.

Господаренко Г.С. , Заворітня О.П., Грицай Г.М.,

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
110 1536
Скачать документ

Господаренко Г.С. , завідувач

Заворітня О.П., Грицай Г.М.

вихователі ДНЗ № 2 м. Умань

Умови креативного розвитку дітей дошкільного віку

Базова програма розвитку дошкільника “Я у Світі” вперше в освітньому
просторі України заявила креативність як одну з пріоритетних ліній
розвитку дошкільника.

Креативність – творчий дух, творчий потенціал індивіда, його творчі
здібності, що проявляються не тільки в оригінальних продуктах
діяльності, а й у мисленні, почуттях і спілкуванні з іншими людьми.
Розвиток креативності як здатності до творчості набуває сьогодні такої
значущості тому, що вона є базовою якістю особистості, її ядром,
центральною характеристикою. Оскільки заявлена концепцією освіти XXI
століття особистісно орієнтована модель має впроваджуватися у життя, час
повернутися обличчям до природної здібності дитини творити, підтримати
її, створити для її прояву сприятливі умови, стимулювати прагнення
дошкільнят робити по-своєму, виявляти оригінальність. Безліч шаблонів,
зразків, готових орієнтирів, запропонованих дорослими дитині для
відтворення, притлумлюють її прагнення до творчості.

Розвиток сучасної дитини як особистості передбачає максимальну
реалізацію нею своєї активності, самостійності творчої ініціативи,
прагнення обирати на власний розсуд шляхи й засоби досягнення цілей,
намірів, реалізувати свої власні потреби та інтереси.

На часі розробка оптимальних технологій виховання і навчання, нових
підходів до змісту пропонованих дошкільникам знань, узгоджених з
життєвим досвідом дітей, накопиченим завдяки різним джерелам інформації.
Навчально-виховний процес, який не виявляє і не враховує індивідуального
досвіду юної особистості, має формальний характер, не зачіпає інтересів
дитини.

Саме включеність індивідуального досвіду дошкільника у процес пізнання
робить його власне розвивальним, сприятливим для розкриття внутрішніх
сутнісних сил.

Творча активність дошкільника має два тісно пов’язані між собою джерела
– навчально-виховні впливи людей, що навколо (насамперед дорослих), та
особистий досвід самої дитини, який включає досвід її індивідуальної
взаємодії зі світом та результати попереднього навчання і виховання.
Якщо перше джерело задає нормативну побудову учбової діяльності як
моделі суспільно вироблених форм пізнання, то друге несе у собі риси
“відкритості” світу, цілісне ставлення до навколишньої дійсності,
відображення особистісно значущих для дошкільника аспектів життя, які не
завжди є істотними з погляду дорослого.

Включення індивідуального досвіду в засвоєння дошкільником інформації
подекуди може спровокувати своєрідний “розрив” логічних схем міркування
дорослого та дій, вироблених суспільною практикою. Водночас воно сприяє
створенню дитиною оригінального продукту, що й характеризує творчість як
особистісний процес.

У полі уваги має бути не лише те, що зробила дитина (тобто кінцевий
продукт), а й те, як саме вона діяла — відтворювала запропоновану схему
чи перетворювала її на основі суб’єктивного досвіду. Технологія
засвоєння знань обов’язково має включати досвід творчості самого
виконавця.

Зовнішні фактори можуть мати істотний формуючий вплив на такі компоненти
креативності, як мотиваційний, когнітивний і поведінковий.

Мотивація креативної поведінки складається в ранньому дитинстві; вона
пов’язана з переживанням почуттів “Я можу”, “У мене не виходить”, з
прийманням (не відторгненням) власних недоцільних бажань.
Мотивація доцільної поведінки, яка також формується в дитинстві,
передбачає бажаними лише реально здійсненні обставини, події. Таким
чином, середовище може перешкоджати або сприяти розвитку мотиваційного
блоку креативності.

