Монопольна влада та антимонопольна
політика держави
План
Монопольна влада. Показники монопольної влади.
Суспільні втрати монопольної влади. Антимонопольна політика держави.
Цінова дискримінація.
Література
13.1 Монопольна влада. Показники монопольної влади
Ступінь перевищення монопольної ціни над граничними витратами
характеризує монопольну владу виробника.
Таке визначення монопольної влади отримав назву показника монопольної
влади Лернера:
L = (P – MC)/P або L = – 1/Ed
(13.1)
Числове значення коефіцієнта Лернера знаходиться між 0 та 1. Для
досконало конкурентної фірми Р = МС і L = 0.
Чим більше L , тим більше монопольна влада. Отже способом виміру
монопольної влади є величина, на яку ціна, що максимізує прибуток,
перевищує граничні витрати, або це величина обернена еластичності
попиту, Ed – коефіцієнт еластичності попиту на продукцію підприємства, а
не еластичність ринкового попиту.
Велика монопольна влада сама по собі не гарантує підприємству високі
прибутки. Прибуток залежить від співвідношення середніх витрат і ціни.
Таким чином, основною причиною монопольної влади є еластичність попиту
для підприємства, на яку впливають три фактори: еластичність ринкового
попиту, кількість підприємств на ринку, взаємовідносини між
підприємствами.
Положення, за якого тільки декілька підприємств захоплюють більшу
частину ринку збуту, називається концентрацією ринку.
Концентрація може вимірюватися:
а) коефіцієнтом концентрації – часткою(відсотком) продаж 4-5 най-
ббільших підприємств в загальному обсягу продаж;
б) індексом Герфіндаля( Iг ):
Іг=( di2 = d12 + d22 +…+ dn2,
(13.2)
де n – кількість підприємств на ринку;
di – доля ринку і-го підприємства, %.
Зростання кількості підприємств призводить до зменшення монопольної
влади , тому підприємства завжди зацікавлені в обмеженні доступу до
галузі. Це є важливим моментом конкурентної стратегії. Позитивний ефект
масштабу може привести до того, що на ринку буде діяти тільки одне
підприємство.
Вирішальним фактором встановлення монопольної ціни є можливість
взаємодії виробників. Якщо підприємства конкурують між собою, кожне з
них буде мати мінімальну владу, або взагалі її не матимуть. Якщо
підприємства не конкурують , вони вступають в змову і можуть підвищувати
ціни разом, а отже мають можливість збільшувати прибуток.
Монопольна влада не є незмінною. Вона залежить як від попиту, так і від
витрат самого підприємства.
Монопольне становище на ринку завжди гарантує беззбиткову діяльність.
Для порівняння стану рівноваги фірми за умов монополії та досконалої
конкуренції проаналізуємо їх за допомогою графіка.
Рm MC
AC
Qm Qc Q
Рис. 13.3 Рівновага монополії та досконалої конкуренції
Вільний вхід у галузь та вихід з неї сприяють зміщенню кривої
пропозиції, яка є сумою кривих пропозицій таким чином, що виконується
рівняння рівноваги
Pc = MC (Qc) = AC (Qc)
(13.3)
Одночасно виконується рівняння рівноваги для попиту і пропозиції,
S(Pc) = D(Pc)
(13.4)
тобто крива пропозиції збігається з кривою граничних витрат
S(Pc) = MC(Qc).
Обсяг рівноваги монополіста (Qm), як відомо, визначається як абсциса
точки перетину кривої МС (граничних витрат) та кривої MR( граничного
доходу). Так як фірма–монополіст є єдиним виробником, то лінія попиту на
продукцію є лінією попиту фірми–монополіст. Ціна монопольної рівноваги
встановиться на рівні Рт . Таким чином, графік 12.3 ілюструє основний
висновок теорії монополії: за умов монополії ціна буде вища, а обсяг
виробництва нижчий, ніж за досконалої конкуренції ( Рт ( Рс ; Qm ( Qc ).
Стає зрозумілим, що втрачає споживач, коли отримує товар, послугу з рук
монополії, а не з досконалого ринку: споживачі отримують менше, а
сплачують за кожну одиницю товару більше, ніж на конкурентному ринку.
13.3 Суспільні втрати монопольної влади. Антимонопольна
політика держави
Проаналізуємо за допомогою графіка рис.13.4, що втрачає сукупність
споживачів за умов монополії (суспільні втрати).
P MR D (P)
С D (P)
0 Qm QC
Q
Рис. 13.4 Соціальна ціна монополії
Допустимо, що криві витрат конкурентного і монопольного підприємства є
однаковими.
Із рис. 13.4 видно, що сукупні втрати надлишку споживачів в умовах
монополії становить А+В. Виробник одержує надлишок в розмірі А і втрачає
в розмірі С. його прибуток буде ставити А–С. тому чисті збитки
монопольної влади будуть дорівнювати (А+В) – (А–С) = В+С .
На цю величину суспільство в умовах монопольної влади одержить менше
продукції по вартості, ніж в умовах конкурентного ринку. Вона і є
мірилом неефективності чистої монополії в порівнянні з чистою
конкуренцією.
Найсуттєвіші економічні наслідки монополії:
Монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції за вищі
ціни, ніж при досконалій конкуренції.
†
?
