.

Удод Тетяна Володимирівна. Розвиток інтелекту молодших школярів.

Язык: украинский
Формат: материал
Тип документа: Word Doc
158 2114
Скачать документ

Удод Тетяна Володимирівна,

вчитель початкових класів,

Будищенська загальноосвітня

школа І-ІІІ ступенів

Черкаської районної ради

Розвиток інтелекту молодших школярів

На сьогодні суспільство перед школою ставить чітке завдання: «…виховати
дитину, яка вміє спочатку самостійно вчитись, а потім самостійно та
творчо працювати і жити.» Дитина – складна біосоціальна система, а
традиційна школа, як структура, де вона навчається є достатньо
примітивною. Навчання здебільшого сконструйоване як система
педагогічного насильства. Програма особистісного розвитку, закладена в
дитину, постійно зазнає деформації. Учням часто пропонуються такі
вимоги, які вони виконувати не в змозі. Пропонується система і стиль
стосунків, які автоматично викликають протидію.

За спостереженнями Марії Монтессорі дитина у 5-6 років виходить із
власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і
людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев’ять років діти
починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. У розумі
немає нічого такого, чого колись не було б у почуттях. Сутність розуму в
упорядкуванні і зіставленні. Замість навчання дітей потрібно надати їм
умови для самостійного розвитку й освоєння людської культури.

Щоб навчання було активним (спонукало учнів використовувати різні форми
навчання і думати про те, що вони роблять), потрібно створити такі умови
на уроці, щоб дітям було комфортно, безпечно, цікаво та корисно. Саме
так мені вдається навчати своїх вихованців на уроках з курсу за вибором
«Логіка».

Розвинути інтелект дитини неможливо без формування образного мислення.
Саме в образі думка ніби зливається з почуттям, тобто відчувається
своєрідний „сплав інтелекту і афекту” ( Л.С.Виготський ) – і це надає
знанням суб’єктивної забарвленості та особистісної значущості.

Мислення в образах є складним психічним процесом, у якому синтезуються
результати безпосереднього чуттєвого сприймання дитиною навколишнього
світу, понятійної обробки і мовленнєвого перетворення нею отриманих
даних. У цей процес обов’язково вплітаються особливості набутого досвіду
дитини, її особистісні суб’єктивні установки, інтереси та наміри. Отже,
образ, народжений дитячим мисленням, подібний до квітки, яка корінням
тримається за підсвідомість, а пелюстками тягнеться до сонця нового
досвіду. Більше того, образ допомагає маленькому школяру побудувати
власне, наповнене особистісним змістом, ставлення до конкретних знань.

Тому на заняттях з логіки „оживляю” вивчення чисел першого десятка та
букв алфавіту, активізуючи образне мислення першокласників. Схожість
накреслення цифр та букв з предметами навколишнього середовища дозволяє
використовувати учням власний досвід, а також надає емоційної
забарвленості процесу засвоєння нумерації чисел в межах десяти та
абетки. У виконання завдань включаються різні сенсорні системи учня,
створюються яскраві образи цифр і букв, які, як і люди, наділені рисами
характеру. Роблю перехід від одних образів, зокрема, знаково-символічних
до інших – художніх. Це сприяє розвитку уяви, спостережливості молодших
школярів і , безумовно, значно активізує їхню мисленнєву діяльність.

