Реферат на тему:
Дисциплінарне стягнення: порядок накладання, оскарження та зняття
Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до окремих
працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов’язки,
перераховано у ст. 147 КЗпП. Так, за порушення трудової дисципліни до
працівника може застосовуватися тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана; 2) звільнення. Право вибору стягнення за порушення трудової
дисципліни належить роботодавцеві й не обов’язково у послідовності,
зазначеній у ст. 147 КЗпП.
Відповідно до п. 22 ст. 92 Конституції України діяння, які є
дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них
визначаються виключно законами України. Застосування стягнень за
порушення трудової дисципліни, не передбачених чинним законодавством, не
допускається. Організації встановлювати додаткові заходи стягнення не
можуть. Перелік заходів стягнень за порушення трудової дисципліни є
вичерпним і складається з морально-правового — догани та крайнього
заходу — звільнення з роботи.
Дисциплінарне звільнення допускається у визначених законом випадках:
• у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин
обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами
внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше
застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З
ст. 40 КЗпП);
• за прогул (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин
протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП);
• через появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або
токсичного сп’яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП);
• за вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна
власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи
постановою органу, до компетенції якого входить накладення
адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу
(п. 8 ст. 40 КЗпП);
• у разі одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником
підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення
та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним
бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а
також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій,
яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної
контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами
(п. 1 ст. 41 КЗпП).
Не є дисциплінарним стягненням:
• відсторонення працівника від роботи;
робітникові на один розряд кваліфікаційного розряду за грубе порушення
технологічної дисципліни та інші порушення, які спричинили погіршення
якості продукції.
Органи, правомочні застосовувати дисциплінарні стягнення
• Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право
прийняття на роботу (обрання, затвердження й призначення на посаду)
працівника.
• Право вибору стягнення за порушення трудової дисципліни належить
органу, правомочному застосовувати дисциплінарне стягнення.
Строк для застосування дисциплінарного стягнення
Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним
органом безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного
місяця з дня його виявлення.
• Днем виявлення проступку є день, коли особі, якій підпорядкований
працівник, стало відомо про вчинення проступку, незалежно від того, чи
правомочна ця особа застосовувати дисциплінарне стягнення.
• У місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення не
зараховується час звільнення працівника від роботи у зв’язку з
тимчасовою непрацездатністю або перебуванням працівника у відпустці. У
цьому разі йдеться про всі відпустки — щорічні, додаткові відпустки у
зв’язку з навчанням, творчу відпустку, відпустки без збереження
заробітної плати.
• Відсутність на роботі працівника у зв’язку з використанням днів
відпочинку не перериває строку для застосування дисциплінарного
стягнення.
• Дисциплінарне стягнення не може накладатися на працівника пізніше
шести місяців з дня вчинення проступку.
• Якщо працівник не виконує покладених на нього трудових обов’язків
попри застосований захід стягнення, то до працівника може
застосовуватися, у встановленому законодавством порядку, інше
дисциплінарне стягнення, аж до звільнення з роботи.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень
Ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідал-ності
одного виду за одне й те саме правопорушення (ст. 61 Конст-туції
України).
• За кожне порушення трудової дисципліни може застосовуватися лише одне
дисциплінарне стягнення.
• До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен
зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відсутність таких пояснень не перешкоджає застосуванню стягнення, якщо
роботодавець має докази того, що пояснення від працівника він зажадав,
але працівник їх не надав. Таким доказом може бути акт, складений за
підписом кількох осіб, яким підтверджується відмова працівника надати
пояснення по суті порушення трудової дисципліни.
• Обираючи вид стягнення, роботодавець повинен враховувати певні умови
(рис. 12.21).
• Працівник має право оскаржити до суду дисциплінарне звільнення,
посилаючись на те, що власник або уповноважений ним орган не врахував
перелічених факторів.
• Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) й повідомляється
працівникові під розписку.
• Наказ (розпорядження) про застосування дисциплінарного стягнення з
вказівкою мотивів його застосування повідомляється
працівнику під розписку в триденний строк (п. 31 Типових правил).
Пропущення цього строку означає, що порушено порядок застосування
дисциплінарного стягнення.
• Відмова працівника засвідчити своїм підписом факт пред’явлення йому
наказу (розпорядження) про накладання дисциплінарного стягнення не
впливає на дійсність оголошеного стягнення.
• При вирішенні питання про застосування дисциплінарного стягнення до
працівників, обраних до профспілкових органів, необхідно враховувати
гарантії, визначені для них ст. 252 КЗпП.
Оскарження дисциплінарного стягнення
• Дисциплінарне стягнення при загальній дисциплінарній відповідальності
працівник може оскаржити у комісію з трудових спорів або безпосередньо
до суду у тримісячний строк (ст. 150, 221, 225, 233 КЗпП).
• Відповідно до ст. 124 Конституції, судам підвідомчі всі спори про
захист прав і свобод громадян. Суд не має права відмовити особі у
прийнятті позовної заяви чи скарги лише через те, що її вимоги можуть
бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.
• Статтею 55 Конституції України кожній людині гарантовано право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,
місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, а тому суд не
повинен відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав,
передбачених законом, який це право обмежує1.
• Органи, що вирішують трудові спори, не можуть змінити заходу стягнення
навіть у тому разі, коли роботодавець не врахував ступеня тяжкості
вчиненого проступку і заподіяної ним шкоди й обставин, за яких вчинено
проступок.
