності. Вивчення топології мотиваційної системи суб’єктів у її змінах дозволяє виділити моменти, пов’язані із зародженням та поступовим розвитком ідеальних, іманетних способів регуляції та управління взаємодією утворень, що складають її структуру.
Трудова діяльність сьогодні не може розглядатися поза особистістю працівника, без визначення її місця в ієрархії його життєвих цінностей, та місця позиції суб’єкта цієї діяльності у репертуарі соціальних та професійних ролей. Особливої актуальності набувають такі питання, як ставлення до праці, місце професійної діяльності в структурі життєвих цінностей особистості, стратегія поведінки людини, основи вибору життєвого шляху молоддю, тощо. Успішність професійної діяльності залежить від якості професійної підготовки, яка, ïåðø çà âñå, пов’язана з особистісними характеристиками осіб, які навчаються даній спеціальності. Основним принципом політики в галузі вищої освіти в даний час стає перегляд критеріїв прийому не стільки на основі іспитів, скільки на основі аналізу спонукальних мотивів та професійних інтересів вступників, коли оцінка досягнень базується не на результатах іспитів, а на вивченні їх діяльності на протязі певного періоду.
Професійне становлення пов’язане з характером стрижневих властивостей особистості, що включають й особливості професійного самовизначення. Перетоворення життя індивіда на предмет його свідомої творчої діяльності підкреслює особливе значення суб’єктивних передумов його життєтворчості. В реальній практиці підготовки фахівців в галузі фізичного виховання та спорту рівень суб’єктивних передумов оволодіння професійною діяльністю зводиться до розвитку та формування навичок і вмінь, потрібних для різних видів діяльності. В процесі їх освіти необхідною є переорієнтація з вирішення завдань навчання, а точніше тренувальної спрямованості занять, на завдання формування культури особистості майбутнього спортивного педагога. Не лише наявність та рівень знань, умінь, навичок у викладанні своєї дисципліни є визначальними показниками професіоналізму вчителя фізичної культури, а й особистість самого педагога, його ціннісні етичні орієнтації та смислові установки стосовно учня. Як відзначає Ю.Д.Железняк (1994), при пошуку нових підходів до становлення фахівців в галузі фізичного виховання не слід випускати з поля зору деякі стримуючі чинники:
1. “Спортивний” аспект мотивації вступників до ВУЗу, які розглядають навчання як можливість продовжити спортивні заняття і досягти нових успіхів в спортивній кар’єрі.
2. Пріоритетне значення рухової (спортивної) підготовки за допомогою спеціальних дисциплін.
3. Домінування в технології навчання студентів повторення шляху учнів в системі фізкультурно-спортивних занять: опанування руховими діями, розвиток фізичних якостей, відсутність інтегруючого чинника, який виводить на цілісне уявлення про майбутній фах.
Операціональне навчання, яке не супроводжується трансформацією мотиваційно-смислових структур, не призводить до перебудови виду цілетворення, що відбувається лише зі зміною рівня організації та смислу діяльності. З накопиченням арсеналу особистих прийомів вирішення трудових завдань, об’єднаних у формі індивідуального стилю діяльності, відбувається перехід смислу із статусу операціонального в особистісний. Адекватно сформована система суб’єктивного досвіду як ієрархії особистісних смислів відкриває перед людиною нові перспективні цілі, нові завдання, роз’вязання яких суб’єкт може прогнозувати виходячи зі своїх уявлень. Особистісні цілі виступають як цілі життя та основні засоби їх досягнення і тому набувають функції найважливіших регуляторів соціальної поведінки. Таким чином, формуючи ідеально значущі якості особистості майбутнього педагога у вузі, не можна обмежуватись лише виконавською сферою (професійні знання, вміння та навички), а попередньо звертати увагу на розвиток професійної спрямованості мотиваційно-потребової сфери (етичні орієнтації, система цінностей, здібності до саморозвитку).
Вибір теми дослідження пояснюється такими причинами:
– актуальністю вивчення інтрапсихічних детермінант вибору професії в галузі фізичного виховання та спорту;
– малочисельністю досліджень, присвячених професійному становленню працівників цієї галузі;
– суперечливістю даних про особливості протікання цього процесу.
