.

Теоретичні основи патріотичного виховання як сучасного педагогічного процесу. 

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
122 2207
Скачать документ

Теоретичні основи патріотичного виховання

як сучасного педагогічного процесу

Югас Етела Миколаївна Шаланківська ЗОШ I-IIIступенів

Закарпатської області

Проблеми соціально-економічного становища українського суспільства на
сучасному етапі, зниження рівня життя більшості населення, його
розшарування, знецінення традиційних моральних норм і цінностей,
пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства, невизначеність в
оцінці подій історичного минулого українського народу негативно вплинули
на моральні цінності підростаючого покоління. Рівень масової культури
досить низький. Культ насилля і розпусти практично заполонив наші
екрани, де мало не на кожному каналі ми можемо побачити аморальні чи
агресивні сцени. Зарубіжні фільми часто пропагують західну систему
цінностей, виховувуючи у молоді культ споживацтва, прагнення до
насолоди, вседозволеності. Загрозливого поширення серед молоді набули
такі соціально небезпечні хвороби, як туберкульоз, СНІД, наркоманія,
хвороби, що передаються статевим шляхом. Україна за темпами
розповсюдження ВІЛ-інфекції/СНІДу займає одне з перших місць серед
європейських держав. Порівняно з початком 90-х років скоротилася
кількість молоді, що займається фізичною культурою та спортом. За даними
Міністерства охорони здоров’я України сьогодні близько 50 % шкільної
молоді має рівень фізичного розвитку нижче середнього, 80 % учнів
старших класів курять, вживають алкоголь, а деякі й наркотики. Значна
частка молодих громадян зайнята в тіньовому секторі економіки.
Збільшуються обсяги нелегальної зовнішньої трудової міграції. Рівень
злочинності та правопорушень серед молоді зріс у 1,5 рази порівняно з
початком 90-х років.

На наших очах виростає покоління молодих людей позбавлених почуття
національної гідності, гордості, якому насаджується безкультур’я,
нівелюється совість, деградується мораль, честь, справедливість та
меркантилізм, манкурство. “Педагогічна драма виховання, – за висловом
академіка С.І. Гончаренка, – стрімко перетворюється на
загальнонаціональну трагедію”. За висловом заслуженого учителя України,
ветерана війни і праці Петра Щербаня, в державі “відбувається процес
деморалізації, дебілізації і денаціоналізації сучасної молоді, яка
втрачає не тільки національне, а й людське обличчя” [1]. Ці проблеми є
серйозними загрозами національній безпеці України.

Дані соціологічних досліджень засвідчують, що рівень патріотизму
українських громадян є недостатньо високим. За даними опитування
проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень ім.
О. Разумкова у 2007 р на запитання «Чи вважаєте Ви себе патріотом
України?» 44,2 % респондентів відповіли «так», 35,6 % «скоріше так», 9,7
% «скоріше ні», 4,3 % «ні», 6,2 % «важко відповісти» [2].Згідно
результатів соціологічного опитування, що проводилося Центром соціальних
досліджень «Софія» в серпні 2007 року, 40% українців хотіли б виїхати за
кордон. Ще кожен шостий громадянин України бажає емігрувати назавжди.
Кожен десятий опитаний зовсім не пишається своїм громадянством, «скоріше
не пишається» і того більше – 17,2% [3]. Не однозначним виявилося
ставлення українців і до Дня незалежності. Згідно соціологічних
опитувань, що проводились Центром Розумкова у серпні 2008 року великим
святом цей день вважають 16% українців, звичайним святом -44% українців,
звичайним вихідним днем – 31% співвітчизників [4].

