.

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність – гру

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
111 1840
Скачать документ

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність – гру

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
129 1666
Скачать документ

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність-гру

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
144 2067
Скачать документ

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну
діяльність – гру Омельчук Лілія Михайлівна,

Війтенко Валентина Іванівна, вихователі ДНЗ «Ялинка», с. Вікторівка,

Маньківського району, Черкаської області

Базова програма дошкільної освіти « Я у світі» визначає конкретні вимоги
до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти .Водночас наголошується на
необхідності формувати в дитини конкретну життєву позицію, розвивати
елементарну життєву компетентність, здатність бути самостійною,
оволодівати основами науки життя. Сучасні тенденції розвитку дошкільної
освіти передбачають орієнтацію на особистість дитини, створення
сприятливих умов для формування її творчих, інтелектуальних здібностей.

Проаналізувавши всі завдання ми зрозуміли , що одне з основних завдань
педагогів – дошкільників у процесі навчання дітей – орієнтація не
стільки на формування в них певних знань, умінь і навичок, скільки на
розвиток умінь, які б вони застосовували в повсякденному житті, в
щоденних ситуаціях, в спілкуванні з людьми, однолітками, вміли б
співпереживати, робити добрі вчинки, виявляли бажання пізнавати
оточуючий світ.

Дошкільний вік – унікальний і відповідальний період розвитку дитини ,
коли закладаються основи особистості, волі поведінки, активно
розвиваються уява, творчість, ініціатива. Але – і це вкрай важливо –
зазначені якості формуються не на заняттях, а у провідній і головній
діяльності малечі – у грі.

Психологи та фізіологи вже давно дійшли висновку, що інтелектуальні
здібності ( мислення, сприйняття, уяву) треба розглядати лише в
комплексі з руховою діяльністю дитини, адже інформація запам’ятовується
швидше, якщо вихованці не тільки чують, а можуть побачити, образно
уявити сказане, відобразити це рухами, або в ігровій ситуації. Отже
оскільки провідною діяльністю в дошкільному віці є ігрова діяльність ,
то саме гра в різних її формах має стати дієвим засобом формування як
особистісних якостей, так і творчих здібностей дошкільників. Виховна
можливість ігор полягає в тому, що тематика їх дуже широка й може
задовольнити різнобічні інтереси вихованців.

На нашу думку гра – це « чарівна паличка» , яка вмить перетворює процес
навчання дошкільняти з сухого, нудного й формального заняття на яскраву
, цікаву, захоплюючу пригоду. К. Ушинський сказав : « Гра для дитини –
це дійсність, і дійсність більш цікава, ніж та, що її оточує. Дитина в
грі не живе якоюсь підготовкою до майбутнього життя, вона живив ній
справжнім життям, яке цінує і береже.»

Малюки приходять у світ, щоб пізнати його і, сподіваємось, зробити його
добрішим, справедливішим . Вони ростуть, міцніють духовно й фізично,
,намагаються діяти. Гра є природною, вільною формою їхньої діяльності, в
якій осягається довкілля, відкривається широкий простір для виявлення
власної активності. Особливе місце тут посідають ігри, які виникають з
власної ініціативи самих дітей. Їх називають творчими, або сюжетно –
рольовими. Граючи в них, дитина більше, ніж будь – де , показує свою
самостійність, особистісні якості.

Спостерігаючи за іграми дітей , аналізуючи їхні дії можна сказати, що
найбільше життєвого досвіду , засвоєння моральних норм , розуміння життя
суспільства відображається під час проведення сюжетно – рольових ігор.
Адже в цих іграх формується життєва компетентність дитини, в них
дошкільнята моделюють доросле життя. Ці ігри та ігрові спілкування
стають для малечі першою школою соціальних взаємин. У сюжетно – рольовій
грі дитина спочатку дієво, емоційно, а потім й інтелектуально освоює
систему людських відносин. Через гру усвідомлює , що будь –яка
діяльність потребує від людини виконання певних обов’язків та дотримання
певних правил. Розвиваються її соціальні почуття , формуються
партнерські взаємини, збагачується досвід міжособистісного спілкування.
У грі дошкільнята опановують мову спілкування, взаєморозуміння,
взаємодопомоги, знаходити домірне місце в групі однолітків. У своїх
іграх діти творчо, на власний розсуд поєднують знання і моральні
уявлення, набуті з допомогою вихователя, з особистим досвідом. У грі
розвивається дитяча фантазія, вигадка. Її розквіту сприяє змістовність
життя дітей і навчально – виховної роботи дитячого садка , завдяки
чому створюються передумови для набуття дошкільниками вміння
застосовувати свої знання та моральні уявлення у практичній діяльності.
Маючи велике розвивальне і виховне значення ігри водночас є жаданим ,
яскравим святом, яке з нетерпінням очікують діти і для участі в якому
найзавзятіші « реви» охоче поспішають туди , де їх чекають таємниця.
казка, веселе шоу

