ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА
ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ
Н. Й. Латуринська, вчитель географії ЗОШ № 9, м. Умань
Т. Б. Терещенко, вчитель географії ЗОШ № 11, м. Умань
«… До кожного учня треба підійти,
побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього
призначене завдання»
В. Сухомлинський
Сучасна шкільна освіта потребує вдосконалення навчального процесу,
спрямованості усього навчально-виховного процесу на особистість учня.
Навчально-виховний процес, що враховує типові та індивідуальні
особливості учнів, прийнято називати диференційованим, а навчання за
таких умов диференційованим навчанням. Темпи сучасного життя потребують
більш раннього визначення сфери подальшої професійної підготовки. Таку
можливість надає школярам диференціація освіти.
Диференціація (лат. – differentia – відмінність) в освіті – процес та
результат створення відмінностей між частинами освітньої системи
(підсистем).
Головною метою диференційованого навчання є розвиток інтелектуальних і
творчих здібностей учнів; усвідомлення ними моральних цінностей, що
згодом дозволить їм стати здатними до самореалізації, самостійного
мислення, прийняття важливих рішень; вміння працювати як самостійно, так
і в групі; сприяння навчальній діяльності учнів, розвитку критичного та
творчого мислення; у центрі навчального процесу за такої форми
знаходиться учень, його пізнавальна і творча діяльність.
Диференціація навчання як психолого-педагогічна проблема має тривалу
історію. Наприклад, Сухомлинський В.О. вважав, що в навчанні дітей
«необхідні особливі міри, необхідний тонкий, делікатний, індивідуальний
підхід». За думкою Зотова Ю.Б., диференційований підхід полягає у
складанні диференційованих індивідуальних завдань, які розрізняються за
ступенем складності від репродуктивних до творчих. Бабанський Ю.К.
обґрунтовує необхідність використання диференційованого підходу тим, що
«учні розрізняються своїми задатками, типами пам’яті, особливостями
сприйняття оточуючого, домінуючими якостями мислення, попереднім
досвідом навчання». Разом з тим, Бабанський Ю.К. заперечує можливість
розподілу учнів на групи всередині класу і вважає, що диференціація
відзначається лише мірою допомоги учням з боку вчителя. Слєпкань З.І.
визначає диференціацію навчання як «засіб індивідуалізації в умовах
класно-урочної системи, коли учні класу розділяються на динамічні
типологічні групи: однорівневі і різнорівневі, і вчитель після пояснення
нового навчального матеріалу, під час формування навичок і умінь, працює
на уроці з тією групою, яка найбільше потребує його допомоги».
Можна наводити ще безліч вчених-педагогів, які відмічали необхідність
використання диференційованого навчання в освітньому процесі.
Розглянемо види диференціації за критеріями:
За здібностями:
учнів розподіляють на навчальні класи за загальними чи окремими
здібностями. Наприклад, розподіл здійснюється з восьмого класу:
8 А – фізико-математичного напрямку;
8 Б – філологічний (українська мова);
9 А – технологічний;
9 Б – філологічний (англійська мова);
9 В – математичний;
10 – природничо-математичний (географія, фізика, математика, хімія)
і т. д.
Учні навчаються за відповідними поглибленими програмами, маючи
можливість переведення з одного класу в інший.
За недостатністю здібностей: учнів, які не встигають із певних
предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за заниженим
рівнем з меншою кількістю годин. В основному, такі класи мають
технологічний профіль навчання.
За майбутньою професією: це створення класів, які формують і розвивають
навики майбутньої професії (музичні, художні, з поглибленим вивченням
іноземних мов, математики, географії).
За інтересами учнів: навчання в класах чи школах (ліцеї, гімназії) з
поглибленим вивченням певних галузей знань (фізики, хімії, географії,
математики та інших предметів).
За талантами дітей: пошук талановитих дітей і створення умов для їх
всебічного розвитку (проведення конкурсів, олімпіад, змагань, вікторин).
Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст, методику
навчання. Головне завдання вчителів географії у профільній школі –
допомогти учням визначитися зі своїми здібностями і можливостями,
створити умови для самореалізації в період навчання в старших класах.
Диференційоване навчання у практичній діяльності вчителя географії на
уроках контролю та корекції знань передбачає, що всі учні одержують
однакові завдання, але слабшим надається індивідуальна допомога під час
їх виконання або окремі посильні для них завдання. Частіше всього учням
пропонуються легші завдання на початку, але згодом їх ускладнюють
додатковими, які вони виконують відповідно до своїх можливостей. Загалом
диференціація завдань за змістом може здійснюватися на підставі кількох
завдань, за ступенем їх складності та самостійності виконання. На
практиці такий поділ здійснюють на підставі реальних навчальних
можливостей учнів.
