Як залишатись самим собою,
а іншим дозволити буди іншим?
Рекомендації дорослим
Чорногал Вікторія Олександрівна,
соціальний педагог
В’язівської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Городищенської районної ради
Черкаської області
Ці поради виникли на базі життєвих практичних спостережень, осмислення
педагогічної практики; їх можна використовувати в практичній роботі
батькам, вчителям, психологам, соціальним педагогам, всім дорослим, які
стикаються з виховним процесом підростаючого покоління.
«Структура особистості підлітка… У ній немає нічого стійкого,
остаточного й нерухомого. Усе в ній перехідне, усе пливе…»
Л. Виготський
Це слова одного з провідних психологів XX століття, якого називають
Моцартом у психології. Вони дуже влучні. Розвиток підлітка – це початок
пошуку себе, свого унікального «Я». Це шлях становлення
індивідуальності. Як часто батьки помиляються, коли кажуть дитині: «Не
виділяйся, будь такою чи таким, як усі». У психології цей період
називають періодом «зашумлення» психіки, за ним настає період
упевненості й рівноваги. Ці роки майже завжди важкі. Адже в цей час
виникають проблеми між батьками й дітьми. Багато хто вважає, що завдання
батьків у цей період – стримувати статевий інстинкт дитини. Ця думка
помилкова, і нерідко призводить до нових проблем. Виявляється, ось такий
ланцюжок: ЛЮБОВ – ДОВІРА – РОЗУМІННЯ – ПІДТРИМКА.
Як кажуть гумористи, із кожним поколінням діти стають усе гіршими, а
батьки все кращими, отже, гірші діти стають кращими батьками.
ПРАВИЛА, ЯКИХ МАЮТЬ ДОТРИМУВАТИСЯ
БАТЬКИ ПІДЛІТКА:
допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла;
усі зауваження робити в доброзичливому тоні, без ярликів.
ознайомити дитину з призначенням і функціонуванням організму.
варто пам’ятати, поки розвивається тіло дитини, хворіє і чекає допомоги
душа.
Підліткову психіку іноді називають періодом «гормональної глупоти».
Пошук і становлення свого «Я» – це вивільнення від впливу дорослих і
спілкування з однолітками. У родинах, де панує повага, де кожен має
право голосу, знає свої права та обов’язки, реакції емансипації
проходять м’якше й породжують менше конфліктів.
Що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей? Ось які
пропонуються ПРАВИЛА БАТЬКАМ:
У самостійності дитини не слід бачити загрозу.
Пам’ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право
на неї.
Хочете, щоб дитина зробила те, що вам потрібно, – зробіть так, щоб вона
сама захотіла цього.
Не переобтяжуйте дитину опікою й контролем.
Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо створили, вирішуйте її
мирним шляхом.
Пам’ятайте слова Й.-В. Гете: «У підлітковому віці багато людських
достоїнств виявляються в дивних і неординарних вчинках».
ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ
Якщо:
дитину критикують, вона вчиться ненавидіти;
дитину висміюють, вона стає замкнутою;
дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною;
дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
дитина живе в розумінні й дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у
світі.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ
ЩОДО РОЗВИТКУ ПІЗНАВАЛЬНОЇ СФЕРИ ДІТЕЙ
У кожне заняття включайте вправи, ігри на розвиток уваги, широко
представлені в літературі для педагогів і батьків.
Включайте в заняття завдання, що потребують тривалого зосередження:
намалювати місто, побудувати складний міст, прослухати й переказати
казку тощо.
Частіше пропонуйте дітям, особливо з низьким показником розвитку уваги,
вправи: у газеті, у старій книзі на одній зі сторінок закреслювати
олівцем усі букви “а”, намагаючись не пропускати їх (завдання поступово
можна ускладнити, сказавши дитині обвести в кружечок усі букви «к»,
підкреслити всі букви «о»).
Використовуйте дидактичні ігри з чітко вираженими правилами.
Регулярно залучайте дітей до виконання завдань за попередньо розробленим
планом дій: можна виконувати будівлі з конструкторів, малюнки,
орнаменти, аплікації, вироби, форму яких ви задаєте словесно або за
допомогою схеми.