Ми вважаємо, що гра – має велике значення. Адже знання, які отримують
діти ідуть переважно словесно. Діти утримують в пам’яті образи , просту
інформацію. Не завжди знання переносяться у практичну діяльність, тому
що цей процес вимагає достатнього розвитку необхідних умінь, наявності
стимулу до самовираження. Гра – на нашу думку може прислужитися
вирішенню проблеми, адже в грі передбачається така організація дитячої
діяльності, за якої поставлені завдання реалізуються через певне
спрямування ігрових дій і виконання відповідних ролей. Адже гра – та
природна форма діяльності, в якій дитина може втілити свої бажання ,
інтереси.

Виховні, розвивальні, навчальні можливості сюжетно – рольової гри
неоціненні. Якщо уміло та уважно підійти до неї , то вона буде
являтися ефективним засобом впливу на різні сфери особистості дитини.
Адже основа гри – фантазія і творчість малюка, який створює образи ,
комбінуючи і поєднуючи в уяві те, що бачив або переживав, з тим, що йому
читали або розповідали. В процесі гри, дитина планує власну діяльність,
ставить запитання та самостійно на них відповідає, описує послідовність
виконуваних дій, спілкується з партнерами , що є чудовим підґрунтям для
розвитку зв’язного мовлення. У грі розвиваються художні здібності та
естетичні смаки дітей : граючи, малюки задоволенням декламують вірші,
малюють. Самостійне творення ігрового сюжету відповідно до власного
задуму сприяє формуванню цілеспрямованості, самостійності,
наполегливості.

? ? ¶ ? („

b ? ¶ ? ? †

eIIIzrrffff

_`_ooooooooooeooooeeeeeessOO

&

ho

haK

h

h=

яти добре від поганого, спираючись на приклад близьких людей ,
намагаючись бути турботливими, відповідальними, дисциплінованими.

Багаторазово повторюючи дії з предметами або іграшками, малюк стає
спритнішим, винахідливішим, вмілішим, упевненим в своїх силах .Він
учиться спочатку організовувати власну індивідуальну гру, а згодом – гру
з ровесниками.

У грі розкривається творчий потенціал дитини, вона звільняється від
комплексів, може задовольнити свою потребу бути незалежною від
дорослого.

Уже переходячи від раннього віку до дошкільного, малюк починає сприймати
дорослих як носіїв різних соціальних ролей – мами, тата, лікаря,
вихователя. Малим дуже хочеться бути дорослими, чинити, як вони. І
тільки один – єдиний вид діяльності допомагає усунути суперечність між
бажаним і можливим. Це – сюжетно – рольова гра.

Підсумовуючи все вище сказане можна прийти до висновку, що гра в
дошкільному віці – форма життя дитини, без якої немає просто дитинства.
І ось тут велика роль покладається на вихователя. Бо розширення
кругозору дитини, передача пізнавального й життєвого досвіду, формування
ігрових умінь на кожному ігровому етапі, спонукання до творчого пошуку
– все це в руках педагога. Пізнаючи довкілля, спостерігаючи
працю,спілкування, життя дорослих, їхні стосунки, діти обов’язково
відтворюють це в іграх. Вихователь не повинен бути « диктатором», а дати
можливість дітям самостійно обирати тему, будувати сюжет, розподіляти
ролі, інакше гра втрачає своє значення. Дорослий має лише спрямовувати ,
підказувати , коригувати. Особливу увагу слід приділяти збагаченню
власного життєвого досвіду вихованців, від чого залежить різноманітність
ігрових тем та сюжетів.З цією метою проводяться екскурсії,
спостереження, бесіди. Важлива передумова виникнення гри – наявність у
дітей яскравих та різноманітних вражень, життєвого досвіду й знань,
джерелом яких є спеціально організовані заняття , твори художньої
літератури, кінофільми. Побачене або почуте має викликати в дитини
інтерес, збуджувати думку і почуття, викликати бажання творчо відтворити
у грі набуті враження.

