Шмагайло Ірина Сергіївна,
вчитель початкових класів
Кам’янської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Черкаської області
Використання групової форми роботи
на уроках у початковій школі
На сучасному етапі розвитку суспільства перед освітянами стоїть завдання
забезпечити учнів якісними знаннями, які відповідали б міжнародним
вимогам. Час вносить свої корективи і у шкалу людських цінностей, але у
центрі навчального процесу залишається той, хто вчиться.
Формування особистості і її становлення відбувається у процесі
навчання, коли дотримуються певні умови:
створення позитивного настрою для навчання;
відчуття рівного серед рівних;
забезпечення позитивної атмосфери в колективі для досягнення спільних
цілей;
усвідомлення особистістю цінності колективно зроблених умовиводів;
можливість вільно висловити свою думку і вислухати свого товариша;
вчитель не є засобом „похвали і покарання”, а другом, порадником,
старшим товаришем.
Усім цим умовам відповідають інтерактивні технології, які відносять до
інноваційних.
Слово інтерактив — англійського походження (від «іпteract», в якому
«іпter» означає «взаємний», а «асt» — «діяти»). Його значення
тлумачиться таким чином: спосіб вести бесіду, діалог із чим-небудь
(книга, комп’ютер) або з ким-небудь (учень, учитель), тобто вести
діалог. Інтерактивне навчання має передбачувану мету — створити
комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність,
розумову компетентність.
На вимогу часу навчання перестає бути тільки на рівні «знання» та
«розуміння» Та і джерелом знань виступає не тільки вчитель, а й
комп’ютер, телевізор, відео. Тому процес навчання потребує напруженої
розумової діяльності та особистої активності кожного, хто навчається.
Учні, відповідно, повинні вміти осмислювати отриману інформацію,
тлумачити її, застосовувати в конкретних умовах; водночас думати,
розуміти суть речей, вміти висловити особисту думку. Саме цьому сприяють
інтерактивні технології навчання.
Традиційна класно-урочна система навчання передбачає послідовний рух від
накопичення інформації до формування відповідних знань, умінь та
навичок. При цьому досить часто знання учень отримує в готовому вигляді,
їх необхідно лише запам’ятати. Задіяні переважно мнемонічні процеси
(пам’ять), а мислення, мотивація та інші складники психіки активізуються
недостатньо.
Я. Голант ще у 60-х роках XX ст. виділяв активну і пасивну моделі
навчання залежно від участі учнів у навчальній діяльності. Такі моделі
використовуються на традиційних уроках залежно від їх типу.
Пасивна модель навчання. “Монолог”
За цією моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає
матеріал, який йому подає вчитель: відеофільм, текст із підручника тощо.
За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або
слухають, або читають (лекція-монолог, пояснення нового матеріалу
вчителем, демонстрація).
2. Активна модель навчання. “Діалог”.
У цьому випадку вчитель і учень перебувають у постійному взаємозв’язку.
Учень відповідає на запитання вчителя, розповідає. Вчитель має змогу
співпрацювати з кожним учнем зокрема. За такої моделі використовують
активні методи навчання: бесіду, дискусію, фронтальне опитування тощо.
3. Інтерактивна модель навчання. “Полілог”.
Постійне спілкування вчителя з учнями, учнів з учнями. Відбувається
спілкування всіх членів колективу. Під час навчання за такою моделлю
використовують ділові та рольові ігри, дискусії, мозковий штурм,
фронтальне опитування, круглий стіл, дебати.
Ця модель забезпечує потребу дітей у спілкуванні та спільній роботі і
обумовлює об’єднання індивідуальних, групових та фронтальних видів
робіт, тому що саме через групові форми роботи виконуються перелічені
вище умови формування особистості, позитивної мотивація до спільної
навчальної праці.
Групове навчання застосовувалось ще у середньовіччі. Ідеї взаємного
навчання закладені в белланкастерській системі. Технологія колективного
взаємонавчання (або кооперативна форма навчальної діяльності учнів)
виникла ще у 20 роки XX століття в практиці радянської школи.
Свого часу Василь Сухомлинський пояснив ефективність роботи в групі, яка
дає змогу підвищити рівень активності учнів і створити найсприятливіші
умови для розвитку особистості, застосувавши її на практиці.
Таким чином, групове навчання всебічно теоретично обґрунтоване й широко
використовується у сучасній педагогічній практиці.