Основну увагу в роботі приділено внутрішньоособистісним мотиваційним механізмам суб’єкта професійного становлення, а всі інші аспекти впливу розглядаються крізь призму їх відображення в індивідуальній свідомості в опосередкованому вигляді: у вигляді цінностей, суспільної значущості оцінок соціального престижу та ін.
Дисертаційні дослідження включені до тематики науково-дослідних робіт Українського державного університету фізичного виховання та спорту і виконане в рамках теми 4.1.2. “Психологія професійного формування особистості в умовах фізичного виховання та спорту”. Номер держреєстрації 0196401054.
Об’єктом дослідження є професійне самовизначення особистості фахівця у галузі фізичного виховання та спорту у період професійного становлення від оптанта до дипломованого спеціаліста з досвідом роботи.
Предметом – процес перетворення домінантних рівнів мотиваційної сфери студентів-спортсменів, елементів їх структур у ході професійної підготовки.
Мета дослідження: виявлення психологічних особливостей розвитку мотиваційної сфери студентів-спортсменів у період професійного становлення, розкриття динаміки перетворень компонентів мотиваційної структури залежно від особистістних механізмів регуляції з боку суб’єкта цієї діяльності.
Гіпотеза дослідження: існують відмінності у характері перебігу професійного самовизначення студентів-спортсменів та спортсменів масових розрядів у процесі професійної підготовки у вищому учбовому закладі, що залежать від єдності та взаємозв’язку властивостей людини як особистості і як суб’єкта власної діяльності.
У відповідності з гіпотезою і метою вирішувались такі завдання:
1. Розкрити основні чинники, що обумовлюють процес професійного становлення майбутніх фахівців.
2. Визначити особистісні детермінанти, які впливають на сформованість професійного самовизначення.
3. Виявити особливості змін окремих елементів мотиваційної структури майбутніх фахівців в галузі фізичного виховання та спорту, зумовлені особистісними властивостями людини як суб’єкта життєдіяльності та рівнем кваліфікації спортсменів.
4. З’ясувати особливості перетворення мотиваційної сфери студентів-спортсменів в процесі професійного становлення в залежності від рівня їх спортивної майстерності.
5. Розробити напрямки прикладного використання знань про особливості професійного становлення для цільового управління процесами особистісного самовизначення.
Теоретико-методологічна база дослідження: загальнотеоретичні положення наукової психології про сутність особистості, закономірності її становлення і розвитку (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, В.С.Мерлін, В.М.Мясищев, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн, П.Р.Чамата), думки про професійне становлення особистості, сформульовані в рамках діяльнісного підходу (К.О.Абульханова-Славська, А.В.Брушлинський, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко), про взаємозв’язок смислової сфери особистості та регулятивних процесів (В.А.Іванников, Д.О.Леоньєв), загальнотеоретичні положення системного підходу (Б.Ф.Ломов, О.М.Волков, В.Д.Шадриков), психосоціальна теорія Е.Еріксона, його епігенетична концепція розвитку особистості, основні положення синергетики (І.С.Добронравова, І.Пригожин, І.Стенгерс).
Методи дослідження: теоретичний аналіз літератури за темою дослідження, аналіз концептуального апарату дослідження. В емпіричному дослідженні використовувались бесіда, стандартизоване інтерв’ю, тестування, проективні методи. Для обробки отриманих результатів використовувались методи математичної статистики, психосемантичний аналіз, кореляційний аналіз.
Наукова новизна дослідження полягає в розкритті психологічної природи перетворення мотиваційної сфери студентів-спортсменів в процесі професійного становлення спеціалістів в галузі фізичного виховання і спорту. Проведене дослідження дозволило поряд з традиційними психологічними характеристиками особистості як суб’єкта діяльності (специфікою цілетворення, професійно-педагогічною спрямованістю, особливостями самосвідомості і т.ін.) розкрити механізми та явища особистісної детермінації, зумовленої індивідуальними особливостями людини, зокрема рівнем функціонування мотиваційних структур та сформованістю суб’єктності. Показано, як зміна семантичних мотиваційно-ціннісних утворень впливає на динаміку компонентів структури ідентичності особистості. Встановлена залежність між рівнем розвитку мотиваційних структур, кваліфікацією спортсменів та характером зміни уявлень про себе як про суб’єкта життєдіяльності.