Прямої участі дорослий у ній не бере, якщо тільки його не запросять
самі діти. Вміле керівництво грою полягає у тому, щоб знайти найбільш
вдалий педагогічний прийом для розвитку моральної цінної сюжетної лінії
, корекції негативного сюжету, тактовного розв’язання конфлікту між
дітьми при розподілі ролей та логічного завершення гри. Можна підказати
гравцям нові ідеї, ситуації, повідомити їм додаткову інформацію,
запропонувати іграшку або інший ігровий матеріал, переключити увагу
малят на іншу діяльність.

Важливо, щоб гра відбувалася в безпечних і комфортних для дитини умовах,
щоб у приміщенні було просторо, затишно, чисто. Сьогодні актуальним є
питання зонування в дошкільних закладах.

Сюжетно – рольова гра не може розвиватися тільки на словесному рівні. До
створення цікавих, насичених сюжетів стимулює і наявність предметно –
ігрового середовища. Тож варто подбати про ігрове обладнання, атрибути
для сюжетних ігор, предмети – замінники. Деякі атрибути можна виготовити
разом з дітьми.

Все життя дошкільнят і дитячому садку , вільне від занять , режимних
моментів, має пронизуватися грою.

Але щоб діти гралися, ми маємо створити у садку належні умови , а саме:

– виділити достатньо часу та місця для гри;

– забезпечити дітей різноманітними іграшками та іншим ігровим
матеріалом;

– збагатити малюків яскравими різноманітними враженнями та позитивним
життєвим досвідом;

– формувати належні ігрові вміння на кожному віковому етапі;

– навчити спілкуватися з ровесниками;

– бути уважними, чуйними, тактовними щодо своїх однолітків.

Основні принципи організації гри:

відсутність примусу будь – якої форми при залученні дітей до гри;

принцип розвитку ігрової динаміки;

Принцип підтримування ігрової атмосфери;

Принцип взаємозв’язку ігрової та неігрової діяльності;

Принцип переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм.

Загальні правила ігор:

гра повинна приносити радість і дитині і дорослому;

зацікавте дитину, але не примушуй те її гратися, не викликайте
перенасичення грою;

всі завдання діти повинні виконуйте самостійно;

завдання мусять бути посильними для дітей;

не стримуйте рухову активність дитини, створюйте в грі невимушеність.

Поради до гри:

заохочуйте творчу ініціативу малюка. Не сваріть його за помилки і не
кепкуйте із невдалих спроб виконати завдання, бо навряд чи він захоче
колись грати в ці ігри;

не забувайте говорити дитині, що вона розумна і здібна;

велике значення для дитини має форма в якій ви оцінюєте результати його
діяльності. В усіх випадках першим і основним принципом оцінки повинна
бути похвала, що свідчить про загальне позитивне ставлення до нього.
Після цього варто підказати , як можна виправити помилки;

детально проаналізуйте разом з малюком усі його помилки. Намагайтеся,
щоб правильну відповідь дитина знаходила самостійно, хоч і з вашою
допомогою.

Намагайтеся запобігти виникненню негативних емоцій у процесі гри. Якщо
малюк дедалі частіше відволікається, частіше помиляється – це означає,
що він втомився. Слід вчасно переключити увагу на інший, цікавіший вид
діяльності.

Під час гри забудьте , що ви – авторитет. Станьте, хоч ненадовго, знову
дитиною – будьте для малюка партнером у грі, який також може
сумніватися, помилятися, щиро сумувати і радіти своїм успіхам.

Підсумовуючи приходимо до висновку, що гра для дошкільника – справжнє
життя зі своїми радощами й прикрощами , переживаннями і досягненнями.
Гра слугує дітям мотиваційно – значущим , доступним і посильним
середовищем. Це полегшує процес засвоєння суспільних норм у час
дошкільного дитинства , вельми пластичного за своєю фізіологічною та
психологічною природою. Суспільні вміння, набуті дитиною у грі ,
знадобляться їй у середовищі однолітків і дорослих уже поза грою під час
навчання в школі та в подальшому житті.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Формування життєвої компетентності дошкільника через провідну діяльність
– гру Новосьолова Інна Анатоліївна, вихователь дошкільного навчального
закладу, ясла – садок комбінованого типу №18 «Дзвіночок»

Ігри спрямовані на соціальне становлення дошкільника.

