Гук Галина Михайлівна,
учитель початкових класів,
Маньківський НВК
Маньківської районної ради
Теоретично-практичні матеріали
для організації навчально-виховного процесу
в групі продовженого дня
„Справжня суть виховної роботи
полягає зовсім не у ваших розмовах
з дитиною, а в організації життя дитини”.
А.С. Макаренко
Тема: Виховний потенціал групи продовженого дня.
У зв’язку з більш раннім початком навчання дитини у школі (з 6-ти
років) та постійною зайнятістю батьків, організація груп продовженого
дня останнім часом знову набуває особливого значення. І це не дивно,
адже заняття після уроків надають можливість молодшим школярам закріпити
отримані знання розвинути свої творчі та інтелектуальні здібності, добре
відпочити, поспілкуватись. Крім того, вчителю випадає слушна нагода
більше дізнатись про своїх учнів, підвищити їхній рівень успішності у
навчанні, зміцнити фізичне та психічне здоров’я дітей.
Групи продовженого дня стали на сьогодні важливою формою виховання
дітей. Кількість шкіл з групами продовженого дня поповнюються із року в
рік як в місті, так і в сільській місцевості. Постійне розширення мережі
шкіл і груп продовженого дня визвані соціальними потребами суспільства і
педагогічною цілеспрямованістю, оскільки в цих школах створені додаткові
можливості для організації виховної дії, дії для дітей у вільний від
роботи час. Тому група продовженого дня – перспективна і зарекомендована
форма суспільного виховання дітей.
Можливості творчого розвитку і саморозвитку дитини не обмежується
навчанням. Чим раніше діти залучаються до практичної творчості, яка їх
цікавить і хвилює, тим глибше вони розуміють життя і духовний зміст
майбутньої трудової діяльності, що веде до більш усвідомленого вияву
ними активного ставлення до реалізації себе як особистості. Розвинуті в
дитинстві творчі сили впродовж усього життя впливають на свідоме і
безперервне духовне самовдосконалення людини. Розвиток природних
обдарувань учнів відбувається в індивідуальному темпі, на основі
добровільності та варіативності
Як і інші якості людини, здібності розвиваються завдяки природній
основі, умовам життя і виховання, власній активності. Вони можуть
виявлятися у різних сферах діяльності: інтелектуальній, мистецькій,
образотворчій, літературній, театральній, спортивній, трудовій,
комунікативній. Усі вияви обдарованості є потрібними для повноти життя
як особистості, так і суспільства. У початковій школі розвиток
здібностей у дітей, їх творче ставлення до виконання різних завдань
визначено як передумову всебічного розвитку і виховання, творчого
самовираження дитячої особистості.
Виховання молодших школярів цінностей здорового способу життя
Здоров’я дитини. Як і дорослої людини, цілісний і багатовимірний
феномен. Якщо уявити здоров’я у вигляді піраміди, то її основою буде
фізична складова, яка найкраще досліджена вченими, і про неї більше
турбується зазвичай батьки. Цю складову визначають за такими
показниками, як пульс, частота дихання, температура тіла. Колір шкіри та
слизових оболонок. Фізичне „Я” характеризується також рухливістю тіла,
відповідністю зросту і маси тіла віковим нормам.
Психічна складова здоров’я характеризує розвиток людини як особистості,
забезпечує її душевне благополуччя. Вона виявляється через розвиток
основних функцій психіки людини: відчуттів, сприймання, уваги, пам’яті,
мислення, уяви, мовлення. Психічна складова не так яскраво і наочно
передає стан людини як фізична.
Соціальна складова здоров’я характеризує ефективність взаємодії людини
з соціальним середовищем: з сім’єю, класом, громадою іншим оточенням.
Соціалізація відбувається у різних групах, перебуваючи в яких, людини
виконує різні ролі, при цьому в неї виникає стан емоційного благополуччя
або неблагополуччя.
Духовна складова здоров’я є своєрідною вершиною, що містить у собі все
найкраще, завдяки чому людина розвивається і самовдосконалюється.
Надзвичайну роль духовності, моралі у гармонійному розвитку особистості
помічено давно. Згадаймо поширений вислів „У здоровому тілі – здоровий
дух” – тому доцільно організувати цілеспрямоване формування у молодших
школярів складових здорового способу життя.
Виховання морально-етичних якостей
Через зміст навчання, виховну роботу і співпрацю з сім’єю вчителі
прагнуть цілеспрямовано виховувати в дітей найкращі почуття: доброту,
милосердя, совість, співчуття, турботливість, скромність, щирість,
працелюбність, відповідальність. Здійснювати стає дедалі складніше через
відсутність належної підтримки з боку суспільства, сім’ї.