Подібну тенденцію ми спостерігаємо і у молоді. Згідно результатів
соціологічного опитування серед молоді, зокрема випускників
загальноосвітніх навчальних закладів, що проводилося фондом
«Демократичні ініціативи» у кінці 2008 року тільки близько 30 % опитаних
школярів вважає, що головне, що об’єднує населення України у єдину націю
це патріотичні почуття громадянина України. Об’єднуючими чинниками також
були визнані рівні права громадян України (34%), єдина державна мова
(31%), спільна історія (25%). У частини школярів можна відмітити
прагнення до виїзду за кордон ( зокрема 40% молодих українців не хотіли
б проживати в Україні, а прагнуть виїхати в країни зарубіжжя (у країнах
Західної Європи бажають жити 18%, у США – 12%, у Росії – 10%). Частина
студентства також прагне до виїзду за кордон. За даними Державного
інституту розвитку сім’ї та молоді майже 30 % українських студентів
планують назавжди залишити Україну після навчання, а ще 25% хотіли б
поїхати на заробітки за кордон [5]. Хоче ці прагнення зумовлені не
стільки відсутністю патріотичних почуттів, скільки неможливістю в повній
мірі реалізувати свій потенціал і мати достатній рівень матеріального
благополуччя на Батьківщині.

У цих умовах постає необхідність розв’язання на державному рівні
найгостріших проблем, пов’язаних з вихованням патріотизму та формування
національної свідомості населення України як основи консолідації
суспільства і зміцнення держави. В Стратегії національної безпеки
України зазначається, що заради консолідації українського суспільства
слід поширювати серед різних соціальних, вікових, освітніх, культурних
верств Українського народу ідею спільності історичної долі, переваг
тісної співпраці і взаємодопомоги, безпосередньої залежності успішності
кожного громадянина України від рівня єдності українського суспільства,
що сприятиме формуванню національної ідеї в її широкому, світоглядному
розумінні.

Але особливу увагу потрібно приділяти саме молоді. Патріотичне виховання
молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної
політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України.
Ставлення владної еліти до виховання молоді на кращих зразках історії
рідного народу, його досвіду, традицій, освіти та культури, вищих
християнських ідеалів, є лакмусовим папірцем її справжніх намірів у
будівництві соборної самостійної держави національного типу.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого
покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України,
пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до
виконання громадянських і конституційних обов’язків. Патріотичне
виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні,
організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного
виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється
в першу чергу сім’єю, безпосереднім соціальним оточенням через
передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів, вірувань.
Значну увагу патріотичному вихованню молоді приділяють органи державної
влади, які здійснюють його переважно через формування готовності до
захисту Вітчизни, поваги до до чинного законодавства та засад
демократичної, правової держави, поваги до української історії, видатних
пам’яток культури.

Виховання молоді на кращих прикладах життя борців за становлення
української державності є одним з найбільш важливих шляхів формування
історичної пам’яті. Патріотичне виховання молоді сприяє конструюванню
національного історичного наративу через донесення до молоді правдивої
інформації про героїчне минуле українського народу та звільненню історії
від ідеологічно заангажованих, а то й відверто маніпулятивних трактувань
радянсько-імперської доби.

Організовуючи виховну роботу з патріотичного виховання, потрібно
враховувати, що в Україні історично склався широкий спектр
регіонально-політичних та регіонально-культурних відмінностей, існує
неоднозначне ставлення населення до багатьох подій минулого та
сучасності. Cаме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати
українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, –
незалежну державу. Одним із важливих об’єднавчих чинників у суспільстві
може слугувати збереження культурної та історичної спадщини, що
підтверджується даними соціологічних досліджень, що наводить Центр
Разумкова. Так, на запитання «Який із п’ятьох зазначених чинників
найбільше об’єднує або може згуртувати народ України в єдину спільноту?»
8,1 % респондентів відповіли – «Знання і розуміння української культури
та мови», 11,5 % – «Спільна культурна й історична спадщина», 11,5 % –
«Спільні політичні принципи й ідеї», 28,2 % – «Рівні права і
співіснування в рамках однієї держави (України), 33,4 % – «Прагнення до
істотного підвищення добробуту всіх громадян України», 7,3 % – «Важко
відповісти» [6].

