Оцінка результативності професійної діяльності як засіб профілактики
емоційного вигорання педагогів.
Ракітіна Вікторія Миколаївна, практичний психолог
гімназії ім. С. Д .Скляренка
м. Золотоноша
Черкаської області
У даному матеріалі вказані шляхи формування адекватної оцінки
результативності професійної діяльності педагогів та її вплив на
профілактику емоційного вигорання.
Одним із факторів, що впливає на емоційне вигорання у педагогів та
психологів – це оцінка, яку педагог виносить сам собі, характеризуючи
ефективність своєї праці. Педагогічні професії належать до допомагаючи
професій, і в них приходять люди, для яких сенс життя зв’язаний з
допомогою іншим, з перевтіленням культурного та морального середовища
навколо себе. У випадку неможливості реалізувати повністю цю мету, вони
можуть переживати суб’єктивне відчуття професійної неефективності,
негативні емоції провини, сорому, пригніченості, роздратування по
відношенню до самого себе та інші негативні емоції, що приводять до
емоційного та професійного вигорання.
Тому для профілактики професійного вигорання надзвичайно важливо:
Вивчати психологічні причини, через які у педагогів самооцінка та оцінка
результатів праці може не відповідати реальності;
Формувати адекватні критерії професіоналізму та професійної успішності;
Досліджувати і пропонувати методи оцінки та самооцінки, які педагог міг
би використовувати самостійно аналізуючи свою діяльність.
Всі ці напрямки роботи допоможуть педагогу бути більш реалістичним в
оцінці своєї професійної ефективності. Більш того, вони є необхідними
компонентами таких методів роботи, що спрямовані на підвищення рівня
професійної компетенції, як робота з професійним супервізором, робота в
групі рівних, а також власний самоаналіз.
В даних тезах пропонуються до розгляду 1)деякі концепції, які можуть
бути використані для розуміння особистісних причин, за якими педагоги
недооцінюють свою професійну ефективність ; 2) Деякі специфічні
професійні знання, необхідні для формування адекватної оцінки і
самооцінки педагогічної праці.
Розглянемо перш за все особистісні причини недооцінки професійної
ефективності.
1. Недооцінка професійної ефективності перш за все пов’язана із
завищеними вимогами. Завищені (в тому числі професійні) вимоги до себе
виставляють, як правило, педагоги що мають установку досягати ідеального
100 % результату в будь-якій сфері діяльності. В транзактном аналізі
таке налаштування має назву драйвер “будь досконалим” . Якщо педагоги з
драйвером “Будь досконалим” не можуть досягнути цього ідеального
результату, то відчувають фрустрацію і стрес. Також для них характерно
не пробачати собі допущені помилки , що також є фактором для стресу.
Один зі способів допомогти таким педагогам – давати спеціальні знання,
завдяки яким у них буде розвиватися професійне розуміння об’єктивних
причин, що впливають на ефективність їх роботи. Наприклад, що абсолютно
нормально, якщо він не зможе когось навчити, перевиховати, захистити від
шкідливого впливу і т.п ; що вони не можуть бути ефективними в 100%
випадків.
Також може бути корисним для педагогів,які працюють з підлітками брати
до уваги, що в даному віковому періоді дисбаланс фізичного стану,що
зумовлено нерівномірним інтенсивним ростом, часто приводить до
емоційного дисбалансу . Це, в свою чергу, приводить до емоційної
нестабільності, непередбачуваності дій та вчинків, не завжди адекватній
оцінці своєї поведінки. Підлітки можуть діяти непослідовно – в одному
випадку абсолютно як дорослі люди, а в іншому – як незрілі та
інфантильні. Оскільки підліток тільки формує Я – концепцію і немає
чіткої уяви про самого себе, він може бути надзвичайно вразливим до
найнезначніших критичних зауважень. Всі перераховані фактори формують
основу для нестабільності і педагогічного впливу, що може бути
трактовано педагогом як знак його неефективності.
Одночасно сформуванням чітких уявлень про особливості підліткового віку
важливим видом допомоги для таких педагогів буде участь в тренінгах
особистого росту, так як переважаючим у формуванні завищених критеріїв
оцінки є все ж особистісний фактор. Суттєву допомогу може надати також
супервізор або ведучий групи професійної підтримки, колеги з групи
рівних .
2 4 n p ? ? ? ? 1/4
I
4 p ? ? 1/4
&
h-
*Сюди ж належать вміння від початку до кінця роботи залишатися в межах
тих задач та цілей, які були заплановані спочатку. Вихід за межі,
розширення задач також часто зумовлено бажання дитини “ схопити все
зразу”. Результативність такої стратегії відображена в народній мудрості
“ За двома зайцями поженешся – жодного не спіймаєш”.
