.

Використання інноваційних технологій у процесі краетивного розвитку дошкільників

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
202 5871
Скачать документ

Шиш О. В,.

вихователь-методист

ДНЗ №84 „Віні-Пух” , м. Черкаси

Використання інноваційних технологій у процесі краетивного розвитку
дошкільників

Не так давно в наш словниковий запас влилось слово креативний. Що ж таке
креативність? Термін креативність походить від англійського слова create
– створювати. Американський психолог Фромм запропонував таке визначення
цього поняття: «Це здатність дивуватися і пізнавати, вміння знаходити
рішення в нестандартних ситуаціях; це спрямованість на відкриття нового
і здатність глибокого усвідомлення свого досвіду».

     Основними показниками творчих здібностей є швидкість і гнучкість
думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість.

     Швидкість думки – кількість ідей, яка виникає за одиницю часу.

     Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль
переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в
одному контексті, можна використати в іншому. Гнучкість – це добре
розвинутий навик переносу (транспозиції). Вона забезпечує вміння легко
переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати
фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від
скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику і до
парадоксів.

     Оригінальність – здатність до генерації ідей, які відрізняються від
загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона
пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних
під час послідовного логічного аналізу.

     Допитливість – здатність дивуватися; відкритість та інтерес до
усього нового.

     Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності,
не лякатися власних висновків і доводити їх до кінця, ризикуючи
особистим успіхом та репутацією.

     Ці показники є вродженими, чи залежать від впливу середовища? Один
із творців системи вимірювання творчих здібностей Торренс відзначав з
цього приводу, що успадкований потенціал не є найважливішим показником
майбутньої творчої продуктивності. В якій мірі творчі імпульси дитини
набудуть характерну творчості залежність від впливу батьків та інших
дорослих. Сім’я здатна розвинути або знищити творчий потенціал малюка ще
у дошкільному віці.

     Для дитини основною діяльністю, в якій виявляється її творчість, є
гра. Але гра не лише створює умови для такого вияву. Як свідчать
дослідження психологів, вона в значній мірі сприяє розвиткові творчих
здібностей малюка (стимулює його). У самій природі дитячих ігор
закладені можливості розвитку гнучкості й оригінального мислення,
здатність конкретизувати та розвивати як свої власні задуми, так і
пропозиції інших дітей.

     Ще одна винятково важлива властивість ігрової діяльності – це
внутрішній характер її мотивації. Діти граються тому, що їм подобається
сам ігровий процес. І дорослим залишається лише використати цю природну
потребу для поступового залучення дітей до більш складних творчих форм
ігрової активності. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час
розвитку їх творчих здібностей важливіше значення має сам процес,
експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного
результату гри.

Життя багатообразне, і знайомимося ми з її проявами по-різному –
провідну роль грає якийсь один з органів чуття. За способом сприйняття
навколишньої дійсності психологи ділять людство на три типи.

Людей, що найефективніше сприймають інформацію за допомогою зору,
називають візуалами, тих, кому простіше засвоювати нове на слух, –
аудіалами і, нарешті, тих, кому легко дізнатися щоб то не було,
поторкавши, понюхавши предмет, стикнувшись з ним, – кинестетіками.
Виявляється, що ведучий канал сприйняття проявляє себе дуже рано – вже
двох – трьохмісячний малюк має чіткі переваги. Якщо постежити за
дитиною, можна зрозуміти, до якого типу він належить. Правда, частіше
спосіб пізнання буває комбінованим – людина віддає перевагу, наприклад,
двом каналам сприйняття.

Чим краще ми знаємо дитину, тим легше нам з ним спілкуватися і простіше
учити. Визначивши улюблений спосіб пізнання малюка, батьки повинні його
розвивати: навчаючи дитину чомусь новому, вони тепер можуть враховувати,
як йому легко засвоювати інформацію.

Основні характеристики особливостей індивідуального розвитку дитини.

Діти-глядачі

Глядачі пізнають навколишній світ візуально, тобто під час сприйняття
інформації більше покладаються на зорові відчуття. Їх увага природним
чином обернена на видимі ознаки знайомих об’єктів, вони швидко схоплюють
і запам’ятовують такі візуальні характеристики, як рух, колір, форму і
розмір. Більшість глядачів мають прекрасну зорово-тактильну координацію
і з народження прагнуть в першу чергу розглянути об’єкт, і тільки потім
за допомогою жестів характеризують його. Дійсно, більшість глядачів
виділяються розвиненою моторикою, тобто Діти-глядачі люблять розглядати
картинки, їм цікаво дивитися на ілюстрації до казки, чим слухати саму
казку. У дитячому садку вони із задоволенням грають в кубики, складають
картинки з фрагментів (пазли), ліплять, вирізують – всі їх заняття
розраховані на взаємодію очей і рук. Вони швидко вчаться малювати і
писати друкарськими буквами, з легкістю запам’ятовують схеми коротких
слів. У більш старшому віці діти-глядачі віддають перевагу настільним
іграм, охоче малюють, майструють, моделюють, швидко освоюють комп’ютер,
люблять відеоігри.

