Шкуренко Катерина Петрівн,
вчитель математики та фізики
Тинівської загальноосвітньої
школи І- ІІІ ступенів
Жашківської районної ради
Черкаської області
Профілактика професійного вигорання та професійної деформації
педпрацівника.
Складна соціально- економічна ситуація в країні негативно впливає на
здоров’я та відношення до роботи працівників освіти.
Дана стаття містить аналіз подій , які впливають на професійну
деформацію вчителя, проблемні аспекти ,які ведуть до них , а також
форми та методи профілактики емоційного вигорання педпрацівників.
Учень – це не посудина, яку слід
наповнити, а
факел,
який
треба запалити .
К.Ушинський
Покликання вчителя – запалити цей факел . Діяльність учителя – одна з
найбільш складних і відповідальних. Кожного дня йому доводиться
розв’язувати широке коло завдань навчання і виховання учнів в сучасних
умовах розбудови національної школи . Шлях до успіху в педагогічній
роботі проходить складні випробування : трапляються помилки , не
вистачає досвіду, інколи розчаровують умови життя. Але, якщо в твоєму
серці є високе покликання, якщо ти любиш школу, маєш надзвичайну
ерудицію, майстерність та творчий підхід до справи – це головні складові
успіху.
Та вчитель і учень не ізольовані від світу, від спілкування. Якщо
батьки з неповагою ставляться до педагогів, то дуже важко вчителю
виховати в дитині порядність, любов і повагу до людей.
Життя розсудить дорослих, але педагогу потрібно чимало сил та мужності
аби кожного дня з посмішкою заходити до класу, обіймати поглядом
слухняних і «важких» дітей, дарувати їм любов та мудрість.
Але не всі вчителі витримують таке навантаження.
Професійна деформація вчителя полягає в тому, що на уроці він в певний
момент починає штучно вишукувати помилки в роботах учнів. Вдома такий
педагог починає оцінювати дії родичів, часом надто суворо (подумки,
вимірюючи все за 5-бальною шкалою), аналізує прийнятність чи
неприйнятність дій незнайомих людей на вулиці, обурюється відсутністю
культури і т.д.
«Професійне вигорання» є наслідком некерованого стресу, викликаного
міжособистісним спілкуванням в професійній діяльності. Постійна втома,
відсутність соціальної підтримки, невизначеність, виснаженість,
підвищена тривожність – основні прояви стресу.
На професійне вигорання вчителя впливають такі фактори:
Якщо раніше у кінофільмах вчителя показували тільки з позитивної
сторони, то останнім часом , особливо в зарубіжних фільмах, вчитель –
об’єкт насмішок . Про яке виховання поваги до вчителя тоді може йти
мова?
Батьки намагаються відвести вчителям не 50% виховного процесу, а всі
100%. Часто доводиться чути від батьків: «Швидше б закінчились канікули,
та діти пішли в школу». Батьки не можуть довго витримувати своїх чад, а
вчителі змушені не тільки слідкувати за ними, але й виховувати, навчати.
Відомо, що з більшою повагою люди ставляться до тих, хто заможніший. А
неадекватне оцінювання праці педагога з боку держави ставить вчителя на
найнижчу сходинку.
Хамство і недисциплінованість учнів з кожним роком розцвітає все більше.
Учні спеціально виводять вчителя з рівноваги , а потім знімають на відео
та поміщають в Інтернет.
В усьому, що трапляється із школярами завжди винен вчитель, а не батьки
чи суспільство.
Професійна діяльність вчителя завжди містить у собі перевантажену
емоціями комунікативну діяльність: спілкування з учнями, колегами,
адміністрацією, батьками.
Найшвидше «вигорають» ті педагоги, які йшли в цю професію за покликанням
душі, тому що вони викладаються сповна, виконують і свою і «чужу»
роботу, адже адміністрація любить загружати роботою «тих, хто везе».
Крім того, вчителі, які люблять свою професію, близько до серця
приймають не тільки свої невдачі, але й невдачі учнів. Якщо в
матеріальній сфері видно наслідки своєї праці сповна, то вчителеві треба
працювати роки, щоб побачити предмет свого творіння. Нікого так не
відвідує почуття невдоволення, як учителя. Учитель зобов’язаний
працювати правильно, тільки добре. Йому часто ніколи подумати про себе,
бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, а
щастя.
”
J
THo8
U
”
H
J
r
°
?