Майже три тисячоліття тому Конфуцій казав: «Розкажи мені – і я забуду.
Покажи мені – і я зрозумію. Примусь мене зробити – і я навчусь!» Тому
всі набуті теоретичні знання діти відразу ж застосовують на практиці.
Перед вивченням нового матеріалу намагаюся створити проблемну ситуацію,
чи поставити запитання, яке, на перший погляд, є неймовірним. Так при
вивченні теми з математики у другому класі «Міри довжини. Метр.», я
запропонувала дітям порівняти 1 і 10; 1 і 100; 10 і 100. Потім поставила
запитання «Чи можливо, щоб 1 дорівнювало 100; 1 було більше 100; 10
дорівнювало 100?» Це дітей, звичайно, насмішило, але коли ми згадали, що
1 може дорівнювати 10, коли 1дм, а 10см і відповідно 2 може бути
більшим, ніж 10, коли 2дм, а 10см, то моє попереднє запитання тепер їх
зацікавило. Ми почали дослідження. Я запропонувала дітям виміряти ширину
зошита, ширину парти, а потім довжину класу. Звичайною лінійкою їм
останнє завдання робити було незручно. Тоді я запитала: “А як на вашу
думку, чим роблять вимір більших довжин?” Після відповідей, я
познайомила їх з більшою одиницею вимірювання довжини «метром». Спочатку
це були теоретичні відомості: 1м це 100см та 1м це 10 дм. Потім діти
намагалися практично уявити відстань, що дорівнює 1 метру. На партах у
кожного з них була смужка довжиною в 1 дм, яку вони виготовили, коли
вивчали дециметр. Розмірковуючи разом, дійшли висновку, щоб уявити
довжину одного метра, потрібно викласти 10 смужок довжиною в 1 дм. Що й
зробили на дошці. Тепер розмахом рук діти показували приблизну довжину
в 1 метр. Лише після цього я показала їм метрову лінійку. У підсумковій
частині уроку учні розділилися на групи і зробили рівності і нерівності
правильними, спираючись на сьогоднішній теоретичний матеріал, а саме,
щоб 1 дорівнювало 100; 10 було менше, ніж 1; 10 було більше, ніж 10.
Після перерви урок трудового навчання. На ньому ми виготовили метр з
дециметрів. Наступний урок фізкультури. На цьому уроці діти поділились
на групи. Кожна група мала метрову лінійку. Спочатку вони вимірювали
довжину стрибка з місця, потім готували доріжку для «човникового бігу
4х9м», доріжку для бігу на 30м. На останньому завданні діти стомилися,
їм стало нецікаво. Тому що звичайною метровою лінійкою 30м міряти було
довго. Тоді я познайомила дітей з рулетками різної довжини, з народною
мірою «кроківкою». А ще ми дослідили, що два звичайних кроки дорослої
людини теж дорівнюють 1м. Потім знову поділились на групи, кожна група
тепер отримала чи то рулетку, чи «кроківку», а одній групі було
запропоновано відмірити 30м без приладів, тобто кроками. Звичайно тепер
завдання виконувалось з великим задоволенням. Ми ще встигли позмагатися
з бігу на цих дистанціях.

t

z

|

I

–?&

(

?

?

TH

P a

h§B

h§B

h§B

h!

h!

)ного метра, доводять скільки ще потрібно таких сірників. Все це вони
роблять з великим задоволенням і таким чином закріплюють набуті знання
практично. На таких уроках я намагаюся стати невидимим диригентом, щоб
вчасно почути , побачити, підтримати кожного учня, направити хід думки.

Дуже подобаються моїм вихованцям різні «фокуси» на вгадування чи
передбачення. Починаємо ми звичайно з найпростішого. Можна зробити
цікаву роботу з буквами, що позначають голосні звуки, з словниковими
словами, з круглими числами, з парними числами і т.д. Наприклад, з
записаних на дошці чисел виписати лише круглі. Потім кожен учень з цих
круглих чисел вибирає лише одне. Наступний етап – робота в парах (з двох
чисел вибирається лише одне). Після цього пари об’єднуються в групи і
теж вибирають лише одне число. Кожна група відсилає представника на
раду, де з вибраних чисел вибирається лише одне число. Після того, як
класом оголошується число, я теж дістаю раніше записане таке саме число
зі схованки. Дітей інтригує моє передбачення. Хованки кожного разу
міняю. Школярі починають досліджувати. І на певному етапі хтось із дітей
готовий сам бути «фокусником». Але для цього потрібно підібрати певний
матеріал, заздалегідь підготуватися.

Вивчаючи у другому класі істинні та хибні судження, я зацікавлюю дітей
грою «Відгадай, які геометричні фігури у конверті?» Заздалегідь готую
конверти з написами: «Тут один трикутник і один квадрат», «Тут два
трикутники», «Тут два квадрати». Відповідно їх наповнюю геометричними
фігурами. Перевіряємо, що написи істинні. Пропоную дітям поділитися на
групи. Кожна група отримує три конверти з такими написами. Завдання –
перекласти вміст пакетів так, щоб написи на всіх конвертах стали
хибними. Після виконання завдання, я повідомляю дітям, що зараз дістану
лише одну фігуру з конверта і відгадаю, які фігури лежать в усіх трьох
конвертах не дивлячись в них. Потім так само роблю з конвертами іншої
групи, але повільніше. У відгадування тепер вступають учні. Після двох –
трьох разів знаходиться учень чи декілька учнів, які готові самостійно
відгадувати вміст таких конвертів.

В третьому – четвертому класі пропоную дітям різні фокуси по
відгадуванню чисел. Учні виконують певні операції із задуманим числом,
а я відгадую його. Після певного дослідження у відгадування чисел
включаються учні.

1.У кого перстень?

Нумеруємо присутніх, потім відвертаємося від них і пропонуємо
кому-небудь взяти перстень і надіти його на будь-яку руку на який-небудь
палець. Потім просимо подвоїти порядковий номер того, хто взяв перстень,
і до отриманого результату додати 5. Одержану суму треба помножити на 5
і до неї додати номер пальця, рахуючи з мізинця. Отриману суму потрібно
знову помножити на 10, до результату добавити число 1, якщо перстень
надітий на ліву руку, і число 2, якщо перстень надітий на праву руку.
оголошується результат.