Теоретична значущість роботи полягає в розробці моделі мотиваційної сфери особистості, з використанням основних положень і понять синергетики. Розширене і поглиблене розуміння загальних закономірностей формування структури ідентичності особистості. Збагачені уявлення про психологічну будову, зміст та рівні виявлення цієї структури. Виявлено можливості розвитку саморегуляції професійної ідентичності як функції процесів смислоутворення та смислопобудови.
Практична цінність роботи визначається виявленням детермінант, що функціонують у структурі особистості як суб’єкта власної активності і можуть бути об’єктом психолого-педагогічного впливу, а також об’єктом самовпливу, вдосконалення й розвитку здатності до саморегуляції з урахуванням професійних перспектив, життєвих планів. Отримані результати можуть бути використані в педагогічній та психологічній практиці як засіб, більш адекватного диференціювання чинників, що зумовлюють успішність процесу професійного становлення. Запропоновані тестові показники можуть бути використані в психодіагностиці особистості для прогнозування та корекції ходу її професійної підготовки.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались теоретичним аналізом проблеми, відповідністю методів дослідження меті та завданням, репрезентативністю вибірок, використанням апробованого інструментарію, застосуванням методів кореляційного аналізу та інших статистичних методів.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. За суб’єктного підходу, що підкреслює активність самої людини у визначенні життєвого шляху, процес професійного становлення доцільно розглядати як формування професійного самовизначення, в якому відображається ступінь зрілості особистості. Мотиваційна структура набуває при цьому відповідності із структурою мотиваційної сфери фахівців певної галузі.
2. Визначальний вплив на перетворення мотиваційної сфери особистості в процесі професійного становлення чинять домінантні рівні сформованої системи: ціннісні орієнтації, що відображені в життєвих планах, та особливості самосвідомості, що виявляються у становленні особистісної ідентичності та її структур.
3. У студентів масових спортивних розрядів під час навчання у вузі зростає задоволеність самореалізацією, впевненість у можливості і здатності самостійного здійснення життєвого вибору. У кваліфікованих спортсменів під час професійної підготовки виникає психологічна криза, що виявляється в різних формах переживання непродуктивності власного життя, невизначеності життєвого шляху.
4. Ускладнення мотиваційної структури в процесі професійного становлення, в залежності від кваліфікації спортсменів, може здійснюватись двома способами, що відповідають синтагматичній та парадигматичній розмірності домінуючого рівня структури: зміною семантичних підстав життєвого самовизначення та розвитком суб’єктності.
Особистий внесок. В опублікованих у співавторстві роботах конкретний внесок автора дисертації складає методологічне обгрунтування, проведення експериментальної частини та інтерпретація результатів дослідження. Розробки та ідеї співавторів в дисертації не використовувались.
Апробація роботи: основні результати дисертаційної роботи обговорювались на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціалізація особистості як проблема національного виховання” (Ніжин, 1993), на II з’їзді Товариства психологів України “Проблеми і перспективи розвитку психології в Україні” (Київ, 1996), на першій Всеукраїнській науковій конференції аспірантів в галузі фізичної культури та спорту (Львів, 1997), на II Міжнародному науковому конгресі “Сучасний олімпійський спорт” (Київ, 1997), на науково-практичній конференції “Конфлікти в педагогічних системах” (Вінниця, 1997), на міжкафедральних конференціях УДУФВС, на засіданнях кафедри психології та педагогіки Українського державного університету фізичного виховання та спорту (1998).
Впровадження наукових результатів в практику. Матеріали дисертаційного дослідження використовувались при проведені навчально-тренувального процесу студентів-спортсменів Ніжинського державного педагогічного університету, в практиці роботи зі слухачами Вищої школи тренерів України при Українському державному університеті фізичного виховання та спорту.
