UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЗахисна промова С. Андрієвського у справі М. Андреева (реферат)
Автор
РозділРиторика, ораторське мистецтво, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4250
Скачало398
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

на могла б щиро і з повним правом сказати йому:

 

«Міша, зі мною трапилося горе. Я покохала іншого. Не звинувачуй мене.

Адже ж і ти пережив те саме. Дружина простила тебе. Прости ж і ти мене.

Я віддала тобі свої кращі роки. Не змушуй мене бути такою люблячою, якою

ти знав мене досі. Це все не від мене залежить. Щастя в нас не буде.

Відпусти мене, Міша. Ти бачиш, я сама не своя. Що я можу зробити?»

 

Невже не зрозуміло для кожного, що такі слова обеззброїли б Андреева

цілком? Все було б ясно до безнадійності. Він би відсторонився і,

можливо, наклав би на себе руки. Але Андреева нічого подібного не могла

сказати саме тому, що не кохана Пістолькорса. Вона лише біснувала, що

чоловік наважується перечити її примхам.

 

І ось вранці, 23 серпня, вона вирішила розрубати вузол. У цей час

чоловік після дванадцяти безсонних ночей, все ще на щось надіючись, уже

збирався кудись вийти в справах, і, як автомат, натягнув пальто. Зінаїда

Миколаївна в туфлях на босу ногу поспішила його затримати, щоб відразу

добитися свого.

 

Нікому в домі, — ні їй, ні її чоловікові — не могло б прийти в голову,

що саме в цю мить вона прямо йде до своєї смертної кари і навіть робить

останні кроки в житті.

 

Вона була занадто самовпевнена. Чоловік був занадто тихий і покірливий.

Але вона вела себе як дике, тупе створіння, забрита все людське. На

безневинного і люблячого чоловіка вона накинулася з лютою лайкою... Вона

вже уявляла себе знатною дамою, з владою Трепова (градоначальник

Петербурга) в руках... Донька, прибігши на шум, почула останню фразу

матері: «Я зроблю так, що тебе викинуть із Петербурга!»...

 

Ця жінка, врятована Андреєвим від висилки, піднята ним з бруду,

викохана, опікувана ним як скарб протягом 16 років, — ця жінка хоче

«скрутити його в баранячий ріг», знищити його без сліду, роздавити його

своєю ногою!

 

Тоді Андреев швидким рухом скинув з себе пальто зі словами: «Чи ти довго

будеш кривдити нас?!» схопив дружину за руку, потягнув до кабінету — і

звідти, біля самих дверей, почувся її відчайдушний крик...

 

За декілька секунд все закінчилося. Андреев вибіг у передпокій, кинув

фінський ніж і оголосив себе злочинцем.

 

Що відбулося в його душі?

 

На це запитання не може бути тієї певної відповіді, яка необхідна для

судового вироку, тому що при такому невимовному душевному потрясінні все

в людині перевертається... Звідкись зсередини в Андреева піднялася

могутня хвиля, яка поглинула собою і розум, і серце, і совість, і

пам'ять про загрожуючий закон.

 

Що тут було? Ревнощі? Злість? Запальність? Ні, все це не підходить.

Гострі ревнощі уже були покорені, тому що Андреев міг діловито

перемовлятися зі своїм суперником. Злість і запальність знову ж таки не

в'яжуться зі справою, тому що Андреев був добрий і терплячий до

останньої можливості.

 

Якщо хочете, тут були жах і відчай перед раптово відкритими Андрееву

жорстокістю і бездушністю жінки, якій він безповоротно віддав і серце, і

життя. В ньому шалено заговорило почуття незбагненної неправди. Тут уже

нуртувала сила життя, яка ламає все непридатне без прокурора і суду.

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