Щоб відгадати, хто взяв перстень, потрібно від оголошеного результату
відняти 250, отримуємо наприклад 631. Тут 1 означає, що перстень надітий
на ліву руку, цифра 3 означає, що надітий він на третій палець, рахуючи
з мізинця, і цифра 6 означає, що надів його шостий присутній.

2. Який день тижня задумали?

Пронумерувавши дні тижня, починаючи з понеділка, по порядку з 1 до 7,
запропонуйте кому-небудь загадати деякий день тижня. Потім запропонуйте
порядковий номер задуманого дня збільшити в два рази й до цього добутку
добавити 5. Отриману суму запропонуйте помножити на 5, а потім на 10. По
оголошеному результату ви називаєте день тижня, який був задуманий.

Щоб відгадати від числа сотень оголошеного результату віднімаємо два,
отримуємо порядковий номер дня.

Понеділок (350), (3-2=1)

Вівторок (450), (4-2=2)

Середа (550), (5-2=3)

Четвер (650), (6-2=4)

П’ятниця (750), (7-2=5)

Субота (850), (8-2=6)

Неділя (950), (9-2=7).

3. Скільки років?

Запропонуйте кому-небудь число його років на 2 і до добутку додати 4,
потім отриману суму помножити на 5, до цього добутку додати 12 і
отриману суму збільшити в 10 разів. Оголошується результат. Ви
відгадуєте скільки йому років.

Щоб відгадати від оголошеного результату віднімаємо 320 і ділимо на
100.

4.Яка дата народження?

Запропонуйте кому-небудь помножити на 3 число, яке є його датою
народження. Потім розділити на 9: частку помножити на 3, а остачу
розділити на 3. Нехай оголосять отриманий добуток і отриману частку. Ви
можете сказати, якого числа день народження.

Щоб відгадати додайте обидва результати. Цей буде днем народження.

5. Яка різниця у віці?

Запросіть двох із присутніх і оголосіть, що ви зараз дізнаєтесь різницю
у їх віці. Нехай молодший із них число своїх років відніме від 99, а
потім старший до цієї різниці додасть свої роки і вам оголосять
результат. Ви повинні сказати різницю між їхніми роками.

Щоб відгадати від оголошеного результату відкинути одну цифру зліва і до
отриманого результату додати 1. Цей буде різниця між їхніми роками.

6. Яка цифра закреслена?

Запропонуйте кому-небудь задумати деяке багатозначне число, знайти суму
цифр цього числа і відняти її від задуманого числа. В отриманій різниці
запропонуйте закреслити будь-яку із цифр відмінну від нуля і оголосити
вам суму решти цифр. Відгадайте закреслену цифру.

Закресленою цифрою є те найменше число, яке потрібно добавити до
оголошеного числа, щоб отримати число, яке ділиться на 9.

7. Відгадування декількох чисел.

Пропонується задумати декілька одноцифрових чисел. Потім перше із
задуманих чисел множимо на 2 і до отриманого результату додаємо 5.
Отримане число множимо на 5 і до того, що отримаємо, додаємо 10 і друге
задумане число. Потім потрібно стільки раз, скільки залишилося
невикористаних задуманих чисел, виконувати такі операції: множити
отримане число на 10 і до добутку додавати наступне задумане число.
Оголошується результат.

Щоб відгадати задумані числа, то з оголошеного результату віднімається
число 35, якщо задумано 2 числа, 350, якщо задумано три числа, 3500,
якщо задумано 4 числа. Отриманий результат матиме всі задумані числа по
порядку.

З самого початку роботи ми з учнями разом встановлюємо чотири правила
роботи групою: працюють всі-всі-всі, вмій вислухати думку іншого,
критикуй думку, а не того хто її висловив, висловлюйся чітко і коротко.

Коли діти працюють разом, вони формують навички, необхідні для
самостійного життя:

– оволодіння мистецтвом жити, технологіями життєвого успіху, вмінням
жити і контактувати з батьками, рідними, вчителями, однолітками та
іншими;

– розвивають вміння управляти собою, ставити мету, визначати сенс життя,
вміння попереджувати і розв’язувати життєві конфлікти;

– стимулюють процес духовного самовдосконалення, самовиховання; потребу
допомагати іншим людям, оволодіння механізмами саморегуляції.

У Талмуда можна прочитати такі рядки: «Багато чого я навчився у своїх
наставників, ще більше у своїх товаришів. Та найбільше – у своїх учнів.»
Це свідчить про те, що учні нерозкрита скарбниця мудрості, ентузіазму,
нових ідей та припущень, відкриттів, доведень. А зможемо ми її розкрити
лише тоді, коли будемо спільно діяти. Бо « єдиний шлях до знання – це
діяльність» (Б. Шоу )

PAGE

PAGE 8

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020