Когнітивний бік креативності містить такі характеристики творчого
мислення:

– продуктивність – багатство ідей, асоціацій, варіантів вирішення
проблем;

– гнучкість – здатність швидко змінювати способи дій, переходити від
одного класу об’єктів до іншого; –
оригінальність – рідкісність, незвичайність, унікальність способу
розв’язання певної проблеми. Поведінковий аспект креативності
припускає реалізацію креативних властивостей на поведінковому рівні:
вироблення певних поведінкових автоматизмів, встановлення способів дій.
Вони формуються за рахунок научіння: наслідування деяких дій,
повторення і закріплення їх. Тому середовище, яке сприяє формуванню
креативності на поведінковому рівні, має мати зразки креативної
поведінки і способи їх пред’явлення.

У ході соціалізації встановлюються дуже специфічні відношення між
творчою особистістю і соціальним середовищем. Проте безсумнівно:
середовище грає виняткову роль у формуванні і прояві творчої
особистості.

Реалізація досвіду творчості передбачає створення різноманітних умов,
які поєднують принципи індивідуальності й варіативності. Чим
різноманітніше середовище дошкільного закладу, тим легше дитині
проявляти самостійність, критичність, творчу активність. Урахування
індивідуальних інтересів та переваг, довірчі форми спілкування з
дитиною, надання їй права на вільний вибір, відсутність жорсткої
регламентованості буття – важливі умови для розвитку креативності як
базової якості особистого середовища.

Характеризуючи активність дошкільника в усіх видах діяльності (ігровій,
предметно-практичній, учбовій, спілкуванні) та формах активності
(фізичній, соціальній, моральній, емоційній, пізнавальній, мовленнєвій,
художній), слід кваліфікувати їх як більш або менш творчі. Творчість —
це активність дитини, спрямована на створенні нового продукту в
нерегламентованій ситуації.

Показниками сформованості в дошкільника креативності є:

чутливість до проблем, готовність їх розв’язувати власними силами;
відкритість новим ідеям, інтерес до невідомого;

схильність руйнувати чи змінювати стереотипи, відмовлятися від шаблонів,
відходити від зразків;

спроможність виходити за рамки заданої іншими ситуації;

швидкість аналогій, протиставлень, асоціацій;

загострене сприйняття неточностей, недоліків, відхилень, незвичності,
складності;

уміння підійти до проблеми з різних точок зору;

уміння вносити щось нове, видавати оригінальні ідеї, розв’язувати нові
завдання, досягати незвичних результатів;

пошуково-перетворювальне ставлення до дійсності;

висока пізнавальна активність; допитливість; уміння швидко переходити
від одного способу розв’язання до іншого; переключатися;
переконструйовувати елементи в нових комбінаціях (комбінаторні
властивості);

дотепність, почуття гумору, інтерес до парадоксів;

сміливість та незалежність суджень; здатність до постановки власної
мети;

об’єктивність суджень, неупередженість оцінок;

самокритичність, здатність посміятися із себе;

використання різних форм доказів;

уміння помічати зв’язки між ознаками, формально між собою не
пов’язаними;

здатність сприймати об’єкти комплексно, цілісно, виділяти в них головне,
істотне, відкривати потенційне;

розвинена уява, метафоричність (створення фантастичних ідей);

уміння дивуватися;

здатність прогнозувати, передбачати, висувати гіпотези, робити
припущення;

орієнтація на високі стандарти якості, ідеальні еталони.

Якщо діяльність дошкільника характеризується більшістю з означених
особливостей, це означає, що його можна вважати креативом, практично та
інтелектуально продуктивною особистістю.

Розвиток у вихованців креативних здібностей – важлива мета
навчально-виховного процесу. Креативними мають бути як процес діяльності
так і її результат, як процес виховання , так і навчання старших
дошкільників.

Основні етапи творчого процесу:

• Виникнення в дитини відчуття неясності чогось (поява проблеми).

• Виникнення ряду запитань до дорослого, однолітків, самої себе.

• Виділення значущих для успішного розв’язання проблеми елементів,
диференціація головного і другорядного.

• Усвідомлення проблеми.

• Формулювання гіпотези.

• Пошук і знаходження розв’язку.

