Костриця Інна Вікторівна, методист районного методичного кабінету
відділу освіти Монастирищенської райдержадміністрації
Анотація
В статті коротко викладено проблеми, які виникають в школах під час
впровадження допрофільних та профільних курсів за вибором з біології та
хімії, а також запропоновано шляхи їх вирішення.
Курси за вибором – обов’язковий компонент профільного навчання.
Особливості впровадження
«Концепція профільного навчання в старшій загальноосвітній школі
розроблена на виконання Закону України HYPERLINK
“http://zakon.nau.ua/doc/?code=651-14” “Про загальну середню освіту” ,
постанов Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. HYPERLINK
“http://zakon.nau.ua/doc/?code=1717-2000-%D0%BF” № 1717 “Про перехід
загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і
12-річний термін навчання” та від 13.04.2007 HYPERLINK
“http://zakon.nau.ua/doc/?code=620-2007-%D0%BF” № 620 “Про внесення
зміни до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000
р.№ 1717”.
У названих документах закладено нові підходи до організації освіти в
старшій школі. Вона має функціонувати як профільна. Це створюватиме
сприятливі умови для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і
потреб учнів, для формування у школярів орієнтації на той чи інший вид
майбутньої професійної діяльності. Профільна школа найповніше реалізує
принцип особистісно орієнтованого навчання, що значно розширює
можливості учня у виборі власної освітньої траєкторії».[1]
Запровадження профільної освіти відбувається вже протягом кількох
останніх років, але повний перехід всіх навчальних закладів на профільне
навчання здійснюється лише в цьому навчальному році. Звичайно, кожна
школа, спробувавши той чи інший профіль, змогла для себе зробити
висновки про його доцільність, можливість реалізації та проблеми, які
виникають під час його впровадження. Перш за все, слід пам’ятати, що
профіль вводиться не для задоволення потреб окремого вчителя або школи в
цілому, а як засіб «створення умов для навчання старшокласників
відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за
рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального
процесу». [1] Тому першим і найголовнішим завданням кожного
педагогічного колективу при переході на профільне навчання є
виявлення зацікавленості учнів в здобутті знань певної категорії. Для
цього необхідно розробити систему заходів, яка б дала змогу школярам
ознайомитися з різними напрямками профілізації та обрати для себе
оптимальний. Саме цьому і сприяють допрофільні курси за вибором.
«Функцією курсів за вибором допрофільної підготовки є формування у
школярів правильного вибору профілю навчання, визначення сфери
майбутньої професійної діяльності, усвідомлення учнями своїх переваг з
позиції майбутньої діяльності. Вибір курсів за вибором здійснюється
учнями добровільно. Ними повинні бути охоплені всі школярі 8-9 класів.
Допрофільні курси за вибором є короткочасними (9-17 годин). Протягом 2-х
років учні вивчають не менше 2-х – 3-х курсів.» [1] Це – в ідеалі. Та
насправді при введенні курсів за вибором шкільний колектив зустрічається
з цілою низкою проблем:
Діагностування дітей на предмет виявлення нахилів до тих чи інших
предметів часто проводиться на досить низькому рівні і розпочинається
лише в кінці сьомого класу. Іноді воно являє собою одноразове
примітивне анкетування в кінці останнього уроку, коли дітям абсолютно
однаково, що обирати, аби швидше потрапити додому. На мою думку
правильно і вчасно організована система діагностування учнів, проведення
моніторингових досліджень, починаючи з 6-7 класів, дала б змогу
педагогічному колективу краще підготуватися до впровадження
допрофільного навчання. Під час діагностики слід звернути увагу ще й на
те, що якщо українську мову, математику, літературу учні вивчають з
першого класу, то впровадження дисциплін природничого циклу (фізики,
хімії, біології) відбувається лише в 7 класі. З одного боку для дітей це
цікаво, тому що все нове викликає інтерес, з другого – не завжди діти в
змозі оцінити своє відношення до тих чи інших знань. Тому велика
відповідальність покладається на вчителя, який викладає природознавство
у 5-6 класах, щоб він на відповідному рівні зумів представити кожну
природничу дисципліну.