TH
i
ha
h
Основною причиною професійного вигорання педагога є необхідність
виявляти почуття турботи про учня. Останнім часом чітко простежується
факт втрати інтересу до учня як до особистості, неприйняття його таким,
яким він є, спрощення емоційної сторони професійного спілкування. У
багатьох педагогів проявляється розчарування, хронічна втома, апатія,
смуток, тривожність.
Прагнення вчителя повчати може отруїти життя йому і оточуючим, бо всім
доводиться терпіти повчаючі інтонації, його впевненість у правоті і
ставлення до співрозмовників, як до дітей. У той же час, якщо вчитель
контролює своє бажання повчати, то з ним легко, цікаво і приємно
спілкуватися.
Проблемні аспекти взаємовідносин, що ведуть до емоційного вигорання та
професійної деформації:
Зниження самооцінки. Вчителі, яких поважали, які відчували повну
взаємовіддачу від учнів, з часом помічають, що діти не захоплюються його
предметом. Вони починають шукати інший підхід до дітей, і якщо не
знаходять, відчувають безпорадність і апатію, а потім і відчай.
Самотність. Вчителі, що страждають від емоційного вигорання, не в змозі
встановити тісні контакти не тільки з учнями, а й з оточуючими людьми.
Виникають конфлікти з батьками (вчитель без видимих причин накидається
на учня), з колегами (вважає тільки свою точку зору правильною), з
адміністрацією школи.
Ті, хто схильний до вигорання, стають песимістами. Взаємодіючи на роботі
із своїми колегами вони можуть перетворити групу вчителів у
«вигораючих».
Синдром емоційного вигорання проявляється в :
– почутті байдужості, емоційного виснаження,знемоги ( вчитель не може
віддаватися роботі так, як раніше);
– розвиткові негативного ставлення до своїх колег ;
– нестачі почуття професійної майстерності;
– нечіткій організації і плануванні праці , багатогодинній роботі;
– в наявності «важких » підлітків.
Профілактика вигорання.
– Зменшити професійну загрузку, щоб мати можливість займатися хобі,
шукати цікаві справи.
– Більше спілкуватися з близькими, знаходити час для відпочинку на
природі, адже зв’язок з природою надає людині додаткових сил .
– Підтримувати в собі оптимістичні, позитивні установки.
– Навчитися справлятися з емоційним перевантаженням за допомогою музики,
спорту, читання цікавої літератури, розгадування кросвордів і т.д.
– Кожний вихідний і кожна перерва в школі повинні бути для відпочинку, а
не для термінових справ. Адже, на перерві вчитель слідкує за учнями, або
відповідає на їх запитання, виставляє оцінки. А потім, провівши 5-6
уроків виснажений настільки, що, прийшовши додому потребує хоча б
годинного відпочинку. А так, як кожного вдома ждуть сімейні справи, про
відпочинок не може й бути мови. От тоді вчитель зриває весь гнів на
членах родини.
– Не накопичувати в собі негативні емоції. Необхідно ділитися з
оточуючими, розповідати про свої проблеми, але і вислухати
співрозмовника.
Я переконана, що головне завдання вчителя – зробити навчання цікавим.
Для учня – посильним, результативним, для вчителя – радісним.
Паростки добра, здорового способу життя, які вчитель сіє у душах
вихованців, дають добрі сходи. Ніколи не потрібно зупинятися на
досягнутому, любити дітей, з їх недоліками і сюрпризами .
По відношенню до своїх учнів важливо використовувати такі принципи:
– по-перше, неможливо виховати в інших ті якості, якими не володієш сам,
як не можна навчити тому, чого сам не знаєш і не вмієш;
– по-друге, не слід розраховувати на позитивний результат, прямо
нав’язуючи свою волю. Ліпше спробувати перетворити її на внутрішню
потребу самих вихованців.
Використання означеного принципу в педагогічній діяльності дозволяє
уникати конфліктних ситуацій та виключає можливість зірваних уроків. З
усіх чеснот, які відзначають справжнього педагога, слід виділити такі:
Вміння стримувати негативні емоції.
Бажання бачити в людях взагалі, і в своїх учнях зокрема, тільки хороше.
Кожен педагог повинен бути вродженим психологом.
Ці принципи та чесноти допоможуть вчителю якомога далі відстрочити
процес професійної деформації та емоційного вигорання.
Дуже правильно сказав про покликання вчителя мій земляк Володимир
Гребенюк:
Вчитель – це мудрість країни,
Вчитель – це школа і клас.
Вчитель – майбутнє дитини,
Те, що чекає на нас.
Вчитель – поняття широке,
Вчитель – це він, я і ти.
Вчитель – звання це високе,
Як його важко нести.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
