Шелудько Оксана Іванівна,
Петропавлівський НВК, Городищенський р-н,
вчитель математики
Робота « за варіантами» як один з видів організації навчальної роботи з
учнями різних індивідуально – психологічних особливостей
Широке впровадження в навчальний процес сучасних засобів збирання,
зберігання, опрацювання, подання, та передачі інформації відкриває
широкі перспективи щодо гуманітаризації освіти і гуманізації навчального
процесу, поглиблення та розширення теоретичної бази знань і надання
результатам навчання практичного значення, активізації пізнавальної
діяльності, створення умов для повного розкриття творчого потенціалу
дітей з урахуванням їхніх вікових особливостей і життєвого досвіду,
індивідуальних нахилів, запитів і здібностей.
Разом з тим виникає цілий ряд проблем, що стосуються змісту, методів,
організаційних форм навчання, обов’язкових рівнів знань, яких має
досягти кожна дитина. Це стосується і навчання математики.
На сьогодні розроблено значну кількість програмних засобів, що
дозволяють розв’язати за допомогою комп’ютера досить широке коло
математичних задач різних рівнів складності. Сучасний комп’ютер, як
засіб навчання, і його програмне забезпечення мають надзвичайно потужні
можливості стосовно організації навчального процесу. В основному
дослідники пов’язують це із такими факторами активізації пізнавальної
діяльності учнів на уроці, як наочність, емоційність, індивідуалізація
навчання. Як відомо, інформація, яку сприймає учень за комп’ютером, може
бути звуковою та візуальною, що значною мірою впливає на
запам’ятовування навчального матеріалу. Але не завжди використання
новітніх технологій сприяє формуванню життєвої компетентності школярів,
дає можливість розв’язання проблеми розвитку людини як соціальної
істоти, становлення її як особистості. По суті, соціалізація – це процес
діяльності людини через спілкування, гру, навчання, пізнання, працю.
Використання ж комп’ютерних програм дає можливість учневі розв’язувати
окремі задачі, незнаючи відповідного аналітичного апарату, методів і
формул, правил перетворення виразів тощо. Використання подібних програм
дає можливість у багатьох випадках зробити розв’язування задач настільки
ж доступним, як просте розглядання малюнків чи графічних зображень.
Чи сприяє це математичній соціалізації? Чи може таке викладання
математики відбивати діалектику пізнання дійсності та побудови самих
математичних теорій на основі практики? Чи може таке викладання
складати основу математичної культури, математичної компетентності?
Поява програмного забезпечення не повинна в цілому вплинути на процес
навчання , не повинна витіснити диференціації навчання . Ще В.О.
Сухомлинський говорив: «До кожного учня треба підійти, побачити його
труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання».
В сучасній дидактиці співіснують поняття диференціації і
індивідуалізації навчання, які недостатньо розмежовані. Саме
використання інформаційних технологій є одним з форм індивідуалізації,
зворотного зв’язку, розширенню наочності, але ж індивідуалізація
навчання передбачає і обов’язкову диференціацію, яку слід розуміти як
всебічну доступність і результативність навчання для всіх учнів і для
кожного із них окремо взятого.
На практиці застосовуються різні конкретні форми диференційованого
підходу (індивідуалізації навчання). Найлегше всього індивідуалізувати
навчання по відношенню до самостійних робіт, практикумів, домашніх
завдань тощо. Тут завжди є можливість диференціювати такі роботи за
ступенем трудності, пам’ятаючи при цьому, що в більш легких варіантах
треба передбачити більшу кількість завдань, необхідним для засвоєння
менш розвинутим школярам.
Значно складніша організація навчальної роботи з дітьми, які мають
значні індивідуально – психічні відмінності між собою. Існує три
основні напрямки для індивідуалізації навчання: ( Сухомлинський В.О.
Вибрані твори).
Створення відносно однорідних за складом класів або навчальних груп
учнів;
Проходження навчального матеріалу в прискореному чи сповільненому темпі;
Внутрікласна індивідуалізація навчальних завдань у звичайному
різнорідному класі.