Тренуйте дітей у переказі розповідей, казок за схематичним планом,
складеним вами.
Пропонуйте дітям повторювати слова, цифри, речення, сказані вами;
незакінчені фрази, які потрібно закінчити; запитання, на які необхідно
відповісти, заохочуючи тих дітей, які намагаються частіше відповідати на
них.
Учіть порівнювати; аналізувати зразок і результати своєї або чужої
роботи, знаходити й виправляти помилки.
Періодичне переключення з одного виду роботи на інший, багатогранна
структура заняття, активна пізнавальна діяльність, формування операцій
контролю і самоконтролю – такий підхід зробить заняття цікавим для
дітей, що сприятиме організації їхньої уваги.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЕМОЦІЙНО-ОСОБИСТІСНИХ ПРОБЛЕМ
Упертість, примхи, неслухняність, дух суперечності
Як тільки дитина починає вередувати, обійміть її, переконайте у своїй
любові й постарайтесь відвернути від капризу.
Якщо не вдалося це зробити, залишіть її в спокої, не звертайте на неї
уваги, не беріть у цій сцені участі. Зберігайте спокій і байдужість, що
б дитина не зробила.
Якщо дитині колись удалося домогтися свого за допомогою примхи, вона
робитиме це повсякчас.
Коли дитина заспокоїться, ласкаво поговоріть із нею. Скажіть їй, як вас
засмутила її поведінка, виразіть упевненість, що вона надалі
поводитиметься краще.
Діти не вміють керувати ні своїм обуренням, ні почуттям провини. Тому не
можна виявляти після істерики дитини незадоволення, лаяти й дорікати,
погрожувати покаранням, а краще сказати їй, що вона вже досить покарала
себе, і показати, що, незважаючи ні на що, ви її любите.
Дитина набагато охочіше прийме вказівки, радо виконуватиме їх, якщо буде
переконана в тому, що її люблять.
Постарайтесь поменше читати мораль, установлювати заборони, указувати,
к4арати, тиснути й побільше виявляйте тепла, доброзичливості, спокою,
терпіння, ласки, поблажливості, навіть ціною деяких компромісів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ
Створити в сім’ї атмосферу любові і довіри, духовного настрою та
комфорту.
Бути авторитетом для своїх дітей.
Не дивитися на дитину як на особисту власність, а бачити в ній
особистість з Неповторним, тільки їй притаманними якостями характеру та
темпераменту.
Не виражати часто свого незадоволення критики.
Давати дітям можливість відчувати ваше визнання і одобрення.
Ніколи не старатися запевнити дитину в тому, що вона погана.
Показувати приклад позитивних дій та вчинків не на словах, а в
конкретних справах.
Ніколи не обманювати дитину.
Не порушувати дані обіцянки дітям.
Бути тактовними в стосунках з дітьми.
Ніколи не заміняти свою справжню любов до дитини подарунками.
Начати дітей пізнати радість, яку приносить з собою готовність
допомагати, давати і ділитися.
Приймати подарунки від дітей.
Давати приклад емоційного самоконтролю і витримки.
Бути для дітей взірцем людяності ,вихованості та інтелігентності .
Завжди давати дитині шанс на право бути кращою.
ЯК ПОЛІПШИТИ СТОСУНКИ З ДІТЬМИ?
Поради батькам
Проявити чуйність до дитини, цікавитись її думками, переживаннями, і це
відразу пробуджує у сина (доньки) почуття впевненості у собі – з ним
радяться, його люблять.
Батьки повинні свідомо уникати зауважень, які викликають у дитини
образу, несприйняття, зокрема:
образ: ти ганьбиш родину й школу;
лайки: ти – нікчема;
пророцтв (з негативним відтінком);
звинувачень: всі сварки ти розпочинаєш першим;
демонструванням влади: замовкни і послухай, що старші кажуть;
погрози.
Батьки повинні відчувати при спілкуванні передчуття передгроззя. Відчути
і вчасно від нього відійти.
Намагайтесь не давати порад: Я б на твоєму місці…», І не ставити оцінки:
«Це дурниці», «Це не реально» …
Не накопичуйте образи, не пригадуйте давні образи, факти непослуху. Ви
їх пам’ятаєте, а дитина давно забула.