Соціалізація – це процес залучення індивіда до системи суспільних
відносин, формування його соціального досвіду становлення і розвитку
цілісної особистості.

Ці ігри є передумовою розвитку сюжетно-рольової гри, удосконалюють
комунікативні вміння, допомагають здобути перший позитивний соціальний
досвід. Там малюк прагне бути схожим на батька, на матір, ідентифікувати
себе з чоловічою або жіночою роллю.

Дорослий має створювати умови для формування соціальних почуттів –
відчуття причетності до інших; збагачує досвід дитини переживанням
радості спілкування з однолітками, сприяє розпізнаванню дитиною через
гру образу «Я» – своїх чеснот і вад, можливостей, ставлень, здатності до
елементарного самовизначення.

За допомогою таких ігор як «Привітаємось з Ведмедиком», «Почитаємо
разом», «Кому я подарую квітку», «Чарівна паличка», «Не насправді»,
удосконалювати комунікативні вміння. В даних іграх відкривається
розвиток багатьох аспектів життєвої компетентності молодшого дошкільника
через сфери та форми активності.

На прикладі гри «Апельсин» ми можемо дослідити становлення життєвої
компетентності дошкільника у різних формах активності залежно від
поставленої мети:

в пізнавальній формі активності – ознайомити з автором та змістом
віршованого твору «Апельсин».

у фізичній формі активності – дати молодшим дошкільникам знання про
користь апельсину, значення вітамінів для зміцнення здоров’я, розвивати
дрібні м’язи рук; вчити узгоджувати рухи зі словами;

з емоційно-ціннісної форми активності – викликати інтерес до твору та
самої гри, підняти настрій у дітей, створити атмосферу радісного
очікування;

із мовленнєвої форми активності – вчити чітко і ритмічно промовляти
слова вірша, дотримуючись інтонаційної виразності;

із художньо-естетичної форми активності – викликати інтерес до емоційної
насиченості оранжевого кольору, милування, вплив на всі органи відчуття;

у творчій формі активності – розвивати вміння дітей змінювати кінцівку,
початок, правила гри для забезпечення всіх учасників бажаним фруктом.

У іграх «Кому я подарую квітку»

«Привітаємось з Ведмедиком»

«Давайте познайомимось»

«Що я бачив у дзеркалі – книзі»

«Почитаємо разом»

«Парасолька дружби»

«Назви, про кого розкажу»

розвивати вміння встановлювати дружні стосунки з однолітками, бажання
дарувати радість; визначити особливості соціальних симпатій у дітей в
колективі. Виховувати уміння встановлювати позитивні контакти з
однолітками.

У іграх «Апельсин», «Хто Я?», «Трон особистих якостей», «Хто що робить?»
розвивати уміння дітей адекватно поводитись з однолітками,
налагоджувати товариські відмінності, виявляти до них симпатію, бажання
поділитись чимось.

Розвивати вміння спів зіставляти предмети за кольором та формою,
узгоджувати свої дії з іншими, самостійно виходити зі складної ситуації
в іграх «Взувалки», «Хто знає більше», «Велика плутанина», «Два шматочки
пластиліну», «Чия це чашка?».

2

&

розвивати самостійність мислення. Вчити доречно застосовувати набуті
раніше знання у звичних та схожих ситуаціях, творчо відображати в грі
діяльність та взаємини дорослих, використовувати можливості іграшок та
засобів гри, виявляти елементарну здатність перевтілюватись («Не
насправді», «Валіза відкриттів», «Урок танцю»).

Ігри соціального спрямування активно впливають на формування базових
якостей особистості. Таких як:

Самостійність – діти обирають собі справу та товаришів для гри;

Працелюбність – виявляється у здатності молодшого дошкільника долати
труднощі на шляху до мети, доводити розпочате до кінця, висловлювати
елементарні самостійні судження, ініціювати прояви творчості, віддавати
перевагу праці перед розвагами.

Людяність – виявляється у розширенні кола людей, з якими спілкується
малюк, починають утворюватись дитячі угруповання. Дитина виявляє бажання
перебувати з однолітками, які їй симпатичні, ділитися, поводитись
привітно, вітатися. Ці прояви є показником уміння брати іншого до уваги,
рахуватися з ним, визнавати чесноти інших людей.

