UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСистема органів виконавчої влади України: загальна характеристика (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8773
Скачало457
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ів залишається обмеженим (відповідне питання не може

розглядатися «більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також

протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів

України або протягом останньої сесії Верховної Ради України»).

 

По-сьоме, істотно обмежено можливості Президента безпосередньо впливати

на діяльність уряду шляхом видання зобов'язуючих актів. Зокрема, ч. 3

ст. 113, як і раніше, передбачає, що уряд у своїй діяльності

зобов'язаний керуватися не тільки Конституцією та законами України, а й

актами Президента України. Але вже з дуже істотним уточненням:

«прийнятими відповідно до Конституції та законів України». А в п. 10 ст.

116 вилучено згадку про акти Президента як засіб визначення функцій

уряду.

 

По-восьме, зберігається проблема інтерпретації змісту процедури

скріплення президентських актів виданих в межах його повноважень,

передбачених пунктами 5, 18, 21 і 23 ч. 4 ст. 106 Конституції підписами

Прем'єр-міністра України та міністра, відповідального за акт і його

виконання.

 

Скріплення (контрасигнатуру) можна розглядати як формальний вияв узяття

урядом президентського указу до виконання. У такому разі ця норма

обмежує самостійність уряду. Однак її можна розглядати в рамках сучасних

європейських підходів як засіб блокування урядом самостійної позиції

Президента України із зазначених питань. У цих взаєминах з главою

держави роль прем'єра та уряду могла б істотно зрости. Отож, необхідно

досягти визначеності в питанні: скріплення підписом є правом чи

обов'язком прем'єра й відповідального міністра.

 

Свідченням такої необхідності є практичний досвід. Так, протягом 2006

року Президентом видано 63 акти, які мали бути скріплені підписами

Прем'єр-міністра та відповідного міністра, з них 19 направлено до

Кабінету Міністрів для здійснення цієї процедури, однак лише три було

підписано. Утім, брак підписів не завадив Президентові офіційно

оприлюднити укази, і вони в загальному порядку набрали чинності. Проте

представники уряду, виступаючи проти такого «ігнорування», вважають, що

акти Президента, щодо яких установлено процедуру скріплення підписами

Прем'єр-міністра та відповідального міністра, без цих підписів не можуть

набрати чинності. Принаймні саме так це відбувається в багатьох

демократичних державах. Більше того, на думку представників уряду,

Прем'єр-міністр і відповідальний міністр мають право відмовитися ставити

свої підписи, якщо вважають, що акт прийнято не в межах повноважень

Президента або він суперечить законодавству, адже, контрасигнуючи акт,

вони не лише беруть його до виконання, а й перебирають на себе

відповідальність за нього. Таким чином, контрасигнатура виступає

елементом системи стримувань і противаг, необхідної для забезпечення

балансу між носіями влади.

 

Зі свого боку, глава держави наголошує на тому, що скріплення указів

Президента підписами Прем'єр-міністра та відповідального міністра має

винятково інформативний характер. Адже в Основному Законі немає жодного

положення про те, що не скріплений відповідними підписами указ є

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] 7 [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