Нормативно-правова база. Одним з перших законодавчих актів з питань
патріотичного виховання став Указ Президента від 27 квітня 1999 року №
456 «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування
здорового способу життя громадян», на підставі якого Постановою КМУ від
15 вересня 1999р. № 1697 була затверджена «Національна програма
патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя,
розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства». Одним з
головних завдань цієї програми було забезпечення формування та розвитку
у молоді загальнолюдських та національних цінностей. Програма
передбачала реалізацію ряду заходів, спрямованих на фізичне та духовне
гартування молоді. Серед чисельних заходів треба відзначити впровадження
серед учнівської молоді гри-випробування «Котигорошко», яка спрямована
на виховання молоді на українських традиціях та формуванню у неї
здорового способу життя. Для посилення Національної програми у 2001 році
було видано розпорядження Президента України № 173/2001- рп «Про заходи
щодо подальшого вдосконалення системи патріотичного виховання молоді»,
згідно якого під час формування Державного бюджету України на 2002 і
наступні роки вимагалося обов’язкове планування коштів, необхідних для
виконання Програми, та рекомендувалося місцевим органам виконавчої влади
і органам місцевого самоврядування більш активно брати участь у
реалізації заходів Програми, залучаючи для цього, крім бюджетних коштів,
інші джерела фінансування, не заборонені законодавством.

На підтримку діяльності громадських організації козацького спрямування,
які значну увагу приділяють вихованню молоді на національних традиціях,
Президент України видав Указ №1092 від 15.11.2001 «Про Національну
програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2000–2005 рр».
Програмою передбачалося ряд заходів, спрямованих на активізацію
військово-патріотичного виховання молоді, зокрема роботи у сфері освіти
і виховання, роботи зі створення, відродження, відновлення та охорону
заповідних місць і об’єктів та інші. Відповідно до завдань цієї програми
була здійснена розробка дитячо-юнацької військово-спортивної
патріотичної гри «Сокіл» («Джура»), яка зобов’язувалася до впровадження
у навчальних закладах системи освіти наказом Міністра освіти і науки за
№ 855 від 25.12.2003р.

У 2002 році видається Указ Президента України 948/2002 від 25.10. 2002
«Про Концепцію допризовної підготовки і військово-патріотичного
виховання молоді», який стає основою нормативно-правової бази
військово-патріотичного виховання молоді до сьогоднішнього дня. Згідно
цієї концепції під егідою трьох відомств, а саме: Міністерства освіти та
науки, Міністерства оборони, Міністерства у справах сім’ї, молоді та
спорту, відкривається шлях до впровадження в системі освіти
Всеукраїнської військово-патріотичної гри «Патріот» (Міністерства освіти
та науки наказ № 274/112/10 від 05.04.2004). У 2007 році видається Указ
Президента України за №1209 від 12.12.2007 «Про додаткові заходи щодо
підвищення боєздатності Збройних Сил України», який вимагає від Уряду
«розробити та затвердити протягом першого півріччя 2008 року державну
програму військово-патріотичного виховання громадян України на період до
2015 року, передбачивши, зокрема, заходи щодо утвердження в масовій
свідомості історично притаманних Українському народу високих моральних
цінностей, вірності традиціям українського козацтва».

Питання патріотичного виховання української молоді декларуються у
відповідних правових актах Верховної Ради України, зокрема у Постанові
ВРУ N 865-IV «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту
національних інтересів держави у сферах національно свідомого і
патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його
розвитку» від 22.05. 2003 та Законі України «Про загальнодержавну
програму підтримки молоді на 2004-2008 роки» (№1281-ІV від
18.11.2003р.). Але через відсутність конкретних механізмів її реалізації
та неналежний контроль за її виконанням, програма не була реалізована у
повній мірі.

Кабінет Міністрів України змушений був для активізації Загальнодержавної
програми підтримки молоді видати розпорядження №933-р від 9.07.2008р
«Заходи щодо виконання у 2008 році Загальнодержавної програми підтримки
молоді на 2004-2008 роки». Завдання вдосконалення системи патріотичного
виховання молоді також ставилося у розпорядженні. Кабінету Міністрів
України N 1237-р від 17. 09. 2008 р «Про схвалення Концепції Державної
цільової національно-культурної програми розвитку Українського козацтва
на 2009-2011 роки» одним із завдань якої є удосконаленню системи
виховання молоді на національних традиціях.

