Відділ освіти Городищенської райдержадміністрації
Районний методичний кабінет
Доповідь
Спадщина Василя Олександровича Сухомлинського ? невичерпне джерело
світла, енергії і любові
Автор
Цимбалюк Тетяна Анатоліївна,
учитель української мови і літератури
Воронівського НВК
«загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
?дошкільний навчальний заклад»
2009 р.
Анотація матеріалу
У доповіді висвітлено актуальність поглядів В.О. Сухомлинського про
роль книги , слова у вихованні дітей, нерозривної єдності природи і
дитини, ролі сім’ї у вихованні , виховання патріотизму і громадських
обов’язків у наш час.
Світова педагогіка знає багато педагогів, вчених, філософів,
які у своїх працях висвітлювали питання формування людської
особистості, ідеї гармонійного виховання, гуманістичні ідеї. Ще
київський князь Володимир Мономах у 12 столітті звертався в “Повчанні
до дітей ” до нащадків про виховання моральних якостей , повагу до
старших, збереження традицій і пам’яті родини. Київський князь Ярослав
Мудрий створив першу бібліотеку у Софійському соборі як знак
освіченості руського народу, виховання любові до книги. З історії
української педагогіки знаємо, що ідею народності та
природовідповідності у 18 столітті підносив відомий філософ Григорій
Сковорода, а про розумове, моральне та трудове виховання ми читаємо у
його байках.
Тому тільки наш український народ з таким багатим життєвим
досвідом виховання і навчання у сім’ї міг виплекати талановитого
педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського. Кожне його слово, звернене до
педагога чи директора школи, сина чи дочки, батьків, дітей, наповнене
любов’ю.
В.О. Сухомлинський — талановитий, творчий, багатогранний
педагог-новатор, великий працелюб. У його доробку твори, що
видавалися 32-ма мовами світу, а з його педагогічними інноваціями
знайомі у всіх прогресивних країнах. Підсумком багаторічної роботи
Василя Олександровича є книга “Серце віддаю дітям”. Вдумаймося в назву
книги. Серце… Воно буває добрим і злим, холодним і теплим. Але якщо
людина віддає його, то віддає життя. А серце тоді лише буває добрим.
Сам автор у передмові пише, що після довгих роздумів над назвою нової
книги саме так назвав свою працю, бо великий період свого життя він
присвятив дітям . А в роки Другої Світової війни віддав своє серце і
життя за дітей відомий польський педагог Януш Корчак, який не залишив
вихованців помирати самих. Життя Януша Корчака, його подвиг стали для
Сухомлинського натхненням, і він зрозумів: щоб стати справжнім
вихователем, треба віддати їм своє серце.
Відомий педагог у своїх творах ділиться з педагогами про виховання
і навчання дітей. Працював Василь Олександрович директором школи у
Павлиші у 50-60 роках минулого століття, і був , як називаємо ми таку
школу зараз, директором Авторської школи. Та думки відомого педагога не
застаріли, а навпаки, стали ще більш актуальнішими у наш час. З
педагогіки авторитарної, що була в часи радянської системи, ми входимо в
педагогіку гуманну. Ми повертаємося все більше і більше до дороги
добра, бо сьогодення заповнене інформаційним простором негативним,
жорстоким. Нашу українську націю турбує моральний стан підростаючого
покоління, деградація молоді, вплив негативного середовища. Нас турбує
батьківське середовище, байдужість до дітей, збільшення кількості
розлучень і , як наслідок, зростання стресових ситуацій у дітей. Питання
морального , патріотичного, естетичного, екологічного, трудового
виховання, виховання у сім’ї, аналіз родинних стосунків, навчання і
взаємовідносини в дитячому та педагогічному колективі проходять через
усі твори В.О. Сухомлинського. Відомий педагог надає великого значення
навчанню і вихованню дітей у початковій школі. Але зазначимо, що
навчання і виховання ні в якому разі не існують окремо , а навпаки—
взаємопов’язані. У розділі 7 книги “Сто порад учителеві” “Час учителя і
взаємозалежність етапів навчання” Василь Олександрович пише : “Ця порада
адресується переважно вчителям початкових класів”. Автор радить
учителям , що від них залежить бюджет часу всіх учителів середніх і
старших класів, “ви творець духу творчості в навчанні і вихованні”. А
першочерговим завданням для вчителя у початкових класах є— навчити
дітей учитися: “…навчіть дитину насамперед добре читати і писати” ( с.
34). Неодноразово аналізуючи відставання учнів у середніх класах з
предметів , думаєш, чому погано вчаться? Робиш висновок: учень
погано читає. Йому не вистачає часу підготуватися до уроку, бо багато
читати з кожного предмета, а на уроці він не вміє користуватися
підручником. Відбуваються зміни у програмах з вивчення предметів у
середніх та старших класах, а учень не може опанувати термінологію,
запам’ятати великий об’єм матеріалу. Нерідко діти взагалі не відкривають
книгу, шукають причину , для них це є великим зусиллям, тому й не
хочеться натруджуватися—краще погуляти.
