Головченко Тетяна Іванівна,
вчитель початкових класів
Смілянської загальноосвітньої
школи І-ІІІ ступенів № 7
Смілянської міської ради
Черкаської області
Ефективні практики, форми і методи профілактики професійного
(емоційного) вигорання та професійної деформації педагогічного
працівника
В роботі ставлю за мету: поділитися з колегами техніками боротьби
зі своїми негативними думками, які застосовую і сама. Скористатися
порадами, що потрібно, та чого не потрібно робити при вигоранні. Та
пропоную міфи тих, хто вже згорів.
Перевірте: чи не ваша це позиція?
Згідно визначенню ВООЗ (2001) «синдром вигорання (burnout syndrome) – це
фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується
порушенням продуктивності в роботі і втомою, безсонням, підвищеною
схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або
інших психоактивних речовин, з метою отримання тимчасового полегшення,
що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності і (у багатьох
випадках) суїцидальної поведінки.
Цей синдром, зазвичай, розцінюється як стрес-реакція у відповідь на
безжальні виробничі і емоційні вимоги, що походять від зайвої відданості
людини своїй роботі з супутньою цьому зневагою до сімейного життя або
відпочинку.
Синдром професійного вигорання – найнебезпечніше захворювання тих, хто
працює з людьми, всіх, чия діяльність неможлива без спілкування.
Невипадково, перший дослідник цього явища Кристина Маслач, назвала свою
книгу «Емоційне згорання – плата за співчуття».
За оцінками фахівців, наймогутнішу руйнуючу дію на людину чинять його
негативні переконання. Існують техніки боротьби зі своїми негативними
думками.
Техніка 1. «Відрізати, відкинути». Ця техніка придатна для роботи з
будь-якими негативними думками («у мене знову нічого не вийде…», «все
це без толку» та ін.). Як тільки відчуєте, що у вас з’явилась подібна
думка, – негайно «відріжте її і відкиньте», зробивши для цього різкий,
такий, що «відрізає», жест лівою рукою і зорово уявивши, як ви
відрізуєте і відкидаєте цю думку.
Після цього відкидаючого жесту, продовжуйте далі займатися
візуалізацією: помістіть на місце видаленої негативної думки іншу
(звичайно ж, позитивну).
Техніка 2. «Лейбл, або Ярлик». Якщо в голову прийшла негативна думка,
треба в думках відсторонитися від неї і спостерігати за нею з боку, але
не дозволяти цій думці оволодіти собою. Деякі вважають, що дія цієї
техніки посилюється, коли ви уявите, що не просто «витягнули» негативну
думку зовні, але провели в уяві деякі дії над нею. Наприклад, уявили,
неначе бризнули на неї фарбою з балончика, помітили її (отруйно-зелена,
канарково-жовта…) і вже тепер спостерігаєте з боку.
Негативні думки мають силу тільки над вами і лише в тому випадку, якщо
ви реагуєте на них страхом, тривогою. Вони отримують цю силу від вас. Як
тільки ви перестаєте на них реагувати, вони втрачають владу. Скажіть:
«Це всього лише негативна думка!».
Техніка 3. «Перебільшення». Як тільки виявиться негативна думка,
перебільшіть її до абсурду, зробіть її смішною.
Техніка 4. «Визнання своїх принад». Допомагає при зайвій
самокритичності. Одна з протиотрут – усвідомити, що ви, так само як і
інші люди, не можете і не повинні бути досконалістю. Але ви достатньо
хороші для того, щоб жити, радіти і, звичайно, бути успішним.
Щодня, коли ви стоїте перед дзеркалом та збираєтеся на роботу, упевнено
дивіться у дзеркало, прямо в очі самому собі і говоріть не менше трьох
разів: «Я, звичайно, не досконалість, але достатньо хороший (хороша)!».
Другою проблемою професійного вигорання є невміння регулювати свій
емоційний стан. Цьому теж можна навчитися, використовуючи деякі вправи.
