АНОТАЦІЯ
Презентуємо досвід громадської організації
«Ромен-сенсація»(Сумська область) по втіленню Проектів, спрямованих на
формування шанобливого ставлення до історії і культури рідної землі.
Діяльність охоплює широкий пласт мистецького простору: освоюємо спадщину
митців минулого, працюємо з творцями сьогодення (пленери, вітальні,
презентації, видання).
Автор: Ольга Павлівна Лобода, учитель-методист світової
літератури Хмелівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Роменської
районної ради Сумської області, голова правління громадської молодіжної
організації «Ромен-сенсація». Телефон: 0978706718, (05448)91652;
e-mail: [email protected]
ОЛЬГА ЛОБОДА
ПРОЕКТ МОЛОДІЖНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ – ДІЄВИЙ ШЛЯХ
ФОРМУВАННЯ ЛЮБОВІ ДО РІДНОГО КРАЮ
Хто сказав, що сучасна молодь пасивна і байдужа?! Зовсім ні!
Хлопці і дівчата активно відгукуються на цікаві пропозиції, більше того
– пропонують власні яскраві ідеї і залюбки втілюють їх. Якщо є вагомий,
ще краще – неймовірний! – задум, результат буде без сумніву! Справді
важливо ставити високу мету, тоді, як у Коельо, Всесвіт підтримує, і
дрібні перешкоди вирішуються залюбки.
Діяльність Роменської районної молодіжної громадської організації
«Ромен-сенсація» цьому яскраве підтвердження. «Головною метою, – згідно
Статуту, – є розвиток творчих здібностей сільської молоді, збереження і
примноження історико-культурної спадщини Роменського району Сумської
області».
Чому це важливо? Немає орієнтирів: яким бути? Втрачено ідеали: кого
шанувати? ЗМІ розпорошують цінності, то підносячи на вершини, то
скидаючи з них. Як за радянських часів, усе «там» було «погано», то
тепер усе «тут» – «погано». Преса, радіо, телебачення подає забагато
негативу. Часто діти називають десятки імен «заморських» зірок і не
знають своїх героїв, митців. Але ж маємо чарівні краєвиди, котрі так
і просяться на папір і полотно. Маємо стільки надбань (матеріальних і
духовних). Є книги – наукові і художні, – «скарби несказанні». Ось
куди спрямовуємо свої погляди!
Любити і знати – чи це одне й те саме? Гадаю, що так! Прагнемо ж
пізнати кохану людину: її справи, думки, почуття. Так і патріотизм.
Любов – це не тільки захоплене споглядання, а водночас і пізнавання,
оволодіння інформацією. Гадаю, конкретними справами можна пробудити у
молодої людини жагу творчості. А це немало! Якщо вже торуємо шлях у
Європу, то маємо пам’ятати, що вона вирізняється перед усім культурою і
пам’яттю про своїх рідних.
«Не будьмо, як усі, будьмо кращими!» – такий девіз нашої організації.
Початок. Впродовж років, як і всі освітяни, ми проводили різні
заходи, брали участь у краєзнавчих експедиціях. Але це були розрізнені
справи, частіше ініційовані вищою інстанцією. Треба – отже робили.
Створена районна громадська молодіжна організація сформувала систему,
додала творчого стимулу: авторські, «свої рідні» задуми додають азарту,
наполегливості і теплоти. Перший Проект було втілено за підтримки ООН
за Програмою «Проблеми громади долаємо разом». Програма «Спадкоємці
Героїв» приурочена сторіччю від дня народження Героя Радянського Союзу
Петра Вовни і спрямована на привернення уваги до подвигу героїв-земляків
та населених пунктів, де вони народилися, проживали чи, як Катерина
Зеленко, здійснили подвиг. Спочатку була ідея встановлення
пам’ятного знака Герою-земляку і написання книги. Не було ні коштів, ні
спонсорів. Але було бажання і потужна хвиля дій. Коли вирішуєш велику
справу, підтримка буде обов’язково. Проект був підтриманий ООН (отримали
п’ять тисяч гривень для друку книги); відділом культури (допомога у
оформленні фестивалю та відзначенні учасників); колективом школи,
жителями вулиці Петра Вовни (частково зібрали кошти для пам’ятного
знака), випускниками школи, підприємцями (допомогли у встановленні).
Об’єднали молодь сіл-побратимів: хлопці і дівчата збирали матеріали,
легенди про історію свого села, опрацьовували архівні документи про
подвиги героїв, готували власні поезії. Так народжувалась перша книга
«Стежками героїв». Зробили навіть більше, ніж планували. Провели
районний фестиваль патріотичної пісні, у якому взяли участь близько 90
учасників та глядацької аудиторії – 450 чоловік. Видали збірку
«Стежками Героїв», до написання якої залучили старшокласників шкіл
Хмелова, Басівки, Гаїв, Великих Бубнів, Анастасівки, Андріяшівки,
Калинівки, Локні, Салогубівки, Житнього – всього 32 учасники. Примірники
книги презентували кожній шкільній і сільській бібліотеці – таким був
наш перший внесок у збереження інформації про героїчне минуле і гарний
урок для наслідування. Краєзнавча конференція, урочисте відкриття
пам’ятного знака, а потім презентація книги і діяльності в коледжі СНАУ
– продемонстрували, як багато ми можемо.
