UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваШляхи покращення результатів органозберігаючих операцій при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки (клініко-експериментальне дослідження): Автореф.
Автор
РозділДисертації, автореферати
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4005
Скачало313
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ходила з шлунку кожну хвилину.

 

Результати, отримані на тваринах, після різних видів ваготомії,

порівнювали з результатами експериментів на собаках з інтактною нервовою

системою. Проводилу статистичну обробку результатів за методом

Стьдента-Фішера з використанням критерія t [1961] на ПЕОМ Сeleron-300.

 

У собак з СтВ в перші 6 місяців після оперативного втручання

кислотність шлункового соку, стимульованого карбахоліном, був збільшеним

на 208,1%. Через 6 місяців після операції спостерігалось зменшення

досліджуваних показників карбахолінової секреції, які через рік

стабілізувались. Кислотність карбахолінового соку в пізньому

післяопераційному періоді була збільшеною на 102,7% (табл.1).

 

В ранньому післяопераційному періоді після СДВ інтенсивність

карбахолінової секреції збільшувалась на 40,9%, дебіт кислоти – на

54,1%, дебіт пепсину – на 127,1%. Через рік після СДВ в інтенсивності

карбахолінової секреції та її кислотності статистично вірогідних змін не

спостерігалося. На протязі цього часу виділення пепсину зменшувалося.

Через рік після СДВ дебіт пепсину був меншим в порівнянні з контролем на

46,4%.

 

СПВ не справляла статистично вірогідного впливу на досліджувані

показники карбахолінової секреції як в перші 6 місяців так і через рік

після операції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У собак з ЕГВ в перші 6 місяців після операції статистично

вірогідних змін зазнавало лише виділення кислоти: дебіт кислоти

зменшувався на 21,6%. Через рік це пригнічення поглиблювалось і досягало

51,4%. В цей же час одночасно зменшувалось виділення соку,

стимульованого карбахоліном, та дебіт його пепсину. Пригнічення об”єму

соку та дебіту пепсину відповідно складали 50,0% та 24,5%.

 

Через 6 місяців після операції всі види ваготомії, незалежно від

того, чи захвачувала денервація зону обкладових клітин, зменшували

об”єм соку, дебіт кислоти та дебіт пепсину, стимульованих пентагастрином

(табл.2). У собак під впливом СтВ інтенсивність пентагастринової

секреції зменшувалась на 37,1%, дебіт кислоти – на 40,0%, дебіт пепсину

– на 63,8%. На такому рівні досліджувані показники залишались і в

подальшому.

 

В перші 6 місяців після операції СДВ зменшувала об”єм шлункового

соку, стимульованого пентагастрином, на 55,2%, дебіт кислоти – на 57,6%,

дебіт пепсину – на 69,6%. В наступні 6 місяців статистично вірогідних

змін в досліджуваних показниках пентагастринової шлункової секреції не

відбувалося.

 

Під впливом СПВ в перші 6 місяців інтенсивність пентагастринової

секреції зменшувалась на 51,8%, дебіт кислоти – на 68,8%, дебіт пепсину

– на 56,2%. В послідуючі місяці об”єм соку та дебіт кислоти не

змінювались, хоча кислотність пентагастринового соку дещо зростала.

Зменшення дебіту кислоти через 7-12 місяців після операції СПВ складало

53,7%.

 

Найбільш глибоким пригнічення пентагастринової секреції було після

ЕГВ. В перші 6 місяців після операції об”єм соку, дебіт кислоти,

дебіт пепсину зменшувались відповідно на 88,9%, 81,6% та 80,4%. В

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