UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШкала синдрому гострого ушкодження легенів у визначенні диференційованої респіраторної і імунокоригуючої терапії у хворих на поширений перитоніт: Авто
Автор
РозділДисертації, автореферати
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4474
Скачало332
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

досліджень. Виділені завдяки шкалам APACHE-II і СПОН,

а потім об'єднані за тяжкістю СГУЛ пацієнти ввійшли в дві досліджувані

групи. У першу групу - 19 (47,50%) осіб з оцінкою за шкалою APACHE-II,

не перевищуючої 16 балів і за шкалою тяжкості СПОН не більше 12 балів.

При оцінці за шкалою тяжкості СГУЛ індекс СГУЛ знаходився в межах 10-18

балів, що відповідало 2 стадії СГУЛ.

 

В другу групу ввійшов 21 (52,50%) пацієнт. Тяжкість стану за шкалою

APACHE-II оцінювалася в середньому 26 балами, а за шкалою тяжкості СПОН

у середньому 16 балами. Індекс СГУЛ при надходженні в стаціонар склав

19-27 балів, що відповідало 3 стадії СГУЛ.

 

Саме 2 і 3 стадії СГУЛ є винятково важливими періодами. На перетинанні

цих етапів ще можливо повернути назад прогресуючий СГУЛ. У цей час

вирішуються питання вибору диференційованих методів інтенсивної

респіраторної терапії.

 

Першим проявом дихальної недостатності при виникненні СГУЛ був

гіпервентиляційний синдром. При 2 стадії СГУЛ зміни показників

зовніш-нього дихання були виражені помірно. Так, тахіпное (до 26 за

хв.), що спо-стерігалося на початкових етапах дослідження, у процесі

лікування знижу-валося вже до II етапу (P>0,05), розмір хвилинної

вентиляції легенів (ХВЛ) залишався стабільним протягом усього періоду

спостереження (P>0,05). В той же час при 3 стадії СГУЛ простежувалася

переконлива тенденція до збільшення як частоти дихання (f) понад 30 за

хв. (P<0,001), так і ХВЛ. Незважаючи на інтенсивні методи респіраторної

терапії, повної стабілізації цих показників не спостерігалося навіть до

9-11 доби захворювання.

 

Аналогічні зміни виявлені і при дослідженні хвилинної альвеолярної

вентиляції (ХАВЛ). Так, при 3 стадії СГУЛ відзначали явну тенденцію до

збільшення ХАВЛ, і на заключному етапі вона була більше в 1,05 рази, ніж

при 2 стадії (P<0,05).

 

Підтвердженням наявності гіпервентиляційного синдрому і його

стабілізації до кінця дослідження у пацієнтів першої групи є виражена

гіпокапнія на початкових етапах дослідження, яка зменшується в процесі

лікування. В другій групі на початку дослідження визначалася помірна

гіперкапнія і нормокапнія в ході спостереження.

 

Таким чином, якщо при 2 стадії СГУЛ зміни волюметричних показників у

процесі інтенсивного лікування свідчили про стабілізацію процесу, який

почався, то при 3 стадії було виявлено його явне прогресування. Розвиток

гіпервентиляції є компенсаторним механізмом, спрямованим на підтримку

необхідного рівня оксигенації. Однак при 3 стадії СГУЛ гіпервентиляція

вже не приносила бажаного ефекту.

 

З розвитком СГУЛ наростає проникність легеневих мікросудин із

інтерстиціальним набряком легенів, викликаючи порушення респіраторних і

нереспіраторних функцій легенів [Зільбер А.П., 1996].

 

Погіршення вентиляційно-перфузійних співвідношень підтверджува-лося

низьким значенням РаО2 вже на ранніх стадіях СГУЛ. І якщо при 2 стадії в

процесі лікування до II етапу відбувалася відносна стабілізація цього

показника (P<0,001), то при 3 стадії СГУЛ у цей період були виявлені

вкрай низькі значення РаО2 (P<0,001), що і до III етапу залишалися нижче

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