Володіючи розвиненішою зорово-тактильною координацією, зорове легко
управляються із завданнями, які вимагають розвинених тонких рухових
функцій. Оскільки глядачі, як правило, ігнорують будь-які інші
подразники на користь візуальних, їм необхідно приділяти особливу увагу
розвитку мовних навиків, товариськості і загальної фізичної координації.

Дитина-слухач (аудіал)

Слухачі пізнають навколишній світ, сприймаючи голоси і звуки, віддають
перевагу слуховим відчуттям в порівнянні із зоровими і тактильними.
Оскільки мова сприймається на слух, слухачі раніше інших дітей починають
говорити і відрізняються великим словарним запасом.

Дітей-слухачів з самого народження легко заспокоює музика або знайомі
голоси. Вони з радістю сприймають найпростіші звуки. Більш старші діти
люблять співати, розповідати вірші, задають нескінченну кількість
питань, правильно і добре розмовляють. Вони виявляють цікавість до
читання, а в початковій школі охоче читають вголос і легко
запам’ятовують урок вчителя. Вони люблять слухати магнітофонні записи,
радіо, швидко запам’ятовують інформацію отриману на слух, віддають
перевагу розмовним іграм, наприклад, віршуванню, або іграм що припускає
відгадування слів. Слухачі отримують задоволення від читання, часто
разом з іншими придумують різні історії і розігрують їх в особах.
Оскільки основна увага слухача прикована до мови, вони можуть відставати
від ровесників в розвитку навиків, пов’язаних із зоровим і руховим
сприйняттям.

Дитина-діяч (кинестетик)

Діячі пізнають навколишній світ тактильно (або кинестетичним) способом,
тобто від безпосереднього торкання або руху. Цей спосіб отримання
інформації допускає сильно розвинену моторику, активний рух, як
результат – активність великих м’язів (плечей, рук, стегон і т.п.).

Більшості дітей-діячів невідомий страх. Вони багато рухаються самі і
люблять, коли їх розбурхують або підкидають дорослі. Діячі раніше інших
дітей починають повзати, а потім і ходити. У дошкільному віці вони
віддають перевагу активним іграм, пов’язаним із стрибками, лазінням,
бігом, люблять кубики і рухомі іграшки. Унаслідок природженої
координації і хорошої орієнтації в просторі діячі частіше піддаються
фізичному ризику в порівнянні з іншими дітьми. Основні проблеми, з якими
діячам доводиться стикатися вже в дитячому саду, пов’язані з їх
нездатністю впродовж тривалого часу залишатися в спокої і концентрувати
всю свою увагу на одному предметі. Їх пристрасть, активні ігри на
відкритому просторі.

У початковій школі їх неспокійна поведінка і неуважність на уроках
можуть привести до поганої успішності, тоді як поза школою безстрашні і
сильні діячі незмінно мають авторитет в середовищі ровесників. В той же
час божевільний темперамент більшості діячів обумовлює наявність таких
рис їх вдачі, як дратівливість і вразливість. Вони вимагають негайного
задоволення бажань і готові долати труднощі. Діячі емоційно нестійкі –
їх гнів і радість чергуються з неймовірною швидкістю.

Діячі обожнюють ігри на свіжому повітрі, заняття спортом, наприклад,
грають у футбол, плавають, ходять в походи, піклуються про тварин.
Подібне переважання фізичного виховання в порівнянні із сприйняттям
зоровим або слуховим може привести до виникнення мовних проблем і
відставання в навчанні.

     Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих
здібностей дитини? Однозначної відповіді на це питання психологи ще не
дали. Тому проблема залишається актуальною до нинішнього дня. Існують
різні підходи і рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж.
Сміт написав на цю тему книгу, яка особливо яскраво відображає типовий
підхід до навчання творчості, що існує сьогодні у більшості зарубіжних
авторів.

     Навчання творчості, на думку Дж. Сміта, стане можливим, якщо будуть
створені такі основні умови:

умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в
будь-яку хвилину діяти з ними;

умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої
безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з
боку дорослих;

психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується
відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки
дорослими її творчих починань.

     Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням
умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати малюкові в
розвитку його творчих здібностей. З цього приводу корисні рекомендації
розробив американський психолог Дж. Гауен. Ось найцікавіші з них:

Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до
якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до
невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї
дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони
здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не
завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час, терплячість.
Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.

Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того
хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може
пригальмувати його творчість. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а
батьківська допомога може інколи сприйматися як “порушення кордонів”
особистості.

Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково
засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої
ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою
чергу, будуть цінувати інші.

Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття
безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія
якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї
словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте
критикувати перші спроби — якими б невдалими вони не були. Ставтеся до
них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого
любить.

Допомагайте дитині стати “розумним авантюристом” і часом покладатися в
пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити
справжнє відкриття.

Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині
уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати
негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для
конструктивної творчості, тим щільніше закриваються клапани
деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу,
може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

Цікава статистика

Креативність досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у
перші три роки навчання в школі; знижується протягом наступних року-двох
і потім отримує новий поштовх, можливо, у зв’язку з підвищенням рівня
фізичного розвитку.

Креативність неоднозначно залежить від освіти. Більшість дітей втрачає
свою спонтанну відвагу, коли вони стають “окультуреними”.

Період життя людини від 2,5 до 7 років психологи називають другим віком
запитань (перший вік — від 1 року до 2,5 років). На кінець цього періоду
спостерігається “пік допитливості” — найбільша кількість запитань в
мовленні дітей, після чого відзначається спад.

Незважаючи на дану від природи здатність до творчості, кожна людина може
реалізувати її на різному рівні. Тільки цілеспрямоване навчання дасть
можливість забезпечити високий рівень розвитку закладених творчих
здібностей.

При цьому підкреслюється, що традиції і установки в навчанні можуть або
стимулювати, або придушувати креативні здібності. Це залежить від того,
з якими типами завдань дитина буде зустрічатися в процесі навчання.
Завдання «закритого» типу з єдино правильною відповіддю не формують
таких важливих якостей креативного мислення, як навик відходу від
відомих відповідей, оригінальність і самостійність думки. Цю функцію
можуть виконати лише завдання «відкритого» типу, які передбачають повну
самостійність у виборі способу рішення і велика кількість відповідей.

Важливо те, що для розвитку креативності є можливість
багатоваріантність рішення, а не один заданий стереотип відповіді і
сталий алгоритм рішення. Природно, що сміливість дітей в пропозиції
різних і оригінальних ідей залежить від емоційного комфорту процесу
навчання.

Головним завданням вихователя є – не «донести», «пояснити» і «показати»,
а організувати спільний пошук вирішення виниклого перед ними завдання.
Такі умови навчання потребують від вихователя вміння вислухати всіх
бажаючих, стати на позицію кожного яка відповідає, щоб зрозуміти логіку
його міркування й знайти вихід з постійно мінливої навчальної ситуації,
аналізувати відповіді, пропозиції дітей і непомітно вести їх до
відповіді.

Одним з важливих моментів, який потрібно враховувати при організації
навчання, спрямованого на розвиток творчих здібностей, є навчально –
розвиваюче середовище.

Однак не будь-яка діяльність розвиває творчі здібності, а тільки та, в
процесі якої виникають позитивні емоції. Пізнавальна потреба
характеризується почуттям задоволення від розумової роботи.

Серед інноваційних технологій навчання дітей творчості, на наш погляд,
провідне місце займає технологія Г.С. Альтшуллера – теорія розв’язання
винахідницьких задач (ТРИЗ).

Для розвитку дитячої творчості необхідно надати дітям матеріали для
занять і можливість працювати з ними, заохочувати творчі інтереси
дитини; необхідно також наявність внутрішньої розкутості і свободи.

У процесі використання у навчанні технології ТРИЗ формується стиль
мислення, спрямований не на придбання готових знань, а на їх самостійну
генерацію; вміння бачити, ставити і вирішувати проблемні завдання в
своїй галузі діяльності; вміння виділяти закономірності, виховання
світоглядної установки сприйняття життя як динамічного простору
відкритих завдань.

Особливістю роботи з кожною віковою групою є вибір об’єктів
винахідницької діяльності, що відповідають віку. Так, як об’єктом для
дошкільнят виступає конкретний предмет або явище природи, творчі
завдання представляють собою проблемне питання або проблемну ситуацію,
які передбачають застосування методів перебору варіантів і
неалгоритмічних методів активізації творчої діяльності

В своїй роботі ми використовуємо завдання творчого характеру

«Чарівні перетворення»

Недомальовані геометричні фігурки кожна дитина перетворює на що
завгодно: на весняний ліс, казку, космічний корабель тощо.

Прослідкуйте за тим, як некрасива Баба-Яга перетворюється на красиву
Тітоньку-Ягусеньку. їй допомогли добрі справи дітей із одного дитячого
садочка. Відгадайте, які три добрі справи допомогли Бабі-Язі поступово
перетворитися із злої в добру і красиву.

Розфарбуйте малюнки. Складіть розповідь так, щоб вона закінчувалася
прислів’ям:

Добро прикрашає людину.

Читання казки „Колобок”

Творчі завдання: „Як допомогти Колобку врятуватись від Лисиці?”

Варіанти відповідей:

В тісто добавити перцю, солі;

Колобок може викачатись в голки сосни, ялини – буде схожий на їжака;

Перетворитись на яблуко і повиснути на дереві;

Перетворитись в малу горошину ;

Викачатись в грязь, пісок.

Гімн професіям

Ділимо дітей на декілька груп і роз приділяємо між ними декілька
професій. Наприклад, одна група –– лікарі, друга –– вчителі, третя ––
будівельники і т.д. Кожна група називає головні якості, якими володіють
люди тієї чи іншої професії, а потім спільно з вихователем скласти гімн
цій професії і записати. На основі записів створюється книга „Гімн
професіям”

На кораблі

Дітей ділимо на три групи. Одна група –– матроси, друга –– капітани,
третя –– пасажири. Потім пропонуємо дітям декілька ситуацій:

Корабель потрапив на підводний камінь.