Педагогам такого типу як профілактики професійного вигорання також
важлива участь в тренінгах особистісного росту і супервізії власної
роботи.
Гарним матеріалом для цих педагогів в оцінці їх ефективності буде
концепція внутрішнього психологічного темпу і можливого темпу
особистісних змін. На сьогоднішній день педагоги не завжди усвідомлюють,
що для кожної особистості характерний свій темп змін, научіння. Часто
педагог оцінює зміни в дитині як незначні (і відчуває незадоволеність
своєї праці), в той час як для дитини з її темпом це може бути значним
стрибком у розвитку. Бажання отримати від дитини максимальні, але не
завжди відповідні індивідуальності дитини результати “підхльостуються”
також пропонованими освітніми стандартами і очікуваннями батьків, що
прагнуть зробити своїх дітей максимально конкурентноздатними в умовах
зростаючої конкуренції на ринку праці.
Існує також ряд інших психологічних установок, що приводять до
емоційного вигорання, наприклад, 1) налаштування робити самостійно, не
звертатися в скрутну хвилину до колег за допомогою та підтримкою (будь
сильним); 2) установка робити декілька справ або проектів
одночасно;(старайся),(поспішай) 3) налаштування надавати допомогу іншим
за будь-яку ціну. (радуй інших)Ці стратегії заставляють спеціаліста для
підтримки хорошого самопочуття виконувати роботу дорогою ціною, що веде
до перевантажень і власне профвигорання.
Тепер розглянемо проблему об’єктивних критеріїв професіоналізму
педагога. Для формування таких критеріїв надзвичайно важливою є
концепція професійних кордонів (меж). При визначенні професійної
компетенції у взаємодії з вихованцем, перш за все треба визначити, чи
дійсно ця проблема знаходиться в компетенції педагога, чи вона належить
до сфери компетенції спеціаліста із іншої допомагаючої професії.
Педагогам важливо навчитися визначати межі своєї компетентності і
вчитися розуміти , що в деяких випадках корекція поведінки і особистості
дитини не входить ні до їх компетенції, ні в їх посадові обов’язки.
Наприклад, якась проблема може бути в компетенції шкільного психолога,
нарколога, психотерапевта, дефектолога, соціального працівника,
логопеда, можливо лікаря – педіатра, невропатолога або психіатра, або
навіть міліціонера! Педагогу важливо навчитися визначати до якої сфери
приблизно належить дана проблема і активно звертатися до інших
спеціалістів за консультацією, направляти до них батьків і дітей. В
даному випадку ефективність педагога визначається адекватною та
своєчасною пере адресацією проблеми іншому спеціалісту. Вміння розуміти
межі своєї професійної компетенції є частиною основних навчальних
курсів. Також може формуватися через супервізію.
Існують ще деякі специфічні області професійного знання,які необхідні
педагогам для формування адекватних критеріїв своєї професійної
компетенції. Зокрема ,педагогам
необхідно навчитися розпізнавати сигнали, які передують включенню в
маніпулятивну взаємодію та психологічну гру з дітьми .Наприклад,
найчастіше це зустрічається як вербальний вираз «так…але». Це означає
неусвідомлений психологічний захист партнера по спілкуванню до вирішення
проблеми, що виражається в приведенні фактів, які заважали досягненню
мети. Наприклад, «я міг би виконати домашнє завдання,але тато ввімкнув
телевізор» або «так, я хочу бути спокійним, але інші діти мене
провокують». Прихована мета дитини в цьому випадку – не вирішити
проблему ,а довести,що ніхто йому не зможе допомогти.,тобто підтвердити
свої стійкі погляди на життя, сформовані раніше. Можливо, дитина
несвідомо бажає довести,що педагог не може бути для нього ефективним і
таким чином підтвердити своє уявлення, що всі «дорослі – погані».
Педагогу бути ефективним в цій ситуації досить проблематично без
спеціальних навиків психологічної роботи. В цьому випадку розуміння
педагогом меж своєї професійної компетенції і свого професійного впливу
і дасть можливість спокійно поставитись до того,що він в даній ситуації
не зміг допомогти дитині. Аналіз своєї професійної діяльності разом з
кваліфікованим супервізором значно полегшують процес роботи ,допомагає
усвідомити свій професійний стиль ,використовувати його сильні сторони і
трансформувати слабкі. Це ,також, робить можливим розширення виборів у
поведінці і використання різних педагогічних тактик в роботі з учнями та
вихованцями. Все це, в свою чергу, може стати і є профілактикою
професійного вигорання.
Список використаної літератури
1. Ян Стюарт, Вен Джойс. «Сучасний транзактний аналіз». Видавництво
«Соціально-психологічний центр»; Санкт-Петербург, 1996.
2. Соковніна М.С. «Профілактика емоційного вигорання» // «Служба
практичної психологія в системі освіти», випуск №8.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