У реальному житті дошкільникові доводиться виконувати як творчі (цілком
нові, незнайомі або з елементами новизни), так і нетворчі (які містять
готову логічну програму, передбачають шаблонне рішення) завдання.
Надаючи перевагу завданням творчого характеру, вихователь виховує в
старших дошкільнят інтерес до складних завдань (практичних,
інтелектуальних, комунікативних), бажання виконувати їх самостійно не
боятися помилитися.

Для прояву дитиною творчої активності, важливо забезпечити їй
розвивальне середовище. З цією метою доцільно використовувати
розвивальні завдання; правильно оцінювати досягнення дітей у творчій
діяльності; не переривати творчого процесу; утримуватися від
використання негативних оцінок під час прояву дитиною творчої
активності; без критики приймати всі дитячі твердження, не зловживати
гальмівним впливом критичних зауважень; створити ситуації вільного
спілкування, обміну думок.

Педагог диференціює різні стадії прояву дошкільником творчої активності.
Їх чотири:

Перша стадія: наслідування — копіювання готового. Потрапляючи у нову
ситуацію, дитина репродукує готовий спосіб дії, повторює його за
дорослим заради досягнення бажаного результату.

Друга стадія: творче наслідування – внесення елементів новизни, прояв
самодіяльності без внесення істотних змін у запропоновану іншими схему
дій, зразок, ідею. Це – перша заявка дитини про себе, своє бажання
самовиразитися. Саме на цій стадії вона ознайомлюється з різними
варіантами здійснення інноваційної діяльності, визначає свої переваги
відповідно до власних схильностей та вмінь.

hoK

hoK

a

a

hoK

hoK

hoK

hoK

hoK

уміння взяти за основу запропоновану схему (ідею), але істотно її
переробити, внести зміни. Тут дитина відпрацьовує переробку інновацій,
пропускаючи їх крізь себе, перевіряє їх відповідність вимогам ситуації,
вносить елементи новизни й оригінальності. Ця стратегія характерна для
дошкільників – креативів.

Четверта стадія: справжня творчість, створення нового. Вона недоступна
дошкільникові: адже створити оригінальну ідею можна лише на піку свого
креативного розвитку й у сфері своїх інтересів, здібностей.

Якщо педагог прагне виховати креативність (здатність дитини до
творчості), в цьому йому допоможуть:

• нерегламентоване середовище,

• демократичні відносини,

• можливість наслідувати творчу особистість. Виховуючи в дошкільнят
здатність до креативності:

• уникайте чіткого формулювання проблеми, творчого завдання;

• не обговорюйте саме творче завдання, а аналізуйте деякі загальні
моменти, які вводять у проблему, уточнюють її зміст;

• пропонуйте дітям не спинятися, коли з’являються ідеї, навіть якщо їм
здається, що завдання розв’язане;

• роздрібнюйте на підпроблеми творче завдання, якщо дитині не вдається
розв’язати його цілком;

• пропонуйте дошкільникам вдаватися до аналогій;

• будьте тактовними, винахідливими;

• стимулюйте прояви творчої уяви, дотепності, фантазії;

• удосконалюйте своє вміння ставити запитання, робити часткові підказки,
вносити уточнення, роз’яснення, вставляти репліки, які спонукають до
пошуку;

• то звужуйте, то розширюйте поле пошуку розв’язання творчого завдання;

• зважено аналізуйте й добирайте найбільш оригінальні дитячі ідеї;

• спонукайте вихованців відмовлятися від найбільш очевидного способу
розв’язання завдання; пропонуйте шукати нові напрями та ідеї;

• заохочуйте дітей щоразу аналізувати предмет уваги з несподіваної точки
зору;

• пропонуйте дітям проговорювати у процесі розв’язання творчого завдання
ідеї, які виникли спонтанно;

• використовуйте різного роду запитання, які сприяють концентрації уваги
дітей (Хто? Що? Для чого ти це робиш? Що ти хочеш зробити зараз? Як ти
збираєшся діяти? Чому? Навіщо?). Комбінування запитань дає велику
кількість інформації;

• пропонуйте дітям знайти у творчому завданні суперечності, обійти
перешкоду, почати діяти з незвичної позиції; використати знайоме
по-новому, щось послабити чи посилити;

• рекомендуйте дошкільнятам висловлювати якомога більше думок з приводу
однієї ситуації (події, людини); виділяти в них типове та особливе,
переваги чи недоліки, позитивне-негативне, цікаве-нецікаве,
звичне-незвичне;

• час від часу пропонуйте дітям уявити (зобразити) щось у вигляді
елементарної схеми.