Один з пасажирів упав за борт корабля.

Капітан захворів.

У одного з пасажирів пропала дитина.

Кожна з груп повинна відповісти як повинен вести себе в тій чи іншій
ситуації капітан, матрос, пасажир, щоб не виникло паніки на кораблі.

Чарівна лікарня

Дітей ділимо на групи і пропонуємо їм уявити, що вони лікарі чарівної
лікарні, яка лікує від ліні, жадності, хитрості, …

Діти вибирають по одній якості і придумують рецепт , як допомогти людям
позбутися цієї якості.

Наприклад:

Кожного ранку на пити напій із плодів шипшини і декілька капель
елексіра працелюбства. На протязі дня в голос декілька раз проговорити
все, що потрібно зробити. В вечері записати все що зроблено, і скласти
список на наступний день. Потім випити молока з м’ятною цукеркою для
хорошого сну.

Шафа

Дітям показуємо різні картинки з зображенням того чи іншого предмета:
шафа, відро, стіл, ложка, стілець, диван…

Діти повинні відповісти на наступні запитання:

Із чого можна зробити шафу?

Чи може у шафи змінюватись настрій?

Шафа може хворіти?

Чи є у шафи друзі?

Які почуття виникають у шафи коли її витирають, лагодять?

Кого із членів сім’ї шафа більше всього поважає, чому?

Потім можна придумати казку про той чи інший предмет, намалювати
малюнки.

Ми веземо на потязі

Діти стають в коло. Одна дитина говорить: „Ми веземо на потязі…”
Наступна дитина по колу продовжує: „велосипед”. ( називаються предмети
які можна везти на потязі). Діти повинні бути уважними, тому що не всі
предмети можна везти на поїзді. Наприклад: хмари, гору, багатоповерховий
будинок.. Наступна дитина називає слово на ту ж букву, що і попередня,
наприклад, вугілля. Можна називати слова і на останню букву попереднього
слова. Із кола виходить та дитина, яка не може придумати слово чи
неправильно назве слово.

Перемагає та дитина, яка залишилась в колі. Ця дитина найбільш уважна,
має великий словниковий запас і хорошу пам’ять. Переможець починає гру
з початку „Ми веземо на автобусі , машині, ..

Подібні за призначенням

Називаємо дітям предмет. Наприклад, стілець і просимо дітей назвати як
можна більше предметів подібних за призначенням.

Наприклад: стілець –– крісло, диван, шезлонг, лавочка; кофта ––
світер, джемпер.

Відтвори предмет

Дітям роздаються картинки на яких зображені різні предмети чи явища.
Наприклад: крейда сонце, м’яч, стіл, скакалка.. Дитина чи декілька
дітей повинні за допомогою міміки, жестів відобразити те, що зображено
на картинці.

Інші діти намагаються відгадати що зображають їх друзі.

Подарунки батькам

\d`

h

j

|

e

?

o

&

&

&

jI—

J‘`‘?“?“–”oe”0•x•?•Ae•8–oiiiiaaaaOOOOOOOOOEEEEE

&

A

A

&

A

&

A:A?Ae?Ae6AEcAEEAE°C0EpEoeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

A

&

редмети чи явища: озеро, небо, сонце, вітер, зірка, сніжинка, квітка…
Діти повинні придумати, які подарунки любові кожного з тих, хто їм
дістався на картинці, подарують мамі, бабусі, татові, сестрі..
Наприклад: сонце подарує мамі світло, тепло, ніжність; гора –– силу,
терпіння; зірка –– загадковість, чарівність…. Потім діти придумують
історії про те, як їх батькам допомогли ті чи інші подурнки.

Приклад: коли мама хворіла, очі її були сумні, лице стало блідим. Одна
далека зірка зазирнула в вікно до мами, побачила маму і пожаліла її.
Вона посвітила на неї своїм загадковим світлом, і мама відразу ж стала
знову красивою, веселою, здоровою.

Музичні інструменти

Запропонуйте дітям уявити і відобразити те, як вони грають на музичних
інструментах. Діти повинні вгадати хто на якому музичному інструменті
грає.

Потім діти діляться на групи. І кожна група відображає невеликий
оркестр.

Що зайве

Дітям роздаються картинки на яких зображені різні предмети: книжка,
дерево, кіт. Між двома предметами діти повинні знайти яку-небудь спільну
ознаку. Наприклад :папір для книг виготовляють з дерева, тому кіт зайве
слово. Або: кіт і дерево ростуть, тому книга зайве слово.

Миша, холодильник, булочка. Холодильник і булочка –– предмети, миша ––
тварина, тому це слово зайве; миша може гризти булочку, а холодильник
не гризе. Холодильник зайве слово.

