Людмила Петренко
Конфлікт як явище в сучасному шкільному соціумі:
формат «учитель-учень»
Конфлікт (від латинської conflictus – “боротися разом”) є щоденним
фактором життя, котрий охоплює всі його прояви [5,92]. Прагнення
з’ясувати суть аналізованого явища, адекватно його репрезентувати
призвело до появи численних наукових публікацій (А.М. Бандурко,
Ф.М.Бородкін, І.М.Тічанова, Н.М.Коряк, В.М.Нагаєв, Д.І.Скотт,
В.О.Храмов, М.В.Цюрупа та ін.). Метою розвідки є спроба репрезентації
конфлікту як явища в сучасному шкільному соціумі у форматі
“учитель-учень”.
Проблема конфлікту не втрачає актуальності протягом усього усвідомленого
буття людства. Його гострота по-особливому відчувається на “зламі”
періодів суспільного розвитку [4, 3; 7, 5]. Один із найуспішніших
теоретиків конфлікту Рудольф Дарендорф наголошував: “Той, хто вміє
впоратися з конфліктами шляхом їх визнання та регулювання, бере під свій
контроль ритм історії” [7,6]. М.В. Цюрупа зазначає, що “сучасний ритм
людської історії в пікових проявах свідчить про “тотальність” конфліктів
у сучасному світі”; з одного боку, між цивілізаціями, з іншого – в
навчанні, побуті тощо [7, 6].
Велику частину часу дитина та підліток проводить у освітніх закладах, що
нерідко супроводжується конфліктами, відповідно – стресами, відчуттям
незадоволеності та под. [1, 250; 24]. Наведу приклад типової гострої
педагогічної ситуації. Молодий вчитель викликає до дошки учня для
аналізу мовних явищ, але учень не зміг виконати завдання. Вчитель
запрошує до відповіді ще декількох школярів. Дисципліна в класі
погіршується. На дошці з’являється слово з помилками. Вчитель спочатку
цього не помічає. Учні поводяться галасливо, вчитель звертається до них,
але результату не досягає. Лунає дзвінок. Урок фактично зірвано.
Вчитель у школі може бути людиною-посередником (медіатором) між учнями,
учасниками конфлікту, або між їхніми батьками. Інколи у спілкуванні між
учителем і учнем домінують категорії імперативності, модальність
повинності, при цьому складовою формою є вираз: “Ти повинен…” Серед
варіантів можуть бути такі: “уважно слухати”, “…не відволікатися”, “…не
розмовляти з сусідами”, “поважати вчителів, батьків, дорослих”,
“…слухати старших”, “завжди мати при собі щоденник” тощо. Без сумніву,
імперативність у стосунках вчителя і учня може спричинити конфліктні
ситуації. Натомість варто в навчальному процесі використовувати фрази на
зразок:“Я переконана (переконаний), ти можеш дуже гарно навчатися”, “Ти
знаєш, що поважне ставлення до старших, літніх людей є ознакою культури
особистості”, “Кожен може мати власну думку, проте до думки поважної
людини варто дослухатися” тощо.
? bdfO
Oe
a
&
a
a
3не допускати некомпетентності при викладанні навчальної дисципліни; 3)
використовувати опосередковані (непрямі) способи впливу на учнівську
молодь; 4) озброїтися спеціальними прийомами оцінювання вчинків дитини
та підлітка (наприклад, парціальна негативна оцінка, за котрою учень
усвідомлює, що в певній, конкретній ситуації він помилився, проте з
часом можна виправитися тощо); 5) спільна діяльність підвищує авторитет
комунікантів; 6) конкретність вчителя знижує напруження під час
спілкування [1,26;3,26;5,92;6,95].
Коректне розв’язання конфліктних ситуацій є однією з головних складових
професійної компетентності педагога, важливим у психологічному вмінні
вчителя є вміння не допустити конфліктну ситуацію. Приблизно так
виглядає початок та розвиток конфліктної взаємодії: учень бешкетує –
учитель підвищує голос, демонструючи власну педагогічну
некомпетентність, а в результаті дитячий колектив перестає позитивно
сприймати вчителя.
Отже, конфлікт є невід’ємною складовою життя, також почасти і
навчального процесу, є проявом незгоди між людьми, групами людей тощо.
Слід усвідомлювати, що це, насамперед, взаємодія, взаємовплив, діалог.
Без сумніву, конфлікт може спричинити згодом розвиток гармонійних
відносин, докорінно щось змінити за умови позитивно налаштованих
суб’єктів комунікативного акту. Необхідно підтримувати, задовольнити
обидві сторони та шляхом взаємного толерантного ставлення досягти
консенсусу чи компромісу.
Список використаних джерел:
Басараб Л.В. Оминаймо гострі кути! Конфлікти в дитячому колективі. Л.В.
Басараб //Шкільному психологу. 2011 – №5. – С.25-27.
Варій М.Й. Психологія особистості: Навч. пос. М.Й. Варій – К.: Центр
навчальної літератури, 2008. – 592 с.
Кириленко А.І. Конфлікти між учителями й учнями. Способи їх розв’язання
/А.І. Кириленко// Шкільному психологу. 2011 – №4. – С.24-28.
Нагаєв В.М. Кофліктологія: курс лекцій (модульний варіант). Навчальний
посібник /В.М. Нагаєв. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 198 с.
Панченко Н. Як поводитися в конфліктній ситуації? /Н. Панченко//
Позакласний час. – 2006. – №7-8. – С. 92-93.
Сивакова Л.Ю., Костенко Т.Г. Конфлікти та причини їх виникнення /Л.Ю.
Сивакова, Т.Г. Костенко// Позакласний час. – 2006. – №7-8. – С. 94-98.
Цюрупа М.В. Основи конфліктології та теорії переговорів: Навчальний
посібник /М.В. Цюрупа. – К.: Кондор, 2004. – 172 с.
Відомості про автора: Петренко Людмила Миколаївна, соціальний педагог
Тернівської загальноосвітньої школи I-III ступенів Смілянської районної
ради Черкаської області. E-mail: [email protected]
PAGE
PAGE 3
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