Зарубіжний досвід

У зарубіжних країнах патріотичне виховання є невід’ємною складовою
гуманітарної безпеки держави. Там значну увагу приділяють факторам, які
впливають на відчуття патріотизму: мові, державним символам,
національній аудіо-відео та друкованій продукції, національним героям,
національним подіям, нормам поведінки керівництва країни, культурі та
звичаям народу, системі державної пропаганди.

Наприклад у США для пропаганди дуже активно використовують державний
прапор. У Франції та Німеччині законодавство жорстко регламентує
використання іноземних мов та аудіо-візуальної продукції на іноземній
мові. В Данії виписані етичні стандарти суспільства. В багатьох країнах
живуть по заповідях з Біблії та Корану. У Китаї, Північній Кореї та
В’єтнамі активно просувається жорстка державна пропаганда.

Сусідні країни – Польша та Росія мають значні напрацювання у сфері
патріотичного виховання населення. Зокрема польським урядом розроблена і
реалізується програма, яка має назву «Патріотизм завтрашнього дня».
Відповідно до неї у різних містах Польщі місцева влада влаштовує дні
національного прапора.У агітаційних роликах на телебаченні та на радіо
лунають пісні, які обіцяють, що Польща перетвориться на державу, що
базуватиметься на принципах верховенства права, солідарності та
справедливості. Програма спрямована здебільшого на молодих людей, яких
закликають залишатися на Батьківщині і будувати тут своє майбутнє.
Патріотичне виховання у Польші розпочинається з дошкільного віку. Дітей
ще з садочка вчать, як виглядає прапор, вчать національного польського
гімну, виховують у них локальний патріотизм. Дошкільнят водять по музеях
рідного міста, показують пам’ятники, знайомлять з місцевими героями, з
місцевими традиціями. Дитину вчать розуміти, ким вона є, пізніше її
почуття патріотизму розширюється до містечка, згодом до воєводства, і
врешті – до держави загалом.

У Російській Федерації реалізується державна програма «Патріотичне
виховання громадян РФ на 2006-2010 роки». Державна патріотична програма
передбачає охоплення патріотичним вихованням всіх категорій громадян,
але найпріоритетнішим напрямом програми є патріотичне виховання дітей та
молоді. Головні акценти робляться на роботу в освітніх установах як
інтегруючих центрах спільної виховної діяльності шкіл, сім’ї й
громадських організацій. Програма передбачає участь у ній засобів
масової інформації, які займатимуться пропагандою патріотизму,
формуванням державного замовлення на виробництво продукції патріотичної
спрямованості. Держава також надає значну підтримку поширенню
патріотичної тематики в телепередачах, виданнях патріотичної преси,
творах літератури і мистецтва.

Обсяг фінансування даної програми становить 497,8 мільйони рублів (17
мільйонів 480 тисяч доларів), зокрема 378,05 мільйони рублів – за
рахунок коштів федерального бюджету, а 119,75 мільйони рублів – за
рахунок коштів позабюджетних джерел, що виділяються з фондів творчих
союзів, організацій культури, спортивних, наукових та інших організацій,
які беруть участь в патріотичному вихованні, а також коштів юридичних і
фізичних осіб, що поступають у порядку безвідплатної допомоги, шефства і
спонсорства.

Патріотичне виховання в Україні

Основними державними інституціями, що забезпечують питання формування і
реалізації державної політики у сфері патріотичного виховання молоді є
Міністерство освіти та науки, Міністерство у справах сім’ї, молоді та
спорту, РНБО України, Міністерство оборони, Інститут проблем виховання
Академії педагогічних наук України та інші.

конструювання національного історичного наративу через докорінне
оновлення поглядів на минуле України та звільнення його від стереотипів
та міфів радянсько-імперської доби. В Державному стандарті базової і
середньої освіти, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N
24 від 14 січня 2004 р., зазначається: «Викладання історичних дисциплін
спрямоване на виховання в особистості рис патріота України, активного
компетентного громадянина, людини з гуманістичними і демократичними
цінностями»[7].

