Ілона Костенко
Керований конфлікт як ресурс для особистісних змін
Конфлікт може виступати не тільки руйнуючою силою, а й стимулом до
позитивної динаміки та змін. Конфлікт може стати підштовхуючим фактором,
який сприяє розвитку особистості. Коли людина перебуває в стані
емоційного роздратування, коли хтось доторкається до її інтересів, в неї
активізуються внутрішні резерви, які піднімають в людині прихований
потенціал. Можливо, розкриються нові бачення ситуацій, з’являться цікаві
ідеї тощо. Таке сприймання конфлікту характерне для творчої людини, яка
є різносторонньою у поглядах, яка не мислить шаблонами і яка прагне до
змін.
Конфлікт може бути зумовлений потребою змін у людських взаємостосунках.
Конфлікт є протистоянням, зіткненням протилежних тенденцій, принципів,
еталонів поведінки щодо предмета конфлікту. З боку цілей конфлікт може
відбивати прагнення самоствердитися та самореалізуватися хоч на деякий
час.
На жаль, в освітньому середовищі конфлікт не завжди виступає стимулом до
позитивних змін. Людина сама повинна мати бажання і потребу винести з
конфлікту щось повчальне. Конфліктних ситуацій не уникнути, вони були, є
і будуть, допоки люди самі не вироблять в собі некритичне сприймання
іншого. Головне, навчитись правильно поводитись під час таких ситуацій
та розвинути в собі необхідність бачити конфлікт як шанс для змін.
Звісно ж, не кожна людина схильна до самоаналізу, не кожен може ширше
поглянути за межі шаблонного сприймання конфлікту. Для цього потрібен
помічник, який допоможе змінити стереотипні уявлення про конфлікт, і
враховуючи індивідуальні потреби кожного, навчить бачити конструктив
крізь проблемну ситуацію. Таким помічником може стати психолог. Він
допоможе проаналізувати певні конфліктні ситуації, подивитись на них
іншими очима.
На практиці, в освітньому середовищі, до психолога найчастіше
звертаються учні 8-11 класів, які мають сформований досвід стосовно
того, що конфлікт – це ситуації, коли кожен її учасник відстоює власні
інтереси, чітко стоїть на своїй позиції, при цьому часто проявляє
вербальну агресію. При більш ретельному спілкуванні з цим учнями
виявляється, що діти засвоїли стратегії поведінки у конфлікті від своїх
батьків. Для більшості учнів, конфлікти – це з’ясування стосунків, при
цьому кожен вважає винним у конфлікті іншого.
Звісно ж, у процесі спілкуванні психолог і учні розглядають кроки виходу
з конфліктів, шляхи, які допоможуть не довести конфлікт до критичної
точки, але цього недостатньо. Важливо навчити учнів аналізувати ситуації
і знаходити в них позитивні уроки, розглядати конфліктні ситуації як
такі, які вказують на те, що слід щось змінити в своїх поглядах. Можна
спробувати разом з учнями розглянути конфлікти, виробляючи потребу у
вислуховуванні іншої сторони без критики. Якщо учень спробує це з
психологом під час занять чи індивідуально, велика ймовірність, що такі
дії закріпляться на поведінковому рівні і, можливо, учень погляне на
конфлікт як на ситуації розгляду позицій один одного та події, які
формують нові ідеї.
\ t ? b
d
®
?
,.`d|‚ouue
h¶
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