У сучасному українському суспільстві відбувається різке розшарування
людей на багатих і бідних. Навіть молодші школярі помічають, що
багатство, культ грошей, крадіжки насилля дуже часто є темами розмов
дорослих, телепередач, публікацій у газетах. Лише школа для багатьох
маленьких громадян залишається оазою сприятливого середовища для
морального виховання, зняття бар’єрів, які розділяють людей, утвердження
оптимізму.
Взаємозв’язок духовного виховання з естетичним
Незамінним джерелом виховання духовності є залучення молодших учнів до
естетичних переживань: милування світом природи, красою мистецтва,
красою людських стосунків. Цей процес можна здійснювати різноманітними
способами. Привертаємо увагу до деяких з них.
У сучасних вимогах з „Мистецтва”, „Музики” з-поміж інших визначено
завдання духовно-емоційного виховання, формування в молодших учнів
потреби в духовному самовдосконаленні: молодші школярі, відчуваючи красу
поетичного слова, можуть образно уявляти прочитане („Сонце заходить,
гори чорніють”… Тараса Шевченка). І розповідати про це в своїх
враженнях.
На уроках милування природою діти навчаються бачити, відчувати красу.
„Перші уроки мислення мають бути не в класі, не перед класною дошкою, а
серед природи”, бо „краса й жива думка так само органічно поєднані, як
сонце і квіти” В.О.Сухомлинський.
Світ почуттів, думок, яскравих художніх образів породжує сприймання і
переживання музики. Музика – це мова почуттів. Музика починається там,
де кінчається слово. І якщо словом обмежується проникнення вихователя в
потаємні куточки юного серця, якщо після слова не починається тонше й
глибше проникнення – музика, виховання не може бути повноцінним. Сучасні
діти жваво реагують на музику, прагнуть її відтворити у звуках, руках,
жестах, міміці передаючи цим певний емоційним настрій і ставлення.
Громадянське виховання
У сучасній школі ідеї громадянського виховання органічно вписуються у
зміст і методику навчальної і позаурочної роботи, в організацію
життєдіяльності школярів. Цей напрям виховання у початковій школі має на
меті формування у дітей знань і уявлень про українське суспільство,
рідний край, розкриття на доступному рівні особливостей взаємодії людей
у родині, в колективі, суспільстві, виховання в них позитивного
особистісного ставлення до цінностей і символів Української держави;
виховання гуманної, соціально активної, відповідальної особистості.
Тема виховання любові до рідної домівки, краю, України виразно звучить
у найбільшому розділі підручника для другого класу – „ Нема без кореня
рослини, а нас, людей, без Батьківщини”.
У найкращих творах українських поетів і письменників розгортається
образ нашої Батьківщини – України – Вітчизни. Діти поступово роблять
узагальнення, що „це край, земля, країна, де з давніх-давен жили наші
предки. А зараз живемо ми з вами. Українці люблять свою домівку, свою
родину, рідний край, свою мову”.
Виховання у дітей працелюбності і поваги до людей праці
Найважливішою працею молодших учнів є навчання. Це їхня головна
„професія”. Ц початкових класах є сприятливі умови, щоб реалізувати цю
мету у процесі урочної і позаурочної діяльності у співпраці з батьками.
Важливою умовою прищеплення дітям інтересу до світу праці дорослих є
розширення їх знань про роботу батьків, їхні професійні обов’язки,
ставлення до них. Більшість молодших школярів знають де працюють їх
батьки, але й чимало й таких, для яких робота мами й тата – це щось
невизначене, незрозуміле, тяжке, нецікаве про що їм ще рано або не
потрібно знати.
Щоб діти полюбили працю, щоб у них вистачало сил і вміння доводити до
кінця кожну справу, якою б важкою і нудною вона їм не здавалася
спочатку, вони повинні звикнути до неї. І в цьому їм дуже потрібні
постійний контроль і допомога з боку дорослих. У 9-10 років діти вже
повинні розуміти: людина живе в суспільстві і все її життя – це складна
система взаємостосунків з іншими людьми. Цього висновку діти доходять,
коли починають міркувати, звідки що береться.
Духовне і морально-етичне виховання
Проблема з проблем: як виховувати Людину у найціннішому, найглибшому
значенні цього слова-символу. У педагогічному сенсі це – вирощування і
плекання людського в маленькій людині, зміцнення і осердечнення її душі,
утвердження цінностей „доброго розуму”, прагнення добра, любові, істини.
h U”>%/iiii/aeaeae////UeOOOOOEOOO
ого, зберігати почуття часу, в якому живе. Тому „виховання у молодшому
шкільному віці – від 6 до 10 років – я назвав би школою сердечності”
В.О.Сухомлинський.
Розглянемо конкретно естетико-виховний потенціал прогулянок у природу і
способи його реалізації в системі виховної роботи з молодшими школярами.
