UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЩоденник письменника' Ф.М.Достоєвського в його художньому світі: пошуки пророчого слова: Автореф. дис... канд. філол. наук / Л.М. Остапенко, НАН Украї
Автор
РозділДисертації, автореферати
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4212
Скачало322
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

века”), Достоєвський наприкінці 1876

року розпочав відверту регламентацію свого “пророчого” статусу.

Трансформувавши раніше апробований на мікрорівні ( стилістичної інтриги

) прийом словесної тавтологізації, Достоєвський посилив ступінь впливу

на свідомість читача за допомогою тавтологізації ідей. У такий спосіб

він не лише заявив про свою публічну присутність у духовному житті

Росії, але й виступив режисером цієї присутності на сцені “великого

історичного часу”.

 

У цьому діянні “пушкинская речь” стала тим кульмінаційним моментом, у

якому Достоєвський визначив свою роль вже не в історичному русі, але в

часі, розгорнутому в майбутнє, в перспективу. З огляду на значущість

пушкінського свята в очах культурної громадськості, можна говорити про

те, що Достоєвський, геніально вирахувавши час “виходу з-за куліс”, ніби

дезавуював межу між завершенням певного етапу в житті імперії і

апофеозом власної творчості, інакше кажучи, ототожнив свій творчий шлях

з цілим періодом російської історії.

 

Це доводить глибоко виважена режисура Достоєвським свого “з’явлення”.

Більш ніж дворічна пауза після виходу останнього випуску “Щоденника”,

всупереч обіцянці Достоєвського відновити видання за рік, виглядає як

хід заздалегідь спланованої гри, що мав підготувати читачів до іншої

форми сприйняття його слова. Мовчання Достоєвського, його самоусунення в

“письменництво”, в дійсності було розраховане на “визрівання” у

свідомості колишніх читачів “Щоденника” трансплантованих ним

ідеологічних домінант, які мали бути “впізнані” в очікуваному слові.

Удавана проблематичність участі Федора Михайловича у пушкінських святах

була, з його боку, засобом переконати публіку в тому, що “з’явлення” не

відбудеться і водночас підкреслити міру своєї цікавості світу як гарант

жаданості його слова.

 

У виголошенні “пушкинской речи” пророчий профіль Достоєвського набув

реальних, пластичних контурів. “З’явлення пророка” під час відкриття

пам’ятника Пушкіну найбільш виразно й об’ємно продемонструвало ті

прийоми моделювання авторського образу, котрі формувались протягом

всього періоду публікації “Щоденника” (“тавтологічна експансія”,

автокоментар, автоцитування, прийом “замовчування”), й підтвердилося

власне поведінкою Достоєвського протягом виступу (характером жестів,

зміною інтонації, специфічним використанням пауз). Зокрема, тавтологічна

експансія слова “пророцтво” вибудовує “внутрішній” сюжет “речи”,

передбачаючи не що інше, як екстраполяцію пророчого ореолу Пушкіна на

образ самого Достоєвського.

 

Важливим елементом “творчої поведінки” слід вважати і декламацію

Достоєвським двічі прочитаного на другому засіданні “Общества любителей

российской словесности” пушкінського “Пророка”, що відбулася одразу

після проголошення “речи” й, у такий спосіб, внесла останні штрихи до

“пророчого” профілю письменника.

 

Передрук “речи” у складі “Щоденника” та листування Федора Михайловича

після промови були засобами тиражування “пророчого” міфу достоєвського і

мали на меті сакралізацію його слова. Композиція серпневого випуску 1880

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