СУЧАСНА ШКОЛА – Школа здоров’я
Соколенко Ірина Олексіївна –
методист методичного кабінету відділу освіти виконавчого комітету
Смілянської міської ради
Час не стоїть на місце. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і
цей процес починається саме зі шкільної парти. Час змінює стандарти,
стереотипи, потреби і сьогодні школа теж потребує реформування. А це
довгий, клопітливий процес. Людина тим і відрізняється від мурахи та
бджоли, що будує не по існуючим, природнім інстинктам, а по народжених
творчістю проектах у баченні прекрасного та гармонічного.
Бути вчителем – означає володіти мистецтвом створення особистості.
Основна ціль сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості.
Здорової, як фізично, так і духовно. Тому кожна школа сьогодні шукає
свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та виховання.
Колись метою школи було навчити якомога більше людей читати та писати.
Зараз це рівень початкової школи. А загальні цілі – зовсім інші. У школі
викладається безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже
безмежний (телебачення, радіо, інтернет), тому вчитель перестає бути
єдиним джерелом знань. А головною задачею сучасної освіти поступово
стає навчити учнів самостійно здобувати та правильно використовувати
знання.
Звісно, для того щоб сучасні діти уміли та бажали навчатися, і ми з
вами не повинні зупинятися на досягнутому. Сьогодні одна з головних
задач школи – створення умов для розвитку всіх учасників
навчально-виховного процесу (дітей, батьків, учителів).
Надзвичайно важливим завданням освіти в Україні є сприйняття розвитку
молодого покоління, задоволення його життєвих потреб для творчого
зростання.
Здоров’я нації у наш час є показником цивілізованої держави і головним
чинником безпеки нації. Пріоритетність проблеми здоров’я дітей, молоді
зумовлена різким погіршенням стану їхнього фізичного, психічного,
розумового розвитку і працездатності.
Здоров’я – основна цінність для кожної людини. Але, як діти, так і
дорослі часто зневажають на це. Чому так трапляється? Можливо тому, що
ми завжди наголошуємо на тому як не повинно бути, замість того, щоб
навчати та привчати себе та учнів до культури здоров’я. Ким би не була
людина, який би не мала статус, головною турботою для неї є здоров’я –
це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не
лише відсутність хвороб і фізичних вад.
За останні десять років у дорослих і дітей помітно на краще змінилося
ставлення до здоров’я. Якщо раніше третина старшокласників і підлітків
байдуже ставилася до здоров’я й здорового способу життя, то тепер лише
кожен тринадцятий байдужий до здоров’я. Решта – стурбовані своїм
здоров’ям і здоров’ям близьких та друзів. Причин цього багато. І зміни,
що сталися в медичному обслуговуванні, і брак ліків, і потреба платити
за лікування, і пропаганда здоров’я засобами масової інформації, і
введення курсу «Валеологія» у шкільну складову освіти, і потреби ринку в
здорових людях.
Здоров’я населення є інтегральним показником суспільного розвитку
країни, який цілком залежить від якості освіти і можливий лише при умові
організації такого навчально-виховного процесу, який буде спрямований на
збереження, зміцнення та формування здоров’я всіх учасників. Це зумовлює
від педагогічних колективів навчальних закладів застосування різних
підходів освіти і виховання учнівської молоді на основі
здоров’язберігаючих технологій.
Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує у собі всі напрямки
діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування,
збереження та зміцнення здоров’я.
Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:
сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових
ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);
оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових,
статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);
повноцінний та раціонально організований руховий режим.
5 hq4
??&??????????¤??????^?их, фізкультурно-оздоровчих,
лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних
здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки
життєдіяльності.
Сутність здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій постає у
комплексній оцінці умов виховання і навчання, які дозволяють зберігати
наявний стан учнів, формувати більш високий рівень їхнього здоров’я,
навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників
індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я і
проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні
заходи з метою забезпечення успішності навчальної діяльності та її
мінімальної фізіологічної «вартості», поліпшення якості життя суб’єктів
освітнього середовища.
Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає
можливість виокремити такі типи (О. Ващенко):
здоров’язберігаючі – це технології, що створюють безпечні умови для
перебування, навчання та праці у школі; вирішують завдання раціональної
організації виховного процесу з урахуванням вікових, статевих,
індивідуальних особливостей та гігієнічних норм; відповідність
навчального та фізичного навантажень можливостям дитини;
оздоровчі – це технології, спрямовані на вирішення завдань зміцнення
фізичного здоров’я учнів, підвищення потенціалу (ресурсів) здоров’я:
фізична підготовка, фізіотерапія, аромотерапія, загартування,
гімнастика, масаж, фітотерапія, музична терапія;
технології навчання здоров’ю – це гігієнічне навчання, формування
життєвих навичок (керування емоціями, вирішення конфліктів тощо),
профілактика травматизму та зловживання психоактивними речовинами,
статеве виховання. Ці технології реалізуються завдяки включенню
відповідних тем до предметів загально-навчального циклу, введення до
варіативної частини навчального плану нових предметів, організації
факультативного навчання та додаткової освіти;
виховання культури здоров’я – виховання в учнів особистісних якостей,
які сприяють збереженню та зміцненню здоров’я, формуванню уявлень про
здоров’я як цінність, посиленню мотивації на ведення здорового способу
життя, підвищенню відповідальності за особисте здоров’я, здоров’я
родини.
Однак слід зазначити, що поняття «здоров’язберігаюча» можна віднести до
будь-якої педагогічної технології, яка у процесі реалізації створює
необхідні умови для збереження здоров’я основних суб’єктів освітнього
процесу – учнів та учителів. І саме головне, що будь-яка педагогічна
технологія має бути здоров’язберігаючою.
Знання, володіння і застосування здоров’язберігаючих технологій є
важливою складовою професійної компетентності сучасного педагога.
Учителі у тісному взаємозв’язку з учнями, батьками, медичними
працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами та
соціальними працівниками, усіма тими, хто зацікавлений у збереженні і
зміцненні здоров’я дітей, спроможні створити здоров’язберігаюче освітнє
середовище, центром якого буде – Школа сприяння здоров’ю.
При написанні статті була використана література:
Бойченко Т. Валеологія – мистецтво бути здоровим //Здоров’я та фізична
культура., 2005, №2. – с.1-4.
Ващенко О., Свириденко С. Готовність вчителя до використання
здоров’язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі //Здоров’я
та фізична культура., 2006, №8. – с.1-6.
Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід: методичний
посібник //О.Пометун, Л.Пироженко. – К.: А.П.Н.; 2002. – 136 с.
Освітні технології: Навчально-методичний посібник //О.М. Пєхота,
А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.; За заг. ред. О.М. Пєхоти. – К.:
А.С.К., 2001. – 256 с.
Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок: інтерактивні технології
навчання. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с.
Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М.: Народное
образование, 1998.
Словник основних термінів і понять з превентивного виховання // Під заг.
ред. доктора пед. наук, професора Оржеховської В.М. / ТзОВ “Терно-граф,
Тернопіль. – 2007. – 200 с.
Смирнов Н.К. Здоровьесберегающие образовательные технологии в
современной школе. – М.: АПК и ПРО, 2002. – 121 с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
