Коновальчук В.І.,
доцент
кафедри психології і педагогіки
ЧОІППОП
Роль ексквізитних ситуацій дитинства у своєрідності життєвої реалізації
особистості
У контексті реалізації глибинно- психологічного підходу до дослідження
несвідомих механізмів психіки, які детермінують особливості
життєтворчості особистості, зокрема, індивідуальні способи регуляції її
активності та адаптації до соціального середовища на особливу увагу
заслуговує проблема виявлення ситуації їх формування. У психоаналізі
такі несвідомі механізми були визначені як психологічні захисти. Їх
появу З. Фрейд (14, 16) пов(язував із суперечностями первинного етапу
реалізації лібідо дитини, що і визначило назву – первинна лібідозна
ситуація. Характерною ознакою первинної ситуації є її значущість для
суб(єкта. Емоції виконують функцію внутрішніх імпульсів, хоча первинно
детерміновані реальною дійсністю. Особливістю емоцій є те, що вони
відображають відношення між потребою індивіда та можливістю її
реалізувати в конкретних умовах. При цьому сила переживання, незалежно
від його валентності, є показником значущості ситуації.
На сучасному етапі розвитку наукової і практичної психології актуальним
є інтегрування надбань глибинної психології (З.Фрейд, А.Адлер, К.Г.Юнг,
К.Хорні, Х.Саллівен, Е.Фромм, Е.Еріксон, В.Райх, Ф.Александер,
П.Лойстер, Е.Берн та ін.) традиційного у вітчизняній психології
системного підходу (Б.Ф.Ломов, Б.Г.Ананьєв, В.П.Кузьмін та ін.) Тому
метою статті є теоретичне узагальнення основних положень щодо
визначальних ситуацій розвитку особистості та аналіз емпіричного
матеріалу психологічної практики стосовно ролі ексквізитних ситуацій у
своєрідності життєвої реалізації особистості.
Розвиток особистості не відбувається лінійно і тому не може бути
зведеним до автоматичної зміни чітко визначених стадій, подій. Кожна
ситуація, пов(язана з сильними емоційними переживаннями, асоціюється з
іншими ситуаціями. Тому первинна ситуація інтегрує в собі вже певний
досвід.
Наголошуючи на необхідності опису ситуації як системи, Б.Ф.Ломов (11)
намагався визначити її як систему подій, що є причиною поведінкового
акту, який в свою чергу змінює ситуацію, яка у зміненому вигляді далі
впливає на поведінку. Така динаміка забезпечується постійною зміною
причини і наслідку. Таким чином, автор розглядає ситуацію як констеляцію
суб”єктивних та об”єктивних факторів.
Досліджуючи визначальні ситуації формування та актуалізації механізмів
психологічного захисту, Ф.В.Бассін (1,2) позначає їх терміном
„ексквізитні ситуації”(exquisite – англ., гострий, сильний,
виключний).Характерною ознакою ексквізитних ситуацій є емоційно-психічна
напруга.
До недавнього часу провідною у психології була теорія розвитку
індивіда, згідно з якою визначальними визнавалися ситуації, які складали
досвід дитинства.
Ортодоксальна психоаналітична теорія характеризує перший рік життя як
період початкового формування структури ЕГО (Я). М.Клайн (3) допускає
функціонування добре розвинутих структур ЕГО та СУПЕР-ЕГО, оскільки
стосунки дитини з навколишніми об(єктами характеризується високою
диференціацією. На думку дослідниці, характерним для дитини в цьому віці
є приписування зовнішнім об(єктам деструктивних потягів. Як противага
деструктивним потягам дитини виступає СУПЕР-ЕГО.
За психоаналітичною теорією дитячої сексуальності вважається, що
початково дитина «поліморфно перверзована», тобто є інстинктивним
створінням, яким керує недиференційована, дифузна сексуальність. Однією
з характерних ознак дитячої сексуальності є її аутоеротичність.
У системі «об(єкт-відношення» першим об(єктом взаємодії кожного індивіда
є мати – людина, яка турбується про дитину. Початково, після фізичного
відокремлення, новонароджена дитина не розрізняє себе й іншого. Процес
впізнавання здійснюється поступово. Передбачається, що першими виникають
ідеї про речі, які приносять задоволення: материнські груди, пляшечка,
мати, частини власного тіла дитини. Поступово мати починає впізнаватися
як ціле. Оральне єднання з матір(ю стає ціллю.Згодом дитина починає
розрізняти себе і матір, з(являється здатність розуміння виразу
материнського обличчя. Всі когнітивні здібності вважаються частиною
лібідозного зв(язку між матір’ю і немовлям.