Під час виконання дошкільниками завдань творчого характеру педагог може
використовувати продуктивні прийоми, урізноманітнювати їх.

Зокрема, дітям можна запропонувати:

об’єднати — подрібнити (речі, явища);

дібрати синоніми-антоніми (схоже-відмінне);

знайти нові шляхи використання речей;

винайти нові засоби досягнення мети;

внести зміни в зроблене;

змінити речі за кольором, розміром, матеріалом, формою;

висловити якомога більше ідей для розв’язання конкретної проблеми;

використати фантазію, жарти, каламбури;

взяти участь у дискусії;

дібрати аргументи, докази;

провести нескладне дослідження (порівняй, склади оповідання, практично
застосуй…);

використати збільшувальне скло, мікроскоп тощо;

самостійно обрати тему, зміст, форму, ролі, зібрати інформацію,
здійснити аналіз та оцінку;

помінятися з однолітками ігровими ролями, спробувати зіграти кілька
несхожих ролей;

уявити (ліс, море…), відчути смак (незвичної їжі…);

“прорецензувати” (свою, товариша, дорослого) роботу;

поставити якомога більше запитань;

оживити слово (намалювати словесний портрет);

дати нове життя зламаним речам, іграшкам, книжкам;

намалювати поняття (краса, віра, правда, свобода, життя…);

уявити себе або когось об’єктом природи, предметом; будь-яким іншим
об’єктом;

розповісти про улюблені тварину, рослину, гру, заняття, страву;
розповісти про свої найприємніші( найнеприємніше) враження;

уявити себе чарівником (використати чарівну паличку);

завершити розпочаті речення;

збільшити-зменшити когось-щось;

додати фантастичних властивостей комусь-чомусь;

змінити зовнішність;

придумати нового звіра, рослину, прилад тощо;

продовжити життя літературного персонажа;

змінити звичні взаємини між персонажами казки (наприклад, створити образ
парадоксального персонажа — лева-боягуза);

вживати метафори, переносити властивості одного предмета (явища) на
інші: м ‘який характер, щоки горять, позеленіти від злості, сталеві
м’язи, бронзове тіло;

дати свою назву відомій картині, казці, оповіданню, віршу;

фантастично поєднати несумісне — голову однієї тварини з тулубом другої,
хвостом — третьої;

уявити, що трапилося б, якби прискорився (уповільнився) час; як би це
позначилося на житті, порах року, заняттях, відпочинку тощо;

придумати нове свято, конкурс, гру;

матеріалізувати свої думки, почуття, мрії, думки, почуття, мрії
персонажів відомих казок, мультфільмів;

зібрати додаткову інформацію (про події, людей, героїв); знайти в ній
головне і другорядне; перевірити достовірність, точність, надійність.

Якщо старший дошкільник часто, легко й охоче продумує конструктивні
ідеї; здатний самостійно їх апробувати й застосувати; як правило,
аналізує свої дії, прогнозує ймовірність їх наслідки; уникає
одноманітного маніпулювання, урізноманітнює пошуки способів розв’язання;
ніколи не кидає розпочате на півдорозі, переважно самостійно долає
труднощі; вміє зважено ризикувати, вдало використовувати різну
інформацію і здобувати нову; приймає самостійні рішення у невизначених
ситуаціях; реалістично оцінює результат своєї діяльності, об’єктивно
визначає, яких зусиль ї йому коштувало (було важко чи ні); прагне
виявити оригінальність,має схильний репродукувати зразок, можна вважати,
що в такої дитини розвинені креативні здібності.