Зміст та результати роботи відображені в 9 публікаціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури, чотирьох додатків (стор. 6). Дисертація містить 7 рисунків, 8 таблиць (стор. 6). Список літератури налічує 291 назва. Обсяг дисертації – 165 сторінок машинопису.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтована актуальність проблеми, виділені об’єкт, предмет дослідження, визначена його мета, гіпотеза, розкриті завдання, методологічна основа і методи дослідження, висвітлені наукова новизна, теоретична та практична значущість, подані положення, що виносяться на захист, наведені дані про апробацію роботи, впровадження її результатів в практику, публікації.
У першому розділі “Основні напрямки досліджень теорії професійного становлення” розкривається сутність професіоналізації як специфічної форми активності особистості, як однієї з форм розвитку особистості в онтогенезі, як один з напрямків соціалізації особистості, як частина життєвого шляху людини. В межах соціалізації формуються соціальні вимоги до людини як до майбутнього фахівця. Ці вимоги з часом зміняються, водночас змінюється їх усвідомлення людиною відповідно до освоєння нею професійної діяльності.
Професійне становлення обумовлене динамікою життєвих циклів людини. Зміни, які відбуваються з особистістю в процесі професіоналізації, можуть слугувати причиною і способом перебудови індивідуальної життєдіяльності людини. Між професіоналізацією і життєдіяльністю встановлюються відносини компенсації: за умови неможливості досягти самореалізації в одній галузі, людина прагне компенсувати це в іншій. Таким чином, професійне становлення неможливо повністю зрозуміти поза зв’язком з життєдіяльністю. Даний рівень аналізу дозволяє розкрити особистісні механізми регуляції процесу становлення фахівця.
Враховуючи всю різноманітність чинників професійного самовизначення доходимо висновку про індивідуальну ієрархію факторів вибору професії, притаманну кожному суб’єктові вибору. Умовно можна сказати, що індивідні особливості визначають вибір виду діяльності, властивості особистості – вибір професійної діяльності, а ціннісні орієнтації впливають на життєве самовизначення, значення професії та професійного самовизначення в ньому, перспективи життєвого шляху. Вплив індивідуальних особливостей опосередкований рівнем саморегуляції, розвиненістю її часових параметрів. Всі об’єктивно існуючі чинники є лише можливістю, а те які з них і в якій комбінації вплинуть на реальний процес вирішує конкретна особистість. Визначальним при цьому є суб’єктивний образ ситуації професійного становлення.
На початкових стадіях професійне становлення особистості детерміновано зовнішніми обставинами. Чинниками подальшого розвитку виступають її внутрішнє середовище, власна активність. Перетворення життя індивіда на предмет його свідомої творчої діяльності підкреслює особливе значення суб’єктивних передумов його життєтворчості. Тому основну увагу в роботі приділено внутрішньоособистісним мотиваційним структурам, інтрапсихічним умовам суб’єкта професійної діяльності, що впливають на його професійне становлення.

професійне
становлення
(феномени,
процеси)

Зовнішні умови
професійної
діяльності: Інтрапсихічні умови
професійної
діяльності

– конкретні умови
ситуації професійного становлення
(предметне середовище);
– вимоги мікросоціуму;
– нормативні вимоги
суспільства
– індивідні якості (властивості нервової системи, тип ВНД, індивідуально-
типологічні
особливості);
– особливості регуляції довільної активності;
інтегративні якості особистості;
– система цінностей;
ціннісні орієнтації

особливості самосвідомості;
специфіка особистісної саморегуляції

Рис. 1. Взаємозв’язок чинників, що визначають природу професійного становлення.

Професійне самовизначення розуміється в роботі як суб’єктивний образ себе та визначення свого місця в теперішньому і в майбутньому в ситуації професійного вибору. При цьому він не є одномоментним актом, а процесом, що складається з ряду етапів, тривалість яких залежить від зовнішніх умов та індивідуальних особливостей суб’єкта вибору професії. Професійне самовизначення – ключова проблема психології професійного становлення особистості, в якому професійне самовизначення розглядається як найбільш значущий компонент професійного розвитку людини, як критерій одного з етапів цього процесу.