Заслуговує на увагу думка М.Клайн про те, що як тільки немовля
переключає свої інтереси від материнських грудей на інші об’єкти, такі,
як частини її тіла, предмети навколо нього, частини його власного тіла і
под., то починається фундаментальний процес сублімації та
«об’єкт-відношення». Любов, бажання (агресивні та лібідозні), тривоги
переносяться від першого й унікального об’єкта – матері – до інших
об’єктів; розвиваються нові інтереси, які заміщують відношення до
первинного об’єкта.
У період між першим та третім роками життя індивід поступово переходить
від пасивно-рецептивного стану до реалізації власної активності. ЕГО
характеризується появою нових функцій, таких, як оцінювання реальності
та терпимість до напруження.
З розвитком ЕГО реалізація певних потягів не лише відкладається, але
постійно повинна пригнічуватись – ЕГО починає захищатися від небезпечних
чи неадекватних потягів.На цій стадії психічного розвитку формування
СУПЕР-ЕГО дитини зумовлюється інтерналізацією батьківських вимог,
заборон. Психоаналіз пояснює інтроекцію заборон через страх покарання та
страх втрати батьківської любові.
Особливе значення у класичному психоаналізі приділяється періоду від
трьох до п’яти років, оскільки він характеризується проявом едіпового
комплексу, вдосконаленням функцій СУПЕР-ЕГО і функціонуванням захисних
механізмів психіки.
У психоаналізі едіпів комплекс розглядається як упорядкована сукупність
любовних та ворожих бажань дитини, спрямованих на батьків. Вважається,
що в позитивній формі комплекс передбачає бажання смерті супернику
однієї з нею статі та сексуальне бажання, спрямоване на одного з батьків
протилежної статі. У негативній формі, навпаки, це любов до одного з
батьків тієї ж статі, що і суб(єкт, та ревність до батька протилежної
статі (10).
Наші дослідження переконливо доводять наявність едіпового комплексу в
психічній структурі кожної людини. Саме емоційні переживання суб(єкта,
пов(язані з емоційними потягами до близьких значущих людей закладають
підгрунтя когнітивної бази психологічних захистів, зокрема механізму
заміщення.
Багатогранність заміщення, присутність його у всьому, де виникає
психічна напруга і актуалізується потреба в захисті суб’єкта, вказує на
те, що витоки його кореняться у сукупності всіх емоційних переживань,
психологічних станів та системи зовнішніх умов, що детермінують ці
стани, складаючи ексквізитну ситуацію.
У дитячій психології досить актуальним є поняття ситуації розвитку, під
якою розуміють умови, що детермінують психічний розвиток дитини
(4,5,6,12).
Різнопланові, більш чи менш суб’єктивно значущі умови визначають вплив
цивілізації, культурно-історичних умов та конкретної сімейної ситуації.
Індивідуальне життя кожної окремої людини підпорядковується вимогам,
ознакам цивілізації взагалі. Так, характерною ознакою нашої цивілізації
є визнання найдоцільнішою, ціннісно-значущою і тому найтиповішою формою
реалізації найважливіших життєво необхідних людських потреб, зокрема
інстинкту самозбереження та продовження роду, сім(ю.
На відміну від примітивних народів, де суспільна організація зумовлювала
активні зв’язки усіх поколінь, родів, у цивілізованому суспільстві такі
зв’язки обмежуються сімейними рамками. Сім’я представляє собою автономну
систему, яка хоч і підпорядковується загальноприйнятим нормам, але
функціонує у своєму режимі. Саме така ситуація зумовлює необхідність
фіксації всієї життєвої енергії дитини на найважливіших для неї і
доступних об’єктах – членах її сім’ї.
Особливості організації побуту сім’ї, розподіл сімейних ролей є
складовими ексквізитних ситуацій, зумовлюючи формування індивідуальної
захисної структури суб’єкта. Так, при патріархальному устрої сім’ї
чоловік займає позицію лідера, несе відповідальність за всіх її членів,
визначає і контролює їх діяльність. Жінка-мати реалізується найчастіше в
ролі домогосподарки, няні, доглядачки і виховательки дітей. У такій
ситуації дитина більше часу проводить з матір’ю, яка є для неї
найближчим об’єктом. І саме в ній має реалізуватися лібідо дитини,
незалежно від статі. Та психологічна сила батька зумовлює потребу до
єднання з ним, актуалізуючи амбівалентність почуттів.
D1/4Oe??
?
?
°
?
1/4
3/4
A
A
AE
ae
o
o
]?