Якщо ж педагог не може оптимістично оцінити здатність вихованця до
творчої діяльності, доцільно з’ясувати причини цього; розробити
індивідуальну стратегію виховання і навчання дитини; частіше спонукати
її до фантазування, прогнозування, самостійних припущень та висновків,
ризикування. Важливо налагодити тісніші контакти з родиною цього
дошкільника, оскільки його залежність, скутість, невпевненість у собі —
похідні родинних настанов.

Організовуючи життєдіяльність старших дошкільнят у сім’ї та дошкільному
закладі, слід сміливіше запроваджувати експериментування, дослідництва;
надавати дитині можливість та право самостійно приймати рішення,
виробляти елементарні гіпотези, доводити, обґрунтовувати, відстоювати
власну точку зору. Варто давати батькам конкретні поради щодо розвитку в
дитини допитливості, здатності творчо переробляти пережиті життєві
враження, збагачувати індивідуальний досвід, розширювати асоціативний
ряд, втілювати творчу уяву в реальній дійсності, розв’язувати нескладні
життєві проблеми.

Треба пояснювати батькам подвійний характер творчої уяви. З одного боку,
вона є основою творчості, з другого — може продукувати відрив від
реальності, надмірну мрійливість, небажання докладати вольових зусиль.
Тобто творча дитина може характеризуватися цінною здатністю
реалізовувати свої фантазії та мрії, досягати високих результатів у
різних видах діяльності, а може, навпаки, замикатися, занурюватися в
себе, відмовлятися від розв’язання реальних життєвих задач, особливо
складних.

Ось чому вкрай важливо допомогти батькам збалансовувати схильність сина
чи доньки до творчої уяви із здатністю використовувати її в реальному
життя – в ігровій, предметно-практичній, пізнавальній, художній,
комунікативній діяльності. Активна, конструктивна творчість має стати
постійним супутником дитячої життєдіяльності в сім’ї та дитячому садку.

Дидактичні ігри та вправи на розвиток дитячої креативності

«Максимілізація»

Мета: розвивати творчість, фантазію під час уявного збільшування в
об’єктах їх частин, аргументуючи свій варіант.

Приклад: їжак з довгими голками, щоб краще захищатися; книга з довгими
сторінками, щоб помістилось більше казок та ілюстрацій; кішка з великими
вухами, щоб краще чути мишку і т.д.

«Мініатюризація»

Мета: розвивати фантазію дітей під час уявного звужування стиснення
об’єктів, пояснити потребу в діях.

Приклад: стиснути дорогу, щоб швидше доїхати; звузити вулиці, щоб друзі
жили поряд; зменшити ніч, щоб більше гратися і т.д.

«Універсалізація»

Мета: розвивати здатність придумувати невластиві об’єктам частини,
ознаки, елементи та їх фантастичне використання.

Приклад: будинок, який міг би бути готелем для мурашок (чим його
наповнити?); Дід Мороз в спортивному костюмі, щоб міг бігати і гратися з
дітьми на майданчику; Колобок-глобус, щоб вивчати країни та гратися в
грі; Вікна будинку – очі, двері – рот, дах – капелюх, а сам будинок –
добрий чарівник.

«Фантастична аналогія»

Ситуація: діти прийшли до дитсадка, а дорослих немає, замість себе
залишили казкових героїв. Хто з персонажів буде вихователями? Лікарем?
Чим нагадують їх вони?

Ситуація: використання казкової аналогії в повсякденному побуті
дитсадка: каша-стрибунка, щоб високо стрибати; сонячний зайчик сів на
подушку, щоб міцніше спати.

«Казка заблукала»

Мета: розвивати творче розповідання, уяву, креативність під час
створення нової казки з використанням з використанням сюжетів відомих та
вигаданих казок: посадив дід ріпку… стали тягнути, а внучка відмовилася
допомагати. Герой з якої казки прийде на допомогу? Яких ще героїв
запросять на святковий обід?

PAGE

PAGE 11

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020