Відомо, що за силою емоційно-естетичного впливу природа не поступається
іншим засобам виховання, а навіть переважає їх. Сьогодні слід чітко
усвідомлювати, що педагогічна стратегія вихователя щодо використання
природи як фактора розвитку дітей безпосередньо впливає на екологічну
ситуацію в суспільстві. Це не перебільшення, а реалії сучасного життя.
Екологічна свідомість людини формується не раптово, а лише в процесі
тривалого і поступового пізнання природи, яке починається ще в
дитинстві. Саме школа повинна дати учневі систему знань про навколишній
світ таким чином завдання школи – не тільки дати готові знання про
природу, а в плинути на мотиваційну сферу дитини.
Сучасна початкова школа широко вводить в природу систему виховної
роботи з учнями: проводяться екскурсії, організовуються трудові справи,
влаштовуються світа, присвячені природі. Уже в молодшому шкільному віці
діти повинні розуміти, що світ природи існує не тільки як об’єкт
наукового вивчення та практичної діяльності людини, але і як об’єкт
безкорисливого споглядання, милування, джерело естетичних емоцій та
почуттів.
Організація безпосереднього контакту школярів з природою вимагає від
вихователя глибокого розуміння естетичного потенціалу природи та
психолого-педагогічних закономірностей освоєння його дітьми.
Чи здатна маленька дитина до естетичного сприймання краси природи? Так.
Працюючи з молодшими школярами, необхідно пам’ятати, що учні цього віку
досить яскраво безпосередньо реагують на прояви прекрасного в
навколишньому житті. Мабуть, не дарма кажуть, що в дитини є „третє” око,
бо вона сприймає навколишній світ загострено, пильно та чуйно.
Безумовно, молодші школярі за своїми віковими особливостями ще не
спроможні споглядати природу в повному розумінні цього слова. Дитина
6-10 років насамперед відчуває природу в русі, конкретних діях. Тому
під час безпосереднього чуттєвого контакту з навколишнім світом бажано
залучати учнів до ігрової та посильної трудової діяльності.
Сучасна система шкільного виховання, зокрема форми позаурочної роботи з
учнями, потребують сьогодні оновлення за рахунок звернення до
національно-культурних цінностей. Неабиякий потенціал такого роду
містять у собі „уроки милування”. Ця форма виховної роботи не нова для
світової педагогічної практики, оскільки в деяких країнах зокрема, в
Японії, застосовується досить широко. Милування – надзвичайно цікавий
елемент японської системи естетичного виховання. Для України це явище
також характерне.
Введення „уроків милування” у регламент роботи групи продовженого дня
допомагає вихователеві, по-перше, урізноманітити форми організації
прогулянок, по-друге, забезпечити належний рівень емоційно-духовного
розвитку вихованців. Тому процес планування виховної роботи в групі
продовженого дня можна дещо пожвавити за рахунок введення в план
яскравих за назвою, цікавих за змістом „уроків милування” в природі.
Назва такого уроку не може бути формальною. Тематика даних уроків
розроблена за сезонним принципом:
ОСІНЬ Золото осені. Осінні дарунки. Осінь – плакса. Карнавал осінніх
барв. Чим пахне осінь. Зажурена квітка. Вклонися калині. Танок осіннього
листя. Музика листопаду. Прощальна пісня осені. Осінній сум.
ЗИМА Якого кольору зима. В гості до ялинки. Казки зимового лісу. Наші
менші брати взимку. Срібні дерева. Свято снігопаду. Зимові витинанки.
Сніжинки-балеринки. Зима-скульптор. Зачарована краса. Кришталевий дзвін
зими.
ВЕСНА Перша зелень весни. Здрастуй, пролісок. Зелений шум. Вернісаж
зелених кольорів. Вигадливі візерунки весни. Чим пахне весна. Свято
весняних квітів. Весняна симфонія. Земля квітує. Біле марево садів.
ЛІТО Якого кольору літо. Лісові сюрпризи. Диво-райдуга. Літні
візерунки. Барви лугу. Дзвінка пісня джерела. Хоровод літніх квітів.
Запам’ятаймо літо на запах і на смак. Рум’янець року.
Варіанти проведення „уроків милування” під час прогулянок у природу в
режимі роботи групи продовженого дня. Обсяг запропонованих завдань
розрахований на учнів 3-4 класів. Для 6-7 річних дітей запропонований
матеріал можна дещо скоротити й адаптувати відповідно до вікових
можливостей.
Прощальна пісня осені
Вслухайтесь у звуки осені – що ви чуєте? Які звуки можна вважати
характерними для осінньої пори? (Можливі відповіді: шарудіння листя під
ногами, крики відлітаючих птахів, гілкопад, шум осіннього дощу)
Ліна Костенко
Березовий листочок
І ще не сніг, і навіть ще не іній,
Ще чути в полі голос череди.