J „ ® ° AE
PU
dhgdU&Y
w
&
&
F
gd?!e
&
&
&
&
&
????????????????
???????????????????? ?ї цього не заведено, що всі вже стали мовчунами? –
запитаєте ви. Розмовляйте. Скажімо, разом роздумувати над батьковими
неприємностями. Адже у батька вони також бувають. Разом приймайте
рішення.
Умійте прощати. Десь років у 12-13 наші діти можуть образити так, що
потемніє в очах, здається, навіщо жити? Але наступить ранок, і буде
винуватий погляд. Умійте прощати навіть те, що прощати нелегко.
8. Кожна поміркована людина знає, якщо в сім’ї уважно вислуховують
дитину, утримуються від в’їдливих, дошкульних зауважень, не зачіпають її
гідність, у душі дитини починають складатися інші основи поведінки. Такі
зміни відбуваються не відразу. Але зусилля дорослих будуть обов’язково
винагороджені.
СІМ БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ
Не вважайте дитину своєю власністю – вона Божа.
Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не занадто талановита, не
в усьому досягає успіху.
Не очікуйте, що вона виросте якраз такою, якою хочете ви, – допоможіть
їй стати собою.
Запам’ятайте: найголовніший ваший обов’язок – розуміти й утішати.
Не переймайтесь, якщо не можете чогось зробити для сина чи доньки.
Найгірше, якщо можете, але не робити.
Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблене не все.
Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона
віддячить вашим онукам.
ПАМ’ЯТКА БАТЬКАМ
Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я, в якій
народилася ваша дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб
створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та
комфорту.
Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне
тіло, а душа її належить світові. Сприймайте дитину як особистість –
єдину, унікальну, неповторну.
Не виражайте часто свого незадоволення, критики. Це тільки породжує
антагонізм в стосунках батьків і дітей.
Давайте дітям можливість відчувати ваше визнання і схвалення.
Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
Давайте приклад емоційного контролю і витримки.
Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється
законом. Так, в сімейному кодексі сказано наступне: «Забороняються
фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують
людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
Завжди давайте дитині шанс бути кращою.
Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як
ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим
рахунком, що таке життя.
Початок нового навчального року завжди важкий, особливо для
першокласників. Як прожити хоча б один день без нервувань, повчань,
взаємних образ?
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Вранці будіть дитину спокійно. Прокинувшись, вона повинна побачити вашу
усмішку і почути ніжний голос.
Не підганяйте зранку, не смикайте через дрібниці, не дорікайте за
помилки і упущення, навіть якщо «вчора попередили».
Не підганяйте, бо вміння розраховувати час – це ваше завдання, і якщо
це вам погано вдається, то в цьому немає дитячої вини.
Не відпускайте дитину вранці до школи без сніданку: до шкільного обіду
їй прийдеться багато попрацювати.
Не прощайтесь з попередженням і напучуванням «Дивись, не пустуй»,
«Поводь себе гарно», «Щоб не було низьких балів» і т. п. Побажайте
дитині удачі, підбадьоріть, знайдіть кілька ніжних слів. У неї попереду
важкий день.
Забудьте фразу «Що ти сьогодні одержав?» Зустрічайте дитину після школи
спокійно, не завалюйте її тисячами запитань, дайте розслабитись.
Згадайте, як ви самі почували себе після важкого робочого дня,
багатогодинного спілкування з людьми.
Не відмахуйтесь, не відкладайте на потім розмову з дитиною, якщо вона
прийшла зі школи занадто збуджена, якщо прагне поділитися чимось.
Обов’язково уважно вислухайте її і дайте слушну пораду.
Якщо бачите, що дитина засмучена, але мовчить, не допитуйтеся, нехай
заспокоїться, тоді й розповість усе сама.
Вислухавши зауваження вчителя, не поспішайте давати «прочухана» і
постарайтесь, щоб ваша розмова з учителем проходила без дитини.
Після школи не садіть відразу за уроки. Необхідно 2-3 години відпочинку
(а в 1 класі добре було б півтори години поспати для відновлення сил).
Найкращий час для приготування уроків – з 15 до 17 години. Заняття
вечорами марні, завтра все доведеться починати спочатку.