За 17 років незалежності видано 3,5 тис. назв навчально-методичної
літератури з історії України, що є значним позитивним досягненням. Хоча
якісне наповнення підручників з історії України не завжди відповідає
високим навчальним та виховним вимогам. Зокрема за підсумками Робочої
наради з моніторингу підручників історії України для середніх шкіл було
зазначено, що підручники «не відповідають ні державному стандартові, ні
сучасному станові історичної науки, ні потребам суспільства» [8, 34].

Досить цінним і корисним в контексті патріотичного виховання української
молоді було б створення нового дизайнерського оформлення палітурок
підручників і зошитів. При цьому іноді варто звертатися до досвіду
радянських часів. Як ми пам’ятаємо, в той час на багатьох зошитових
палітурках можна було побачити графічний малюнок з написом, які несли в
собі певне інформаційне та ідеологічне наповнення. Наприклад на
палітурці зошита був намальований Кремль і підпис «Москва – столица
нашей родины, Кремль» або портрет з написом «Михаил Ломоносов, русский
ученый» та інші. То чому б нашим видавництвам при підтримці Міністерства
освіти та науки України не перейняти ці позитивні ідеї і не випускати
зошити з малюнками і написами про визначні історичні події та про
найбільш видатних українців. Таким шляхом можна було б ненав’язливо і
швидко познайомити українців з усіма достойними гетьманами України,
київськими князями, гетьманськими столицями, представниками уряду УНР,
історичними пам’ятками України, тощо.

Для покращення якісного наповнення підручників з Історії України
доцільно активніше залучати українські інституції, які можуть проводити
експертизу змісту підручників, зокрема Інститут історії АН УРСР,
Український інститут національної пам’яті. Як зазначає керівник
Українського інституту національної пам’яті академік І.Юхновський, що
одним із першочергових завдань Українського інституту національної
пам’яті є аналіз існуючих засобів подання історії України, перш за все
шкільних підручників[9, 14]. Український інститут національної пам’яті
ініціює створення групи авторитетних істориків, котрі працюватимуть над
переглядом змісту підручників і посібників з історії України під кутом
зору такого трактування історичної пам’яті українського народу, яке
сприятиме розвитку патріотизму і національної гордості та гідності у
молодого покоління.

Патріотичне виховання у школі також здійснюється через систему
позакласних заходів, зокрема організовуються табори патріотичного
спрямування, здійснюються екскурсії по «місцях пам’яті», проводяться
відповідні науково-практичні конференції, реалізуються
дослідно-експериментальні роботи. За останній час було проведено
декілька науково-педагогічних досліджень, зокрема на базі Миколаївського
муніципального колегіуму була здійснена дослідно-експериментальна робота
за темою:«Формування національної самосвідомості учнів на традиціях
кобзарського мистецтва», на базі Рогатинської гімназії імені Володимира
Великого Івано-Франківської області – дослідно-експериментальна робота
за темою:«Виховання духовності, національної свідомості особистості на
засадах християнської моралі та національних цінностей українського
народу». У 2008 році був проведений фізкультурно-оздоровчий патріотичний
фестиваль школярів України «Нащадки козацької слави».

Відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України №286 від
06.04.2007 була розроблена програма проведення комплексних
навчально-тематичних екскурсій з учнівською та студентською молоддю «Моя
країна – Україна» (з відвідуванням визначних краєзнавчих, географічних,
історичних, етнографічних об’єктів). Зокрема відповідно до програми
проводяться такі екскурсії: «Шляхами козацької звитяги» (Луцьк –
Берестечко –Пляшева), «Шляхами козацької слави»,
(Регіонально-ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя»), «Поле
козацької слави»( Історико-меморіальний заповідник «Поле Берестецької
битви»), Державний історико-культурний заповідник «Поле Полтавської
битви», Острів Хортиця – Національний заповідник України та інші.

Відповідно до Орієнтовного плану всеукраїнських і міжнародних
очно-заочних масових заходів з учнівською та студентською молоддю
Міністерства освіти і науки України 28-30 січня 2009 року у м. Харкові
відбулася III Всеукраїнська філософська історико-краєзнавча конференція
учнівської молоді «Пізнай себе, свій рід, свій нарід».