Квадрат, круг, трикутник

В певному порядку назвіть різні геом.. фігури, наприклад: круг,
квадрат, трикутник. Діти повинні подумати, які предмети схожі на ці г/ф,
і намалювати один з названих предметів.

Перемагає та дитина, яка назвала найбільше предметів.

Цифри – наші друзі

Дітям роздаються різні цифри, і пропонують скласти розповідь про цифру (
найулюбленіша справа, друзі, характер..).

У цифри 2 є сестра, яка дуже схожа на неї. Сестри гордяться що у людей
є дві руки, дві ноги, два ока, вуха. Пишаються , що діти мають двох
батьків. Вони повторюють слова по два рази, вважають , що одного разу не
достатньо. Засмучуються, коли діти в школі отримують двійки і з
задоволенням поступаються місцем 10. 11.

Можна ще намалювати свою цифру.

А ще можна запропонувати дітям скласти розповідь про дружбу цифри із
тваринами які живуть в лісі.

Ведмідь товаришує з цифрою чотири, бо у нього чотири лапи, а ведмедиця
народила йому четверо ведмежат. Ще цифра чотири розповіла ведмедю про
чотири пори року….

Казкова автоколона

В фіолетовому лісі кожен казковий герой зможе знайти для себе
автомобіль. Уважно подивись і скажи, хто на якому автомобілі з казкових
героїв буде їздити

Хто допоможе потерпілому першим.

Яка машина їздить повільніше за всіх.

Основою для розвитку творчості є діяльність, в якій проявляються
здібності маленького автора. Участь дошкільника у різних видах
образотворчої діяльності – неодмінна умова розвитку творчості.

Бути уважним, спостережливим, вміти зосередитися – все це необхідно не
тільки художнику. Довільно утримувати увагу на предметі, який
пропонується для розгляду, на справі, яку виконують, не відволікаючись
від особистих думок – як все просто і як все важко. Ці якості треба
виховувати у дитини з дитинства.

В мистецтві, художній творчості, увага грає величезну і незамінну роль.
І це багатогранно. Це і проста спостережливість до світу, зв’язана в той
же час з особистими своїми переживаннями, без яких неможливе зародження
художніх замислів.

Увагу дітей потрібно постійно розвивати. Під час прогулянок в осінньому
парку вихователь повинен звернути увагу на красу опадаючого листя, на їх
колір. Вихователь пропонує дітям знайти два абсолютно однакові кленові
листки. Діти принесуть багаточисленні пари листків, які на перший погляд
здадуться їм однаковими. Але уважно розглянувши їх, діти впевняться, що
листки хоч і дуже схожі, але все таки неоднакові. Так діти відкриють, що
в природі взагалі немає однакових предметів, що вони ніколи не копіюює
себе. Діти почнуть вчитися уважніше. Пристальніше вдивлятися і бачити
велику кількість ознак розрізнення там, де раніше вони бачили їх дуже
мало. З часом за допомогою вихователя діти помітять різні відтінки
жовтого кольору. їх тонкі переходи. Особливий малюнок прожилок листків,
відмітять гладкість, шероховатість поверхі і навіть, як загинається
черешок. Розвивати увагу можна роздивляючись квіти, каміння, гілки,
шишки, гриби. Потім все те, за чим дитина спостерігала вона може
відобразити в своїх роботах, використовуючи різні техніки малювання.

Монотипія – одна з простих графічних технік. Кількість фарб в монотипії
– будь-яке. Результат – несподіваний ефект, при якому відтиск
живописного відображення приймає специфічну фактуру. Вирізняється
м’якістю і легкою розмитістю контурів, що придає йому особливу красу.
Зігнемо аркуш навпіл. На одну сторону листка нанесемо кілька достатньо
великих крапель рідко розведеної фарби. Потім другою половиною листка
накриваємо краплі і міцно прижмемо. Розвернувши, ми помітимо незвичайні,
чудернацькі візерунки. їх можна назвати і кляксами. Але краще в них
побачити квіти і зірки. Візерунки можуть викликати асоціації з
незвичайними птахами, рибами, з чудернацькими сузір’ями на нічному небі,
хмарами. Проведемо ще одну гру з аркушем і фарбами. На половині цупкого
паперу нанесемо гуашевими фарбами метелика з складеними крильцями.
Другою половиною аркуша міцно притискуємо половину, на якій зображений
метелик, розгорнемо…Що трапилось? Метелик розгорнув крила і збирається
злетіти. Весь малюнок симетрично відпечатався на другій половині аркуша.

Таким способом можна „оживити” бабку, „розквітнути” ромашку, гвоздику,
перетворити в пухнастий клубочок кульбабку.

Діотипія – цю техніку, звичайно, вважають

різновидністю монотипії, але є відмінності.

Тампоном із ганчірки треба нанести легкий шар фарби на гладеньку
поверхню картонної папки. Зверху покласти аркуш паперу і запропонувати
дитині що-небудь намалювати олівцем, або загостреною паличкою, старатися
не тиснути сильно руками на аркуш.

На тій стороні, що була притиснута до картону, ми отримали відтиск –
дзеркальне

відображення малюнка з цікавою фактурою і кольоровим фоном. Та і фарба
має властивість проникати через аркуш під натиском олівця.

