Наталія Ткаченко
Організована конфліктна взаємодія як шлях до згоди
Відколи існує дві думки, відтоді існує конфлікт. Кожна людина
індивідуальна, зі своїми бажаннями, потребами, прагненнями. А якщо
прагнення однієї людини заважають реалізації бажань іншої, то
відповідно, виникає конфлікт. Тому тема конфлікту в освітньому
середовищі як потреби змін є вельми актуальною.
Гармонійний розвиток особистості багато в чому визначається тим, у якому
колективі вона знаходиться. Колектив стає засобом формування особистості
тільки тоді, коли в ньому є позитивний психологічний клімат, адже
сприятливий психологічний клімат є запорукою успіху у формуванні
гуманних взаємин.
Психологічний клімат – емоційно-психологічний настрій колективу, у якому
на емоційному рівні відображаються особисті й ділові взаємовідносини
членів колективу, обумовлені їх ціннісними орієнтаціями, моральним
нормами й інтересами.
Психологічний клімат формується під впливом двох факторів: 1.
Мікросоціальні умови: специфіка функцій колективу щодо поділу праці,
ступінь ізолювання колективу від широкого соціального середовища, його
віковий склад і розподіл за статтю; 2. Соціально-психологічна атмосфера
суспільства (вплив суспільних подій на життя колективів, що можуть
призводити до конфліктів).
Навколо явища конфлікту склався цілий світ забобонів і міфів,
притаманних не тільки повсякденному мисленню, але і більшості начебто
професійних робіт і популярних посібників. Якби ці забобони і міфи мало
впливали на практику вирішення конфліктів, то про них не варто було би
турбуватися і можна було би залишити для уїдливих дискусій вузьких
фахівців. Тільки от справа в тому, що головні помилки щодо конфлікту як
явища і як терміна призводять до суттєвих ускладнень на
практиці, перешкоджають освоєнню конструктивних підходів до конфліктів і
заважають створенню точніших моделей і технологій вирішення конфліктів.
У багатьох словниках і підручниках автори, особливо не замислюючись над
уже звичними виразами, відповідають, що конфлікт – це зіткнення
інтересів, думок і дій людей і організацій. Але ж у реальності
соціального життя стикаються тільки люди, які і є носіями і
розпорядниками інтересів, думок і дій – самі по собі інтереси, думки і
дії ні з чим зіткнутися не можуть, а якщо навіть і зіткнуться, то жодним
чином не зможуть на це зіткнення відреагувати.
Складова зовнішньої сторони конфлікту – це переживання і дії людини,
пов’язані з тим, що під загрозою опиняються її соціальні якості та
соціальні виміри (оцінки).
Конфлікт, таким чином, – це проблеми з образом «Я», з самосприйнятям у
двох вимірах – індивідуальному і соціальному.
Це особливий тип проблем і особливий цілий світ процесів і явищ
внутрішнього життя людини, але з такими зовнішніми проявами, які ми
легко плутаємо з характером або з діловими якостями особистості, а також
з процесом вирішення дійсно зовнішніх завдань і проблем.
Для розуміння цієї проблеми в осягненні поняття конфлікту спробуємо
використати аналогію з картинкою і з механізмом створення картинки.
Fuue6
8
`
8
h‘
6ле з гравцями – «картинка», а культура, традиції, норми і правила –
«механізм картинки».
Є технології вирішення об’єктивних проблем, є технології вирішення
конфліктів і є необхідність ці обидва процеси об’єднувати (але не
змішувати!).
Будь-яка технологія передбачає дотримання певних правил і володіння
певним набором навичок. Відповідно, будь-яка поведінка в конфлікті,
навіть якщо вона не усвідомлена і начебто не контролюється його
учасниками, все одно може бути розглянута як гра (типу спортивної) з
певними правилами, а якість і ефективність цієї гри в істотному ступені
визначається кваліфікацією гравців, тобто тим, як вони вміють виконувати
ті чи інші технічні прийоми.
Етап розв’язання міжособистісного конфлікту є найскладнішим завданням
для його учасників, яке потребує прояву творчості. Саме міжособистісний
рівень передусім вимагає вникнути в психологічну сутність суперечностей
між сторонами, що конфліктують, не віддаючи переваги тому чи іншому
опонентові.
Слід відзначити, що конфлікти можуть розв’язуватись як у результаті
прийняття та реалізації системи заходів цілеспрямованого впливу на
обидві протидіючі сторони, так і шляхом самоплинного перебігу, коли
учасники чи треті особи не вживають для регулювання процесу ніяких
зусиль.
Хоча конфлікти можуть носити негативний характер, з конфліктами, як
явищем неминучим, не треба боротися. Ними треба управляти. Правильно
організована конфліктна взаємодія – це вірний, хоча і не легкий шлях до
згоди. Конфлікти можуть виникати практично у всіх сферах людського
життя, у тому числі і при здійсненні професійної діяльності. Організація
і зміст діяльності визначають специфіку конфлікту. Мають характерні
особливості і педагогічні конфлікти. Проте в будь-кому конфлікті як
соціально-психологічному явищі в діалектичній єдності представлено
загальне, особливе і одиничне.
Конфлікти можуть мати як негативні, так і позитивні наслідки. Якщо вони
сприяють ухваленню обґрунтованих рішень і розвитку взаємостосунків, то
їх називають функціональними (конструктивними). Конфлікти що заважають
ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають дисфункціональними
(деструктивними). Підкреслимо ще раз – треба не знищити всі умови для
виникнення конфліктів, а навчитися правильно ними управляти. Щоб
направити конфлікти в конструктивне русло, необхідно уміти їх
аналізувати, розуміти їх причини і можливі наслідки.
Більшість дослідників схильні вважати, що існування суспільства без
конфліктів неможливе, оскільки конфлікт є невід’ємною частиною буття
людей, джерелом змін, що відбуваються в суспільстві.
Список використаних джерел:
1. Практическая психология для преподавателей. – М.:
Информационно-издательский дом “Филинь”, 1997. – 328 с.
2. Социология: Учебник для вузов / под ред. Лавриненко В.Н. – М.:
Культура и спорт, ЮНИТИ, 1998. – 349 с.
3. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. –
М., 1991. – 200 с.
4. Якунин В.А. Педагогическая психология: Учеб. пособие – СПб.: Изд-во
Михайлова В.А. – 2000. – 349 с.
5. Киршбаум Э.И. Психолого-педагогический анализ конфликтных ситуаций в
педагогическом процессе: Дисс. канд. психол. наук. – Л., 1986.
6. Волков Є.Н., доцент кафедри загального та стратегічного менеджменту
НФ НДУ ВШЕ. Методичні матеріали.
Відомості про автора: Ткаченко Наталія Валеріївна, практичний психолог
Звенигородської загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної
ради. E-mail: [email protected]
PAGE
PAGE 4
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
