UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСистема органів виконавчої влади України: загальна характеристика (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8824
Скачало462
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

з мотивів

невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного

Суду України щодо їх конституційності.

 

Консультативні та дорадчі органи. Право Президента створювати для

здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні

органи і служби закріплене у п. 28 ст. 106 Конституції України [12].

Посади керівників та працівників цих органів постановами уряду відносять

до посад державних службовців і, відповідно, ці дорадчі органи вже

отримують статус державних органів, як це передбачено ст. 1 Закону

України «Про державну службу». Виходячи із наведеного визначення

основних повноважень функціонування Секретаріату Президента, Державного

управління справами та інших структур має здійснюватися на рівні закону,

а не указів Президента.

 

Сьогодні ж, в умовах пошуку механізмів політичного консенсусу і

взаємодії у трикутнику «Президент – Парламент – Уряд», конституційні

зміни дають черговий шанс для відродження інституту РНБОУ. Для цього є

декілька підстав:

 

- Президент був і залишається верховним головнокомандуючим, людиною, яка

має право оголошення війни, а у випадку своєї близькості до армії – і до

силових методів ведення політики;

 

- Президент призначає силових міністрів, які за посадою входять до

РНБОУ;

 

- водночас Прем'єр-міністр за посадою також входить до РНБОУ, отже,

представляє в цьому органі думку парламентської більшості;

 

- нарешті сама РНБОУ по законодавству відіграє роль з'єднувальної ланки

між урядовими бюрократами, військовими і правоохоронцями з одного боку,

та главою держави і політичними колами загалом – з іншого.

 

Звичайно, за умови, коли Президент і Прем'єр-міністр є представниками

однієї коаліції і не конкурують, роль РНБОУ зводиться до чисто

консультативного органу і залежить від особистості її керівника - тобто

діє за схемою, яка працює в США. Однак, якщо виникає ситуація подібна до

тієї, що склалася внаслідок парламентських виборів 2006 р., і

прогнозований конфлікт між парламентом, президентом і прем'єр-міністром

вимагає постійної координації дій, Рада стає майданчиком для

переговорів. І може виконувати цю роль досить ефективно – в силу низки

причин.

 

По-перше, РНБОУ – це вже існуючий механізм, закріплений в Конституції,

який, працюючи півтора десятка років, має відповідні аналітичні і

практичні напрацювання. Просто нелогічно і витратно створювати додаткові

механізми консенсусу, якщо вже існує один, який має найвищу легітимну

владу.

 

По-друге, апарат РНБОУ може діяти на користь обох посадових осіб –

прем'єр-міністра, як керівника уряду, – і Президента, який, хоча і

втратив частину повноважень, залишається Головою РНБОУ, підписує його

рішення, а, отже, може суттєво впливати на всі питання, що стосуються

безпеки. Тому, аналітики, експерти і цілі інституції можуть надавати

незалежну і повну інформацію для обох керівників держави, створюючи,

таким чином, єдину платформу для порозуміння.

 

Однак, для досягнення подібного ідеального стану речей, необхідно

забезпечити низку важливих заходів. Для того, щоб РНБОУ стала

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] 13 [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