Здригнувся заєць – ліс такий осінній,
Куди не ступиш, все щось шарудить!
Чи, може, це спинається грибочок?
Чи, може, це скрадається хижак?
То пролетить березовий листочок
То пробіжить не видимий їжак…
Давайте послухаємо „музику листопаду”: яка вона за характером?
Як ви думаєте, про що „співає” осінній листопад?
Прислухайтесь уважно до шуму листі під ногами та доберіть дієслова, які
влучно передають характери цих звуків (можливі відповіді: шумлять,
шелестять, шарудять, тріщать, скриплять).
Загадка на допомогу:
То шерехне, то хрусне, то трісне
Килимок під ногами барвистий
(опале листя)
Дуже часто опале листя порівнюють з барвистим килимом; що ще нагадує
вам листя під ногами? Як ви думаєте про що шепочуться листочки? Давайте
разом придумаємо казочку „Осінні розмови”.
Прислухайтесь до тиші осіннього парку: які звуки можна виразно почути
час від часу? Наприклад: Гілкопад, падіння каштана, поодинокі крики
птахів.
Вслухайтесь у крики птахів восени: який настрій вони викликають?
Загадка на допомогу.
Завжди осінньої пори
По небу низка плине
Журливо крикнувши згори,
Нас до весни покине.
(журавлиний ключ)
Як ви думаєте про що гомонять птахи, відлітаючи у вирій?
Степан Жупанин
Журавлик
Осіннього ранку
Журавлик летів
За море далеко
До теплих країв.
Журавлику, любий,
Скажи нам: „курли”
Коли ти повернешся знову?
Коли?
– Прилину, прилину
Весною назад
До вас, милі друзі,
До рідних Карпат…
Журавлик махнув
На прощання крильми:
– Бувайте здорові
Курли вам, курли…
Давайте всі разом спробуємо створити пластичний етюд „Птахи відлітають у
вирій”.
А тепер уважно прислухайтеся: чи чути восени дзижчання комах? Чи таке ж
воно радісне й збуджене, як улітку.
А тепер пригадайте інші осінні звуки й скажіть, чому осінь часто
називають вередливою, плаксивою?
Чому про осіннє небо говорять, що вона насупилося?
Що нагадують вам осінні хмари?
Згадайте шум осіннього дощу: що він вам нагадує?
Чи відрізняється осінній дощ за характером від весняного? Чим?
Спробуйте визначити словами характер осіннього дощу.(можливі
характеристики: сумний, журливий, понурий, тоскний, плаксивий).
Які почуття викликає у вас монотонний звук осіннього дощу?
Спробуйте словами „намалювати” картину дощового осіннього дня.
Марія Познанська
Ідуть дощі
Йдуть, і йдуть, і йдуть дощі.
Стали чорними кущі,
І дерева чорні стали,
Бо листочки всі опали.
Тільки дуб стоїть у листі,
І калинонька в намисті.
– А тепер спробуйте придумати і заспівати пісеньку Осіннього Дощику.
– Як ви думаєте, чому осінь так часто „плаче”?
Відгадайте загадку
Загасило літо піч
Та від тоді плаче:
Сльози ллються день і ніч,
Крізь ситечко неначе.
(осінні дощі)
-Отже, тихо ступає по землі сумна осінь і співає прощальну пісню. Ця
пісня схожа на колискову, під звуки якої засинає природа. Як ви думаєте,
до кого звертається осінь у цій пісні і з якими словами?
Микола Сингаївський
Осіння пісня
Звідки йшла вона, ступала,
Лист на землю осипала –
Осінь.
І втікала, як лисиця,
Не спитавши, де спиниться, –
Осінь.
Та верба зеленок оса
Ще й не думала про осінь,-
Де там!…
Естетична свідомість людини формується не раптово а ще в процесі
тривалого і поступового пізнання природи, яке починається ще в
дитинстві. Саме школа повинна дати учневі систему знань про навколишній
світ. Духовно-моральне і духовно-естетичне виховання у взаємозв’язку
гармонізують внутрішній світ дитини, її стосунки з довкіллям; через
пізнання краси – до людяності.
Використана література
1.З.В.Морозова „Група продовженого дня” – методичний посібник для
вихователя 2007 рік.
2. „Абетка вихователя ГПД” – бібліотека шкільного світу 2005 рік.
3. „Навчально-виховні заняття в групі ГПД” – серія класний керівник.
4. „Естетико-виховний зміст прогулянок у природу в системі роботи груп
продовженого дня” – методичні рекомендації 1993 рік.
5. „Виховний потенціал початкової освіти” – О.Я. Савченко 2009 рік.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
