UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЩастя в етичній концепції 'Конкордизму' Володимира Винниченка: Автореф. дис... канд. філос. наук / Н.І. Гусак, Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 1999.
Автор
РозділДисертації, автореферати
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6331
Скачало358
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

илося на творчості Винниченка досить

дивним чином: з одного боку, він не приймав цілу низку ідей Ніцше, і в

першу чергу його презирливе ставлення до “маленького людського щастя”, а

з іншого – власні позиції Винниченка нібито перегукуються з певними

положеннями філософії Ніцше, що, власне, викликало великий резонанс у

тогочасному українському суспільстві і закріпило за Винниченком славу

“творця нових вартостей”.

 

Панування Ніцше в мистецтві, насамперед в літературі, особливості

розвитку української духовної культури утворили сприятливий ґрунт для

сприймання філософсько-етичних поглядів німецького філософа українською

інтеліґенцією. Через те, що Винниченко був державним діячем, погляди

якого формувалися згідно з його громадською і політичною діяльністю, він

не міг поділяти антисоціалістичних, антидержавних та індивідуалістичних

поглядів Ніцше. Роздуми письменника про сучасну мораль, де за

абстрактними моральними нормами прихована експлуататорська сутність,

підштовхнули його до аналізу підстав моральності як цінності. Критика

моралі – вісь, навколо якої можна розгортати зіставлення цих двох

постатей, і, хоча така критика була обумовлена різними причинами, пафос

їх етичних роздумів однаковий: розвінчання християнської моралі – і саме

моралі, а не християнства як релігії.

 

“Філософія життя” імпонувала українському письменнику, оскільки своєю

вимогою “повернутися до самого себе” була суголосна його принципу

“чесності з собою”, хоча, “метод” Винниченка, на наш погляд, виявляв

більшу етичну цінність – розглядався не як власне принцип, а

безпосередньо залежав від моральності людини і, отже, міг бути або самим

моральним, або найаморальнішим. Тому український письменник так і не

наважився подати свої взірці “вищих людей”, ймовірно, інтуїтивно

відчувши, що “формальна” загальнолюдська мораль насправді є тією

“оболонкою”, що привертає усіх до єдиної людської основи.

 

Розташувати ці дві постаті в одній площині дозволяють і такі факти:

обидва –літератори, що прийшли у філософію, ідеї яких утворюють не

цілісну філософську систему, а швидше – філософські образи,

персоніфіковані і деперсоніфіковані (правила життя). Можна припустити,

що завдяки Ніцше Винниченко і знайшов альтернативне розуміння

моральності, яке співвідноситься з природою людини, однак, не можна

ототожнювати їх суто особистісну моральну рефлексію на події часу.

 

У третьому підрозділі дисертант намагається подати

екзистенціально-гуманістичні традиції в творчості Винниченка в їх

модерністичній інтерпретації. Навіть поверховий погляд на

екзистенціалізм – як на комплекс філософсько-антропологічних проблем, що

вирішуються методами, властивими багатьом різноманітним філософським

системам – дає підстави визначити Винниченка як мислителя

екзистенціального спрямування. Не перериваючи традиції української

філософської культури, де одним з найголовніших питань було “як досягти

щастя?”, він, в той же час, порушив проблеми, які дозволяють помістити

його мистецтво в один ряд з творчістю французьких екзистенціалістів.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