UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСистема органів виконавчої влади України: загальна характеристика (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8842
Скачало462
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

іквідацією відповідно до закону

міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (п. 9-1 ст.

116) позбавляє главу держави права опосередковано впливати на вирішення

кадрових питань через механізм утворення (ліквідації) окремих державних

органів.

 

По-третє, не відповідає покладеним на Президента України повноваженням і

порядок призначення Голови Служби безпеки України. Адже Президент

України відповідно до Конституції забезпечує національну безпеку.

Законом же передбачено призначення та звільнення Голови Служби безпеки

України за поданням Президента Верховною Радою України. Служба безпеки

України є основним органом, який повинен забезпечувати виконання цієї

функції Президента, і тому насамперед главі держави має

підпорядковуватись дана спецслужба. Політичний же вплив парламенту на

цей орган мав би бути зведений до мінімуму.

 

По-четверте, неоднозначним є тлумачення ч. 4 ст. 118 Конституції, що

передбачає призначення і звільнення голів місцевих держадміністрацій

Президентом України за поданням уряду. Постає питання: Президент

зобов'язаний чи має право призначати і звільняти тих, кого йому

запропонують? Якщо Президент у цьому питанні має вирішувати на свій

розсуд, то уряд буде вимушений прилаштовуватися до його позиції. Тим

більше, що ч. 5 ст. 118 говорить про відповідальність голів місцевих

держадміністрацій і перед Президентом, і перед Кабінетом Міністрів, а ч.

8 ст. 118 надає главі держави можливість скасовувати рішення голів

місцевих держадміністрацій, істотно коригуючи тим самим зміст їх

діяльності. Таким чином, зміни до Конституції «розривають» виконавчу

владу між главою держави та парламентом, залишаючи дуже мало

управлінських інструментів для уряду. Виконавча вертикаль залишається

урядовою тією само мірою, як і президентською. В таких умовах стає

проблематичною стабільність та ефективність функціонування виконавчої

влади зокрема, і держави загалом.

 

По-п’яте, не всі питання знято і з трансформацією конституційної норми

про повноваження глави держави на свій розсуд скасовувати акти Кабінету

Міністрів України, яке тепер формулюється як право зупиняти дію цих

актів «з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до

Конституційного Суду України щодо їх конституційності». Ця зміна мала б

відображати загальну тенденцію до зменшення повноважень глави держави.

Однак пошук аргументів щодо неконституційності тих чи інших рішень у

вітчизняній практиці управління ніколи не був занадто обтяжливим, а

тривалий термін розгляду може не менш надійно блокувати діяльність

уряду, аніж попередня норма.

 

По-шосте, встановлення норм про складання урядом повноважень виключно

перед Верховною Радою (ч. 1 ст. 115), а не главою держави, як це було до

сьогодні, унеможливлює відставку уряду за рішенням Президента України.

Тим самим Президента позбавлено важелів безпосереднього впливу на уряд.

Загалом функціонування останнього стає стабільнішим, оскільки згідно з

ч. 2 ст. 87 право Верховної Ради розглянути питання про відповідальність

Кабінету Міністрів залишається обмеженим (відповідне питання не може

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