Важливим є привнесення в розв’язання поставленої проблеми загальних методологічних засад гуманітарного підходу з метою уникнення технологічного розуміння самовизначення, побудованого як вибір з наявних альтернатив. Основою професійного самовизначення є особистісне самовизначення, безперервна робота по створенню особистісної та професійної позиції. Самовизначення слід розглядати в межах життєвого контексту цілісної особистості. Процес професіоналізації з погляду системної позиції вимагає врахування двох аспектів. По-перше, професійне самовизначення аналізується як система, що включає деякі підсистеми: когнітивну, мотиваційну, ресурсну та ін. По-друге, при цьому вона сама є частиною метасистеми, в якості якої постає життєве самовизначення. Такий підхід реалізує принцип подвійності якісної визначеності і відповідає сучасному розумінню цього питання.
Відмінності в професійному самовизначенні, успішності його здійснення, зумовлюються, перш за все, мотиваційними особливостями особистості. Основні причини, що впливають на успішність професійного становлення суб’єкта праці, більшість дослідників пов’язують з розвитком мотиваційної сфери, що інтегрує в своїй структурі всі мотиваційні утворення.
Лише знання реальної мотивації трудової діяльності, причини вибору тієї чи тієї професії, місця роботи можуть забезпечити повноту власне психологічного опису професійного становлення особистості. Смислотвірні структури домінують в мотиваційному процесі. Тому сутністю професійного самовизначення, як зазначає Н.С.Пряжніков, є самостійне і усвідомлене знаходження смислів обраної чи вже виконуваної роботи та всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації, а також знаходження смислу в самому процесі самовизначення. Воно розглядається як форма різною мірою усвідомленої підготовки людини до майбутнього.
Його зміст визначається:
– культурним розвитком, тобто формами усвідомлення світу і себе у світі;
– типом просторів, в яких самовизначається людина та їх часовими параметрами (змістом ціннісних орієнтацій та плануванням їх реалізації);
– розвиненістю механізмів самовизначення, в якості яких виступає суб‘єктивуюча рефлексія, що має своїм результатом індивідуальні смислові структури у формі актуалізації особистих ціннісних орієнтацій, що вказують на спрямованість майбутніх дій та атрибуції відповідальності за наслідки активності (існування).
Підставою для поділу самовизначення фахівця на фази є зміна локальних цілей в ході рефлексії і, відповідно, зміна способів організації особистості, що веде до змін її взаємодії з навколишнім світом.
На різних стадіях професійного становлення змінюється місце образу Я-професіонал в загальній Я-концепції. Їх співвіднесення є проекцією або одиничним випадком більш загальної проблеми, яка стосується місця професійного самовизначення в життєвому самовизначенні. Таким чином, професіоналізацію можна розглядати як один з етапів вибору особистістю життєвої стратегії, пошуку власної позиції у стосунках з навколишнім світом, суспільством, собою. Найвищим рівнем реалізації особистості є здійснення її внутрішнього потенціалу у відповідності з конкретним соціально-психологічним сценарієм, автором якого є сама особистість. На формування життєвого сценарію значною мірою впливає життєва позиція людини, сукупність її цілей та завдань. Вибір способу реалізації цього сценарію, або стратегія життя, передбачає здатність до принципового осмисленого регулювання у відповідності з кардинальним напрямком екзистенціальності. Ціннісні диспозиції особистості визначають її активність в життєвому семантичному просторі.
В ході професійного становлення необхідно сформувати не фіксовану Я-концепцію, а активізувати роботу самосвідомості, що виявляє можливості, обмеження, перспективи, суперечності особистості для постановки і вирішення життєвих завдань. Професіоналізація, як провідний вид діяльності і як реалізація життєвого сценарію, пов’язана з роботою мотиваційних механізмів, які включаються при певному критичному співвідношенні внутрішніх і зовнішніх детермінант. Мотиваційний рівень аналізу процесу професійного становлення дозволяє структурувати відносини “людина-професія” і виділити психологічні механізми розвитку, формування і становлення образу Я-професіонал, критерії цього образу та його місце в структурі концепції власного Я.
