Шандра Віталій Іванович, Шандра Марина Володимирівна, вчителі
Піщанської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Золотоніської районної
ради
Профільна школа: погляд збоку
«Профіль — розріз чого-небудь (в географії) по заданій лінії.»
«Профіль – вид фігури або обличчя збоку.»
Вікіпедія.
В цьому новому навчальному році ми попрощалися з ілюзією, народженою на
початку століття, маревом реформованої школи постіндустріальної епохи.
Вслід за сакральним числом «12» потягнулися в далекий педагогічний вирій
інші аспекти даного процесу, які, можливо, і залишилися в назвах,
термінах, журналістських статтях, циркулярах чиновників, але втратили
основне: реальний зміст, логічну суть і кінцеву мету. Серед них було і
профільне навчання, яке з самого початку було надто немічним, а нині
перетворилося на неяскраву наклейку з незрозумілими словами на
незручному місці. Взагалі, вельми цікаво займатися фантастикою, говорити
про проблеми абсолютно «віртуального, неіснуючого інструменту». Особливо
в нинішніх, «вічно непростих» морально-економіко-політичних умовах і з
хтонічних глибин рідного села. Так би мовити – погляд з тунелю…
Одразу виникає кілька питань по-суті:
Профільна школа – продукт 12-річної освіти («скоропостижно»
ліквідованої).
Можна по-різному відноситися до самої ідеї існування такої школи, але
процес тривав 10 років, в нього були вкладені ідеї, сили і кошти.
Сьогоднішні десятикласники мали б навчатися повних три роки. На це було
розраховано все. Тепер їм залишилось лише два, а об’єм інформації
фактично не змінився (борони Боже). Як при цьому зберегти послідовність,
методичність і , врешті-решт, якість освіти? Як реально в подібному
хаосі дотримуватися певної спеціалізації? І взагалі, тепер вона можлива?
Профільна школа – урбаністичний продукт.
В сільських умовах, в маленьких, середніх школах профілі не можливі в
принципі. Відсутня як матеріальна база, так і кваліфіковані кадри, так і
логіка задуму. Єдиний вихід – це базові опорні великі школи, які зможуть
концентрувати в собі вищеназвані можливості. Для цього необхідно
поєднання як програми «шкільний автобус», так і системи гуртожитків,
коли дані школи перетворюються в своєрідні школи-інтернати. А чи можливо
це в даній реальності?
Профільна школа – методично вивірений продукт.
По ідеї, в подібній спеціалізованій навчальній установі всі предмети
працюють в тісному та ефективному зв’язку, зорієнтованому на головні
напрямки, доповнюючи і збагачуючи їх. Вони зв’язують школу з навколишнім
світом, допомагають перетворювати теоретичні знання в ефективні
практичні навики. На даному ж етапі, в більшості випадків, різниця між
профілями лише в кількості годин… Ну і?
Профільна школа – заклад активно працюючих практичних психологів.
f
h
?
?
c
¤
/d/?3e4B8?8@9O9V:O:h;nnUeIAIAIAIAIAI??????
&
gd: !
&
gd: !
&
gd: !
х робота – це визначення талантів і здібностей, активна профорієнтація,
навчання дітей орієнтуватися в складностях сучасного світу, вироблення
навиків реалізації свого потенціалу і соціальна адаптація. Вони
працюють, стираючи грані, активно підтримуючи успіх, допомагаючи як
учням, так і вчителям. В значній мірі вони визначають основу виховного
процесу, максимально пом’якшуючи гострі кути вікових різниць, майнових
станів… Їх доля в успіху роботи даного закладу 50%. Сьогодні ж вони
виконують лише допоміжні другорядні функції ( так би мовити «доводять до
відома…»), їх рекомендації в основному не обов’язкові, інформаційні,
формальні. Чи не так?
Профільна школа – школа здорових дітей.
Вони мають вільний час, можливості для відпочинку, екскурсій,
спілкування… У них лише 5-6 обов’язкових предметів, по 5 уроків на день.
І в останньому класі, навіть, вільний день для самопідготовки. Тобто,
діти розвантажені. Тобто, здорова нація. Звичайно, при умові існування
різноманітних спортивних секцій, клубів, шкіл з елементарними
санітарно-гігієнічними умовами. Зараз ми маємо 7-8 уроків на день,
більше 10 обов’язкових предметів, залякану трагедіями фізкультуру в якій
всі заняття скоро стануть теоретичними… Розвантажили?
А є ще питання до методики, до навчальних програм, методичної (і
учбової) літератури, до проблем креативного і когнітивного розвитку…
Питання, питання, питання… А відповіді?!
А тепер щодо нашої шановної «пані Географії». Вона бідна і нещасна нині,
хоча в системі наук, що вивчають природу вона,перш за все, відповідає за
«орієнтацію в просторі». І тому потребує особливої уваги! Географія на
доступному і цікавому рівні повинна поєднувати «гігантів» природничого
циклу і «визначних» гуманітаріїв, служити їм опорою, фундаментом і
своєрідним інтегратором. Для цього і спеціалізоване викладання потребує:
Банальної достатньої кількості годин (дешево і сердито).
Трансформації дитячих уроків в дорослі «пари» (легше та ефективніше).
Розширення її впливу до кінця навчального процесу (а не за крок до
фінішу).
Проведення інтегрованих уроків (і бажано з двома викладачами).
Розробки реальних практичних робіт нового типу (більш життєвих).
Звичайного розширення матеріально-технічної бази (ви будете сміятися?).
Активного використання фото- і відеоматеріалів (віртуальні мандрівки).
Розширеної позаурочної екскурсійної роботи (дорога – це життя).
Польових практик в канікулярний період (реальних!).
Список можна б продовжувати досить довго, але на жаль, поки що це лише
мрії, які впираються в маразми політичної боротьби, стіни театру
економічного абсурду, різнокольорові бульбашки чиновницьких
фразеологізмів…
А ми будемо творити…
Що ж залишилось робити?
Бо надія є одна
І остання…
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