Не примушуйте робити всі уроки за одним разом, після 15-20 хвилин
занять необхідні 10-15 хвилин перерви.
БАТЬКІВСЬКИЙ КАТЕХІЗИС
1. Пам’ятайте, що навчання – один з найвибагливіших видів праці, а
розумові сили і можливості дітей неоднакові.
2. Не треба вимагати від учня не можливого. Під час навчання важливо
визначити, на що здатна дитина даної миті та як розвинути її розумові
здібності.
3. Навчання не сприяє розвиткові учня, якщо супроводжується механічним
повторенням, зубрінням, а не вимагає напруження розумових сил,
пізнавальної активності, думки і дії.
4. Найпростіший метод виховання, який не потребує ані часу, ані розуму,
– покарати дитину, а відтак озлобити чи навіть зламати її.
5. Уникайте надмірного опікування, викриків, примусу й наказових
інтонацій. Все це зумовлює протидію з боку дитини, спричиняє психічні
травми, вбиває в ній бажання й цікавість до навчання.
6. Розвивайте інтелектуальні прагнення, ініціативу та самостійність
дитини як під час навчання , так і в позаурочних справах.
7. Пам’ятайте, що, згідно з науково обґрунтованими нормами, учням на
виконання домашніх завдань дається:
до 1 год (1 клас);
до 1,5 год (2 клас);
до 2 год (3-4 класи);
до 2,5 год (5-6 класи);
3 години (7 клас);
4 години (8 клас)
8. Привчайте дітей користуватись годинником і не дозволяйте їм
просиджувати за домашніми завданнями понад норму встановленого терміну.
Це тільки шкодить їхньому здоров’ю й погано позначається на розумовому
розвитку.
9. Не змушуйте учня писати спершу в чернетці, а потім переписувати в
зошит виконані завдання. Це призводить до перевтоми дитини і негативного
ставлення до навчання.
10. Не хвилюйтесь, якщо ваша дитина одержить за виконану роботу не таку
оцінку, якої б вам хотілось. По-перше, оцінка має виховне значення,
по-друге, це не остання робота й не остання оцінка.
11. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в
навчанні, визначити індивідуальну стежку розумової праці.
12. Перевіряйте домашні завдання, виконані дітьми, особливо на першому
етапі навчання. Але вашими оцінками мають бути: «задоволений», «не
задоволений». Можна додати слово «дуже». І будьте певні: завтра дитина
буде працювати старанніше, аби побачити ваше задоволення.
13. Здоров’я дитини – «крихка кришталева кулька» , і тримають її три
таланти: спадковість, спосіб життя і середовище. Організуйте правильний
розпорядок дитини: харчування, навчання, відпочинок.
14. Організовуючи різні ігри та види начальної діяльності, не забувайте
про фізичний стан дітей, особливо розвиток м’язів пальців і кистей рук.
Від цього залежить почерк дитини, якість малювання, креслення, гри на
музикальному інструменті.
15. Обов’язково помічайте навіть незначні успіхи дітей, спонукайте їх
до сумлінного навчання і гарної поведінки. Використовуйте для цього
підбадьорюючі слова, поцілунки, різні види морального й матеріального
заохочення.
Батько і мати – найкращі вихователі, і тому вони мають вплив на
поведінку своїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам’ятайте, що
дитина – дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається
сонце, так само і в дітях відбивається моральна чистота батька й матері.
Майбутнє належить тільки дітям. Робіть все, щоб дитинство і майбутнє
ваших дітей були прекрасними. Любові та взаєморозуміння, успіхів і
щастя вашим дітям!
Ці поради виникли на базі життєвих практичних спостережень, осмислення
педагогічної практики; їх можна використовувати в практичній роботі
батькам, вчителям, психологам, соціальним педагогам, всім дорослим, які
стикаються з виховним процесом підростаючого покоління.
Бібліографія
// Виховна робота в школі , №2, 2006, с. 24-25
// Виховна робота в школі , №2, 2009, с. 23-25
// Школа, №8, 2008, с. 78-79, 83-84, 86-87
// Школа, №11, 2008, с. 82-83
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