Дуже часто діти навіть в одинадцятому класі не можуть визначитися з
вибором професії. Це відбувається через їх погану поінформованість щодо
використання тих чи інших знань в певній професійній діяльності. Тому
кожен вчитель-предметник повинен на своїх уроках демонструвати практичну
спрямованість знань, умінь і навичок та використання елементів своєї
навчальної дисципліни в певних типах професій. Під час викладання
біології та хімії можна показати їх взаємозв’язки з медициною,
ветеринарією, сільським господарством, професіями вчителя, вихователя,
еколога, фармацевта, а головне – дати зрозуміти дітям, що елементарні
знання з цих дисциплін необхідні нам в повсякденному житті: використання
побутової хімії, робота на присадибній ділянці, надання першої медичної
допомоги.
Звичайно, що у класі, який має 20-30 дітей виникне кілька груп з
протилежними інтересами. Саме тому Концепція пропонує у 8-9 класах дати
можливість учням ознайомитися з кількома короткими курсами. Але дуже
часто для впровадження цих курсів немає відповідного кадрового
забезпечення. Звичайно, кожен вчитель, який викладає спецкурс, ретельно
готується до занять, намагається знайти щось цікаве, донести його до
дітей, але якщо він сам не є прихильником даного курсу,йому нецікава
інформація, що опрацьовується, діти відразу відчують його настрої. В
результаті учні втрачають інтерес до вивчення тих чи інших дисциплін не
через своє « не хочу», а через адміністративне «не можу». Тому доцільно
було б психологу школи вивчати не лише нахили учнів, а й інтереси
вчителів, щоб створити оптимальні групи взаємодії «учні -вчитель» за
інтересами.
?$?????o?4
6
&
&
?
?
?
?
ніж про складну математичну формулу. Тому завдання вчителя природничих
дисциплін зацікавити дитину хоча б одним прикладом, а далі спрацює
природній орієнтувальний рефлекс дитини «Що це?». Але з іншого боку для
вивчення певних курсів з хімії і біології необхідне спеціальне
обладнання, яке не завжди наявне в школі: реактиви, мікропрепарати,
муляжі, гербарії. Це створює великі труднощі і часто заставляє
відмовлятися від найбільш цікавих для дітей занять,так як віртуальні
лабораторії та Інтернет не в змозі повністю замінити практичну
діяльність і безпосередній контакт з об’єктом дослідження.
Отже, для забезпечення оптимальної допрофільної підготовки учнів з
природничих дисциплін у школі повинно працювати декілька видів
спецкурсів, які відрізняються за змістовим наповненням:
професійно-орієнтаційні, які знайомлять учнів із світом сучасних
професій, що базуються на знаннях біології та хімії;
курси, що розширюють знання учнів з цих шкільних предметів;
прикладні, які за результатами навчання передбачають навчити учнів
оцінювати свої можливості щодо способів діяльності (вміння працювати з
мікроскопом та створювати тимчасові мікропрепарати, правила постановки
та проведення експериментів, вміння користуватися хімічним посудом та
ін).[2]
Курси за вибором в 10-11 класі носять більш цілеспрямований характер,
тому що діти вже визначилися з профілем навчання і відповідно до нього
обирають курс, який поглибить або розширить їх уявлення як про певну
дисципліну в цілому, так і про окремі явища, що їх зацікавили при
допрофільній підготовці. «Протягом 2-х років навчання у старшій школі
кожен учень обирає для вивчення не менше 4-х – 5-ти курсів за вибором.
Курси за вибором у старшій школі забезпечують поглиблене та розширене
вивчення профільних предметів. Водночас, вони можуть сприяти вивченню
непрофільних предметів і бути зорієнтовані на певний вид діяльності поза
профілем навчання, який обрав учень.» [1]
Під час запровадження таких курсів хотілося б звернути увагу на
наступне:
Дуже часто діти, переходячи в старшу школу, обирають не профіль, а клас,
класного керівника, вчителів-предметників, які викладають навчальні
дисципліни в цьому класі. Вони не хочуть покидати однолітків, з якими
були разом ще з дитячого садочка, не хочуть змінювати вчителів, до яких
звикли. Тому працівники психологічної служби школи повинні постійно
проводити роз’яснювальну роботу протягом 8-9 класу, щоб підготувати
дітей до цих змін і дати можливість вибору: звичний мікроклімат класного
колективу чи знання, необхідні для оволодіння майбутньою професією.
Під час організації спецкурсів у старшій школі слід значну увагу
приділити загальнопедагогічному принципу наступності та неперервності.