Розсудливість – виявляється у здатності до елементарних розмірковувань
щодо якостей людей, розсудливого ставлення до навколишнього, вміння
орієнтуватись на здоровий глузд, вчиняти доцільно, виробляти елементарні
судження.

Справедливість – як базова якість особистості починає формуватись
завдяки становленню протягом цього вікового періоду елементарних
способів співробітництва з меншими, однолітками та старшими в ігровій
діяльності, у спілкуванні, потребує вміння спочатку за допомогою
дорослого, а потім і самостійно домовлятись, брати до уваги не лише
власні інтереси, а й інтереси інших учасників групи.

Самовладання – проявляється у здатності мобілізуватись, продовжити пошук
рішень, подолати трудність, витримати якийсь час емоційне та вольове
напруження.

Доступна форма життєвої самолюбності формується завдяки намаганням
домогтися уваги, схвалення, оприлюднення успіхів, збагаченню особистого
досвіду, підстави для почуття впевненості у своїх можливостях.

Спостережливість виявляється у видивлянні та вислуховуванні, порівнянні
з побаченим та почутим раніше, виробленні з приводу цього найпростіших
суджень, звички ставитись до всього уважно запам’ятовуючи побачене.

Прояв відповідальності – як базової якості особистості в тому, що дитина
залучена до виконання завдань різної складності та змісту. В іграх
дитина починає усвідомлювати свою причетність до дорослого життя,
формується почуття впевненості в собі, дістає уявлення про те, що кожний
виконавець має відповідати перед іншими за прийняті рішення, за свої
помилки.

Зачатки креативності – як однієї з провідних характеристик особистості в
іграх, спрямованих на соціальне становлення молодшого дошкільника,
формуються завдяки тому, що зростає інтерес до нового, елементарне
вміння бачити проблему, намагатись її розв’язати. Час від часу дитина
намагається відійти від зразка, проявляє фантазію, щось вигадує,
видозмінює, раціоналізує.

Ці ігри є ніби ареною для випробовування своїх сил. Завдяки ним
формується загальна компетентність дитини, розвиваються уміння
поводитись гнучко, вчиняти адекватно, діяти доцільно, співвідносити
вимоги зі своїми бажаннями та можливостями.

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Формування життєвої компетентності дошкільника

через провідну діяльність-гру Методист: Висотенко Ніна Василівна

ДНЗ «Веселка»

Смт. Лисянка.

Вул..Червоноармійська, 25

Тел.24962792

У наш час перед освітянами постає завдання виховувати дошкільника як
життєво компетентну особистість. Поступово почали відходити в минуле
догми традиційної педагогіки навчання та виховання дошкільнят, які на
практиці здебільшого зорієнтовані на засвоєння навичок письма, читання,
математики. На жаль розвиток особистості в дошкільному віці не був
предметом спеціальної уваги традиційної педагогічної науки.

Вона ігнорувала роль у розвитку дошкільника його власних сутнісних сил,
суб’єктивної активності, не визнавала проблему саморозвитку. Недоліком
традиційної педагогіки було ще й те, що діяльність дітей
організовувалося так, як дисциплінарно зручно педагогу, без урахування
особистісного підходу до кожної дитини. Дошкільники перебували в штучно
створених умовах, які не відповідали потребам їх природного розвитку.

Виникла необхідність ,перш за все, у нових підходах до визначення цілей
і завдань розвитку дитини. Усвідомлення необхідності пошуку нових для
нашого суспільства підходів, методів у педагогіці і зокрема дошкільній,
привело до розуміння того, що закони природи повинні бути першоосновою
людських дій і взаємин, насамперед педагогічної діяльності. Саме
природний розвиток дитини є гарантом її особистісного зростання.

Тому й зроблено базову Програму розвитку дитини дошкільного віку « Я у
Світі» ( 2008 р.).Головне у Програмі – концептуально нові природно –
відповідні напрями освітньо – виховної роботи, у контексті яких
особистість дитини є головною. Ця програма обґрунтовує і допомагає
будувати оновлений освітній простір на основі природовідповідних законів
розвитку дитини,орієнтує на створення умов для розвитку дошкільника
морально- ціннісного ставлення до світу та до самого себе, розвитку
внутрішніх сил дитини та збагачення соціального досвіду. Працюючи над
новою Програмою, можливо реально створити умови для того, щоб «збудити
всі сили дитини» (С.Русова ).