Групова форма роботи передбачає навчання однією людиною групи учнів;
індивідуальні завдання переростають у групові, коли кожний член групи
робить внесок у спільні зусилля і його вклад потрібний та незамінний для
успіху всієї групи, де всі учні групи працюють над одним завданням разом
із наступним контролем результатів. Група стає для кожного її члена
суспільством у мініатюрі, яке відтворює весь навколишній світ.
Працюючи з групами, я спираюсь на такі принципи:
Принцип рівності позицій передбачає партнерські стосунки усіх членів
групи, визнання цінності кожного, інтересів та прийняття один одного,
при цьому учитель часто сам виступає в ролі рівноправного учасника
групи. Тобто всі учасники мають однакові права й обов’язки.
Принцип активності. Активність групи залежить від кількох чинників:
рівня зацікавленості проблемою, рівня обізнаності, досвіду групової
роботи, стосунків у групі тощо.
Принцип дослідницької і творчої позиції учасників. Він зумовлює
учасників групи самим вирішувати проблеми, відкривати вже відомі
закономірності.
Принцип зворотного зв’язку. Передбачає відкрите, аргументоване та
конструктивне висловлювання всіх членів групи стосовно різних ситуацій,
які виникають у процесі виконання завдань.
Принцип довірливого спілкування у групі дозволяє закріпити довіру,
почуття спільності та причетності.
Принцип партнерського спілкування. Визначається цінністю особистості
іншої людини, урахуванням інтересів партнерів, активністю сторін,
взаємною гуманістичною установкою партнерів, прагненням до співучасті,
співпереживання, прийняття один одного.
Послідовна реалізація принципів групової роботи забезпечує якісну
відмінність таких занять від занять із використанням традиційних методів
навчання.
У своєму класі я використовую роботу в групах на підсумкових тематичних
уроках. Але така модель ефективно поєднується і з традиційними формами
та методами навчання і може застосовуватися на різних етапах навчання.
F ‚ ?
X
?
u
hs6 @?
ібної роботи, то уроки проходять набагато легше, цікавіше, та і
підготовка до них не забирає так багато часу.
Об’єднуючи учнів у групи ( не більше 6 чоловік), я визначаю якими вони у
мене будуть : гетерогенна чи гомогенна. Адже у гомогенній групі
об’єднуються учні однакового рівня знань, а в гетерогенній – різного
рівня.
У групі призначається лідер, який би узагальнював і оцінював роботу
групи та учасників. Лідера обирає учитель або самі діти. Завдання для
груп підбираються диференційовано, щоб всі могли виконувати їх протягом
певного часу. (Додаток №1).
Я використовую різні способи створення груп:
– на основі розташування учнів, що вже існує в класі (за сусідніми
партами, в одному ряду);
– учні самостійно формують групи;
– лідери самостійно формують собі групи;
– згідно з інтересом до розв’язання кола питань;
– лідер групи визначає проблему, і члени групи розходяться відповідно до
груп;
– групи створюються поетапно( деякі групи працюють самостійно і, в міру
опанування матеріалом, учні переходять у групи).
При проведенні спільної роботи спілкування у парі чи групі одних і тих
же учасників може набриднути, бо діти люблять новизну, різноманітність.
Тому учасників час від часу міняю.
Використовуючи на уроці групові форми роботи, я продумую кожен етап
навчального простору. Робота в групах передбачає діалог, отже,
розташувати учнів потрібно таким чином, щоб вони завжди мали змогу
бачити очі співрозмовника, могли вести обговорювання. Якщо правильно
організувати навчальний процес, то питання з дисципліною не виникатиме.
Таку форму роботи рекомендується проводити не частіше 2- 3 разів на
тиждень по 10 хвилин на уроці та на уроках узагальнення матеріалу.
Навчальна діяльність у групі містить декілька послідовних моментів:
засвоєння навчального завдання, яке група повинна виконати;
процес обговорення, дослідження, пошуку;
узагальнення, систематизація, підбиття підсумків групової роботи;
звіт групового розв’язання даної проблеми, питання, завдання.
Перш, ніж використовувати у структурі уроку різноманітні форми групової
навчальної діяльності, звертаю увагу на дотримання певних правил.
Заримовані правила краще запам’ятовуються.
Тож у групи об’єднайтесь!
Дружно працювать старайтесь.
Як не згодні – не гукайте,
А тільки руку піднімайте.
Товариша не перебивайте.
Давати усім слово бажайте..
У регламент всі вкладайтесь.
Один одного зрозуміти намагайтесь.
Не говорить всім одночасно старайтесь.
Марно ви не сперечайтесь.
За спину інших не ховайтесь.