Перший з цих напрямків реалізується , наприклад, при створенні класів з
певним нахилом ( математичних, гуманітарних, природничих тощо) або
навчальних груп при проблемній формі навчання.
Найбільш дійовий напрям третій, який реалізується в масовій школі шляхом
диференціації навчальних завдань для самостійної роботи. При цьому
загальноприйнятою є диференціація вправ ( особливо домашньої роботи) за
трьома рівнями складності. Саме за таким принципом розроблені дидактичні
матеріали з математики кандидатом педагогічних наук , вчителем –
методистом Запорізьської ЗОШ Дніпропетровської області А.М. Капіносовим.
Одним з можливих варіантів організації навчальної роботи в класах з
різними індивідуально – психічними особливостями учнів може бути робота
« за варіантами», тобто з окремими групами школярів, які комплектуються
за одним – двома певними показниками. Це значить, «що поряд із
фронтальною роботою з всім класом» , застосовується робота вчителя з
окремими групами, тобто « за варіантами». В той час, коли вчитель
займається з однією з груп, решта учнів виконують самостійні завдання (
за картками, у відповідності із своїми можливостями).
Основним параметром формування таких груп , є загальний інтелектуальний
і математичний розвиток учнів. При цьому потрібно враховувати їх
пізнавальну активність і інтереси. Вчитель, працюючи з групою, повинен
сформулювати проблему у відповідності з готовністю учнів «взяти» її і
надавати ту мінімальну допомогу, яка є необхідною для успішного
розв’язання проблеми. Перехід від більш низького рівня проблемності (
коли вчитель сам ставить проблему і дає основні віхи для її розв’язання
) до більш високого проходить шляхом поступового скорочення інформації,
яка повідомляється учням, і надання їм все більшої самостійності.
? ? ?
&
ня враховувати індивідуально – типологічні особливості школярів,
забезпечуючи умови для сприятливого розвитку кожного типу. Школярі з
більш високим розвитком при цьому мають можливість самостійно працювати
над матеріалом підвищеної труднощі; учні з меншим рівнем розвитку
отримують більш детальні пояснення від вчителя, виконують завдання, які
відповідають їх можливостям, і засвоюючи основний матеріал, просуваються
в своєму розвитку, часто переходячи поступово в групи з більш високим
рівнем. Організація роботи « за варіантами», звичайно, вимагає великого
такту зі сторони вчителя, всього колективу школи, батьків, вміння
підтримувати в слабких школярів віру в можливість справитися з
труднощами, а в сильних – викликати бажання допомогти менш
підготовленим учням. При цьому не слід жорстко закріплювати за учнями
певні групи, даючи їм можливість самим вибирати доступний варіант
завдання, стимулюючи кожного, в міру можливостей, випробувати свої сили
в розв’язанні більш складних завдань. Учитель повинен переконати менш
розвинутих школярів, що додаткова робота на уроці забезпечить їм добре
розуміння нового матеріалу. Завдяки цьому в майбутньому в них з’явиться
можливість самостійно справлятися з більш складними завданнями.
Трудність, пов’язана з описаною системою індивідуалізації навчання ,
полягає в тому, що ця система вимагає наявності різних варіантів
завдань. Далеко не кожний учитель зуміє самостійно створити такого роду
завдання для всього навчального матеріалу.
Цього можна уникнути при використанні елементів програмованого навчання,
якщо будуть створені відповідні посібники з основних тем навчальних
предметів.
На початковому етапі розробки програмованих посібників вони будувалися
за «лінійною» системою, причому так, щоб учні, майже безпомилково,
виконували всі передбачені авторами завдання. Внаслідок цього посібники
були позбавлені навіть елементів проблемності, індивідуалізація навчання
могла бути лише за темпом роботи.