Освоївши з дітьми техніку в одному кольорі, можна приступити до роботи з
двома фарбами, поетапно додаючи 1-2 фарби.

Починати знайомство з сучасним мистецтвом необхідно з простого, з того,
що доступно дітям за способом їх мислення.

Кубізм – це спрощення форм, бачення світу в відображенні самого світу і
відтворення його у вигляді геометричних фігур. В цих картинах кристали,
кубики складаються в картини.

Людські тіла, предмети здаються розкладеними на суму простих
геометричних форм.

Кубізм – один з напрямків живопису. Який виник в першій чверті XX
століття . Дітям показуються репродукції картин, пояснюється, що
„кубічний” період – це реакція на світ машин, холодний і бездушний, в
якому змушена жити людина.

Дітям пропонується при спогляданні репродукції картин подумати, як міг
назвати художник ту чи іншу картину, що і чому в ній подобається

Ліногравюра ( спрощений варіант ). На картон треба наклеїти вирізані з
паперу візерунки, силуети тварин, фігури людей. Потім нанести фарбу за
допомогою тампона з м’якої ганчірки на весь аркуш. Потім на поверхню з
свіжонанесеною фарбою, покласти аркуш і притиснути рукою і протерти
ложечкою. Протирати треба круговими рухами, старанно знімаючи аркуш, де
він торкався картону. Одержуємо кольорове зображення. А в місцях, де
протирка зроблена не дуже щільно, видно широкі штрихи. Ліногравюра
виконується і на кольоровому папері. Для цього можна використовувати і
кольорову туш, золоту і інші фарби. Силуети виходять кольорові, а
навколо них, як сіяння – білий ореол. Фон, в залежності від шершавості
картону, буде десь темніший, десь світліший.

Графічна техніка – „чарівні нитки”. Треба взяти нитки № 10, опустити їх
в фарбу, розведену до густини рідкої сметани. Тримати нитку слід за
кінчик. Коли нитка набере фарби, її треба охайно викласти на аркуш
паперу і накрити іншим аркушем. Обов’язково кінчик нитки повинен
виглядати. Верхній аркуш треба притримувати, а нитку витягнути. На
кожний новий колір потрібна нова нитка, щоб зображення не бруднилося. А
тепер давайте подивимось. На що це схоже. Якщо для зображення випадково
отриманого богатиря, берізки чи пташки, чогось не вистачає, то можна
домалювати пензликом, фломастером чи олівцем.

Графічна техніка – пальчиковий живопис.

Вихователь розповідає дітям, що загубилися десь пензлики. Що робити?
Малювати дуже хочеться. Не біда, у нас завжди готові 10 пензликів, які
постійно з нами. Що це за пензлики? здогадалися? Звичайно це наші
пальчики.

Можна малювати крапками, плямками, розводами. Коли діти засвоять живопис
пальцями, можна малювати долонями, або ногами (водою по асфальту).

Вид графічної техніки – кляксографія.

В центр аркушу треба капнути кляксу фарбою (рідкою). Потім нахилити
аркуш в одну сторону, другу чи подути на неї. Кожен нахил, кожен поворот
дає нові зображення. В такій техніці можна малювати дерева, тварин,
Бабу-Ягу… Творяться чудеса. У кожної дитини виходить свій твір,
особистий, ні на що попереднє не схоже. А якщо на одержаний кущик
наклеїти квіти, вирізані з кольорового паперу (або намалювати), то можна
побачити як він розцвів. Цей „шедевр” можна повісити в рамку.

Вид графічної техніки – фотокопія, так як створюється ефект проявки
фотоплівки. Дитина повинна нанести малюнок на аркуш паперу за допомогою
свічки. Бажано, щоб малюнок зайняв весь аркуш. Потім весь аркуш треба
покрити фарбою. Спочатку однією -другою, потім. Коли цей прийом
засвоєно, можна використовувати і більшу кількість кольорів. Виходить
чудесний фокус: зображення, зроблене свічкою, проявляється, як в казці
прямо на очах.

Техніка акватипії чи акватуші. На аркуші гуашевими фарбами потрібно
намалювати великий (широкими мазками) малюнок (дерево, гриб, пташку,
будинок, тварину і т.п.). Коли гуаш підсохне, покриваємо весь аркуш
чорною тушшю, яка дуже швидко сохне. Але потім потрібно проявити малюнок
в ванночці з водою. В воді гуаш змивається з аркуша паперу, а туш лише
частково. На аркуші залишається цікавий білий малюнок з злегка розмитими
контурами на чорному фоні. Аркуш повинен бути цупким, щоб не розірвався
при намочуванні. В цій техніці можна виконувати будь-які натюрморти.

Вид техніки – „водяна печать”.

