UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСистема органів виконавчої влади України: загальна характеристика (реферат)
Автор
РозділДержавне регулювання економіки, інвестиції
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось8768
Скачало457
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

відними підписами указ є

нечинним, як це вказано, наприклад, у Конституції Німеччини.

 

Однак і думки науковців, яким Конституційний Суд запропонував викласти

свою позицію, з цього питання розходяться. Пропонується два варіанти

тлумачення спірного положення. За першого, притаманного, наприклад,

Конституції Німеччини, контрасигнація або скріплення підписами є

обов'язковою умовою набрання чинності актом Президента. За другого

варіанта скріплення підписами може мати суто інформативний характер і

метою його є доведення прийнятого указу до відома Прем'єр-міністра та

відповідального міністра. Але в такому разі позиція виконавчої влади

зводиться до обов'язку автоматично прийняти указ до виконання. До речі,

за попередньою редакцією Основного Закону підписами мали бути скріплені

укази Президента, прийняті в межах не чотирьох, а 13 пунктів повноважень

глави держави, визначених статтею 106 Конституції [12]. Це може свідчити

про певне розширення прав Президента самостійно приймати рішення. Однак,

є певна категорія указів, щодо яких доцільність контрасигнації сумнівна.

Наприклад, Прем'єр-міністр та відповідальний міністр мають підписувати

укази про оголошення надзвичайного стану, хоча ці самі укази у дводенний

строк повинна затвердити Верховна Рада України.

 

> рівня четвертої гілки влади, текст зміненої Конституції не здатен

стати основою для обмеження такого процесу. Водночас, якщо інститут

президента вдовольняється тільки легально передбаченими засобами впливу,

то Закон вносить елементи роздвоєння у гілку виконавчої влади, виводячи

Прем’єр-міністра та міністрів у недосконало формалізовані оперативні

залежності від нестійкої коаліції депутатських фракцій [10].

 

Закон не створює умови виникнення та діяльності коаліційного уряду як

політично відповідальної перед народом структури, як основи та місії

успішної діяльності парламентської більшості, реалізації політичних

програм партій, які створили коаліцію фракцій. В умовах, коли програма

та ідеологія партії губиться за вивіскою виборчого блоку, лінію

відповідальності за реалізацію політичних програм та передвиборчих

зобов’язань прослідкувати буде неможливо.

 

На розсуд парламентарів Закон залишив визначення порядку легітимації

коаліції парламентських фракцій (збирання підписів, укладання

коаліційної угоди та її опублікування, договір між лідерами фракцій

тощо), не визначив, з якою метою, хто персонально (наприклад лідер

найбільшої фракції) та із якого організаційного джерела влади (наприклад

доручення спікера, доручення Президента) отримує право створення першої

конфігурації коаліції депутатських фракцій, в яку мала б увійти

більшість конституційного складу Верховної Ради. Йдеться лише про те,

«що у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі

узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій,

до складу якої входить більшість народних депутатів...». Вказано:

«коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді формується протягом

одного місяця з дня відкриття першого засідання.... або протягом місяця

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