Розвиток подій. Відтоді так і повелось. Завершуємо один Проект,
починаємо інший. Адже так важливо, щоб була справа, котра поєднує. Нас
цікавить усе, що збагачує інтелект, сповнює змістом життя. Працюємо за
трьома напрямами: краєзнавство, мистецтво, журналістика. Незмінне
спілкування і, звичайно, книги, з якими працюємо, мистецькі дослідження.
Складовою громадської організації є юні журналісти. Гурток Роменського
РЦДЮТ «Юний журналіст» дає можливість шліфувати кадри, поглиблює
кореспондентські навики. Шкільна газета «Золоте перо» висвітлює
діяльність, активізує молодих людей. Успіх завжди окрилює. Все
відбувається у рамках Проектів: потужних і скромніших, але щоразу
розрахованих на достатній для освоєння час і передбачає зустрічі,
походи, опрацювання наукових, публіцистичних і художніх творів. Процес
підготовки щоразу об’ємний і таїть у собі найбільше виховного
потенціалу. Найкраща школа виховання – життя. Насичене, активне,
повноцінне. «Ви – не фіксатори подій, – говорю я учням.– Ви – його
творці».
Проект «Словом і піснею». Велична і прекрасна Роменщина. Священна
земля Геррос, згадувана Геродотом, ототожнюється з нашою вітчизною.
Роменський край має потужний літературний пласт – своєрідний код нашого
народу. Чимало у ньому білих п’ятен. Літературно-краєзнавча робота в
рамках Проекту – спроба поновити у пам’яті інформацію про золотий фонд
роменського письменства. Відвідування музеїв, поїздки місцями
літературної слави, опрацювання бібліотечних надбань, багаточисленні
зустрічі засвідчили, які безцінні скарби нам залишені.
$
AE
h
h
h
h
h
h
T
V
p
E
h
h
h
h
h
iUeIAµA§A??A?teYtMtMtBt h
h
h
h
h
h
h
h
% h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
h
4 Вашкевича, що ми й робили. Готували літературний путівник «Роменські
виднокраї» – яка то була захоплююча праця. Адже три розділи книги
презентують: І – Роменську Шевченкіану, ІІ – Незабутніх письменників,
які відійшли у вічність, ІІІ – наших сучасників, що мов Атланти,
тримають над Україною небо Вольності. Коли оглядаєшся назад, важко
навіть виокремити кращі події, настільки все було вагомо!
Літературно-краєзнавча експедиція в музей Феодосія Сахна села Сміле
відкрила автора, який в «Історії Смілого» розповів і про наших
дідів-прадідів. Неодноразові поїздки на околиці села Великі Будки, де
проживали літературознавці Олена і Андрій Колтоновські, спонукали до
серйозної роботи з архівними матеріалами. Не може такого бути, щоб на
місці проживання залишилися зарослі бузку, як і при господарях, та
дзін-дзівер, щоб не забути, тихо повторював їхні імена. Отже,
розчистили бузок і спільно з громадською радою, яку автор статті на той
час очолювала, установили на місці садиби Колтоновських пам’ятний хрест
як символ безмірної любові до людей. «Тут проживали і поховані
талановиті літературознавці Андрій (20.07.1862 – 06.01.1939) та Олена
(21.12.1870 – 20.12.1950) Колтоновські», – зазначено на ньому.
А як хвилююче було вивчати творчість і життєвий шлях нашого земляка,
уродженця Хмелова (колись містечка) чоловіка Лесі Українки, відомого
фольклориста і етнографа, музикознавця і вдумливого психолога,
піаніста і правника Климента Квітки. Наші маршрути пролягли в Суми і
Київ, в Ромни і Бутівку, яка на той час входила до Хмелова.
Іван Кавалерідзе, він був не лише скульптором і фанатом театру, а й
драматургом, зазначав: «Український театр для мене був не лише
відпочинком для душі, але і школою життя». Він обирав для п’єс теми
історичні, людинотворчі. Борис Антоненко-Давидович, який за словами
Євгена Сверстюка, «належить до золотого фонду української літератури»,
сумовито оглядаючись на залишений позаду «довгий нелегкий, а часом і
трагічний життєвий шлях» говорив: «Було й мені в житті не раз – і на
коні, і під конем». Та попри все залишався добродійником і всепрощенцем,
не вважав себе за невдаху, бо усвідомлював, що його особиста доля була
тільки малою часткою великої трагедії цілого покоління. І був щасливий
від того, що «ніколи в житті не зрадив України»…
Відкривали з гордістю сторінки спадщини незабутніх письменників.