Потрібно налити на воду розчинену скіпідаром фарбу (типографську фарбу з
скіпідаром змішувати не треба). Фарба рухається по воді. Біля
прискорення руху треба подути на воду, тоді на аркуші залишаться чудові
„рухи” фарби. Все повинно робитися швидко. Потім потрібно покрити
аркушем воду і швидко зняти аркуш. Відтиск треба повністю висушити і
тільки потім повністю знову опустити в ванночку другу сторону з фарбою
іншого кольору і водою.

При кожному новому відпечатку слід знову наливати фарбу на воду. На
підсушку потрібно декілька днів (сушити в лежачому стані на столі). Коли
підсохне, слід уважно роздивитися. Тут можна побачити гори, печери,
хмари чи морські хвилі…

Якщо треба зайве забрати, то гострим ножем знімається шар фарби.

Вид техніки – печатка рослин.

В полі, лісі треба зібрати рослини. Підсушити їх під вантажем. Кожен
листок, елемент треба розрівнювати. Коли рослинка підсохне, потрібно
обережно взяти її і викласти на робочий аркуш. М’якими рухами пензлика
пофарбувати його густою гуашевою фарбою. Колір фарби будь-який.
Потрібно, щоб фарба покрила одну сторону рослини повністю. Після
покраски рослину слід викласти на аркуш ватмана підфарбованою стороною
вниз. Виконується це швидко, щоб фарба висохла. Зверху слід покласти
аркуш паперу і притиснути рукою, після чого його обережно зняти разом з
рослиною. Зображення залишиться на картині. При необхідності можна
підфарбувати непрофарбовані місця. Для того, щоб одержати композицію із
квітів і трав, потрібно багато терпіння.

Вид техніки – контратип.

Для цього необхідно раніше одержане зображення покласти на чистий листок
фотопаперу, міцно притиснути його склом і проекспонувати папір.
Притискувати аркуші один до одного потрібно емульсійною поверхнею.
Одержаний контратип буде позитивом, якщо початкове зображення негативне,
або негативне, якщо вихідне зображення позитивне.

Колаж – це вирізані з фотографій, малюнків, картинок, ілюстрацій фігури
і вклеєні

на аркуш в загальну композицію, в нове, єдине ціле. Основою може бути як
аркуш, так і фотографія, малюнок, репродукція. Колажі можна придумати і
скласти за темами „Свято”, „Мені весело”, „Весна”, „Бережи природу”…
потім можна пофантазувати, придумати цікаву історію по колажу.

Різновидність колажу являється аплікація з домальовуванням.

Вихователь наклеює на аркуш відрізок кольорового паперу довільної форми
і питає: „На що це схоже?” Дітям пропонується фарбами чи олівцями
домалювати цей фрагмент. Діти можуть створити навіть цілу картину. Потім
вихователь наклеює 2-3 кусочки кольорового паперу, а діти домальовують.

Вид техніки – вітражі.

Теми – будь-які (орнамент, рослини, тварини і т.п.).

Дітям пропонується намалювати простим олівцем будь-який малюнок. Потім
силікатний клей набрати в піпетку і нанести на контур, намальований
олівцем. Коли клей висохне, простір між контурами треба
розфарбувати яскравими фарбами. Аркуші краще використовувати
тоновані, світлих тонів. Теж саме можна зробити замінивши клей свічкою

ГРОТАЖ – художньо-графічна техніка,

яка допоможе відтворити на папері події цієї казки. Назва “гротаж”
походить від французького слова дгаїїег (шкребти, дряпати).

Етапи виконання гротажу

1. Спочатку готують тло — розфарбовують аркуш картону різнокольоровою
восковою крейдою.

2. Потім тло натирають свічкою так, щоб віск щільно вкрив увесь аркуш.

3. На картон наносять розчин рідкого мила й туші (1:1) — це Барвисту
країну вкриває Чорна Фарба.

4. Коли тло добре підсохне, можна починати продряпувати зображення
загостреною паличкою, стекою, змітаючи стружку м’яким пензликом.

Кольорове тло наносять довільно або відповідно до розташування задуманої
композиції. Наприклад: якщо дитина хоче зобразити кульбабку, то нижню
частину аркуша слід розфарбувати зеленим, а горішню — жовтим кольором.

Для виконання чорно-білого гротажу не потрібно зафарбовувати тло
кольоровою крейдою. Білий аркуш вкривають шаром воску і розчином мила й
туші, а потім продряпують зображення: силуети людей, тварин, обриси
засніжених дерев тощо.

Для створення космічних пейзажів, зображення вогнів вечірнього міста,
новорічних композицій тло найкраще заливати чорною тушшю (мал.1). У
решті випадків можна скористатися зеленою, червоною або синьою

Акватипія — цікава і доступна дітям техніка створення зображень з
допомогою звичайного мила і фарб. Щоб створити композиції у цій техніці,
візьмемо:

два аркуші білого або кольорового картону (замість одного з них можна
використати скло, клейонку або шматок лінолеуму) господарче мило ,
фарби-гуаш , кілька пензлів.

Порядок роботи:

1. Натираємо мило на тертушці та розчиняємо його в теплій воді до
густини сметани.