В умовах переходу до нової Програми на заваді стають неспроможність
педагога віддати пріоритет дитині поважати її як особистість; недостатні
вміння педагогів у використанні новітніх педагогічних технологій; брак
уміння оптимально організувати середовище для формування життєвої
компетентності дитини; слабке орієнтування в динаміці просування
дошкільника шляхом особистісного розвитку. Чому це відбувається?

Педагогові зі стереотипним мисленням важко відкритися по-новому.
Модернізація змісту дошкільної освіти створює умови для розгортання
особистісних можливостей педагогів.

Розширивши межі своїх знань і можливостей, вихователь відчуває внутрішнє
бажання особистісного зростання. Це зумовить налаштування на
самовдосконалення, саморозвиток свого «Я», готового до співробітництва з
дитиною. Тому актуальним стає збагачення лексики педагога поняттями:
особистість, життєдіяльність, буття, свідомість,ціннісне ставлення;
перегляд ним змісту понять досягнення, компетентність, норма. Навчання
дошкільника розглядається як формування пізнавального інтересу,
озброєння дошкільника вміннями самостійно здобувати знання. А щоб це
відбувалося провідними видами діяльності дошкільника, мають залишатися
гра, предметно-трудова діяльність, спілкування. Щоб дитина проявила
себе, як особистість, варто запропонувати дітям обрати за власним
бажанням улюблену діяльність і протягом певного часу займатися нею на
власний розсуд. Зрозуміло, слід урахувати ймовірність прийняття дітьми
«корпоративних рішень, залежність від лідерів та товаришів. З огляду на
це ситуації вибору можна варіювати, повторюючи їх час від часу. Головне
– зрозуміти, якому саме виду діяльності дитина надає перевагу .

Вибір значною мірою визначає тип особистості: одна дитина в житті є
гравцем, прагне свободи, радісного і різноманітного буття, уникає
унормованості й обов’язковості; друга – над усе любить спілкуватися,
охоче розпитує та розповідає про рідних, знайомих, чужих людей та саму
себе, усамітнюється з однолітками для бесід та потаємних розмов
(здебільшого це дівчинка ); третя – залюбки розв’язує всілякі ребуси,
прагне дізнатися про нове, розмірковує на філософські теми; намагається
відкривати невідоме, любить аналізувати, навчатися; четверта
використовує будь –яку можливість робити щось руками – малювати,
вирізати, вишивати, різати, майструвати.

Спробуйте поділити своїх вихованців. Це допоможе здійснювати
диференційований підхід до їх виховання і навчання; визначити пропорцію
різних за змістом та формою організації заходів з тим, щоб вони, з
одного боку, давали кожному можливість діяти у згоді з власною природою,
відповідно до своїх схильностей; з другого – допомагали розширити коло
інтересів дітей, долучити їх до незвичних, проте корисних для розвитку,
занять. Збалансованість бажаного і доцільного – запорука гармонійного
розвитку особистості в дошкільному віці.

?

?

N

¬

®

°

S SueSlTOTrUooooooooooooooooooooocUeUeUe

&

gd‘\ss

gd‘\ss

-на є важливою діяльністю дитини і займає більшу частину дошкільного
дитинства. Саме в грі дитина набуває досвід спілкування, опановує
правила людського співжиття. Дитина переживає, оцінює ці правила,
виявляє своє ставлення.

Трудова діяльність не менш важлива для дошкільнят. Предметно – трудова
діяльність має великі значення у розвитку життєвої компетентності
дитини. У праці відбувається становлення власної самооцінки дитини, яка
зумовлює певні прояви її поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Будь-яка провідна діяльність завжди тісно поєднана із спілкуванням, яке
є для дитини теж одним із повідних видів діяльності. Спілкування з
дорослими та ровесниками, яке здійснювалось під час діяльності, сприяє
накопиченню дитиною нових умінь та знань і є стимулом до розвитку
мовлення та інтелекту.

Основним завданням педагога є безумовне прийняття дитини з усіма її
успіхами і складнощами, намірами і мріями, досягненнями й поразками, а
не керівництво , її життям і вчинками, не «викорінення вад « і не
компенсації власних проблем.