Вправа 1. «Мавпа». Уявіть собі ситуацію неприємної розмови, наприклад, з
колегою. Останній дозволив собі досить нечемний тон в розмові з вами і
несправедливі зауваження. Дорогою додому ви знову, і знову згадуєте
неприємну бесіду, і відчуття образи переповнює вас. Як ви не намагаєтеся
забути людину, яка вас образила, вам це не вдається.
Замість того, щоб насильно викреслювати цю людину з пам’яті,
постарайтеся максимально наблизити її. Спробуйте по дорозі зіграти роль
людини, яка вас образила. Наслідуйте її ході, манері поводитися,
програйте її роздуми, її сімейну ситуацію, нарешті, її відношення до
розмови з вами. Через декілька хвилин такої гри ви зможете відчути
зниження внутрішньої напруги і зміну свого відношення до конфлікту, до
колеги, побачите в ній багато позитивного, того, що ви не помічали
раніше, і зможете її зрозуміти. Наслідки такої гри виявляться вже на
інший день, коли ви прийдете на роботу. Людина, яка вас образила, із
здивуванням відчує, що ви не несете в собі негативного внутрішнього
стану, ви доброзичливі і спокійні, і сама, у свою чергу, почне прагнути
до залагоджування конфлікту.
Вправа 2. «Прес». Ця вправа нейтралізує негативні емоції гніву,
роздратування, підвищеної тривожності, агресії.
Уявіть в середині себе, на рівні грудей, могутній прес, який рухається
зверху вниз, пригнічуючи виникаючу негативну енергію і пов’язану з нею
внутрішню напругу. При виконанні вправи важливо досягнути виразного
відчуття фізичної тяжкості внутрішнього пресу, що пригнічує і як би
виштовхує вниз небажану негативну енергію.
Вправа 3. «Внутрішній промінь». Цю вправу спрямовано на зняття
стомленості, отримання внутрішнього спокою.
t
o
u
nanaOEOEO»?¦?~nXFX” h¶
+ h¶
h¶
????????!?u
*rtOaeeo`
b
. h¶
h¶
+ h¶
+ h¶
“ючим світлом. По мірі руху променя, розгладжуються зморшки, зникає
напруга в області потилиці, розгладжується складка на лобі, опускаються
плечі, звільняються шия і груди. Внутрішній промінь як би формує нову
зовнішність людини, спокійної і задоволеної собою, своїм життям,
професією.
Що потрібно та чого не потрібно робити при вигоранні?
НЕ приховуйте своїх відчуттів. Проявляйте ваші емоції і давайте
можливість вашим друзям обговорювати їх разом з вами.
НЕ уникайте говорити про те, що трапилось.
НЕ дозволяйте вашому відчуттю зупиняти вас, коли інші надають вам шанс
говорити або пропонують допомогу.
НЕ чекайте, що важкі стани пройдуть самі по собі.
Виділяйте достатньо часу для сну, відпочинку, роздумів.
Намагайтесь зберегти нормальний розпорядок вашого життя, наскільки це
можливо.
Міфи тих, хто вже згорів*
Психологи вважають: щоб не стати жертвою синдрому, потрібно, перш за
все, правильно ставитися до себе, до інших людей та до своєї роботи.
Найчастіше емоційно згорають люди, що випробовують чотири поширені міфи.
Міф перший: “Жити треба для людей”
Основна ідея цього міфу – “людина повинна жертвувати собою заради
інших”. У таких людей відмова від власних інтересів поєднується із
запереченням самої можливості бути слабким, просити про допомогу. Вони
забороняють собі звичайні відчуття: у них не може бути просто любові і
просто роботи – лише велика пристрасть і великі досягнення. Від такої
напруги можна і перегоріти.
Носії цього міфу в глибині душі вважають себе кращими за всіх і нікому
не довіряють. Їх душа стогне від браку ніжності, турботи, любові, але
признатися в цьому – вище за їх сили.
Поради для “світочів”:
Пам’ятаєте: ви не монумент, а жива людина, а значить, маєте право
поклопотатися про себе. Почніть з того, що розділіть час для роботи і
для особистого життя і більше ніколи не плутайте їх.