Певні напрацювання в цій галузі має Інституту проблем виховання Академії
педагогічних наук України. Зокрема ним була розроблена програма
«Формування духовності як складової національного виховання учнів». При
підтримці Інституту проблем виховання Академії педагогічних наук України
та ряду громадських організацій зокрема Світового Ювілейного оргкомітету
відзначення національних дат 2008-2009рр., Ради Українського козацтва
при Президенті України, Центру національного відродження, Спілки
української молоді, Всеукраїнської громадської козацької дитячої
організації «Дніпровська Січ» та інших організацій у вересні 2008 року
був проведений круглий стіл на тему «Від єдиної державної концепції – до
державної політики патріотичного виховання українських громадян» на
якому були висунуті ініціативи щодо заснування єдиного міжвідомчого
центру патріотичного виховання, який би реалізовував державну політику в
даній галузі. Першим кроком у цьому напрямку було створення в червні
2008 року Всеукраїнського центру патріотичного виховання молоді,
ініціатором якого виступили Центр національного відродження та
представники молодіжних патріотичних організацій.

Міністерство оборони України реалізує ряд заходів по патріотичному
вихованню особистого складу української армії. Відповідно до Директиви
Міністра оборони від 17.04.06 № Д-22 «Про вдосконалення системи
військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України» оборонне
відомство акцентувало увагу на проведенні патріотичних заходів спільно з
місцевими органами влади. Яскравий приклад – спільний пілотний проект
Міністерства оборони і територіальної громади міста Українки Київської
області «Захист Вітчизни – спільна справа». В навчальних закладах
міністерства патріотичне виховання є невід’ємною складовою формування
моральних засад майбутніх захисників Батьківщини. Наприклад у
Львівському інституті Сухопутних військ вже стало традицією щорічне
проведення військово-патріотичної акції «Офіцер честі інституту», під
час якої вшановуються офіцери, які за підсумками року досягли значних
успіхів у навчанні та патріотичному вихованні підлеглих. Досить
схвальним є також створення нових навчальних закладів, які здійснюють
виховання на кращих козацьких традиціях, зокрема військового ліцею в
селищі Батурин (Указ Президента України № 1131/2007 від 21.11.2007 «Про
деякі питання розвитку Національного історико-культурного заповідника
«Гетьманська столиця» та селища Батурин»).

На жаль недофінансування основних програм міністерства в останні роки
значно погіршило стан справ в цьому напрямку. Зокрема згідно
соціологічних досліджень Інституту педагогіки і психології професійної
освіти Академії педагогічних наук України щодо проблем вдосконалення
військово патріотичного виховання із 339 опитаних респондентів –
офіцерів Збройних сил України, які безпосередньо відповідають за стан
вихованням підлеглих, жоден не оцінив рівень своїх знань про
теоретико-методологічні засади ВПВ як високий; лише 99 з них (29,2%)
вважають його вище середнього, а основна частина – 195 респондентів
(69,9%) вважає його середнім (57,5%) і нижче середнього (12,4%). У
зв’язку з цим 79,6% офіцерів вважають необхідним підвищення ефективності
ВПВ у військових частинах (підрозділах), 18,6% – швидше так, ніж ні, і
лише 0,9% – ні [10, 18].

Певні напрацювання по реалізації патріотичного виховання має
Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Відповідно до
Закону України N 1281-IV від 18 листопада 2003 року «Про
загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки»
міністерство реалізовало ряд відповідних заходів. У 2006 році
міністерством були підготовлені пропозиції до проекту Загальнодержавної
програми патріотичного виховання молоді, яка так і не була прийнята до
цього часу.

