UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНаукоємкість правового забезпечення державного управління (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7370
Скачало114
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Лекція 4. Наукоємкість правового забезпечення державного управління

 

4.1. Юридична наука, практика, законодавство – джерела підвищення

наукоємкості правового забезпечення управління.

 

4.2. Роль юридичних знань, інформації в забезпеченні наукоємкості

управління.

 

4.3. Нововведення в управління як результат використання сучасної

юридичної науки.

 

Останні століття показали зростання ролі науки та наукових досліджень у

суспільстві, зумовлювали неоднозначність її розуміння, про що засвідчує

розмаїття її визначень.

 

У працях Аристотеля уперше представлено поняття «основи і причини»,

висвітлюється питання істотності «пізнання того, що є, і з якої причини

воно існує», тобто, по суті, питання наукового пізнання і науки як

такої.

 

Згідно з Ф.Беконом наука удосконалює розум, є засобом оволодіння

багатствами природи.

 

Р.Декарт зазначав, що метою «наукових занять» має бути спрямування

діяльності розуму під таким кутом зору, аби висновувати надійні, істинні

судження про усі предмети.

 

Згідно з Гете людина повинна вірити, що незрозуміле можна збагнути, бо

інакше вона не стала б дошукуватись істини: наука – це і віра у те, що

пошук істинного знання має об’єктивний сенс.

 

Ф.Ніцше наголошував, що розуміння фактів – «остання і найвартісніша

наука», учений «дивиться на речі розумно і обережно», наука є «засіб

перетворення природи у поняття» з метою запанування над нею.

 

Згідно з Г.Спенсером наука – «організоване знання», згідно з Дж.Боасом –

«мистецтво розуміння природи».

 

Дж. Томпсон, відомий англійський фізик ХХ ст., зазначав, що наука –

грандіозне досягнення вільного людського розуму, вона є «пробним

каменем» для усіх інших людських понять і теорій.

 

За словами А.Ейнштейна, наука – це копітка багатостолітня праця думки,

спрямована на те, аби засобами системи понять поєднати усі пізнавані

явища світу; наукова теорія – результат надзвичайно трудомісткого

процесу гіпотетичного пристосування – такого, що ніколи остаточно не

закінчується і постійно супроводжується суперечками та сумнівами.

 

А.Пуанкаре вважав, що наука є специфічною манерою поєднувати фактичні

дані. Посилаючись на Е.Маха, він зазначав, що наука є засіб «економити

думку».

 

Відомий на Заході як один із засновників соціології науки, Р.Мертон

пильну увагу приділяв соціальному контексту науки. Важливу роль у науці

виконує поява наукових спілок, обстоювання ними цінностей, стереотипів.

Він зосереджується на висвітленні «етосу науки» – сукупності норм, що

врегульовують науково-дослідницьку діяльність, існування науки як такої.

 

 

На думку Т.Парсонса, для науки характерні універсальність,

всезагальність, постійна невдоволеність здобутим, неупередженість,

емпірична обґрунтованість, логічна послідовність, ясність і

загальновизнаність вихідних принципів.

 

Наука розглядається також, як сфера розподілу праці, що представлена у

двох аспектах: як форма пізнання і як «власне культура в системі

людинотворчого впливу ініційованих наукою структур, що упорядковують

«життєвий хаос». Наука є свідченням унікальності людини як істоти,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32] [33] [34] [35] [36] [37] [38] [39] [40] [41] [42] [43] [44] [45] [46] [47] [48] [49] [50] [51] [52] [53] [54]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