Відповідно до навчальних можливостей, учнів умовно поділяють на такі
групи:
учні з дуже високими навчальними можливостями. Це творчі учні, вони
швидко засвоюють матеріал, вільно висловлюють думку, наводять цікаві
приклади, начитані, з інтересом і самостійно працюють. Саме вони
потребують на уроках завдань підвищеної складності;
учні з високим рівнем навчальних можливостей. Мають міцні знання, інколи
завчені, володіють навичками самостійної роботи, але не завжди старанно
закріплюють, підкріплюють вивчене додатковою інформацією, їм не властива
висока працездатність. Потрібна корекція їх роботи, періодичний контроль
за їх навчальною діяльністю з боку вчителя;
учні з середніми навчальними можливостями. Вони можуть непогано вчитися,
але їм заважає низька навчальна працездатність, відсутня систематичність
в підготовці до уроку;
учні з низькими навчальними можливостями. Мають слабку здатність до
навчання і низьку навчальну працездатність, вимагають спеціального
підходу педагога.
Отож, у всіх цих групах учні потребують підвищеної уваги з боку вчителя.
На уроках географії, де використовують групові методи роботи, формуючи
групи, слід пам’ятати, що учні не повинні здогадуватися про причини їх
поділу, і розподіл доручень між ними.
У складі групи може бути 4-6 учнів. Група може бути гомогенною
(однорідна, де учні мають однаковий рівень навчальних можливостей) або
гетерогенна (неоднорідна, учні мають різний рівень навчальних
можливостей).
В групі розподіляють ролі, тобто завдання. Кожна група має спікера,
секретаря, посередника, доповідача. В основному, спікери – це учні з
дуже високими навчальними можливостями. В гетерогенних групах учні з
низькими навчальними можливостями теж мають свій напрямок роботи, чи то
вони виписують інформацію, знайдену іншими, чи записують думки, які
викладають члени групи. Отож, у більшості випадків, вони мають роль
секретаря, а це теж важлива роль в групі. Якщо ж це гомогенна група (з
низьким рівнем навчальних досягнень), учні отримують переважно легкі,
прості завдання. Наприклад: виписати з підручника, додаткових джерел
наукові твердження, визначення, правила. Тобто, багато зусиль і
творчості не потрібно проявляти, а необхідно просто виділити основне з
деякої інформації.
???????¤??????’?якостей. Учитель здійснює розподіл праці між учнями
групи: (спікер, секретар, посередник, доповідач), різні за напрямком
діяльності групи (пошукова, дослідницька, історична, гідрологічна,
кліматична, біологічна, екологічна, відділ журналістики і т. д.),
формулює основні та додаткові завдання, запитання, розраховує час на їх
виконання, і звичайно здійснює контроль. Дуже часто учні групи
заповнюють картку самоконтролю, де самі за напрямком своєї діяльності на
уроці дають оцінку. Вчитель на такому занятті прогнозує власну
педагогічну діяльність.
У диференційованому навчанні є й позитивні, і негативні аспекти.
Позитивним є те, що виключаються невиправдані і недоцільні для
суспільства зрівняння і усереднення дітей, у вчителя з’являється
можливість допомагати слабкому; приділяти увагу сильному, допомагати
йому швидше і глибше просуватися в освіті.
Негативні аспекти: з’являється соціально-економічна нерівність; слабкі
позбавляються можливості рівнятися на більш сильних, отримувати від них
допомогу, змагатися з ними, знижується рівень самооцінки.
Унікальність географії полягає в тому, що предметом її вивчення, на
відміну від інших наук, є одночасно і природа, і господарство, і
суспільство, а це полегшує навчальну діяльність учнів, так як людина є
частиною природи, складовою суспільства, що здійснює господарську
діяльність.
В особистісно-орієнтованому навчанні диференціація здійснюється в
декілька етапів. Використання системного підходу в оцінюванні навчальних
досягнень учнів спрямоване на розкриття цілісності педагогічних об’єктів
(методів контролю та прийомів оцінювання), виявлення в них логічних
типів зв’язків (підсистем) та зведення їх у єдину схему організації
оцінювання знань і вмінь учнів з географії. Такі схеми можна
використовувати під час поурочного планування з географії.
Нижче ми пропонуємо педагогічну розробку з досвіду педагогічної роботи.
Тема: Паливна промисловість України.
Мета: на основі знань про промисловість, галузі промисловості
застосувати попередній контроль за темою «Галузі промисловості»;
здійснювати популяризацію знань про фізичну географію України;
ознайомитись з розвитком паливної промисловості в Україні для сприяння
усвідомленого вибору учнів профілю навчання в старшій школі майбутньої
професії (інженер, шахтар);
розвивати в учнів вміння застосовувати на практиці метод спостереження,
пошуковий метод, як інструмент отримання фактичного матеріалу.
Навчальне обладнання: підручники, довідники, енциклопедія України,
атласи, карти, робочий зошит, дидактичний матеріал.
Форма контролю: фронтальна
Вид контролю: попередній.