Лише останнім часом було прийнято ряд нормативно-правових документів і
виділені відповідні кошти, що значно активізувало роботу у цьому
напрямку. Зокрема з 2009 року Міністерство України у справах сім’ї,
молоді та спорту реалізує Державну цільову соціальну програму «Молодь
України» на 2009-2015 роки (постанова Кабінету Міністрів України від 28
січня 2009 р. N 41) одним із завдань якої є утвердження патріотизму,
духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей. На
реалізацію цього завдання планується виділити 7975 тисяч гривен.Частина
коштів виділяється на підтримку молодіжних організацій
національно-патріотичного спрямування, зокрема «Пласту», «Молодої
просвіти» Дитячо-юнацького товариства «Січ» (ДЮТ), Асоціації гайдів
України (АГУ), Асоціації скаутів України (АСУ) та інших .

Найбільш масовою і активною є Національна скаутська організація України
«Пласт», яка провела значну кількість заходів патріотичного спрямування,
зокрема можна відзначити реалізацію двох спільних з Міністерством
України сім’ї, молоді та спорту програм: «Я можу!», «Вперед і вгору». У
рамках проектів були також проведені всеукраїнські акції: шість таборів
козацького гарту для дітей 11-18 років, два табори для дітей віком 6-11
років, інтелектуально-мистецьке змагання із народознавства «Орликіада»,
гра-квест «За соборну Україну» приурочену 90-ої річниці акту Злуки,
вечір патріотичної пісні присвячений пам’яті героїв Крут, фестиваль
патріотичного слова – «Дух лицарства» та інші заходи. «Пластом» були
проведені також два спортивних змагання «Спартакіада», фестиваль дитячої
творчості «Дитячі мрії», ряд семінарів та навчань. За власні кошти
пластових осередків проведено понад 100 літніх та зимових таборів,
різноманітні акції та навчання. Також з 1998 року Пласт проводить
Всеукраїнську акцію «Віфлеємський вогонь миру» [11]. Враховуючи вагомий
внесок «Пласту» у виховання підростаючого покоління на засадах моралі,
здорового способу життя і любові до рідного краю, 28 березня 2008 року
вийшов Указ Президента України № 279/2008 «Про заходи щодо сприяння
розвитку пластового (скаутського) руху в Україні».

Відповідно до Указу Президента України № 616/2008 від 3.07 2008 «Про
проведення у 2009 році в Україні Року молоді» Міністерство України у
справах сім’ї, молоді та спорту здійснює розробку Концепції
національно-патріотичного виховання молоді та готує проект створення
Всеукраїнського центру патріотичного виховання. Хоча подібні
напрацювання були вже здійснені Радою національної безпеки і оборони. Ще
у 2006 році при апараті Ради національної безпеки і оборони було
створено робочу групу з питань патріотичного виховання молоді, яка під
керівництвом Василя Крутова здійснювала розробку загальнодержавної
концепції патріотичного виховання молоді[12]. Концепція була подана в
секретаріат РНБОУ в серпні 2007 року, але після зміни керівництва
секретаріату Ради роботи в цьому напрямку були призупинені. Крім того
єдину концепцію патріотичного виховання також намагається виробити
Інститут з проблем виховання Академії Педагогічних Наук України.

В цілому слід відзначити, що хоча органами державної влади й проводиться
певна робота у плані здійснення патріотичного виховання молоді, але
існує ряд значних проблем у даній галузі. Зокрема до цього часу не
прийнятий законопроект про патріотичне виховання молоді. Кожна з
державних інституцій реалізує свою концепцію патріотичного виховання, що
не завжди узгоджується з іншими державними структурами та неурядовими
організаціями, що здійснюють подібну роботу. Відсутня Загальнодержавна
програма патріотичного виховання молоді, не визначена інституція, яка б
здійснювала кооординацію діяльності всіх структур у забезпеченні
патріотичного виховання. Не налагоджена ефективна взаємодія органів
державної влади з громадськими організаціями. Крім того неурядові
організації формують і намагаються реалізувати концепції патріотичного
виховання, які суперечать одна одній. Якщо козацькі організації
проводять заходи по вихованню молоді на національних традиціях,
створюючи умови для формування у молоді українського національного
історичного наративу, то ветеранські організації пропонують програму
патріотичного виховання молоді, яка відтворює радянський історичний
наратив. Зокрема Український фонд соціальних гарантій
військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил, Український фонд пошуку
«Пам’ять» запропонували для впровадження у вітчизняних навчальних
закладах Програми героїко-патріотичне виховання учнівської молоді
«Навчання доблесті і слави» у рамках якої будуть висвітлюватися такі
теми: «Історична роль Переяславської козацької ради у долі двох
братських народів Українського та Російського», «Радянська Армія, з
миротворчою місією в гарячих точках планети», «Нескорена і легендарна
Радянська Армія, надійний щит нації.»

