Інші соціальні страхові позабюджетні фонди
Закон України “Про загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок
безробіття” поставив перед Фондом, який було створено на підставі цього
Закону, такі завдання: — акумулювати кошти для здійснення покладених на
нього завдань і обов’язків;
— виплачувати матеріальне забезпечення особам, які мають статус
безробітного;
— організувати роботу центральних і місцевих органів управління;
— виплачувати допомогу у зв’язку із частковим безробіттям;
— виплачувати допомогу на поховання у разі смерті безробітного;
— виплачувати можливу дотацію роботодавцю на створення додаткових
робочих місць;
— налагоджувати контакти з Іншими цільовими фондами.
Ст. 8 Закону “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок
безробіття” встановила, що кошти фонду не включаються до Державного
бюджету.
Ст. 16 цього Закону визначає джерела надходжень до фонду:
1) страхові внески страхувальників — роботодавців та застрахованих
осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;
2) асигнування Державного бюджету;
3) суми штрафів, застосованих за порушення законодавства;
4) благодійні внески фізичних та юридичних осіб та інші надходження.
Кошти Фонду витрачаються на виплату забезпечення та надання соціальних
послуг. Допомога безробітному залежить від його трудового стажу і
середньої заробітної плати. Ст. 16 Закону також передбачає відшкодування
Пенсійному фонду витрат, пов’язаних із достроковим виходом на пенсію
конкретних осіб.
Із коштів фонду фінансуються витрати на утримання та забезпечення
діяльності Виконавчої дирекції фонду та її робочих органів, управління
фондом, розвиток матеріальної та Інформаційної бази та створення резерву
коштів фонду.
Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням” створено Фонд соціального
страхування з тимчасової втрати працездатності.
Фонд здійснює:
— керівництво й управління загальнообов’язковим державним соціальним
страхуванням на випадок тимчасової втрати працездатності, а також
пов’язаний Із народженням та похованням;
— акумуляцію коштів фонду;
— фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг осіб у
випадках, передбачених у законодавстві;
— контроль за використанням коштів фонду.
Статтею 19 Закону передбачено джерела утворення фонду:
1) страхові внески страхувальників, роботодавців і застрахованих осіб,
що сплачуються на підставі чинного законодавства;
2) кошти, стягнуті у вигляді пені й штрафів за порушення законодавства1
;
3) благодійні внески юридичних і фізичних осіб;
4) асигнування з Державного бюджету України та інші надходження.
Ст. 20 Закону вміщує напрямки використання коштів Фонду: і?— виплата
застрахованим особам допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю,
вагітністю та пологами, при народженні дитини та по догляду за дитиною
до трирічного , віку, на поховання;
— фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровчі застрахованих
осіб і членів їхніх сімей; :— створення резерву коштів;
— на утримання фонду і розвиток його матеріально-технічної бази.
\
O
Ro^
???????¤?¤?$???????f?Закон України “Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” зумовив
створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків, основними
завданнями якого є:
— своєчасно і в повному обсязі компенсувати збитки, заподіяні
працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, а в разі його смерті —
членам його сім’ї;
— надавати допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до
відновлення працездатності або встановлення інвалідності;
— організувати поховання померлого;
— сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої
невідкладної допомоги потерпілому;
— організовувати необхідне лікування потерпілого;
— вживати заходи для підтримання, відновлення та підвищення
працездатності потерпілого;
— надавати реабілітаційну допомогу потерпілому вдома, в санаторних
закладах;
— організовувати робочі місця для інвалідів як самостійно, так І спільно
з виконавчими органами;
— сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування.
Ст. 46 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачає джерела
утворення цього фонду:
1) внески роботодавця (але не працівника): для юридичних осіб, що
займаються підприємницькою діяльністю — з віднесенням їх на валові
витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з
призначень, виділених на їх утримання;
2) капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації
страхувальника;
3) прибуток від діяльності фонду;
4) штрафи і пені, стягнуті за порушення відповідного законодавства;
5) добровільні внески.
Підприємство, де трапився нещасний випадок, видає свідоцтво, що
засвідчує особу потерпілого.
За рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків
фінансуються страхові виплати:
— втраченого заробітку І виплати у вигляді одноразової допомоги;
— пенсії за інвалідністю потерпілого;
— дитині, яка народилася інвалідом унаслідок травмування матері на
виробництві;
— у разі смерті потерпілого;
— на медичну і соціальну допомогу;
— пенсій у разі смерті потерпілого;
— потерпілому під час Його професійної реабілітації.
Управлінські витрати на утримання Фонду також фінансуються за рахунок
джерел формування його доходів.
ЛІТЕРАТУРA
Про державну податкову службу в Україні. Закон України від 4 грудня 1990
р. № 509-ХІІ у редакції Закону від 24 грудня 1993 р. № 3813-ХІІ із
змінами та доповненнями.
Про власність. Закон України від 7 лютого 1991 р. № 697-ХІІ із змінами
та доповненнями.
Про зайнятість населення. Закон України від 1 березня 1991 р. № 803-Х1І
із змінами та доповненнями.
Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні. Закон України від
21 березня 1991 р. № 875-ХІІ із змінами та доповненнями.
Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України від 16 квітня 1991 р.
№ 959—XII із змінами та доповненнями.
Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18 червня 1991 р. №
1201-ХП із змінами та доповненнями.
Про систему оподаткування. Закон України від 25 червня 1991 р., в
редакції Закону України від 18 лютого 1997 р. № 77/97-ВР.
Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25
червня 1991 р. № 1264-ХП із змінами та доповненнями.
Про єдиний митний тариф. Закон України від 5 лютого 1992 р. № 2097- XII
із змінами та доповненнями.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