&
$
°
$
&
F
&
F
&
F
обсягу виробництва більші, ніж мінімально важливі. Це явище називається
Х – неефективністю і пояснюється воно відсутністю конкурентів.
Монополія впливає на науково-технічний прогрес.
З одного боку монополії можуть вщілити значні кошти на проведення
наукових досліджень та розробку нових технологій, що не під силу дрібним
виробникам конкурентного ринку.
Однак у монополіста немає постійних стимулів до науково-технічного
прогресу. Він може собі дозволити бути неефективним.
4. Монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Вона
відбувається тоді, коли певний продукт реалізується за декількома цінами
і ці відмінності не пов’язані з витратами.
Продавець – монополіст може застосовувати цінову дискримінацію за
умови, що він має змогу виділити різні групи покупців і якщо первинний
покупець не має змоги перепродувати товар чи послугу.
Наприклад, різна оплата за електроенергію підприємствами, населенням,
сільськими жителями.
Таким чином, монополізм має суперечливі соціальні і економічні наслідки.
Однак, незаперечним є те, що він підриває конкуренцію, як основу
ринкового саморегулювання. Тому однієї з функцій держави в сучасних
умовах є обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.
Державне регулювання конкурентних відносин заключається в тому, щоб
підтримувати оптимальне співвідношення монополії і конкуренції на ринку.
З цією метою в країнах існує антимонопольне законодавство, закони проти
обмеження конкуренції.
Антимонопольне законодавство в Україні визначає правові основи обмеження
монополізму, недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій
діяльності та здійснення державного контролю за його додержанням.
Монопольним вважається таке положення підприємця на ринку, коли його
доля в певно визначеному товарі складає 85% і він має можливість
обмежувати конкуренцію.
Законом України “Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конкуренції”(березень 1992р.), “Про захист від недобросовісної
конкуренції ”(1996р.) юридично караються всі дії підприємця, направлені
на створення перешкод для доступу на ринок другим фірмам і на
встановлення ним дискримінаційних цін. Контроль за виконанням
антимонопольних законів здійснюють спеціальні державні органи.
В Україні такі функції виконує створений в 1992р. Антимонопольний
комітет і його територіальні органи.
13.4 Цінова дискримінація
Проблема, з якою стикаються керівники фірм-монополістів, як використати
свою ринкову владу найефективніше.
Одним із можливих способів збільшення прибутку для виробника є цінова
дискримінація – продаж однорідного товару за різними цінами різним
покупцям тоді, коли витрати однакові.
Щоб фірма-монополіст могла здійснити цінову дискримінацію, ринок повинен
відповідати двом умовам:
покупці не можуть перепродувати куплений товар;
продавець має можливість розділити покупців на групи з врахуванням
еластичності попиту на товар.
Дискримінацію першого ступеня називають продаж кожної одиниці товару за
її ціною попиту. Якщо продавцю це вдається, то крива галузевого попиту
стає для нього кривою граничного доходу. В цьому випадку монополія
продасть таку кількість товару, як і при досконалій конкуренції. Але це
вдається рідко. Частіше за різними цінами монополія продає не кожну
одиницю продукції, а певні її партії. В цьому сутність цінової
дискримінації другого ступеня.
P
P1
Pm
Pc
MC
Q1 Qm
Q
Рис. 13.5 Модель цінової дискримінації другого ступеня
За галузевого попиту D поєднання Pm та Qm (рис.13.5) забезпечує
максимальний прибуток; його величина дорівнює площі нижнього
заштрихованого прямокутника. Якщо монополіст зможе продати Q одиниць
товару за ціни Р1, а партію, що залишилась(Qm – Q1) за ціною Pm , то
його прибуток зросте на площу верхнього заштрихованого прямокутника.
Цінову дискримінацію третього ступеня можна здійснити, якщо галузевий
попит постає перед продавцем у вигляді окремих груп покупців (сегментів
ринку).
В цьому випадку завдання монополіста – встановити такі ціни для кожної
групи покупців, які максимізують загальний прибуток.
Список використаної літератури
Горошко М.Ф., Кулішов В.В. мікроекономіка: Навч. Посібник. – К.: Ніка
Центр, 2003.
Доллан Э., Линдский Д. Рынок: микроэкономическая модель. /пер. с англ. –
СПб.:Автокомп., 1992.
Задоя А. О. Мікроекономіка: навчальний посібник. – К.: Знання, 2001.
Емцев Р.Г., Лукин М.Ю., Черемних Ю.Н. Микроэкономика: Учебник для вузов.
– Уфа, 1995.
Кириленко В.І. Мікроекономіка: Навчальний посібник для ВНЗ. – К., 1997.
Карагодова О.О., Червоньов Д.М. Мікроекономіка: Навчальний посібник для
ВНЗ. – К., 1997.
Микроэкономика: Учебник под редакцией Яковлевва Е.Б. – М.: Дело, 1997.
Микро-макроэкономика./под ред. Макконел К.Р., Брю С.Л./ – Практикум к
учебнику “Экономикс”: тесты, задачи, ситуации. – Бішкек, 1997.
Піндайк Роберт С., Рубінфелд Даніель Л. Мікроекономіка / Пер. з англ.. –
К., 1996.
Самуэльсон П. Экономикс / Пер. с англ. – М.: МГТУ им. Н.Э. Баумана,
1996.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