У початкових класах найголовніше завдання— закласти міцний фундамент
знань, а навчання у цих класах є школою сердечності.
Великого значення надає Василь Олександрович ролі книжки у житті
дитини і її батьків. Підручник можна використовувати під час осмислення
матеріалу, при повторенні. Педагог вважає, що читання є важливим
засобом розумового виховання “важких” учнів. Воно розвиває розумові
здібності. Знання можна отримати з додаткових джерел— книги. На
перших уроках української літератури у середніх і старших класах ми
говоримо про роль книги у житті людини, про функції літератури, ми
розповідаємо про історію виникнення книги, її розвиток, про перших
літописців та книгодруків. У школі проводимо свято книги, бібліотечні
уроки, Посвяту першокласників у читачі, Тиждень юнацької книги. Та цієї
роботи замало. Наші бібліотеки — храми науки не поповнюються
літературою. І це не тільки наша вина. Сьогодні у нашій державі питання
книгодруку українською мовою не стоїть на першочерговому завданні.
Знищено цілу ланку книжкових магазинів, а якщо і є якісь , то
література в них більшість російською мовою.
В.О. Сухомлинський звертав увагу на вибір книги. Для читання треба
вибирати хороші книги, поповнювати домашні бібліотеки, читати всією
сім’єю. Та проблема постає в тому, що у нашій сільській родині читання
відступає на другий план, а вихованням дітей переважно займається
матері. Сьогодення поставило перед педагогікою нові проблеми. Проживаючи
у селі, батьки не забезпечені роботою, тому змушені від’їжджати ” на
заробітки ” в інші міста, залишаючи свою сім’ю . Батьки намагаються
забезпечити хоча б матеріально свою родину. Постають нові й нові
проблеми: збереження сім’ї, спільне виховання дітей, втрачена
батьківська любов. Нерідко є сім’ї, які пиячать, а до дітей їм
байдуже. Тому завданням школи є ще й виховання батьків.
?
?
ue
th
gdn »
„
X
Z
\
^
`
`
b
d
f
h
j
l
n
p
r
t
v
x
z
|
~
?
‚
„
†
?
?
&В.О. Сухомлинський надає важливої ролі у вихованні любові до книги
учителю. “Ввести кожного учня у світ книжок, виховати любов до
книжки, зробити книжку провідною зіркою в інтелектуальному житті— це
залежить від учителя, від того, яке місце в його власному духовному
житті займає книжка”. ( 7 , с. 95). Учитель не повинен стояти на
місці, він повинен розвиватися інтелектуально, а думка повсякчас
збагачуватися і не повторюватися. З таким учителем цікаво. Як же знайти
час для читання, підвищення свого фахового рівня учителю? Як навчити
дитину користуватися вільним часом? Перш за все, учитель повинен
захопити, піти з дітьми у бібліотеку, а час дитини має бути насичений
захопленнями , які б розвивали її думку. Захопленість предметом є також
вогнищем, яке допоможе віднайти додаткову літературу.
Спілкування з дітьми здійснюється за допомогою слова. У
Сухомлинського слову надається велике значення. Як не згадати
оповідання та казки, які написав Василь Олександрович для дітей? Їх
понад 1500! Ці твори мають виховний вплив , через читання і слово
дитина пізнає, що таке добро і зло, оцінює вчинки ровесників. Твори
Сухомлинського ми використовуємо в початкових класах на читанні,
українській мові, природознавстві, годинах спілкування, пишемо перекази,
диктанти у середніх класах, етиці. Вони є неоціненним скарбом для нашої
літератури. Недарма діти знають В.О. Сухомлинського як дитячого
письменника. Учні на питання “Хто твій улюблений письменник?” в
анкеті пишуть: “В.О. Сухомлинський”. Це не тому, що більше не знають
нікого , а тому, що з першого класу, а той у дитсадочку, знайомляться з
творами великого педагога.
Згадаймо добре слово. Воно сприймається дитиною, коли в
дошкільному віці у сім’ї було емоційне виховання. Знову ж таки, уроки
виховання дитина дістає у сім’ї. Сухомлинський поділяє думку російського
письменника Л. Толстого про значення виховання дитини до п’яти років.
Приходячи в школу, дитина , яка сприймала слово через серце, почує
вчителя. Як донести дітям слово ? Тут важлива співпраця з сім’єю. В.О.
Сухомлинський застерігає про негативний фізичний вплив на дитину. Той,
хто звик до фізичних покарань удома, нечутливий до доброго слова. Тому
важливо донести батькам про єдність думки у вихованні своєї дитини.