Золотими літерами закарбовані в історії Роменщини їх імена. Буревій
ламає найвищі дерева. Та безсилі життєві хуртовини перед високістю духу
людського. Що перед ним каторга, замовчування, цькування? Насправді,
«Рукописи не горять!» Гідно зійшли на свою Голгофу Борис
Антоненко-Давидович, Іван Іванов, Пилип Капельгородський… Донесли своє
опанування шевченкового слова Андрій і Олена Колтоновські. Силою тужної
любові передбачив день нинішній Леонід Полтава. Малиново дзвенить «пісня
Срібної Лілеї», і Йосип Дудка заповідає берегти «собори душ»… Вони
здійснили своє призначення – забезпечили омріяну віками незалежність.
Коли працювали над Проектом, іще живим був Олекса Ющенко. Його
підтримка була безцінною. Олександр Шугай, Людмила Ромен, Андрій Кубах,
Петро Харченко – незабутні зустрічі, презентації, читання книг у класі й
альтанці, біля нічного вогнища… Тобули надзвичайні місяці нашого
життя.
Проект «Вернісаж-2008» був підтриманий, як і попередній, Управлінням у
справах молоді Сумської ОДА. Дослідити, осмислити і презентувати творчу
спадщину художників Роменщини – таку мету ставили ми. Рік подарував
незабутні зустрічі та відкриття. На теренах району пройшла низка
пленерів міжнародного і місцевого значення. За підтримки меценатів Юрія
Вовченка та Івана Рішняка у нашому козацькому краї працювали художники
Росії, Молдови, Китаю, Японії, Кореї. Для юних була унікальна нагода,
споглядаючи, зануритися у світ мистецтва, такий різний і водночас
прекрасний. На виставках робіт художників Сергія Півторака, Валерія
Зосенка, Олексія Федька, Надії Полуян-Внукової, Миколи Самохіна
знайомилися з різною технікою виконання, робили власні спроби. Провели
низку виїзних пленерів. У селі Погреби приглядалися до спадщини Івана
Цюпки, співставляли сюжети його картин із реальними горбами і долинами.
З Валерієм Зосенком насолоджувалися виднокраями Басівки і Вощилихи, а у
Великих Будках марно шукали вулицю, на якій жив Ярема Отришко. Як
підсумок діяльності була книга «Вернісаж. Життєписи художників
Роменщини».
Проекти «Очевидці Перемоги», «Материнська слава», «Криниці ждуть»,
«Натюрморт» – скільки спогадів залишили вони, якими вагомими є зібрані
в процесі втілення краєзнавчі матеріали.
Проект сьогоднішнього дня. Ромни і Роменський район – територія, багата
архітектурними унікальними пам’ятками, про які, на жаль, відсутня
інформація. Це «біле» п’ятно у дослідженнях культури краю. Хто працював
архітектором у різні часи нашої історії? Чиїми руками зводилися культові
споруди? У яких стилях працювали наші попередники-зодчі? Які декоративні
елементи використовували будівничі храмів? Яка динаміка розвитку
архітектури ХХ століття? На ці й десятки інших питань відсутня
відповідь. Це унеможливлює повноцінне викладання предметів
художньо-естетичного циклу, передовсім «Художню культуру». Проект
«Кам’яна симфонія. Дослідження архітектурних пам’яток Роменщини», який
уже отримав перемогу в конкурсі Проектів молодіжних організацій Сумщини
і відповідну підтримку Управління у справах молоді, передбачає
здійснення низки заходів: походів, екскурсій, зустрічей, створення
книги-каталогу «Архітектура Роменщини», проведення районної
науково-мистецької конференції. Цього разу передбачено участь
авторського колективу у кількості сорока старшокласників та студентів.
Марно переконують себе політики і підприємці, що вони вирішують долю
нації. Насправді ж, історію визначають люди мистецтва, творці духовного.
До незалежності Україну вели кобзарі, малярі, зодчі, ті, що крізь усі
випробування несли закодовану інформацію про історію народу.
Ми ніколи не дізнаємось, як звали першого художника, літератора,
будівничого нашого краю: ім’я його – народ. Але в наших силах зберегти
відомості про талановитих митців сьогодення. Над цим ми і працюємо.
Література:
Стежками Героїв. Збірка творів про Героїв Радянського Союзу з
Роменського району. – ЗАТ «ІСА-Інтерпапір», Суми – 2008. – 112 с.
Лобода О.П. Роменські виднокраї. – ЗАТ «ІСА-Інтерпапір», Суми – 2008. –
120 с
Лобода О. П. Вернісаж. Життєписи художників Роменщини – ЗАТ
«ІСА-Інтерпапір», Суми – 2008. – 116 с.
Лобода О. П. Зосенко. ЗАТ «ІСА-Інтерпапір», Суми – 2008. – 80 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