Відповідно до поставленої мети навчального заняття, нами за невеликий
проміжок часу виявляються знання, уміння та навички значної кількості
учнів, при цьому диференційований метод дає можливість більш точно
оцінити рівень навчальних досягнень кожного учня так, як підбираються
різні форми контролю (географічний диктант, складання таблиці, пошук
інформації, робота з картою, мозкова атака, питання творчого характеру).
Зміст особистісно-орієнтованого навчального завдання Оцінювання
результатів навчання
Аксіологічний компонент
На окремих аркушах учням роздано завдання.
Географічний диктант (закінчи речення)
Одним з базових комплексів НГ України є …
Промисловість включає в себе галузі: …
До складу ПЕК входять галузі: …
Територіальна організація промисловості залежить …
Які галузі промисловості належать до групи «А»…
Які галузі промисловості належать до групи «Б»…
Що буде сировиною для паливної промисловості…
Яким шляхом розвивається господарство України …
Побудуйте схему міжгалузевих зв’язків паливної промисловості.
Побудуйте логічний ланцюг, який показав би зв’язок між паливною і
енергетичною галуззю
Перевірка тестів. Метод 1. Оцінювання письмових робіт. Результат:
засвоєні знання на попередніх уроках.
Критерій диференціювання: за здібностями
Діяльністно-творчий компонент
Розповідь учителя про паливну промисловість
Заповнення таблиці
Галузі паливної промисловості
Коротка характеристика галузі
Основні басейни
Вугільна промисловість
провідне місце;
входять підприємства по видобутку та збагачення вугілля;
сировина: кам’яне, буре, коксівне вугілля
Донецький кам’яновугільний басейн; Львівсько-Волинський басейн;
Дніпровський буровугільний басейн.
Нафтова промисловість
Газова промисловість
Торфова промисловість
Висновки до таблиці:
Вугільна промисловість є базою розвитку електроенергетики, коксохімії,
металургії.
Нафтова – використовується як паливо, сировина для хімічної
промисловості.
Газова – паливо, в металургії.
Торфова – паливо, добриво, хімічна сировина. Метод 2.
Робота з першоджерелами (підручник, довідник, енциклопедія України).
Результат:
групова, дійова співпраця:
взаємодопомога;
групові завдання
Когнітивний компонент
Робота з атласом і контурною картою Запишіть у таблицю висновки з
аналізу географічної карти.
Галузі паливної промисловості
Основні центри промисловості
Вугільна
видобуток кам’яного вугілля: Нововолинськ, Червоноград,
Донецьк, Павлоград, Горлівка, Шахтарськ.
видобуток бурого вугілля: Ватутіне, Олександрія.
збагачення: Красний Луч, Свердловськ, Шахтарськ, Донецьк, Димитрів
Нафтова
видобуток,;
нафтопереробка.
Газова
видобуток;
переробка природного газу.
Торфова
Висновок:
1) Основні центри галузей паливної промисловості розташовані в місцях
видобутку та переробки.
2) Чинники, на які орієнтуються підприємства паливної промисловості в
розміщенні: сировинний, транспортний, трудовий.
Метод 3. Практичний контроль.
Результат: партнерство в процесі взаємодії «учитель-учень»
Особистісний компонент
Запитання для повторення та закріплення знань.
Значення паливної промисловості для НГК України.
Які проблеми існують в паливній промисловості?
Запропонуйте шляхи вирішення проблем паливної промисловості. Метод 4.
Оцінювання усних відповідей. Метод «мозкова атака».
Результат: формування життєвої позиції в розв’язанні проблемної
ситуації.
Власний педагогічний досвід роботи в школі переконав в доцільності
запровадження в начально-виховний процес диференційованого навчання,
різноманітних методів і форм контролю, прийомів оцінювання та
самоконтролю учнів, що сприяє становленню їхньої самостійності та
розвитку творчої особистості.
Література
Бессонов Р.В. Интенсификация и оптимизация процесса обучения школьников
профильных классов // Педагогика. – 2006. – № 1.– С. 28 -33.
Гузик М.П. Профільне навчання: як організувати, не згрунтувавши школу. –
К.: Редакція загально педагогічних газет, 2005. – 112 с.
Закон України «Про загальну середню освіту». (651-ХІV із змінами від
20.12.2005).
Корнєєв В.П., Корнєєв О.В., Круглик Л.І., Топузов О. М. Особливості
вивчення географії в старшій профільній школі // Науково-методичний
журнал «Географія». – 2008.– № 17. – С. 18.
Організація профільного навчання у старшій школі. – К.: Шкільний світ,
2007. – С. 34 – 35.
Финаров Д.П. Методика обучения географии в школе. – М.: Астрель, 2007. –
352 с.
Яценко В.С. Диференційоване навчання географії. Методичні рекомендації
щодо оцінювання досягнень учнів. // Науково-методичний журнал
«Географія». – 2007.– № 7. – С. 7-12.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