Про роль слова у самовихованні педагог пише, як про засіб
самовиховання. Дане слово людиною повинно виконатися як обов’язок перед
іншим. Якщо учитель докоряє злим словом, то це тільки шкодить вихованцю.
«Чим більше людину розпікають, пробирають, карають, тим менше вона
чутлива до доброго слова…» ( «Сто порад учителеві»).
Кожен учитель повинен виховувати в дитини дисциплінування думки й
волі, а слово як засіб впливу ? спокійне і лагідне. Недарма
український народ склав безліч прислів’їв про силу слова.
Слово у вихователя— як могутня зброя впливу. Це і педагогічний
такт учителя, це і вивчення матеріалу на уроці, читання чи слухання
тексту. Серед тисяч слів треба знайти єдине, яке розкриє серце дитини.
Через слово –до серця. А дитяче серце-вразливе, воно стискається, коли
чує неповагу, недобре, воно довірливо розкривається, чекає підтримки у
складну хвилинку. Кожна дитина—неповторна, це особистість, кожна
дитина-художник. Але вона живе в колективі. Виховання потреби в
підтримці іншими, відчуття прив’язаності—основа духовної потреби дитини.
Душевність, сердечність колективних стосунків стало предметом постійної
турботи Василя Олександровича. Він вважав, що стосунки у колективі є
частинкою суспільства. А навчання і життя в дитячому колективі формує
майбутні відносини у суспільстві. В.О.Сухомлинський створював у своїй
школі колектив, у якому розвивалися задатки, здібності кожної дитини,
уміння співпереживати, допомагати один одному. Діти разом з учителем
відпочивали в Саду здоров’я, мріяли у куточку Мрії, проводили заняття у
“Школі радості” . « Колектив ? це творіння педагога» ( 7, с. 186)
Велике значення приділяв педагог-новатор вихованню патріотизму
та громадських обов’язків. Погляди Сухомлинського на це виховання ми
черпаємо з його творів. Сам педагог пережив важкі роки Великої
Вітчизняної війни, зазнав поранення, відчув бойове товариське плече. У
своїй роботі виховував дітей на прикладах життя односельців, їх
подвигу в роки Великої Вітчизняної війни, допомоги і милосердя до
старших. Особливо актуальними сьогодні є погляди педагога про
відчуття колективу і почуття громадського обов’язку, бо ми говоримо про
єдність нашої української нації, збереження національних традицій,
рідної мови.
Сухомлинський відчував нерозривний зв’язок людини з природою. Зі
своїми вихованцями він проводив уроки під голубим небом, слухав шепіт
листя на деревах, складав з дітьми казки, спостерігав за природою.
Природа допомагала дітям відчувати красу , через слово діти розвивали
мовлення і мислення, складали вірші, казки, писали безліч творів про
почуте і пережите. Тільки в гармонії з природою дитина розвивається,
духовно збагачується.
Неоціненний скарб педагогічних видань В.О. Сухомлинського і
його педагогічна система визнані у всьому світі. Молодий педагог із
села став заслуженим учителем УРСР, членом-кореспондентом АПН СРСР,
лауреатом Державної премії, Героєм Соціалістичної Праці . Його ідеї
продовжив у своїй роботі директор Авторської школи у селі Сахнівка
Корсунь-Шевченківського району на Черкащині О..А Захаренко, гуманістичні
ідеї втілюються грузинським педагогом, академіком РАО, доктором
психологічних наук, професором, почесним професором ВПШ Шалвою
Олександровичем Амонашвілі. Це він, послідовник гуманістичної освіти,
сказав: «Я відкриваю вам мудрість : шлях до серця учня є чисте серце
учителя». Серце учня і серце учителя… Ось де Зернина любові , Істина
доброти гуманізму. Сьогодні під керівництвом доктора психологічних
наук І.Д. Бех розроблено програму “Основні орієнтири виховання учнів
1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України” на основі
гуманізму та загальнолюдських цінностей —”Людина як найвища цінність” .
Література:
1. К.М. Криворот. Працює відкрита педагогічна школа. /Педагогічний
вісник, № 4 2005
2. О.В. Сухомлинська. Василь Сухомлинський і сучасність ./ Педагогічний
вісник, № 3 2008
3. О.В. Сухомлинська. Авторські педагогічні системи як складова
оновлення національної школи. /Педагогічний вісник. № 4 , 2008
4. Сухомлинский В.А. Сердце отдаю детям. ?К.: «Радянська школа», 1972
5. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. В 5-ти т. Т. 5. Статті. ?К.: Рад.
Школа», 1977
6. Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх
навчальних закладів України . Програма. / за ред.. І.Д. Бех/. ?К.: 2007
7. Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. ? К.: Рад. Шк.., 1988
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
