.

Краєзнавство як один з напрямів патріотичної діяльності. 

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
158 1321
Скачать документ

Поняття «Батьківщина», «національна гідність» навіть в умовах
глобалізації ще не одне десятиліття будуть бентежити почуття людей,
визначати їх внутрішній світ. А починається усвідомлення цих понять саме
із знання рідного краю, історії села чи міста, вулиці, домівки, де
людина народилася і виросла, де пройшло її дитинство.

Буланов Юрій Іванович, методист Зачепилівського районного Будинку
дитячої та юнацької творчості (селище Зачепилівка, Харківська область)

КРАЄЗНАВСТВО

ЯК ОДИН З НАПРЯМІВ ПАТРІОТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

«Батьківщина для кожного з нас бере свій початок від тепла рідної
домівки, тихої материнської пісні, чистої, як краплина роси, рідної
мови. І хоч би де ми перебували, хоч би куди пролягли наші нелегкі
життєві шляхи, в думках і спогадах завжди повертаємося до тих місць, де,
як здавна кажуть у народі, зарите наше пуповиння.

Та щоб по справжньому любити рідний край, його треба добре знати. Це
знання не лише підносить і звеличує людину, розширює її світогляд, воно
є своєрідним містком, що єднає покоління минулі з поколіннями нинішніми
й прийдешніми». [3 – с. 4.]

Так академік Петро Тронько об’єднав поняття «патріотизм» і
«краєзнавство».

Чому глобалізація, яка охоплює все більше галузей людської діяльності, і
не тільки в економічній сфері, повинна відкинути патріотизм? Світ
змінюється, змінюються підходи до деяких понять. Ясна річ, що й поняття
патріотизму, як любові до своєї Батьківщини, теж трансформується
відповідно до реалій сьогодення. Так, державні кордони стають
прозорішими, долар став неформальною загальносвітовою валютою, а євро –
офіційною загальноєвропейською валютою. Але залишається щось
нематеріальне, що робить кожну людину особливою. Цим нематеріальним і є
любов до Батьківщини.

Із здобуттям Україною незалежності значно посилився інтерес різних
верств суспільства до витоків і першоджерел своєї історії, до вивчення
рідного краю. Відомо, що кожен народ сам творить свою історію, державний
устрій і його національні форми. Отже, слід завжди пам’ятати, що корені
сучасності сягають у глибоке минуле, тому в часи реформ, прискорення
життєвого ритму, пошуків нової якості в житті суспільства, як правило, у
кожної людини пробуджується інтерес до «вічних» питань: «Хто ми?
Звідки?»… До пошуків відповіді на ці запитання потягнулись сотні,
тисячі ентузіастів, які хочуть знати свій край, збагнути значення тих
змін, які відбувалися, всебічно знати, хто ми є в Україні, чиї ми діти і
яка наша далека минувшина, традиції, культура. Бо, як відомо, високі
поняття «Батьківщина», «національна гідність» починаються саме із знання
рідного краю, історії села чи міста, вулиці, домівки, де людина
народилася і виросла, де пройшло її дитинство.

Почуття любові до України, глибока повага до вікових народних традицій –
невичерпне джерело духовності, моральності та культури сучасної людини.
Знання рідного краю духовно збагачує її, виховує нездоланну відданість
Вітчизні, вчить шанувати свій народ та інші народи, що здавна
пліч-о-пліч жили і працювали в Україні.

Велика відповідальність у формуванні саме такого патріота покладається
на вчителя, який для виконання цього завдання використовує можливості
краєзнавства. Саме краєзнавство є безцінною скарбницею збереження
історичного досвіду багатьох поколінь, всього того найкращого, що
витримало випробування часом в сфері матеріальної і духовної культури.
Краєзнавство спрямоване на формування у громадян і передусім у молоді
любові до рідного краю, поваги до людини, відповідальності за збереження
історико-культурного надбання.

«Синтетична галузь знання, що спирається і на природознавчий, і на
історичний, і на мистецтвознавчий фундамент, має власні секрети впливу
на людську свідомість, а її об’єднуючий потенціал майже безмежний.
Байдужих у краєзнавстві немає і бути не може, тому що предмет
дослідження тут осяяний святим почуттям любові» (академік П.Т. Тронько).
[2 – с. 5]

Не тільки «занурення» у минуле сприяє формуванню патріотизму.
Ознайомлення із сучасним станом рідного краю містить чудові виховні
можливості. Пропонуємо екскурсії і подорожі за кордон, подалі від рідних
домівок, а як засвідчує практика, не знаємо рідного краю, його природних
особливостей, рекреаційних можливостей. Подорожі по рідному краю –
вагомий чинник виховання патріотичних спрямувань підростаючого
покоління.

Про важливість краєзнавчої роботи для виховання в учнівської молоді
патріотизму, любові до Вітчизни говорить факт організації та проведення
з вересня 2010 року Міністерством освіти і науки, молоді та спорту
України Всеукраїнської експедиції учнівської та студентської молоді «Моя
Батьківщина – Україна».

?

?

A

AE

I

Ue

TH

o

o

?