Не варто закінчувати у 9 класі один курс і починати у 10 класі зовсім
інший. Слід продумати, з якими основними явищами був пов’язаний
допрофільний спецкурс і або розширити його, або продовжити вивчення
подібних явищ. Це дасть змогу вчителю провести рефлексію, а учням
допоможе в розвитку умінь аналізу та систематизації знань. Наприклад,
якщо у 9 класі учні вивчали курс «Екологія рослин» Драгана Г.І., то
недоцільно у 10 класі переходити до вивчення на більш високому рівні
організму людини або тварини. Краще було б підібрати спецкурс, який
поглибить знання учнів про рослини. Прикладом такого курсу можна
назвати курс Снітинського В.В. та Калиновича Г.Л. «Біотехнологія рослин
з основами генетичної інженерії» .
Завдання, які розв’язуються під час вивчення спецкурсу повинні бути
диференційованими. Профілізація передбачає поділ дітей на класи за
інтересами, а не за рівнем знань. Тому перед учителем стоїть задача
створення завдань і проблемних ситуацій різного рівня складності,
включаючи і репродуктивний, і проблемний, і творчий. Це вимагає
використання в навчальному процесі нових технологій, методів, прийомів
і, звичайно, елементів ІКТ.
Шкільна педагогіка визначає величезний набір форм організації навчання.
Школа в основному працює за класно-урочною системою, тому однією з
основних форм навчання є колективна. Але курси за вибором повинні
сприяти розвитку інтересів учнів, тому звичний урок може бути
неефективним. Багато вчителів вважає, що проведення курсів у вигляді
динамічних груп, можливо навіть міжкласових чи міжшкільних, організація
між ними змагань, проведення конференцій, створення проектів значно
підвищує як рівень зацікавленості учнів даним спецкурсом, так і рівень
освітніх та комунікативних компетентностей учнів. При цьому можна
створювати інтегровані курси хімії і біології, біогеографії, біофізики.
Методична література пропонує курс «Організм людини очима біофізика»
Яковлєва Є.В., «Біологія і комп’ютер» Міронець Л.П., «Математичне
обґрунтування біологічних досліджень» Задорожного К.М. та багато інших.
Адміністрації шкіл, які обрали певний профіль слід звернути увагу не
лише на курси, які допомагають засвоїти даний профіль, але й на
необхідність для дітей курсів, які не стосуються профілю безпосередньо,
але цікаві дітям як загальнокультурні цінності («Психологія особистості»
Баранова Н.П.), як отримання досвіду з проведення дослідницьких робіт
(«Методи наукових досліджень» Коваленко С.О.) або як компенсація годин з
тих предметів, вивчення яких було обмежене за рахунок впровадження
профілю.
Підводячи підсумок,можна сказати, що курси за вибором у старшій школі
можуть виконувати кілька різних функцій:
забезпечують поглиблене та розширене вивчення профільних предметів;
забезпечують формування міжпредметних зв’язків, сприяють вивченню
непрофільних предметів;
передбачають вивчення методів пізнання природи;
зорієнтовані на певний вид діяльності людини поза профілем навчання,
який обрав учень [3].
Практика показує, що організація, впровадження та викладання курсів за
вибором знаходяться сьогодні ще на досить низькому рівні: для шкіл це
щось нове і незвичне. Але за ними – майбутнє, тому що забезпечення
профілізації навчання неможливе без надання змоги кожному учневі обрати
свій оптимальний варіант поєднання базових та профільних дисциплін. І
вчителі повинні прикласти максимум зусиль, щоб зламати власні стереотипи
навчання, відшукати нові підходи як до учнів, так і до себе самого: до
психології викладання, методики, прогнозованих результатів і форм їх
досягнення. Звичайно, на цьому шляху буде ще дуже багато помилок. Але як
сказав російський письменник Анатолій Рахматов « …помилка – це корінь
істини», а американський педагого Лоренс Пітер з власного досвіду зробив
висновок, що «…якщо дві помилки не принесли результату – спробуй
третю».
Література:
Концепція профільного навчання в старшій школі. – К., 2003. – 14 с.
Гончарова І. Профільне навчання та збереження колективу. –
http://osvita.ua/school/manage/1162
Зламанюк Л.М. Профільна освіта: шляхи реалізації // Нива знань – 2005. –
№ 1. – С. 14-17.
Химинець В.В. Інноваційна освітня діяльність. – Ужгород, 2007. – 364 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