2. Продумуємо композицію: вертикальна чи горизонтальна, одна чи кілька
мильних плям тощо. Можна створювати акватипії і без попереднього задуму.

Довільно нанести мильні плями, а потім пофантазувати й побачити в них
цікаві образи.

3. Пензлем наносимо розчин мила на один з аркушів.

4. Швидко розфарбуємо намилений аркуш згідно із задумом. Для
майбутнього зимового пейзажу знадобляться біла, блакитна, бузкова фарби,
для осіннього—жовта, червона, коричнева.

5. Накриваємо роботу другим аркушем картону, щільно притиснувши його.

6. Обережно знімаємо верхній аркуш, тримаючи його за один з країв.

7. Вологі або висушені зображення можна домалювати фарбами або
кульковою ручкою. Деякі елементи композиції, наприклад гілки дерев,
варто продряпувати.

Ось так фантазія та вправний пензель перетворюють звичайнісінькі плями
на справжні картини

Кожен батько мріє про успішність своєї дитини. І можна припустити, що
якщо ми будемо розвивати у своїй дитині творче начало, то цим самим
допоможемо їй у подальшій успішності в житті. Як же це зробити? Для
початку розглянемо найпоширеніші помилки, які роблять батьки, прагнучи
розвинути в дитині творчі здібності.

Перша і найпоширеніша помилка – спроба діяти за шаблоном. У магазинах
продається величезна кількість так званих «наборів для творчості», де
дитині по готовому трафаретом пропонується створити виріб. Батьки охоче
купують ці набори. Старанність, посидючість, здатність виконувати
завдання – саме для цих цілей повинні служити ці товари, а зовсім не для
розвитку творчого початку.

Трафарети не мають ніякого відношення до дитячої творчості. Їх можна
використовувати, безперечно, але зовсім для інших цілей і розвитку інших
якостей (старанність, ретельність, здатність діяти за завданням – ці
достоїнства в школі обов’язково стануть у нагоді малюку!).

Друга поширена помилка – наші заборони на спроби малюка творити. Ми
боїмося брудного одягу, брудної підлоги, стін, зайвого прання і
прибирання. Найлегший спосіб уникнути зайвого клопоту – зробити своєю
майстернею ванну кімнату. Тому що обмеження у просторі зашкодять дитині
отримати справжнє задоволення від малювання, ліплення і т.д.

Третя помилка – наша боязнь активно включитися в процес. Але ж для дітей
саме батьки є прикладом для наслідування! Не бійтеся пробувати.
Цінителем буде ваш малюк, а він просто не зможе критично ставитися до
ваших творів.

Як же розвинути в дитині творчість? По-перше, потурати його фантазіям.
Він розповідає, що у нього в кутку живуть маленькі гномики, і просить
вас допомогти йому їх погодувати? Не варто звинувачувати його у брехні,
зневажливо кажучи: «Ну що ти вигадуєш!». Нехай гномики живуть, вони вам
не заважають. Це не брехня, це гра, казка.

Активно включатися в процес. Разом побудуйте будиночок для гномів,
придумайте їм імена, зшийте одяг, придумайте цілу історію. Ви не
помітите, як самі захопитеся, і казка буде збільшуватися все новими й
новими подробицями. Ваш малюк буде щасливий, а ви зарядитесь гарною,
позитивною енергією.

Творіть разом з малям. Візьміть до рук шматок пластиліну уявіть, що
всередині пластиліну живе … наприклад, прекрасний лебідь. Вам треба
його звільнити. Розкажіть це вашій дитині. Він буде заворожено стежити
за тим, як під вашими пальцями зі звичайного шматка глини вимальовуються
контури прекрасної птиці. Нехай це буде кострубато, нехай ви ніколи не
ліпили, але в очах сина чи доньки ви побачите безмірний захоплення, а
себе знайдете на тому, що весь тягар минулого дня кудись зникають і
стають примарно-далекими.

Малюйте разом. Малюйте чим завгодно – пальцями, кистю, валиком, губками.
Не замислюйтесь над якоюсь композицією, просто викидайте свої емоції на
папір. Дитина наслідує ваш приклад. Ніколи не вимагайте від малюка
малювання за заданою схемою. Відомі дитячі психологи, що спеціалізуються
з арт-терапії, стверджують, що до 10 років не можна навчати дітей
техніці (мазка, ліплення і т.д.). Це зашкодить розвитку величезного
творчого потенціалу, закладеного в нас при народженні.

Нехай малюк фонтанує ідеями, ваше завдання – не заважати йому.
Допомогти. У дітей, на відміну від нас, свіжий погляд на речі. Будь-яку,
саму непоказну деталь, вони можуть перетворити на чарівного персонажа.
Нехай у вашому будинку постійно буде пластилін, фарби, старі журнали, з
яких можна зробити колажі, кольоровий папір.

Дозвольте вашій дитині навчити вас, як потрібно, і тоді дитячу чарівну
креативність і відсутність шаблонності він пронесе через усе своє життя.
А ви в майбутньому будете пишатися своєю талановитою дитиною.

PAGE \* MERGEFORMAT 1

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020