У другому розділі “Топологія мотиваційної сфери та її репрезентація у свідомості в період професійного становлення” аналізується психологічна природа мотиву і мотиваційної сфери з використанням основних положень синергетики.
Мотив, як відображення у свідомості стосунків суб’єкта зі світом, які вимагають активності у формі діяльності, описуються багаторівневою системою, що самоорганізується та включає відображувальний, ресурсний, регулятивний (координуючий та субоординуючий) компоненти.
Мотиваційна сфера розглядається як комплекс мотиваційних утворень у їхній взаємодії, впорядкований складною, багатомірною ієрархічною структурою. Її якість визначається як елементами (їх природою, властивостями, кількістю), так і структурою, яка є еволюційною, тобто виявляє певні стадії розгортання процесу. З точки зору теорії самоорганізації мотиваційну сферу можна розглядати як цілісну багаторівневу відкриту нелінійну систему, що самоорганізується з виникненням на макрорівнях дисипативної структури, яка забезпечує когерентну поведінку системи в цілому.
Ідентичність розглядається в дисертації як репрезентація мотиваційної сфери, що відображає її вищий рівень (тобто рівень сформованості особистості, її цілісність). Останню, в свою чергу, пов’язуємо з наявністю у людини вираженого самовизначення, що включає вибір цілей, цінностей і переконань, якими людина керується в житті. Загалом, феномен ідентичності можна схарактеризувати як здатність особистості вирішувати проблему, що постала перед нею, і підставою для прийняття рішення є усвідомлення (тією чи іншою мірою) власних переконань, мотивів, цінностей. В контексті професійного становлення проблема ідентичності розглядається нами як осмислений рефлексивний процес виявлення професійних проблем, завдання культурних способів їх вирішення та включення в реалізацію на основі процесів цілепокладання з урахуванням ціннісних орієнтацій, особливостей мотиваційної сфери особистості. Ідентифікація з майбутнім фахівцем розглядається як поліструктурований процес розпізнавання власних життєвих орієнтацій, іманентно притаманних особистості як соціальному, діяльнісному суб’єкту. При цьому проблема ідентичності в рамках професійного становлення виступає для нас як проблема його самовизначення стосовно змісту професійної діяльності, цільових і ціннісних її аспектів. Очевидно, що ідентифікація з фахівцем може бути засобом впливу на регуляцію життєдіяльності, засобом реконструкції діяльності та її побудовою у відповідності з власними ціннісними орієнтаціями, а не з завчасно заданими програмами.

Рис. 2. Функціональна структура мотиву.
субординуючі зв’язки регуляторний компонент
координируючі зв’язки відображальний компонент
інформуючі зв’язки ресурсний компонент

Професійне становлення доречно розглядати як процес перетворення структури ідентичності у відповідності з вимогами професійної діяльності. Основний зміст цього процесу, що розглядається як формування професійного самовизначення, складає розвиток мотиваційної сфери особистості. При цьому визначальний вплив матимуть домінантні рівні сформованої системи: ціннісні орієнтації, що виявляються у виборі напрямку активності через управління діяльністю, і особливості особистісної самосвідомості, що виявляються у встановленні ідентичності та її структури. Така точка зору підкреслює роль самої людини як суб’єкта свого життя і як такої, що здатна відображати власну суб’єктність.
У третьому розділі “Організація та методи дослідження професійного становлення кваліфікованих спортсменів” обгрунтована психодіагностика перетворень мотиваційної сфери, вибір методик експериментального дослідження, наведена програма дослідження.