Було б корисно педагогам довкілля керуватися висловом М. Добролюбова:
«Ви для дитини, а не вона для вас; ви повинні пристосовуватися до її
природи, до її духовного стану». Всі ми чудово знаємо, що гра – це
основний вид діяльності дітей дошкільного віку, метою дитини в пізнанні
миру. Під час гри дитина вчиться спілкуватися з однолітками, підкорятися
правилам, поступатися, доводити своє право у виборі гри. Причини, які
спонукають дитину грати, – це перш за все цікавість і потреба активного
діяти. І одна з основних задач педагога – постійно підтримувати і
розвивати ці спонуки. В що грати – це питання має ще більше значення,
ніж де і з ким.

Гра як основний вид діяльності дітей дошкільного віку, розвиваючи
психічні, фізичні сили малюка ( увага, мислення, уява,пам’ять,
організованість, спритність,тощо), сприяючи освоєнню ним навколишнього
світу і людських взаємин, пробуджує, задіює його творчий потенціал. На
підставі того, якими іграшками грається і в які грає дитина, можна
зробити певні висновки про її задатки, нахили, окреслити програму їх
розвитку в найближчій і віддаленій перспективі.

Гра є особливою формою життя дитини в суспільстві і задоволення основної
потреби дитини, як істоти суспільної. Гра не лише соціальна, але і
історична: виникла з виникненням людського суспільства і розвивається з
розвитком суспільства.

В розвитку дитини і колективу дітей велика роль належить основному виду
діяльності дітей в дошкільному періоді – грі.

Н.К.Крупська писала: «Для дітей дошкільного віку ігри мають виключне
значення: гра для них – навчання, гра для них – праця, гра для них –
серйозна форма виховання/

Основним джерелом ігор є соціальне життя людей, умови, в яких живе
дитина, його сім’я. Основною особливістю гри є те, що вона являє собою
відображення дітьми навколишнього життя – дій діяльності людей, їх
взаємовідносини в обстановці створеній дитиною уявою. Взаємозв’язок
образу, ігрової дії і слова складає стержень ігрової діяльності, служить
засобом відображення діяльності.

Основними структурними елементами гри є: ігровий задум, сюжет або її
зміст, ігрові дії, ролі, правила, які диктуються самою грою і
створюються дітьми чи пропонуються дорослими.

Ігровий задум – це загальне визначення того, у що і як будуть грати
діти.

За задумом гри, ігри можна поділити на групи:

відображуючи побутові явища («Сім’я», « Дитячий садок»)

відображуючи працю людей (будівництво різних будов)

відображуючи суспільні явища, події, традиції (свята, подорожі,
демонстрації).

Сюжет, зміст гри – це те , що складає його живу сутність, визначає
розвиток, різноманітність і взаємозв’язок ігрових дій, взаємовідносини
дітей.

Структурною особливістю і центром гри являється роль, яку виконує
дитина. В процесі гри самими дітьми ( а в деяких іграх – дорослими)
встановлюються правила, визначаючі і регулюючі поведінку і
взаємовідносини (дорослих) гравців.

Включаючи гру в педагогічний процес вихователь вчить дітей гратись,
створювати, за словами А.С. Макаренка «хорошу гру». Для такої гри
характерні наступні якості:

виховуюча пізнавальна цінність змісту;

повнота і вірність відображувальних уявлень, цілеспрямованість;

активність, організованість, творчий характер ігрових дій;

підкорення правилам і здатність керуватися ними в грі з урахуванням
інтересів окремих дітей і всіх гравців;

цілеспрямоване використання іграшок і ігрових матеріалів;

доброта відносин і радісний настрій дітей.

Керуючись грою, вихователь впливає на всі сторони особистості дитини: на
його розум, почуття, волю, поведінку, використовує її в цілях
розумового, естетичного, фізичного виховання . Таким чином гра.
являється засобом всебічного виховання і розвитку дітей.

Використовуючи гру, як форму організації життя дітей, перш за все слід
направляти і розвивати їх спільні інтереси, добиваючись дружності
дитячого колективу.

В педагогічному процесі гра знаходиться в тісному взаємозв’язку з іншими
видами діяльності, і перш за все з працею, навчанням на заняттях.

Гра впливає на пізнавальний розвиток дітей, викликає необхідність
розширення знань. Гра вчить цілеспрямовано і послідовно відтворювати
знання, реалізувати їх в ігрових діях, задумах, в правилах.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020