Тому, в даний час у зв’язку з використанням інноваційних технологій ,
зокрема використання прикладного програмного забезпечення для підтримки
вивчення математики, потрібно працювати над створенням таких прикладних
програм, які відповідали б принципам такого навчання і, перш за все,
принципам проблемності та індивідуалізації не тільки за темпом роботи,
але і з урахуванням специфіки прийомів розумової діяльності школярів.
Різного виду варіанти завдань, включені при створенні прикладного
програмного забезпечення, можуть створити умови , сприятливі для
розвитку переважної більшості учнів. Проте, чи досить такої
індивідуалізації для навчання школярів зі значним відхиленням в
розвитку, тобто з дуже високим чи дуже сповільненим його темпом?
В учнів з підвищеним темпом розвитку, з високою навчальністю значно
раніше, ніж у їх однолітків, формуються позитивні розумові якості, що
забезпечує велику ефективність їх мислительної діяльності. Такі школярі
можуть засвоїти новий матеріал на підставі досить короткого пояснення,
яке розкриває його істотні ознаки. Тривала затримка на матеріалі , який
вивчається, неминуча при роботі з дуже різнорідним за складом класом
масової школи ( навіть при деякій її індивідуалізації), їх вкрай
стомлює, знижує інтерес до навчальної праці, гальмує темп їх психічного
розвитку. Найбільш сприятливі умови для них можуть бути створені в
спеціалізованих класах, а ще краще – у школах з ускладненою і розширеною
навчальною програмою з певної групи предметів. Це повинні бути школи для
особливо обдарованих дітей, а швидше – спеціальні школи або класи для
дітей з більш явно виявленими інтересами, нахилами, здібностями до того
чи іншого виду діяльності. Саме в цих навчальних закладах можливо
врахувати тип мислительної діяльності таких школярів, який уже почав
формуватися. Саме в спеціалізованих класах і школах можуть бути реально
враховані як рівень загального розвитку, так і особливості типу
мислення, спеціальні здібності таких школярів, що практично неможливо
зробити в масовій школі.
Очевидно, повинна розширюватися не тільки мережа класів і шкіл фізико –
математичних, мовних, але і шкіл для учнів, які проявили здібності до
малювання , літературної, технічної творчості, для дітей із спортивними
здібностями і т. д.
Противники організації такого типу шкіл, в якості одного із аргументів,
висувають положення про те, що виводячи більш розвинених учнів у
спеціалізовані школи, ми залишаємо решту їх позитивного впливу. Проте,
експерименти показали, що реально активізують розумові діяльність менш
розвинених дітей лише ті, хто не дуже сильно відрізняється від них
самих, а допомогу у навчанні можуть надати учні старших класів (
«наставництво», яке рекомендують О.І. Липкіна, В.Ф. Шаталов та ін.)
В умовах же масової школи на врахування індивідуальних особливостей
учнів, перш за все, розраховані факультативи, курси за вибором, гурткові
заняття в школах, будинках школярів.
При диференційованому підході до навчання математиці потрібно широко
використовувати проблемне навчання, навчання на моделях. Пошуки
ефективних форм диференціації навчання вимагають серйозної
експериментальної перевірки, так як це зв’язано з проблемою формування
повноцінної особистості.
На жаль, сучасні освітні ресурси ще не реалізують усіх потреб навчально
– виховного процесу. Зрозуміло, що для проведення занять з математики,
орієнтованих на використання програмованих засобів навчання, потрібно
випускати посібники де було б проаналізовано можливості використання
програми у вивченні різних розділів математики.
Кажуть діяти легко, важко опанувати теорію й діяти відповідно до неї. І
тому кожний педагог повинен розуміти , що без диференційованого підходу
в навчальному процесі, без індивідуалізації не може бути розвиваючого
навчання, не може бути уроку в інформаційних технологіях . Тому
необхідно робити все можливе, не чекаючи, коли система навчання буде
доповнена необхідними ланками, щоб зуміти зрозуміти роль системи,
систематичного підходу, системного аналізу, роботи з учнями над
удосконаленням і розвитком уроку, тільки в цьому випадку і учитель, і
учень будуть працювати продуктивніше.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
