Наталія Дзюбло
Досвід навчання дітей, педагогів, батьків стратегії ефективної поведінки
у конфлікті
Ми живемо в постійному русі та напруженні, що є в нашому суспільстві. Це
часто призводить до конфліктності із собою та іншими людьми. Конфліктні
ситуації майже завжди супроводжують навчально-виховний процес. Тому
одним з першочергових завдань психологічної служби є прогнозування,
профілактика та розв’язання конфліктів.
У нашому житті конфлікти присутні постійно. Вони виникають з різних
причин. Серед причин виникнення конфліктів називають невміння
взаємодіяти, конкуренцію, непорозуміння. Часто думки, погляди, ідеї
різних людей, які працюють разом, не співпадають, тому виникають
суперечки. Конфлікти трапляються через відмінності між людьми і
притаманні будь-якому колективу, групі людей. Саме тому люди, що
звертаються за допомогою до психолога, просять: “Навчіть мене не
конфліктувати”. Насправді життя без конфліктів – це ілюзія. Варто
зрозуміти, що конфлікт – це нормально, він може стати початком розвитку
гармонійних стосунків, можливістю реально щось змінити. Адже конфлікти
несуть як негативні, так і позитивні наслідки.
У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначити як загострення
суперечностей, що виникають у результаті відмінності у поглядах,
інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками
як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового
нав’язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості
та протиборства.
Нам, психологам, і вчителям, необхідно розрізняти причину і привід
виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так
і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різному. Причини не
завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому
приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.
Я як психолог мала змогу неодноразово спостерігати, що конфлікт може
виникнути непередбачено (випадково, ситуативно) чи викликатися
спеціально (провокуватися), загострюватися при виникненні «сприятливої»
ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в
поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних
суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюванні»
родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального
співіснування.
За результатами спостережень можу підтвердити, що найбільш типова форма
ексцесів, що сигналізують про конфлікт, — взаємна лайка, яка сама себе
живить: різке слово викликає грубість у відповідь, докір — стимулює
відповідну реакцію, але вже на іншому рівні, більш експресивному. Тому
можу впевнено сказати: «Щоб не втягнутись у конфліктну ситуацію, будьте
підкреслено спокійні: тримайтесь упевнено, говоріть стримано і владно,
уникайте багатослів’я, дивіться співбесіднику в очі. Витримка не
принижує вашого авторитету, а надто емоційна реакція — є демонстрацією
слабкості та невпевненості у своїй правоті.”
Під час свого спостереження я дійшла висновку: конфлікт — складне
психологічне явище, що може мати багато різновидів залежно від причин
виникнення, кількості і складу учасників, форми вияву, результатів та
ін. Кожен конфлікт розвивається і має певну послідовність стадій. Під
час конфлікту його учасники займають різні (часто — протилежні) позиції,
по-різному усвідомлюють та переживають ситуацію, що виникла.
N
P
R
P
а деяку владу над нею. Психічна структура особистості дитини досить
крихка, тому навіть слабкі утиски можуть призвести до вагомих наслідків.
Такі види конфліктів просто необхідно розв’язувати у найкоротший термін.
Першим кроком до виходу з конфліктної ситуації буде усвідомлення
вчителем, що поступки у конфлікті впливають на його статус позитивно.
У системі «педагог-педагог» зовсім інша ситуація.
Якщо конфлікти між учнями і вчителями виникають майже завжди через
невиконання дитиною вимог шкільної програми, погану поведінку чи надміру
прискіпливе ставлення педагога, то між педагогами відбувається зіткнення
інтересів через інші причини. Ними можуть бути: 1. Нерівність в
організації робочого місця. 2. Тиск адміністрації. 3. Суперництво за
володіння ресурсами.
Найшвидше вирішити такі конфлікти дозволяє метод, який передбачає
спільну діяльність над однією справою, причому досягнення успіху має
бути неможливим без досвіду, навичок усіх педагогічних працівників.
Спільна справа вимагає взаємодії, завдяки якій конфліктна ситуація
унеможливлюється.
Працюючи досить довго з дітьми, можу сказати, що виникнення та розвиток
конфліктів між учнями — явище досить поширене. Найчастіше такі суперечки
зринають і згасають дуже швидко. Це зумовлено перш за все тим, що діти
рідко вміють приховувати й стримувати емоції. При виникненні
непорозуміння учні одразу висловлюють усі свої почуття, тому
спостерігати класичний розвиток конфліктної ситуації вдається рідко. Це
добре, адже немає напруження, непорозуміння та інших негативних явищ. Та
якщо конфлікт таки почав розвиватись, його треба розв’язувати негайно,
адже, окрім емоційності, школярам притаманні ще і агресивність та
насильство. Вихід із такого типу конфлікту — комунікація через
посередника. Я відзначила, що дуже важливим є вміння звернута увагу
вчителя на характерологічні та особистісні риси учнів, бо з одним
потрібно розмовляти м’яко та вмовляти, а не попереджати, а на іншого
більше подіє переконання. Проте, незважаючи на форму висловлювань,
розмова має бути тактовною і не ображати дитину. Потрібно з’ясувати
причини суперечки і показати сторонам її позитив та шляхи розв’язання
Конфліктні ситуації між педагогічними працівниками та батьками учнів, на
жаль, теж не рідкість. Найчастіше вони виникають через сумніви щодо
професійного рівня педагогів. Відрізняються ці конфлікти від конфліктів
у інших системах бурхливим розвитком та швидкою можливістю виходу «за
стіни школи». Адже батьки часто шукають правди у вищих інстанціях. Тому
якщо у педагогів виникли труднощі з батьками, неправильно буде
приховувати це від адміністрації школи. Через те, що батьки в ході
конфлікту стають упевненими у некомпетентності педагога, продуктивної
комунікації не виходить. Саме тому для розв’язання конфлікту необхідне
залучення третьої особи. Ним може бути або представник адміністрації
школи, або наша психологічна служба, або будь-який інший педагогічний
працівник, досвід, компетенція та авторитет якого не викликають сумнівів
і недовіри. Далі необхідний аналіз ситуації, який задовольнить обидві
сторони.
Причин конфліктів безліч, але треба наголосити на тому, що саме
незадоволення внутрішніх потреб та невирішені внутрішні конфлікти
призводять не тільки до зовнішньої конфліктності, але й до різних
соматичних негараздів та хвороб.
Список використаних джерел:
Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология. – М.: ЮНИТИ, 1999.
2. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие – СПб.: Изд-во
Михайлова В.А. – 2000. – 349 с.
3. Киршбаум Э.И. Психолого-педагогический анализ конфликтных ситуаций в
педагогическом процессе: Дисс. канд. психол. наук. – Л., 1986.
Відомості про автора: Дзюбло Наталія Олексіївна, практичний психолог
Драбівецького навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ
ступенів – дошкільний навчальний заклад» Золотоніської районної ради
Черкаської області. E-mail: HYPERLINK “mailto:[email protected]”
[email protected]
PAGE
PAGE 5
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