Більше за все ви потребуєте підтримки близьких. Впустіть до свого життя
декілька “довірених людей”, які не пов’язані з вами робочими стосунками.
Скажіть собі: з цими людьми я буду ділитися почуттями, жартувати, а якщо
потрібно, попрошу їх допомоги.
Міф другий: “Якщо не я, то хто ж?”
Така людина відчуває себе в своїй тарілці, лише, коли когось рятує. Одні
роблять це професійно, вибираючи спеціальність педагога, медсестри,
соціального працівника. Інші рятують “на громадських засадах”: у них
обов’язково є купа знайомих-невдах – друг з проблемами, нещасна подруга,
чоловік-алкоголік… Подібні люди здатні довести кого завгодно до
«сказу» своєю турботою і порадами з будь-якого приводу. Але якщо
заглянути глибше, виявиться, що “порятунок потопаючих” для них – єдино
доступний спосіб відчути себе потрібним і знайти деяку владу над іншими.
Поради для “рятівників”:
З’ясуйте раз і назавжди: якщо ви живете тільки життям інших, то
ризикуєте ніколи не прожити своє власне.
Якщо ви “професійний рятівник “, візьміть за правило давати поради і
опікати людей тільки на роботі.
Кращий спосіб поклопотатися про людину – допомогти їй зрозуміти, що вона
може вирішувати проблеми самостійно. Спробуйте діяти саме так, а не
звалюйте на себе вантаж чужих турбот.
Кожного разу, коли вам хочеться кого-небудь врятувати, ставте собі два
питання: “Чи так вже їй це потрібно?” і “Може, людина справиться сама?”.
Міф третій: “Я повинен бути для всіх хорошим”
Про таких людей говорять: “Хоче бути червонцем”. Вони м’які і податливі,
підлаштовуються до кожного, аж до повного розчинення в інших. Для них
важко, майже неможливо відмовити кому-небудь в проханні, сказати “ні”,
адже люди можуть образитися! Оточуючі цим із радістю користуються, і
поступово під усмішкою “червонця” розгоряються образа і гнів, що
випалюють людину зсередини.
Втілення цього міфу – герой фільму “Осінній марафон”. Він боїться
образити стару знайому і редагує її бездарний текст, коли “горить”
власний переклад; боїться образити і дружину, і коханку… Підсумок –
все горить синім полум’ям.
Поради для “червонців”:
Є чудовий афоризм: “Заспокойся: ти не можеш бути лицем до всіх, комусь
дістаються і інші сторони!” Великими буквами напишіть його на аркуші і
повісьте на тій стіні, куди найчастіше звертається ваш погляд.
Добре вивчіть не тільки свої обов’язки, але і права. Пам’ятаєте: у вас є
право бути собою і діяти в своїх інтересах, право говорити і бути
почутим і ще безліч інших прав.
Навчіться говорити “немає!”, не відчуваючи при цьому ні роздратування,
ні провини. Якщо зробити це самостійно не виходить, зверніться до
психолога.
Не бійтеся, що на вас образяться: ображається той, кому вигідно, – таким
чином, людина маніпулює вами.
Міф четвертий: “Робота над усе!”
Прихильники цього міфу будують життя по відомій пісні: “Все вище, і
вище, і вище…”. Завершивши одну справу, не дають собі можливості
зупинитися, озирнутися, порадіти, а без передиху відшукують і штурмують
ще вищу гору. Справа ускладнюється тим, що трудоголіки дуже серйозно
ставляться до роботи і переконані, що краще ніхто її не зробить. Поради
для трудоголіків:
Пам’ятаєте: “Безсердечність до себе – це теж каліцтво”. Ви маєте право
на вільний час!
Йдучи з роботи, не тільки гасіть світло, а і залишайте всі думки.
Прийшовши додому, відразу прийміть душ і переодягніться. Так ви
психологічно розмежуєте дві різні сфери життя: роботу і відпочинок.
* Типологію особистісних міфів вперше було опубліковано в журналі
«Здоровье». Див.: Осухова Н.Г. , Баринова А.Е. Сгоревшие на работе //
Здоровье, 2003, №9
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