:ознакою нашого суспільства є явище емансипації, що є свідченням
каналізації потоку життєвої енергії у соціальні аспекти. А все це сприяє
формуванню таких рис, як діловитість, стриманість, раціоналізм. Оскільки
прив’язаність до близької людини визначається психологічною силою, то,
ідентифікуючи себе з таким об’єктом, суб’єкт набуває відчуття
захищеності, стабільності. Своєрідність первинної ситуації, яка
здебільшого відбувається в сім’ї, виявляється найперше в кількості
значущих для дитини людей.
У випадку, коли один із батьків відсутній, то інший, не усвідомлюючи
того, заміщує його дитиною. Дитина потрапляє під прес нереалізованих
потреб матері чи батька, котрі й визначають напрямок її активності,
формують певні риси характеру. Специфіка стосунків і жорстка фіксація на
значущій, але відсутній людині (єдиному об’єктові лібідо) у багатьох
випадках зумовлює неможливість заміщення, що може привести до суїциду чи
патології.
На увагу заслуговує емоційно насичена (ексквізитна) ситуація появи
новонародженої дитини в сім(ї. У старшої дитини можуть актуалізуватися
негативні почуття стосовно об(єкта, який став зосередженням батьківської
уваги й любові, бажання позбутися конкурента. Дуже часто дитина заявляє
батькам: «Віднесіть його туди , звідки принесли» і под., раціоналізуючи
своє бажання дискомфортом для всієї сім(ї через плач, мокрі пелюшки і
т.д.
Таким чином, формування психіки суб(єкта перебуває під впливом
ексквізитних ситуацій. З одного боку їх зумовлюють внутрішні чинники,
які можуть бути загальними, типовими (ті, що пов(язані з проявом вікових
індивідних ознак) і індивідуально-неповторними (ті, які визначають
унікальні ознаки суб(єкта). З іншого боку – розвиток особистості
зумовлюється всією сутністю соціальних, міжособистісних впливів. Уся
сукупність та варіативність названих умов зумовлює унікально-неповторну
картину значущого досвіду.
Яскравим матеріалом для ілюстрації ролі ексквізитних ситуацій у
своєрідності функціонування захисного механізму заміщення є життя і
творчість великого художника-сюрреаліста Сальвадора Далі (9). Ми не
беремось детально аналізувати життєвий шлях художника, зупинимося лише
на деяких моментах. Життєвим кредо для митця були слова: «Герой той, хто
повстав проти батьківської влади і виходить переможцем». Згадуючи свого
батька, Далі пише, що той проголосив себе вільним мислителем і «щоб
якнайкраще ствердитись у своєму вільнодумстві, він насичував свої навіть
найнезначніші вислови жахливим, хоч і досить колоритним богохульством»
(9).
Батько був людиною, якою автор не лише найбільше захоплювався, але й
«якого більше за всіх наслідував», та стосунки з ним закінчились
конфліктом. Допитливий, розумний юнак, перечитуючи батьківські книги
атеїстичного змісту, приходить до власних висновків про Бога: «Того
архетипу, якому я став поклонятись, виявилось достатньо, щоб відлучити
мене від сім’ї. Я був вигнаний тому, що старанно вивчив і буквально
слідував тим атеїстичним анархічним настановам, які знайшов у книгах
свого батька. До того ж він не міг витримати, що я вже перевершив його в
усьо-му, і навіть у богохульстві, в яке я вкладав куди більше злоби» (9,
с. 31).
Первинний гештальт дитячих стосунків з батьком заміщувався подальшими
стосунками з людьми, що мали батьківську значущість: керівник групи
сюрреалістів Андре Брентон, Пабло Пікассо. С.Далі визнає Пікассо другим
духовним батьком і так само повстає проти його авторитету.
Аналіз емпіричного матеріалу психологічної практики свідчить, що
реалізація заміщення далеко не завжди здійснюється через об’єкт, який би
аналогічними ознаками, характеристиками забезпечив суб’єкту внутрішній
комфорт, психологічну безпеку та захист від тривог чи компенсував би
незадоволену в дитинстві потребу у названих відчуттях. Стосунки з
первинними лібідозними об(єктами можуть опосередковуватись взаєминами
значущих людей між собою, впливом та протиріччями сімейних і соціальних
норм, ранніми заміщеннями близьких рідних людей, вихователями,
учителями, старшими друзями, героями книг та знаменитими людьми і т.п.,
заміщення може втратити зв(язок з об(єктом первинного лібідозного
тяжіння і представлятись фетишем. У психології фетиш розглядають як
неживий предмет чи його частину, що наділені лібідозним значенням (10,
14). Фетиш суб’єктивно асоціюється або з об’єктом лібідозного
притяжіння, або ж із ситуацією, в якій воно розгорталося.