Будьте терплячими повсякчас
І тоді успіх прийде до вас.
Для швидкого реагування в групах існує певна система символів.
Початок роботи (взялись за руки).
Готова відповідь (піднятий великий палець).
Не згоден (великий палець опущений вниз).
Час добігає кінця (пальці тарабанять по столі).
«Досить» (плескання в долоні).
«Потрібна допомога» (долоні перевернуті догори).
Дітям така система реагування дуже подобається і вони швидко її
вивчають.
Крім того ми виготовили сигнальні картки для зв’язку групи з учителем:
зелена – завершення роботи;
жовта —робота триває;
червона — прохання про допомогу.
Періодично для перевірки роботи груп застосовую таку форму, коли кожна
група витягує собі квиток :
– за всю групу відповідає лідер – “Довір’я”;
– за групу відповідає один із групи – “Делегат”;
– за групу відповідає, вибраний учителем — “Вибір”;
– відповідають всі члени групи – “Всі-всі”;
– коли надається ще одна можливість виправитися – “Шанс”.
На протязі уроку лідер веде протокол, де виставляє кожному учневі оцінку
за роботу або наколюються бали у “банку”. Коли учень не згідний із
оцінкою лідера, то учитель вже сам оцінює його.
При порівнянні традиційних і групової моделі організації навчання
спостерігаються як позитивні, так негативні сторони такої діяльності.
Не всі вчителі полюбляють групову роботу. Аргументують вони тим, що:
учитель втрачає у груповій роботі контроль над класом;
у малих групах діти закріплюють свої помилки;
учитель не має змоги стежити одночасно за всіма групами;
деякі учні віддають перевагу самостійній роботі;
є порушення дисципліни,
велика підготовка до уроку.
Хоча такі проблеми можуть дійсно виникати під час групової роботи,
практично всі вони розв’язуються завдяки ретельному плануванню і
відповідній організації. Тому позитивного у такій роботі більше.
Спостерігаючи за учнями, що працюють у групах, я зробила такий висновок:
групова робота допомагає розв’язувати проблему великих за кількістю
дітей класу і дати кожному можливість стати ініціаторами розмови,
безпосередньо вести бесіду, обмінюватись думками та грати такі ролі, які
в іншій ситуації були б неможливими;
групова робота сприяє розвитку відповідальності та самостійності учнів.
Навіть у невеликих класах робота з цілим колективом дозволяє окремим
учням бути пасивними. Така робота майже рівномірно покладає
відповідальність за свої дії та результати на кожного члена групи і у
невеликій групі важко «заховатися».Невеликі групи можуть допомогти учням
із різними здібностями і вміннями швидше розкритись;
у класі при застосуванні групової навчальної діяльності учні виявляють
високі результати навчання. Сильніший школяр не лише перевіряє і
закріплює свої знання, а й залучає до цього процесу слабшого товариша.
Ще й думає над тим, як це зробити краще. Середні учні в умовах групової
роботи краще опановують невідомі раніше категорії. Слабкі учні
збагачуються новою інформацією, отримують додаткове пояснення
незрозумілих питань, припускаються меншої кількості помилок.. Зростає
їхній інтерес в отриманні знань; часта зміна лідера спонукає учнів
боротися за першість, а значить поглиблювати знання, адже лідер це той,
хто знає найкраще;у групі стимулюється пізнавальна активність кожного
учня. Крім того, прискорюється час засвоєння матеріалу, відразу є
інформація про те, як оволоділи матеріалом усі школярі, виховується
співпереживання за товаришів, виробляється адекватна самооцінка.
Навчальна діяльність, що вміло організована, підтверджує висновок
Л.Виготського про те, що «у співробітництві дитина може зробити більше,
ніж самостійно».
Робота в групі створює для учня унікальну можливість «побачити себе
очима інших».
Працюючи з групами на підсумкових уроках з української мови, в мене
виникла ідея розробити цикл тематичних уроків і систематизувати їх у
окремий посібник” Цікавий підсумковий урок – учні знають тему назубок”,
в якому кожен учитель початкових класів знайде корисний матеріал.
Порівнюючи результати роботи з використанням групової і традиційної форм
навчання був проведений моніторинг якості знань учнів. Так при вивчені
теми «Прикметник» в традиційній формі навчання якісний показник
успішності становив 62%, та при вивчені теми «Займенник. Числівник» з
використанням групової роботи якісний показник був 83%.
Тому, я вважаю, що саме групова форма роботи з молодшими школярами є
продуктивнішою і дає кращі результати.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