Зняття дисциплінарного стягнення
• Стягнення до трудової книжки працівника, крім дисциплінарного
звільнення, не заносяться (п. 2.2 Інструкції про порядок ведення
трудових книжок на підприємствах в установах і організаціях). Якщо
протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не
буде піддано новому дисциплінарному
стягненню, то вважається, що працівник не мав дисциплінарного стягнення.
Річний строк обчислюється з дня накладання стягнення — дня повідомлення
працівникові під розписку про оголошення дисциплінарного стягнення (ст.
149 КЗпП). • Дисциплінарне стягнення може бути зняте достроково за
наявності відповідних умов (рис. 12.22).
• Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до
працівника не застосовуються. Роботодавець спочатку має зняти з
працівника накладене на нього дисциплінарне стягнення, а вже потім
застосовувати заходи заохочення.
Заходи громадського стягнення за порушення трудової дисципліни
• Згідно зі ст. 140 КЗпП до окремих несумлінних працівників
застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного та
громадського впливу.
• Згідно зі ст. 152 КЗпП, роботодавець має право замість накладання
дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової
дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу. Питання про
порушення трудової дисципліни може розглядати не лише трудовий колектив
підприємства, установи, організації, а й трудовий колектив структурного
підрозділу, в якому працює працівник. Колектив бригади має право
вимагати від роботодавця виведення зі складу бригади працівників у разі
порушення трудової дисципліни (ст. 252-6).
• Товариський суд може застосувати до порушника трудової дисципліни один
із заходів громадського впливу (рис. 12.23)1.
• Правові заходи забезпечення трудової дисципліни можуть бути
врегульовані на колективно-договірному рівні.
• Позбавлення премій чи винагороди за результатами роботи протягом року
може передбачатись у локальних правових актах, однак необхідно
встановити конкретні умови та порядок позбавлення премій.
• Премії, передбачені системою оплати праці, не можуть застосовуватись
як захід дисциплінарного стягнення.
• Зниження кваліфікаційного розряду за порушення технологічної
дисципліни (ст. 96 КЗпП) не розглядається як захід дисциплінарного
стягнення.
• Чинним законодавством не передбачено зменшення тривалості щорічної
відпустки як захід дисциплінарного стягнення за прогул без поважної
причини.
Варто звернути увагу, що у ст. 140 КЗпП йдеться про застосування заходів
дисциплінарного та громадського впливу, а у ст. 147 КЗпП визначено
перелік заходів дисциплінарного стягнення.
Таким чином, заходи дисциплінарного та громадського впливу — ширше
поняття, ніж заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
Зазначимо, що в разі відмови працівника дати пояснення щодо обставин
порушення трудової дисципліни складається відповідний акт. У разі
відмови працівника підписати наказ (розпорядження) про порушення
трудової дисципліни теж складається відповідний акт.
Ініціатива щодо дострокового зняття дисциплінарного стягнення може
виходити від самого працівника, його безпосереднього керівника чи
представницького органу працівників організації.
Список використаної літератури
Бойко М. Д. Трудове право України. Навч. посіб. — К.: Олан, 2002.
Венедиктов В. С. Конспект лекций по трудовому праву Украины: Учеб.
пособ. для высш. учеб. заведений. — Харьков: Кон-сум, 1998.
Гирич О. Г. Трудове право: Курс лекцій: Для студ. юрид. вузів та
факультетів. — К.: Вілбор, 1999.
Житецъкий В. П., Джигирей В. С, Мельников О. В. Основи охорони праці. —
5-те вид., доп. — Підручник. — Львів: Афіша, 2001.
Людина і праця: Довідник з правових питань / Уклад. І. П. Козинцев, Л.
А. Савченко. — К.: Юрінком Інтер, 1997.
Прокопенко В. I. Практикум з трудового права України: Навч. посіб.
—Харків: Консум, 1999.
Прокопенко В. І. Трудове право України: Підручник. — Харків: Консум,
1998. 143
Российское трудовое право: Учеб. для вузов / Под ред. А. Д. Зайкина. —
М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
Трудове право України: Курс лекцій / За ред. П. Д. Пилипенка. — Львів:
Вільна Україна, 1996.
Трудове право України: Підручник / За ред. Н. Б. Болотіної, Г. І.
Чанишевої. — К.: Т-во “Знання”; КОО, 2000.
Трудовое право России: Учеб. для вузов / Отв. ред. Р. 3. Лиф-шиц, Ю. П.
Орловский. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998.
Трудовое право Украины: Учеб.-справ, пособие / Отв. ред. Г. И. Чанышева,
Н. Б. Болотина. — Харьков: Одисей, 1999.
Венедиктов В. С. Трудовое право Украины: Учеб. пособие. — Харьков:
Консум, 1998.
Вороніна Л. Сфера і порядок застосування контракту як особливої форми
трудового договору // Право України. — 1994. — № 11-12.— С. 32-34.
Голощапов С. А. Понятие, виды, причины, подведомственность трудовых
споров. — М.: ВЮЗИ , 1984. — Ч. I.
Гончарова Г., Жернаков В. Сфера укладання колективного договору // Право
України. — 2000. — № 8.
Давиденко Г. Зміни порядку розгляду індивідуальних трудових спорів //
Право України. — 1992. — № 7.
Давиденко Г І. Розгляд судами спорів, пов’язаних з укладанням, зміною і
припиненням трудового договору // Вісн. Верх. Суду України. — 1997. — №
3.
Єрьоменко В. Призначення на посаду: актуальні питання теорії і практики
// Право України. — 2000. — № 6.
Жернаков В. Правове регулювання праці: співвідношення трудового і
цивільного права // Право України. — 2000. — № 7.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