Найпоширенішими фетишами можуть виступати особисті речі значущих людей,
їх захоплення, ідеї. Досить часто заміщення через фетиш носить
завуальований, а то і творчий характер. Доцільною ілюстрацією
висловленої думки може бути уривок із щоденника художника-сюрреаліста
С.Далі: «Аналізуючи найменші повороти думки, раптом тільки зрозумів, що,
сам того не відаючи, все своє життя писав тільки роги носорогів. Ще
худеньким, як коник-стрибунець, десятирічним хлопчиком я уже ставав на
коліна, щоб помолитися перед столиком із рогу носорога”,- пише Далі,
вказуючи цим на елемент ексквізитної ситуації. „З цієї точки зору
оцінюючи свої полотна, я завжди дивуюсь тому, скільки ж у моїй творчості
накопичилось носорогів. Навіть мій відомий хліб при детальному розгляді
виявляється делікатно покладеним в кошик рогом носорога.
Тепер-то я розумію, чому в той день, коли Артуро Лопес підніс мені в
подарунок мій знаменитий ціпок із рогу носорога, мною оволоділо таке
велике захоплення.Не встиг я ще навіть стати господарем цього ціпка, як
разом з ним мені передалась якась дивна, досить ірраціональна віра. Моя
неймовірна прихильність до нього межувала з майже маніакальним
фетишизмом, і одного разу у Нью-Йорку я навіть ударив перукаря, котрий
мало не зламав його, ненароком досить різко опускаючи крісло, куди я
акуратно його поклав. Я так оскаженів, що для покарання грубо вдарив
його ціпком по плечах, звичайно, запобігши його гнівові хорошими
чаєвими» (9, с. 91).
«Малюючи свого Христа, я раптом помічаю, що він весь складається із
рогів носорога. За яку частину тіла не візьмуть, я, як одержимий,
зображую її у вигляді рогу носорога. І лише тоді – і тільки тоді, – коли
стає досконалим ріг, набуває божественної досконалості і анатомія
Христа. Потім, побачивши, що кожен ріг передбачає поруч перевернутий
інший, я починаю писати їх, чіпляючи один за одного. І, неначе в казці,
все стає ще досконалішим, божественним» (9, 85).
Таким чином, по відношенню до фетиша, який у ситуації С.Далі
представлений образом рогу носорога, проявляється переоцінка його
значущості, популярності. Така переоцінка є закономірною в контексті
специфіки функціонування механізмів психологічного захисту, зумовлених
ексквізитними ситуаціми дитинства.
Перспективу подальших досліджень проблеми ми вбачаємо у виявленні ,
визначенні, систематизації загальних та індивідуальних характеристик
ексквізитних ситуацій , їх ролі у розкритті творчого потенціалу
особистості, продуктивній адаптації творчої особи до динаміки
актуального культурно – історичного середовища.
Використана література
1. Бассин Ф.В. О силе „Я” и психологической защите //Вопросы философии.
1969. №2.
2.Бассин Ф.В. О некоторых современных тенденциях развития теории
бессознательного: установка и значимость //Бессознательное: природа,
функции, методы исследования.Тбилиси, 1985. Т.4.
3.Блюм Г. Психоаналитические теории личности. – М.:КСП, 1996. – 247 с
4.Божович Л. И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.:
Просвещение, 1968. – 464 с.
5. Божович Л. И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы
психологии. – 1978. -№ 4. – с. 13-16.
6.Выготский Л. С. История развития высших психических функций // Собр.
Соч. в 6 т. – М.: Педагогика, – Т. 3. –с. 5-328.
7.. Гроф С. За пределами мозга. М.: 1993. – 498 с.
8. Дадун Р. Фрейд. М.: Х.І. С. – 1994. 512 с.
9. Дали С. Дневник одного гения. М., 1999.
10.Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б., Словарь по психоанализу: Пер. с фр. – М.:
Высш. шк., 1996. – 623с.
11. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.,
1984.
12.Психология. Словарь / Ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. –
М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
13. Фанти С. Микропсихоанализ. – М.: 1995. – 350 с.
14. Фрейд З. Избранное. – М.: Внешторгиздат, 1990. – 448 с.
15. Юнг К. Г. Аналитическая психология. Глоссарий. – С. Петербург :
Кентавр, 1994. – 136 с.
16.Freud S. On narcissism. In Collected Papers. Vol. IV, p. 30 – 59,
trans. Under supervision of Joan Riviere. Hogarth. Ljndon, 1948
17. Rank O. The Trauma of Birth. Harcourn, Brase. New York, 1929. p. 254
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
