.

Теоретичні основи патріотичного виховання в сучасному педагогічному процесі. 

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
137 2321
Скачать документ

Пилипенко Людмила Петрівна, класний керівник 6-го класу

Степанівська загальноосвітня школа І-ІІ ст. Драбівської районної ради. В
статті розкрито теоретичні напрацювання з напрямків реалізації Концепції
національно-патріотичного виховання молоді. Показано форми та принципи
патріотичного виховання.

Теоретичні основи патріотичного виховання в сучасному педагогічному
процесі.

Проблема патріотичного виховання базується і тісно переплітається з
громадянським вихованням учнів.

Однією із складових громадянськості є емоційність. Вона містить у собі
групу вищих особистих почуттів, передусім патріотичних, у яких
відбивається ставлення українських громадян будь-якої національності до
своєї держави, її життєдіяльності і перспектив розвитку. До цих почуттів
належать: почуття любові до своєї самостійної держави – України та її
народу; повага до його історії, культури, менталітету; любов до рідної
природи; ностальгія під час розлуки з Батьківщиною, тощо.

Слід розділяти патріотичні і національні почуття, хоча вони й родинні.
Відмінність полягає в тому, що об’єктом національних почуттів є власний
етнос, незалежно від його розташування, а в патріотичних почуттях
відбивається любов до рідної землі, території, місця народження,
Батьківщини.

У визначенні об’єкта патріотичних відчуттів є певні розходження. Ще
Софокл висловив думку, що патріотизм будь-яких громадян може бути
спрямований тільки на рідну землю, Батьківщину, але не на
співвітчизників.

Чеський філософ минулого сторіччя Я. Колар схиляється до спрямування
патріотичних почуттів тільки на народ, націю. «Батьківщину ми можемо
легко знайти, якщо ми навіть її втратили; а от націю і мову – ніколи;
батьківщина – сама по собі є мертва земля, сторонній предмет, це не
людина. Нація ж – це наша кров, життя, дух, особиста власність.» [3]

Що ж являється об’єктом патріотичних почуттів – батьківщина чи народ.

Протиставлення спрямованості патріотичних почуттів на батьківщину і
народ ніколи не приносило і не принесе добра. Ці дві емоційні складові
патріотизму мають поєднуватися і підживлювати одна одну.

Міністерство України у справах сім’ї молоді та спорту розробило
Концепцію національно-патріотичного виховання молоді.

  Метою Концепції є сприяння вихованню у молодого покоління почуття
патріотизму, формування особистості на засадах духовності, моральності,
толерантності, забезпечення створення умов для інтелектуального,
культурного та фізичного розвитку, реалізації науково-технічного та
творчого потенціалу молодих громадян, а також сприяння ефективній
діяльності центрів патріотичного виховання молоді.[2]

Дана концепція покликана сформувати цілісну систему, спрямовану на
забезпечення процесу національно-патріотичного виховання. Процес
національно-патріотичного виховання є важливою складовою національної
безпеки України. Реалізація єдиної комплексної програми патріотичного
виховання молодих громадян України забезпечує ґрунтовну мотивацію молоді
до праці на користь України.

Розроблені основні напрямки реалізації Концепції
національно-патріотичного виховання молоді:

Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді

Активізація діяльності органів державної влади у сфері патріотичного
виховання молодого покоління

Інформаційно-пропагандистське забезпечення національно-патріотичного
виховання молоді

Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з
громадськими об’єднаннями

Посилення ролі сім’ї у процесі патріотичного виховання молоді

Формування науково-теоретичних і методичних засад
національно-патріотичного виховання молоді.[2]

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за
допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та
завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням
основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного
виховання школярів є:

інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський
стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини,
вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права,
“жива газета”, створення книг, альманахів);

діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята,
театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

діалогічні  (бесіда, міжрольове спілкування);

індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота
тощо);

наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої
творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).[1]

У процесі організації патріотичного виховання рекомендується
дотримуватись таких принципів:

національної спрямованості – передбачає формування національної
самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу,
шанобливе ставлення до його культури;

гуманізації виховного процесу – вихователь зосереджує увагу на дитині як
вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й
можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності,
задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її
розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності,
патріотичних цінностей;

 самоактивності і саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних
характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до
прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію
особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та
вчинках;

культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з
історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та
звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність
поколінь;

полікультурності – інтегрованість української культури  у європейський
та світовий простір, створення для цього необхідних передумов:
формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного
ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності
диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати
українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської; 

соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту і
методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій
організовується виховний процес. [1]

Патріотичне виховання є складовою частиною загального виховного процесу,
являє собою систематичну і цілеспрямовану діяльність.

У дошкільному та молодшому шкільному віці важливо формувати здатність
дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як
учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому,
школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту,
традицій.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений, рефлексивний
патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з
почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до
Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише
ідентифікують себе з українським народом, але прагнуть жити в Україні,
пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як
суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави;
поважати Конституцію України і виконувати норми законів; бережно
ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та
державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу,
демократію, справедливість.

Результатом патріотичного виховання має бути сформованість почуття
патріотизму, яке означає прояв особистістю любові до свого народу,
поваги до українських традицій, відчуття своєї належності до України,
усвідомлення спільності власної долі  з долею Батьківщини, досконале
володіння українською мовою.[1]  

У своїй роботі по патріотичному вихованню, як класний керівник, я
використовую різноманітні форми і методи роботи: бесіди, лекції, «круглі
столи», конкурси, вікторини, уроки пам’яті, екскурсії до музеїв,
зустрічі з ветеранами тощо.

До вашої уваги пропоную один з виховних заходів по патріотичному
вихованню – КВК «Рідний край».

Література:

Яременко Н. , Устич Ю. Методичні рекомендації щодо організації
патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах
загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

Концепція національно-патріотичного виховання молоді.

Допризовна підготовка і військово-патріотичне виховання в школі. Газета
«Директор школи», 2004, №27-28.

Виховний захід

Тема: Конкурс Веселих і Кмітливих « Рідний край»

Очікувані результати: виховувати в учнів любов до рідного краю,
патріотизм, розуміння приналежності до свого роду та нації.

* В самому центрі України, по обидва береги Дніпра простягайся наділені
щедрою природою землі Черкащини, історія яких сягає глибини віків. Тут
здавна жили люди, свідченням якого є датоване 20-15 тис. років до н.е.
поселення мисливців на мамонтів у селі Межиріччі Канівського району.
Майже 6 тис. років тому на території краю набула поширення трипільська
культура – одне з найяскравіших явищ стародавньої історії. Черкаська
область – квітучий край з багатою історією і самобутньою духовною
культурою. Неповторним поєднанням сучасного і минулого, реальності і
легенди є унікальні історичні пам’ятки на тлі чарівної природи.

Ось наприклад, одна з легенд цього краю: «Дніпро і Десна» «Дніпро і
Десна – брат і сестра – були колись людьми. Як стали вони дорослими,
батько та мати благословили їх у дорогу. Домовились брат і сестра вийти
в ранці, полягали спати. Десна проспала, а Дніпро прокинувся на
світанку, порозвертав гори, порозчищав гирла і помчав степами. Десна,
розплющивши очі, побачила, що брата немає, і заповзялась його шукати.
Пустила ворона наперед, а сама побігла слідком. Летить ворон, летить,
коли наздоганяє Дніпро, щоразу кряче. Чуючи це, сестра повертає до
брата, а той убік – і долі.

h

h

A

gd

gd

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020