Регуляція, управління життєдіяльністю (включаючи вибір професії як одного з етапів життєвого шляху) пов’язані з удосконаленням мотиваційної структури суб’єкта цієї діяльності. Психодіагностика мотиваційної сфери з метою прогнозування її подальшого розвитку має враховувати:
– чи перебуває мотиваційна система близько чи далеко від точок біфуркації. Відзначається принципова непередбачуваність поведінки відкритих нелінійних систем поблизу точок біфуркації через неможливість врахування всіх чинників стохастичної природи;
– неможливість передбачення змін мотиваційної сфери без вивчення цілісної мотиваційної структури особистості, рівня її розвитку;
– різноманітність мотиваційних утворень, різний ступінь складності їх організації, неоднакову суб’єктивну значущість окремих конструктів. Вирішальне значення має домінантний рівень мотиваційної системи, що включає систему цінностей та особливості самосвідомості, особистісної саморегуляції.
– специфіку усвідомлення управління власною активністю в залежності від системи саморегуляції. Вона залежить від того, суб’єктом яких життєвих відносин являє себе особистість, кому приписує відповідальність за цей вибір.
В науковій літературі зазначається, ùî адекватним засобом діагностики мотиваційно-смислових утворень, який дозволяє виміряти ступінь їх вираженості, дослідити структуру та динаміку, є відповідні тести-опитувальники, поєднані з проективними методиками та психосемантичними процедурами. На суб’єктному рівні необхідно досліджувати не мотиви діяльності і поведінки, а мотиваційні утворення особистості, її життєві прагнення, відображені в системі цінностей.
Аналіз в дисертації головним чином будується на інтерпретації результатів проективній методики “Хто Я”, які дозволяють виміряти не лише ту чи ту психічну функцію, а особистість загалом. Завдяки тому, що досліджувані одразу визначають контекст значущості для них тієї чи тієї цінності, ця методика не вимагає домислювання інтерпретатора чи нав’язування своїх або нормативних зразків порівняння соціальних цінностей. Ціннісні орієнтації, що лежать в основі висловлювань про власні життєві проблеми, розкривають області інтересів людини.
Дослідження проводилось на базі Українського державного університету фізичного виховання та спорту, Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова, Національного технічного університету “Київський політехнічний інститут” в 1995-1998 роках. Загальна кількість досліджуваних склала 338 чоловік. Серед них кваліфікованих спортсменів (майстрів спорту міжнародного класу, майстрів спорту, кандидатів у майстри спорту та першорозрядників) – 229 чоловік, що складає 67.8% вибірки.
З метою виявлення модельних характеристик фахівців у галузі фізичного виховання та спорту були обстежені дипломовані тренери та вчителі, що працюють за фахом і навчаються у Вищій школі тренерів України або проходять семінар підвищення кваліфікації при УДУФВС. Їх показники розглядались як еталонні, як параметри аттрактора до якого мають наближатись характеристики мотиваційної системи майбутніх фахівців. Студенти УДУФВС розглядались як кваліфіковані спортсмени (серед них 91.1% майстрів спорту та першорозрядників), студенти НПУ ім. М.П.Драгоманова як спортсмени масових розрядів (спортсмени масових розрядів складають 60.7%).
У четвертому розділі “Експериментальне дослідження змін мотиваційної сфери майбутніх фахівців в галузі фізичного виховання та спорту” наводяться дані порівняльного аналізу динаміки особистісних мотиваційних утворень спортсменів різної кваліфікації.
Таблиця 1.
Порівняльній аналіз динаміки особистісних утворень студентів-спортсменів.

студенти УДУФВС
показник 1 курс 2 курс 3 курс 4 курс 5 курс
СЖО 105.8 103.5* 101.9* 97.8* 106.1
ЛК- Я 22.3* 21.4* 21.1* 20.3 22.1
суб’єктність 2,4* 2,3* 2,0 1,8 2.3

студенти НПУ
показник 1 курс 2 курс 3 курс 4 курс
СЖО 104.9 106.0* 106.9* 100.1*
ЛК- Я 21.5* 22.7* 22.4* 20.2
суб’єктність 1,3* 1,4* 2,2 1,9
СЖО – смисложиттєві орієнтації
ЛК-Я – локус-контроль Я
суб’єктність – кількість діяльнісних ідентифікацій
Прим.: * зазначені змінні, за якими визначена достовірна різниця між студентами різних вузів * р

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020