?

gd }/

dh`„?gdm8y

dh`„?gdk,O

h

‘районний краєзнавчий музей, відділ культури та туризму
райдержадміністрації, районна газета «Перемога». Експозиції районного
краєзнавчого музею постійно поповнюються новими експонатами, котрі
виявили під час своїх подорожей юні пошуківці, відділ культури та
туризму отримує пропозиції щодо організації нових туристських маршрутів
для зацікавлених осіб, районна газета друкує матеріали краєзнавчих
досліджень школярів. У самому БДЮТ зосереджена дослідницька робота серед
учнівської молоді, надається методична допомога педагогічним працівникам
щодо організації краєзнавчої роботи. Для працівників, які займаються
краєзнавством організовуються конкурси розробок краєзнавчих подорожей по
рідному краю; налагоджено випуск інформаційного бюлетеня «Край, де
живемо» для керівників гуртків туристсько-краєзнавчого напряму;
проводиться щорічний зліт юних краєзнавців, під час якого учасникам
пропонуються різні варіанти ігор та вікторин на краєзнавчу тематику.

Краєзнавча робота школярів знайшла своє втілення в реальних, масштабних
справах. В травні 2000 року у Зачепилівці відкрився районний краєзнавчий
музей. Значна частина експозицій про події Великої Вітчизняної війни
була передана саме пошуковцями, які вважали своїм патріотичним
обов’язком передати до цього культурно-освітнього закладу зібраний ними
матеріал, щоб з ним могли ознайомитися всі мешканці району і гості
селища. У школах району створені й функціонують краєзнавчі музеї, музеї
школи, краєзнавчі куточки, наповнення яких здійснюється юними
дослідниками рідного краю. Коли бачиш результати своєї справи, тоді
розумієш її необхідність. Це правило завжди треба пам’ятати і
дотримуватися його в роботі з дітьми.

Як приклад патріотичного налаштування світогляду підростаючого покоління
пропоную твір-мініатюру учня 8-го класу Зачепилівського ліцею Антона
Штучки:

ПОДОРОЖ ПО РIЧЦI

Я дуже люблю подорожувати. Подорожі дають можливість знайомитися з
природою різних місць, милуватися чудовими краєвидами, пізнавати
багато цікавого, радіти від того, що така краса є на Землі.

На території Зачепилівщини тоненькою жилкою, із заходу на схід
простягнулася найбільша річка району – Берестова. Її не на кожній
географічній карті знайдеш. Вона має тиху течію, місцями зникає в
очеретах та левадах. Річка Берестова впадає в Оріль, а та в найбільшу
річку України – Дніпро. Довжина нашої ріки – 99 км, площа басейну – 1810
км2.

З давніх-давен люди поселялись там, де було вдосталь води. Де вода –
там життя. Ось i наше селище розкинулось на берегах річки Берестової.
Колись це була повноводна ріка, в якій кишіло рiзноманiтною живністю з
в’юнами, карасями, окунями та щуками. З роками річка заросла очеретами,
обмiлiла, настільки звузилось її русло, що великою рікою вже й не
назвеш. «Добрі» люди виносять до берегу сміття, трупи тварин та інші
відходи. Так наша річка перетворилась на звалище. Але ми все-таки
намагаємось її рятувати. Учнями нашого ліцею здійснювались рейди зі
збору пластикових та скляних пляшок, консервних бляшанок та
поліетиленових кульків уздовж берега річки. Старшокласники разом з
класними керiвниками, розчистили кілька джерел з чистою прохолодною
водою, адже джерела підживлюють річку, дають їй додатковий ковток
повітря.

Наша річка дала початок багатьом ставкам. Саме тут зачепиляни i гості
селища знаходять місця для відпочинку. Кожного року на Івана Купала
відбувається святкування. Все село збирається на концерт. До самого
світанку над річкою лунають украiнськi народні пiснi, дiвчата i хлопцi
шукають свою долю, опускаючи на гладь рiчки вінки зі свічками. Але на
другий день, коли сонце освітлює всі простори, перед очима постає до
болю вражаюча картина – поламані деревця, кущики, втоптана трава,
безліч сміття від їжі та напоїв. І посідають думки-запитання: чим
природа завинила перед людиною, що заборгувала?

Чи не час нам пригадати народну мудрість: «Не плюй у криницю –
доведеться водиці напитися». Моя бабуся розповідала, що 40-50 років
потому вода в Берестовій була така чиста, що влітку вона вкривалася
білим лататтям. Я, нажаль, ніколи не бачив на воді цих квiтiв.

Але я вірю, що настануть такі часи, коли людина зрозуміє, що життя
можливе лише в гармонії з природою. Люди схаменуться i захищатимуть
природу, а вона віддячить тим, що на воді Берестової знову розквітнуть
бiлi квіти – лілеї, яких побачать мої діти.

Література:

1. Положення про Всеукраїнську експедицію учнівської та студентської
молоді «Моя Батьківщина – Україна» (затверджене наказом Міністерства
освіти і науки України від 14.06.2010 р. № 561).

2. Тронько П.Т. Краєзнавство України: здобутки і проблеми (до ІІІ з’їзду
Всеукраїнської спілки краєзнавців). – К.: Інститут історії України НАН
України, 2003. – 125 с.

3. Тронько П. Родовід українського краєзнавства. // «Краєзнавство»,
1993, ч. 1(29). – С. 4-7.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020