Також потрібно відмітити низький рівень інформаційно-пропагандистське
забезпечення патріотичного виховання молоді. В ЗМІ досить мало
матеріалів які б висвітлювали героїчні сторінки української історії, на
яких молоді могла б вчитися, на багатьох програмах транслюються
передачі, що відображають імперське минуле Російської Федерації. Подібні
тенденції спостерігаються і у вітчизняняному кінопрокаті, який
заповнений здебільшого російськими та американськими фільмами, які
пропагують цінності зарубіжних країн. На жаль фільмів вітчизняного
виробництва, які б виховували молодь на кращих зразках української
історії на сьогодні досить мало.

Для подолання вищезазначених проблем потрібно здійснити ряд наступних
кроків, зокрема:

• Удосконалити нормативно-правову базу патріотичного виховання молоді
шляхом розробки і затвердження Загальнодержавної концепції
національно-патріотичного виховання молоді та інших відповідних
нормативно-правових документів;

• Створити єдиний координаційний центр під патронатом Президента України
для забезпечення ефективного здійснення патріотичного виховання молоді з
залученням представників відповідних міністерств та відомств,
громадських організацій, ЗМІ

• Сприяти посиленню співпраці органів державної влади та органів
місцевого самоврядування з громадськими об’єднаннями
національно-патріотичного спрямування.

• Створити механізми економічного стимулювання суб’єктів підприємницької
діяльності, які здійснюють підтримку заходів неурядових організацій,
спрямованих на патріотичне виховання молоді.

• Розробити та реалізувати місцеві і галузеві програми патріотичного
виховання молоді центральними й місцевими органами державної влади та
органами місцевого самоврядування.

• Активізувати інформаційно-пропагандистське забезпечення патріотичного
виховання молоді шляхом розроблення рекомендацій щодо посилення
патріотичної спрямованості програм радіомовлення та телебачення,
матеріалів друкованих засобів масової інформації.

• Здійснити підтримку виробництва вітчизняної кінопродукції, видання
творів, постановки спектаклів, спрямованих на патріотичне виховання
підростаючого покоління.

Список використаних джерел:

1. Щербань П. Проблеми сучасної освіти. //Літературна Україна”. – 13
липня 2006.

2.Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр
Разумкова[веб-сайт] – Режим доступу:
http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=399

3. Дзеркало–2007 (настрої і стереотипи населення України). [Електрон.
ресурс] //ЦСД»Софія» [веб-сайт] – Режим доступу:
http://www.sofia.com.ua/page42.html

4. Як Ви ставитеся до національного свята – Дня Незалежності України?
[Електрон. ресурс] //Центр Разумкова[веб-сайт] – Режим доступу:
http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=321

5. Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські
позиції[Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи[веб-сайт] –
Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll

6. Який із п’ятьох зазначених чинників найбільше об`єднує або може
згуртувати народ України в єдину спільноту? [Електрон. ресурс] //Центр
Разумкова[веб-сайт] – Режим доступу:
http://www.uceps.org/ukr/socpolls.php?cat_id=31

7. Державний стандарт базової і середньої освіти. [Електрон. ресурс]
//Міністерство освіти і науки України[веб-сайт] – Режим доступу:
//www.mon.gov.ua

8. Шкільна історія очима істориків —науковців. Матеріали Робочої наради
з моніторингу шкільних підручників історії України. — Київ: Видавництво
імені Олени Теліги, 2008 – 128 с.

9. Юхновський, І. Про ідеологію і політику Українського інституту
національної пам’яті/ І. Юхновський// Дзеркало тижня. – 2007. – №40. – С
16-18.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020